Ухвала суду № 38656376, 07.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 33/548 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

07 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш» про визнання угоди недійсною, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулась з позовом про визнання угоди на суму 2442,00 грн., укладеної між відповідачами шляхом обміну документами, недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР, а також зобов'язання відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго» повернути відповідачу-2 Товариству з обмеженою відповідальністю «Техмаш» грошові кошти в сумі 2442,00 гри. та стягнення з відповідача-2 в доход бюджету товарно-матеріальних цінностей, отриманих за спірною угодою, вартістю 2442.00 грн..

Постановою Господарського суду м. Києва від 06 лютого 2014 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до накладної від 28.05.2002 №156 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Техмаш» товар вартістю 2442,00 грн.

Відповідачем-1 видано відповідачу-2 податкову накладну від 28.05.2002 №179 на загальну суму 2442,00 грн.. в тому числі податок на додану вартість 407,00 грн.

Оплата поставленого товару здійснена відповідачем-2 в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів відповідачу-1 на його розрахунковий рахунок, що підтверджується наявною в справі випискою з банківського рахунку відповідача-2 за 28.05.2002.

Зазначену угоду між відповідачами позивач вважає такою, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави, за наявності умислу у відповідача-1. Позов заявлений позивачем на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Відповідно до вказаної норми ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Колегія суддів зазначає, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак: а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у відповідача-1 на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2003 у справі №» 2-5375/6, яким визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго», а саме: Протокол № 1 загальних зборів учасників TOB «Укренерго», статут, установчий договір від 14.09.2001, а також визнано недійсними з моменту реєстрації свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи TOB «Укренерго» від 09.11.2001 та визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість свідоцтво №37023318 від 05.02.2002 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Однак, вказане рішення суду скасовано. Під час нового розгляду справи позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго», треті особи: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, TOB «Наукова виробнича фірма «Агросвіт», TOB «Техмаш», TOB «Гранд Електронік» про визнання недійсним протоколу загальних зборів, установчого договору, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності- юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість залишено без розгляду, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2005 та ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2005.

У зв'язку з цим, рішення, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, доказової сили не має.

Інших доказів того, що відповідач-1 зареєстрований та здійснював діяльність з порушенням встановленого законодавством порядку позивач суду не надав.

Позивач вказує, що укладена відповідачами угода суперечить інтересам держави та суспільства та спрямована на приховування доходів від оподаткування. На підтвердження цих обставин позивач посилається на акт позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго» від 12.07.2004 №9122/26-10/31722520, в якому зроблено висновок про порушення товариством п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість на загальну суму 329494,00 грн. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у ст. 67 Конституції України.

Мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління, і, як наслідок, через фізичних осіб, що входять до складу таких органів управління.

Отже, для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи, необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи, на укладення угоди з метою, завідомо суперечної інтересам держави.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухилення від сплати податків є окремим складом злочину і, відповідно, потребує окремої кваліфікації судом за наявності відповідних і доведених у суді обставин. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерго» встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку.

Таким чином, наслідком заниження відповідачами податкових зобов'язань можуть бути відповідні донарахування сум податків та застосування штрафних санкцій, а не визнання недійсними угод.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 06 лютого 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.