Ухвала суду № 38654933, 14.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/11245/13-к 14.05.2014 14.05.2014 14.05.2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Ржепецького О.П. Пісного І.М. Чернявський А.С.

за участю секретаря: Богданова Б.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160010000314 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12.03.2014 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Учасники судового провадження.

прокурор: Іванов А.О.

обвинувачений: ОСОБА_5

захисник: ОСОБА_6

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та висновки суду щодо фактичних обста-

___________

Провадження № 11-кп/784/290/14 Головуючий у першій інстанції:

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Беспрозванний О.В.

Доповідач апеляційного суду:

Ржепецький О.П.

вин справи, просить вирок суду скасувати в частині вирішення його цивільного позову та постановити новий вирок, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.

На підставі ч. 1 п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_5 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, вчасно повідомляти її про зміну свого місця проживання, а також періодично реєструватися у кримінально - виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі департаменту фінансів Миколаївської міської ради кошти, витрачені Миколаївською міською лікарнею швидкої медичної допомоги на лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 3924,30 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Миколаївського відділення Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз витрати на проведення судової авто-технічної експертизи № 2050 від 03.12.2013 р. в сумі 294 грн .та технічної експертизи № 1959 від 26.11.2013 р. в сумі 245 грн.

Узагальнені доводи потерпілого ОСОБА_4

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 не згодний з висновками суду щодо залишення його цивільного позову без розгляду з тих підстав, що ним не зазначено суму заподіяної матеріальної шкоди та не надано відповідних документів, підтверджуючих цю шкоду, а також не надано доказів, підтверджуючих заявлений розмір моральної шкоди. Вказує, що він на даний час не може ходити, за ним доглядають сторонні люди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_5

просить відмовити в задоволенні апеляції. Вважає, що мотиви суду про залишення цивільного позову без розгляду є обґрунтованими.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

8 листопада 2013 року, близько 17-10 год., в м. Миколаєві водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем "OPEL KADETT", державний номер

НОМЕР_1 , рухався по сухій освітленій міським електроосвітленням проїзній частині пр. Миру від вул. Космонавтів в напрямку вул. Васляєва.

При проїзді нерегульованого пішохідного переходу, який розташований на проїзній частині пр.. Миру в районі буд. № 48 та зазначений інформаційно - вказівними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 водій ОСОБА_5 в порушення п.п. 2.3 «б», 11.2, 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись в лівій крайній смузі, за наявності вільної правої смуги , не маючи ніяких перешкод на смузі свого руху, які б обмежували йому видимість проїзної частини та інших елементів дорожнього полотна, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу , на якому перебував пішохід, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, тільки до повної зупинки керованого ним автомобіля, не переконався, що на пішохідному переході відсутні пішоходи , для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух у вибраному ним напрямку, внаслідок чого допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїзну частину пр.. Миру по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, були завдані тяжкі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійної рани лобної області праворуч, перелом 6,7 ребер ліворуч, відкритого багато осколкового перелому обох кісток нижньої треті правої голені зі зміщенням , багато численних набряків, поверхневих ран в області обличчя, грудної клітини , правої пахвової області, правої верхньої кінцівки, обох нижніх кінцівок, ускладнених травматичним шоком другого ступеню.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Суд заслухав пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які просили вирок суду залишити без зміни, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим та просив залишити його без зміни, вивчив матеріали кримінального провадження та обговорив доводи апеляційної скарги і прийшов до таких висновків.

Дослідженим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та вірно кваліфікував його дії як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Фактичні обставини справи та кваліфікація злочину апелянтом не оспорюються.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду.

Залишаючи заявлений потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов без розгляду суд послався на те, що в ньому не зазначено суму матеріальної шкоди, яка була спричинена, та потерпілим не надано суду відповідних документів, підтверджуючих витрати на лікування, крім того, не надано доказів в підтвердження заявленого розміру моральної шкоди. При цьому вказане рішення суд не зазначив в резолютивній частині вироку.

У відповідності з ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов може бути залишений без розгляду тільки у разі виправдання обвинуваченого за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 цього Кодексу. А згідно ч. 1 ст. 326 такою підставою може бути неприбуття в судове засідання цивільного позивача, його представника.

Суд постановив обвинувальний вирок щодо ОСОБА_5, і в розгляді кримінального провадження приймав участь представник потерпілого ОСОБА_8

Таким чином, обставини, які виклав суд в мотивувальній частині в вироку в обґрунтування залишення цивільного позову без розгляду не можуть бути підставами для такого рішення.

Крім того, суд в порушення вимог ч. 4 ст. 374 КПК України не сформулював своє рішення у резолютивній частині вироку

В зв'язку з суттєвим порушенням вказаних норм КПК рішення суду викладене в мотивувальній частині про залишення цивільного позову без розгляду підлягає виключенню з вироку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, а апеляція потерпілого підлягає частковому задоволенню.

Доводи апелянта про необхідність скасування вироку в частині вирішення його цивільного позову та постановлення нового вироку з задоволенням в повному обсязі його вимог, не може бути задоволено з таких підстав.

Суд при судовому розгляді не досліджував позовні вимоги потерпілого і не приймав , як це видно з вироку, рішення по суті цивільних вимог. Крім того, прийняття такого рішення виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України , суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково, вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2014 року, відносно ОСОБА_5, змінити.

Виключити з мотивувальної частини вказаного вироку посилання суду на залишення цивільного позову ОСОБА_4 без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Ржепецький О.П. Пісной І.М. Чернявський А.С.