Постанова № 38650619, 07.05.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 травня 2014 р. Справа № 802/1150/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

секретаря судового засідання: Колос М.С.

відповідача: Шкробот Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: військової частини А0549

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А 0549 щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій";

- зобов'язати військову частину А 0549 здійснити йому перерахунок грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення 20 % щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, з урахуванням вже виплаченої суми;

- зобов'язати військову частину А 0549 виплатити йому грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 20 % щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, з урахуванням вже виплаченої суми.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при звільненні з військової служби у запас йому було виплачено грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 22 років календарної служби. Така допомога склала 48 668,43 грн. та була розрахована відповідачем виходячи з грошового забезпечення в сумі 3697,13 грн. (3697,13 грн. х 50 % х 22 = 48 668,43). Проте на думку позивача, грошова допомога при звільненні була виплачена йому в меншому розмірі, оскільки її розрахунок здійснено з грошового забезпечення, до якого не було включено щомісячну грошову винагороду, яка запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій". Враховуючи наведене позивач вважає протиправними дії військової частини А 0549 щодо невключення до його грошового забезпечення при розрахунку грошової допомоги під час звільнення 20 % щомісячної грошової винагороди, а тому просить суд адміністративний позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, натомість подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечив та пояснив, що відповідно до п. 38.1 та п. 38.6 Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деякими іншими особами" особам офіцерського складу, які звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або з проведення організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому щомісячна додаткова грошова винагорода, введена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, під час розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 вважає необґрунтованими і безпідставними.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді офіцера з математичного забезпечення та безпеки інформації інформаційно-аналітичного відділу оперативного управління штабу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

26 червня 2013 року наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 319 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку на підставі пункту "б" (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу.

На підставі статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні у запас в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарної вислуги. Вихідна допомога склала 48 668,43 грн. та була розрахована з грошового забезпечення в сумі 3697,13 грн., про що свідчить довідка-розрахунок військової частини А 0549 за № 379 від 03.02.2014 року (а.с. 11).

Разом із тим, на час звільнення позивача з військової служби розмір його грошового забезпечення за штатною посадою становив 4436,90 грн. і включав наступні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 125,00 грн.; посадовий оклад - 1120,00 грн.; вислуга років (35%) - 435,75 грн.; надбавка за охорону таємниці (15%) - 168,00 грн.; премія (90%) - 1008 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 840,38 грн.; грошова винагорода (20%) - 793,42 грн. Зазначений розмір грошового забезпечення підтверджується довідкою військової частини А 0549 № 382 від 13.02.2014 року (а.с.10).

Згідно з ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 15 Закону передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу" передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" військовослужбовцям Збройних Сил України введено новий вид щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення.

Як свідчать матеріали справи, позивачу ОСОБА_2 на час звільнення з військової служби вказана щомісячна винагорода виплачувалася в розмірі 20 %, що також підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.

Отже, враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, виплачувалась позивачу щомісячно та мала постійний характер, на переконання суду, в силу вимог ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" розрахунок грошової допомоги позивача при звільненні повинен був проводитись з урахуванням вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди.

Натомість при виплаті ОСОБА_2 такої грошової допомоги відповідачем до розміру грошового забезпечення позивача протиправно не було включено спірну 20% грошову винагороду, що істотно вплинуло на загальний розмір виплаченої позивачу допомоги при звільненні та порушило його законні права та інтереси.

Крім того суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 38.1 Наказу Міністра оборони України № 206 від 11.06.2008 року "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деякими іншим особам", особам офіцерського складу, які звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога.

Пунктом 38.6 вказаного Наказу передбачено, що військовослужбовцям, як звільняються з підстав, зазначених у п. 38.1 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включається оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Таким чином, оскільки пункт 38.6 Наказу за своєю правовою природою має бланкетний (відсильний) характер і врегульовує розмір грошового забезпечення тих військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів, на переконання суду, дія цього наказу не поширюється на позивача, який був звільнений з військової служби за станом здоров'я.

Водночас відповідачем підставу звільнення позивача із займаної посади до уваги не взято та при визначенні розміру належної йому допомоги при звільненні і розрахунку грошового забезпечення помилково враховано приписи Наказу Міністра оборони України № 206 від 11.06.2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 належить задовольнити у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, в силу вимог ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини А 0549 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Зобов'язати військову частину А 0549 (ідентифікаційний код 08540799) здійснити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення 20 % щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням вже виплаченої суми.

Зобов'язати військову частину А 0549 (ідентифікаційний код 08540799) виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову допомогу при звільненні з включенням до грошового забезпечення 20 % щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена військовослужбовцям Збройних Сил України згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням вже виплаченої суми.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович