Ухвала суду № 38650254, 07.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 127/3279/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Романчук Р.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до розміру заробітної плати працюючого судді починаючи з 20 серпня 2013 року і в подальшому до зміни посадового окладу працюючого судді в сумі 21924 грн. в місяць; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру щомісячного грошового довічного утримання відповідно до розміру заробітної плати працюючого судді та зобов'язання нарахувати та виплатити різницю між раніше нарахованим довічним грошовим утриманням починаючи з 20 серпня 2013 року.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії управління пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_2 в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу відповідно до статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді на підставі довідки господарського суду Вінницької області від 13 лютого 2014 року №08-28/43/14, з врахуванням всіх доплат та надбавок починаючи з 01.02.2014, та виплатити заборгованість, що виникла на день такого перерахунку, з врахуванням раніше проведених виплат; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при постановлені оскарженого рішення неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Позивач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача (9750/14 від 05 травня 2014 року). В поданих запереченнях позивач просить залишити в силі постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2014 року, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В засідання учасники процесу не прибули, надавши заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. Неприбуття сторін до суду апеляційної інстанції, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в січні 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного утримання судді у відставці в зв'язку з набранням чинності статтею 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та надав довідку господарського суду Вінницької області від 30.01.2014 №4. Однак, відповідач відмовив йому, обґрунтовуючи тим, що підстав для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання, у зв'язку зі зміною грошового утримання судді апеляційного суду, відповідно до Рішення Конституційного Суду від 03.06.2013 року №3-рп/2013 немає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України в справі № 1-2/2013 від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 щодо права суддів у відставці на перерахунок щомісячного грошового утримання у разі збільшення матеріального забезпечення працюючих суддів.

Вінницький апеляційний адміністративний суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

З 01.01.2012 року змінилася система оплати праці суддів у зв'язку зі зміною складу грошового утримання (суддівської винагороди), яка передбачена статтею 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою зазначеної статті Закону в редакції до 03.06.2013 року визначалось, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічні норми закріплені і в частині 5 статті 138 Закону № 2453-VІ.

Оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивач вимагає провести з часу, коли саме Законом України "Про судоустрій і статус суддів" регулювались правовідносини з матеріального забезпечення суддів у відставці, на ці правовідносини повинні розповсюджуватись норми зазначеного закону, що передбачає і прикінцеві положення Закону № 3668-VІ. Цей Закон до теперішнього часу не визнаний неконституційним, тому підлягає застосуванню.

Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку за норми Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VІ пізніше прийняті норми Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI.

З наданої довідки господарського суду Вінницької області від 13.02.2014 року №08-28/43/14, відповідно до статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад працюючого судді господарського суду Вінницької області з 01.01.2014 встановлений в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 12180 грн. 00 коп..

Оскільки позивач працював суддею по день виходу у відставку, тому відповідач до наведеної довідки зобов'язаний був у відповідності з вимогами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" провести відповідні нарахування.

Відтак, належним способом захисту права позивача є зобов'язання органу Пенсійного фонду України нараховувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання згідно з вимогами статтей 129, 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-2/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, було зазначено, що підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України, а саме частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відтак, з 03.06.2013 року підтверджено право суддям у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі збільшення матеріального забезпечення працюючих суддів. Крім того, з 03.06.2013 року законодавцем чітко визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі до 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно з частиною 5 статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

У відповідності до статті 6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Стаття 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як Законів України, так і міжнародних договорів, згода на які дано Верховною Радою України. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.

Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.