Ухвала суду № 38642861, 07.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/69/14

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України про визнання незаконними наказів, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середньомісячний заробіток , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати незаконним наказ Державної митної служби України від 03.06.2011 року № 1140-К в частині припинення перебування ОСОБА_2 на державній службі в митних органах; скасувати наказ від 09.08.2011 року № 1725-к "Про внесення змін до наказу", яким змінена дата звільнення; зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді головного інспектора Сектору управління якістю організаційно - розпорядчого департаменту Державної митної служби України та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Хмельницьким окружним адміністративним судом постановою від 26 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1140-к від 03.06.2011 року "По особовому складу митних органів" в частині припинення перебування на державній службі в митних органах головного інспектора Сектору управління якістю організаційно-розпорядчого департаменту Державної митної служби України ОСОБА_2 та наказ Державної митної служби України № 1725-к від 09.08.2011 року "Про внесення змін до наказу".

Зобов'язано Міністерство доходів і зборів України як правонаступника Державної митної служби України поновити ОСОБА_2 на посаді головного інспектора Сектору управління якістю організаційно-розпорядчого департаменту Державної митної служби України з 21 червня 2011 року.

Зобов'язано Міністерство доходів і зборів України виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2011 року до 26 лютого 2014 року.

Відповідач не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Міністерство доходів і зборів України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2014 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, з 2000 року позивач проходив державну службу в митних органах України, де працював на різних посадах та прийняв Присягу державного службовця 07 березня 2000 року.

З 18.04.2011 року позивач призначений на посаду головного інспектора Сектору управління якістю організаційно - розпорядчого департаменту Державної митної служби України, і протягом проходження служби в митних органах не мав жодних стягнень, а навпаки, заохочувався за сумлінну службу.

03 червня 2011 року Державною митною службою України виданий наказ № 1140-К, відповідно до пункту 1 якого за порушення Присяги державного службовця з 03.06.2011 року припинене перебування ОСОБА_2 на державній службі відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".

В наказі Державної митної служби України №1140-К від 03.06.2011 "Про припинення перебування на державній службі" зазначено, що підставою для подання про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_2 став той факт, що 02.06.2011 співробітниками УСБУ України в Житомирській області здійснене затримання начальника відділу адміністрування митних платежів Житомирської митниці Можановського В.В. та головного інспектора сектору управління якістю організаційно - розпорядчого департаменту Державної митної служби України ОСОБА_2 при спробі несанкціонованого розповсюдження службової інформації з обмеженим доступом, яка міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України. Окрім цього зазначено, що таку службову інформацію ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_5, головного інспектора відділу ведення УКТЗЕД Управління класифікації товарів Департаменту класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД Державної митної служби України.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про несумлінне виконання позивачем своїх службових обов'язків за що він несе відповідальність згідно із Законом України "Про державну службу".

20.06.2011 року, слідчим відділом управління служби безпеки України в Житомирській області прийнята постанова про порушення кримінальної справи відносно позивача за частиною 1 статті 361-2 Кримінального кодексу України.

09 серпня 2011 року Державною митною службою України винесений наказ № 1725-к, яким змінена дата звільнення позивача з 03.06.2011 року на 20.06.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 413 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях, приймають Присягу державного службовця.

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині 2 статті 17 Закону України "Про державну службу": "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Виходячи зі змісту тексту Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги, а тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про державну службу" за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну службу" регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється - Законом України "Про державну службу".

Відповідно до частини другої статті 410 МК у митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

В абзаці першому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".

Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно з положеннями статті 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у статті 21 частини 1 статті 22 Статуту, статтей 14, 17, 30 Закону України "Про державну службу", свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині 2 статті 22 Статуту, частині 2 статті 9 Закону України "Про державну службу", найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не вчинялись будь - які дії з метою з'ясування дійсних обставин правопорушення, зокрема не було призначене та проведене службове розслідування, як і не відбирались пояснення у ОСОБА_2

В спірному наказі Державної митної служби України № 1140-к від 03.06.2011 року зазначається, що винні особи затримані при спробі несанкціонованого розповсюдження інформації з обмеженим доступом, однак у матеріалах справи не містяться будь-які докази, які підтверджують ці обставини. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, які конкретні дії вчинені позивачем з метою несанкціонованого розповсюдження такої інформації, та до яких негативних наслідків це призвело.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що постанова про порушення кримінальної справи від 20.06.2011 року, не може вважатись документом, який доводить вину позивача, адже на час розгляду адміністративної справи відсутній вирок суду відносно ОСОБА_2

Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який, задовольняючи позов, правильно виходив з того, що несумлінне виконання своїх посадових обов'язків не може бути підставою для припинення державної служби, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вінницький апеляційний адміністративний суд вважає, що суд першої інстанції суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, відсутні підстави для скасування такого рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.