Постанова № 38645341, 28.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 квітня 2014 року (10 год. 55 хв.) Справа № 808/2101/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кай К.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Жиєнка А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, до Розівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

24.03.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, (далі - позивач) до Розівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправною відмову відповідача в реєстрації позивача та її дітей за місцем проживання; зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію за місцем проживання позивача та її малолітніх дітей.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що прийняте відповідачем рішення від 04.12.2013 №470 про відмову в реєстрації місця проживання, є незаконним, безпідставним та таким, що порушує права позивача, як співвласника нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 26.03.2014, через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, позов був залишений без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 10.04.2014.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 14.04.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 28.04.2014.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що йому належить на праві приватної власності, згідно договору дарування від 13.11.2013 №1499, Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначив, що з метою реєстрації свого та своїх малолітніх дітей місця проживання в зазначеному житловому будинку звернувся до відповідача з відповідною заявою, до якої було додано необхідний пакет документів. Проте, відповідачем було відмовлено у реєстрації місця проживання, оскільки серед доданих до заяви документів була відсутня згода другого співвласника житлового будинку ОСОБА_6 на реєстрацію місця проживання позивача та її малолітніх дітей. Вважає, прийняте рішення протиправним, а тому просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначив, що згода ОСОБА_6 (другого співвласника нерухомого майна) на реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 відсутня. Тому, вважає оскаржуване рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 28.04.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть учать у справі, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору дарування від 13.11.2013 №1499 ОСОБА_9 передала позивачу безоплатно у власність Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1, з відповідною часткою надвірних будівель. На земельній ділянці розташований: житловий будинок площею 56,3 кв.м, матеріали стін - черепашник оштукатурений та надвірні будівлі: веранда, ганок, погріб, літня кухня, гараж, 2 сараї, убиральня, 2 басейни, огорожа, ворота, вимощення. Житловий будинок з надвірними будівлями розташований на земельній ділянці площею 0,1020 га, кадастровий номер 2324955100:06:005:0091, що є комунальною власністю.

Зазначений договір був посвідчений нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М. та зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13.11.2013 за №3357623.

Згідно довідки від 14.11.2013 №143, виданої БТІ КП «Розівський комунгосп» Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, належить - Ѕ позивачу, згідно зазначеного договору дарування та Ѕ ОСОБА_6, згідно договору купівлі-продажу від 01.10.2001.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.12.2001 №1574, посвідченого нотаріусом Розівської державної нотаріальної контори Мацків Т.М., спадкоємцем Ѕ частки майна померлої ОСОБА_6, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_8

З метою реєстрації себе та своїх дітей за місцем проживання у зазначеному житловому будинку, Ѕ частина якого була подарована позивачу та належить йому на праві приватної власності, позивач 01.12.2013 звернувся до відповідача з відповідною заявою. До заяви було додано: паспорт та ідентифікаційний код позивача, свідоцтва по народження ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, договір дарування від 13.11.2013 №1499, довідка від 14.11.2013 №143 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.12.2001 №1574.

04.12.2013 відповідачем було складено відмову в реєстрації місця проживання №470, відповідно до якої позивачу було відмовлено в задоволенні заяви до усунення недоліків.

Зазначена відмова була вмотивована тим, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а оскільки відсутня згода на реєстрацію місця проживання другого співвласника нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, то заява позивача не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача 1, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів встановлений Наказом МВС України від 22.11.2012 №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» (далі - Порядок).

За приписами п. 1.2, 1.3 ст. 1 Порядку реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - паспортний документ), довідки про звернення за захистом в Україні.

Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:

- письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5 Порядку);

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;

- право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6 Порядку), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 «Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за № 84/20397;

- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

- свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;

- заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Відповідно до п. 2.3 ст. 2 Порядку відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них.

Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата і місце народження).

Відповідно до п. 2.6 ст. 2 Порядку працівник територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи):

- перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві;

- реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи (додаток 9 Порядку);

- заповнює два примірники відомостей про реєстрацію місця проживання особи для надсилання до адресно-довідкового підрозділу та органу державної статистики, картку реєстрації особи та адресну картку, які після здійснення реєстрації протягом доби вміщуються до картотеки територіального підрозділу ДМС України;

- вносить відомості до повідомлення про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування призовників та військовозобов'язаних (додаток 10 Порядку), якщо особа є призовником або військовозобов'язаною. Відомості, внесені до цього повідомлення, раз на місяць до 5 числа надсилаються до військового комісаріату;

- вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи;

- видає дітям віком від 14 до 16 років довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи (додаток 11 порядку);

- повертає особі паспортний документ та інші документи, що подавалися для реєстрації місця проживання.

Отже, зазначеним Порядком чітко визначено порядок подання заяви та перелік документів необхідних для здійснення державної реєстрації місця проживання.

Судом встановлено, що позивач 01.12.2013 звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання його та його неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, до якої було додано: паспорт та ідентифікаційний код позивача, свідоцтва по народження ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, договір дарування від 13.11.2013 №1499, довідка від 14.11.2013 №143 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.12.2001 №1574.

Пунктом 2.2 ст. 2 Порядку чітко визначено, що право на проживання в житлі підтверджується ордером, свідоцтвом про право власності, договором найму (піднайму, оренди) або іншими документами. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Суд зазначає, що право позивача на проживання у житлі підтверджується належним чином зареєстрованим договором дарування від 13.11.2013 №1499, а отже, відповідно до зазначеної норми, оскільки позивачем було надано документ, що підтверджує право на проживання в житлі, згода співвласника житла не є необхідною.

Також, суд зазначає, що подана позивачем заява та пакет документів відповідають вимогам Порядку, складені належним чином, надані в повному обсязі та повністю підтверджують право позивача та його неповнолітніх дітей на реєстрацію місця проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, Ѕ якого належить позивачу на праві приватної власності.

Як вбачається з п. 2.5 ст. 2 Порядку забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно було відмовлено у реєстрації місця проживання позивача та його неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а тому складена відповідачем 04.12.2013 відмова в реєстрації місця проживання №470 підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію за місцем проживання позивача та її малолітніх дітей, суд зазначає наступне.

Прийняття рішень щодо здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 №405/2011 Питання Державної міграційної служби України, є компетенцією ДМС України та її територіальних підрозділів.

Оскільки, зазначені рішення повинні прийматися ДМС України та її територіальними підрозділами, то у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача до відповідача в частині зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію за місцем проживання позивача та її малолітніх дітей.

Разом з тим, для повного захисту порушених прав позивача, з урахуванням попереднього висновку суду про протиправність оскаржуваного рішення і необхідність його скасування, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про реєстрацію свого та своїх малолітніх дітей місця проживання від 01.12.2013. Такий висновок ґрунтується на тому, що після скасування рішення відповідача заява позивача від 01.12.2013 вважається нерозглянутою (відсутнє рішення державного органу з приводу цієї заяви).

З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, а саме в наведеній вище частині.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доданою до матеріалів справи квитанцією від 21.03.2014 №5 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 73,08 грн.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 36,54 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, до Розівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Розівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в реєстрації ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за місцем проживання від 04.12.2013.

Зобов'язати Розівський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, яка дії в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована: 70301, Запорізька область, Розівський район, смт Розівка, вул. Вільна, 21) судовий збір у розмірі 36,54 (тридцять шість гривень 54 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 05.05.2014.