Постанова № 38644153, 10.09.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2009 року 17:58 № 2а-181/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Швець Марії Петрівни

від відповідача: Циганкової Валентини Олегівни

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ»додержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 02.07.2008 №0000502310/0, від 04.08.2008 №0000502310/1, від 10.11.2008 №0000502310/2 та від 20.01.2009 №0000502310/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками документальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» відповідачем встановлено факти порушення податкового законодавства зі сплати податку на прибуток. Даний висновок зроблено з посиланням на те, що позивачем протягом періоду, що перевірявся було віднесено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів без підтвердження таких витрат первинними документами у відповідності до вимог чинного законодавства. За посиланням позивача, такий висновок зроблено необґрунтовано, оскільки витрати на поліпшення основних фондів (ремонт будівлі фритоварочних цехів, пресу гідравлічного, скруберів тощо) підтверджуються актами списання, які по формі і змісту відповідають вимогам чинного законодавства щодо первинних документів.

Відповідач проти позову заперечив з посиланням на порушення позивачем пункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат підприємства. Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування фінансових санкцій є висновки акту перевірки від 19.06.2008 №89/23-604/24594429 з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007. За наслідками процедури апеляційного узгодження зазначене рішення залишено без зміни.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на підставі направлення від 25.04.2008 №512, від 30.05.2008 №655 було здійснено виїзну планову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007. Перевіркою встановлено порушення товариством, зокрема, пункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва складено акт від 19.06.2008 №89/23-604/24594429 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2008 №0000502310/0, яким відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з посиланням на порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 168 594 грн., у числі основний платіж 114 079 грн., штрафні санкції у розмірі 54 515 грн.

Не погоджуючись з таким донарахуванням позивач відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржив його в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

За результатами апеляційного узгодження податкового зобов'язання скарги позивача були залишені без задоволення, а державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 04.08.2008 №0000502310/1, від 10.11.2008 №0000502310/2 та від 20.01.2009 №0000502310/3, якими суму податкового зобов'язання не змінено.

Матеріали справи свідчать, що підставою для донарахування позивачу сум податкового зобов'язання з податку на прибуток стало неправомірне, на думку відповідача, віднесення позивачем до складу валових витрат видатків на ремонт, модернізацію, поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації. Так, перевіряючими було зроблено висновок, що у позивача відсутні належні підтверджуючі документи здійснення таких витрат, у зв'язку з чим всі понесені позивачем видатки на ремонт основних фондів не підлягають включенню до складу валових витрат виробництва. Підприємством не підтверджено відповідні витрати, оскільки акти виконаних робіт не дають можливість встановити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю товариства протягом ІІ-ІV кварталу 2006 року та 2007 року.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Тобто у податковому обліку до витрат, які пов'язані зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Згідно пункту 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592, дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Тобто, розрахунки позивача з податку на прибуток, в тому числі і в частині віднесення витрат на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, до складу валових витрат виробництва та обігу, мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Враховуючи, що надані позивачем акти списання мають всі необхідні реквізити первинного документу визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», останнім правомірно віднесено витрати на поліпшення основних фондів до складу валових витрат згідно актів списання. Посилання відповідача на те, що акти списання, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог не відповідають актам списання, які надавались перевіряючим не підтверджено відповідними доказами, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Згідно підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону. Приписами підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 названого Закону, визначено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

За таких обставин, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог названого Закону є неогрунтованим.

В судовому засіданні відповідачем заявлялось клопотання щодо витребування у позивача додаткових документів. В задоволенні зазначених клопотання відмовлено з огляду на те, що документи які просив витребувати відповідач (інвентаризаційні картки обліку, копії табелів робочого часу робітників підприємства, відомості нарахування заробітної плати та ін.) не стосуються предмету доказування, а отже не є доказом у справі. Крім того, суд зазначає, що донарахування позивачу податкових зобов'язань здійснювалось на підставі документів, що зазначені в акті перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, оцінивши докази, які є у справі на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 02.07.2008 №0000502310/0, від 04.08.2008 №0000502310/1, від 10.11.2008 №0000502310/2 та від 20.01.2009 №0000502310/3.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.