Рішення № 38643993, 05.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.05.2014 Справа № 905/4830/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллігрим», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Донецьк.

Ціна позову 293 909 грн. 95 коп.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Колесника Р.М., Харакоза К.С.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Піллігрим» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (далі - відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 293 909 грн. 95 коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №ДСА/Р/П/Ж/4т-57 про надання послуг від 14.09.2011. Позивачем відповідачу були надані послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі 293 909 грн. 95 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №16/0915 від 16.09.2013 заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що акти про надання послуг не містять посилання на договір №ДСА/Р/П/Ж/4т-57 про надання послуг від 14.09.2011, тому вони були підписані між сторонами не в рамках виконання зазначеного договору. Крім того, заперечив проти задоволення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2 000 грн., з огляду на те, що позивачем не доведений факт приймання послуг адвоката та вартість послуг значно завищена та є нерозумною.

Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 03.09.2013, за клопотанням відповідача, строк розгляду справи був продовжений.

Ухвалами господарського суду провадження у справі зупинялось, у зв’язку з направленням справи до Донецького апеляційного господарського суду та ухвалою суду від 28.04.2014 провадження у справі було поновлено.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

14.09.2011 між відповідачем та позивачем був укладений договір №ДСА/Р/П/Ж/4т-57 про надання послуг (далі – договір), відповідно до умов якого позивач приймає на себе зобов’язання за плату надавати послуги з перевезення робітників відповідача автобусами Еталон та Іван (27 пасажиромісць) та мікроавтобусами Мерседес та Фольксваген (18-22 пасажиромісць) на підставі заявок останнього, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити надані позивачем послуги (а.с.10-11).

Позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 359 340 грн., що підтверджується актами про надання послуг на загальну суму 359 340 грн. (а.с.21-31).

Вказані первинні бухгалтерські документи були підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що надані позивачем послуги за період липень – грудень 2012 були виконані позивачем належним чином та прийняті відповідачем в повному обсязі, що останнім не заперечується, однак, відповідачем заперечується факт підписання зазначених актів саме в рамках виконання зазначеного договору, з огляду на те, що в них не містяться посилання на нього.

Разом з тим, за результатами виконання договору позивачем також були складені податкові накладні (а.с.77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95) за період липень – грудень 2012 на загальну суму 359 340 грн. (за першою з подій – надання послуг), в яких містяться посилання на договір №ДСА/Р/П/Ж/4т-57 про надання послуг від 14.09.2011.

Загальна вартість наданих позивачем послуг згідно з даними складених сторонами актів про надання послуг за період липень – грудень 2012 дорівнює 359 340 грн., що співпадає з даними виписаних позивачем податкових накладних.

Крім того, представником позивача у судових засіданнях були надані пояснення стосовно того, що інших договорів між сторонами укладено не було.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем за договором №ДСА/Р/П/Ж/4т-57 про надання послуг від 14.09.2011 за період липень – грудень 2012 були належним чином надані послуги відповідачу на загальну суму 359 340 грн., які відповідачем були прийняті в повному обсязі.

Відповідач оплатив заборгованість частково в розмірі 10 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.01.2013 (а.с.32).

Між позивачем та відповідачем був складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 303 909 грн. 95 коп. (а.с.13).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №7 від 13.06.2014 з проханням сплатити суму боргу у розмірі 293 910 грн. 95 коп., яка виникла за договором №ДСА/Р/П/Ж/4т-57 про надання послуг від 14.09.2011, однак відповідач відповіді на неї позивачу не надав (а.с.14).

На час прийняття рішення у справі відповідачем не надано доказів оплати заборгованості позивачу в сумі 293 909 грн. 95 коп.

Сторони погодили у п.2.4 договору, що відповідач зобов’язаний оплатити надані позивачем послуги впродовж 20 (двадцяти) банківських днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг.

Відповідно до п.9.1 договору, в редакції додаткової угоди до договору від 30.12.2011, строк дії договору – з моменту його підписання та до 31.12.2012 (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги за вказаним договором в розмірі 293 909 грн. 95 коп. не оплатив. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача щодо того, що акти про надання послуг не містять посилання на договір №ДСА/Р/П/Ж/4т-57 про надання послуг від 14.09.2011, тому вони були підписані між сторонами не в рамках виконання зазначеного договору до уваги судом не приймаються, з огляду на те, що відповідачем не доведено наявність інших правовідносин з позивачем, на підставі яких могли бути складені акти про надання послуг, крім того, за результатами виконання договору позивачем були складені податкові накладні за той же самий період та на загальну суму 359 340 грн., як в спірних актах про надання послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при задоволені позову - на відповідача.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Водночас, з контексту ст. 44 ГПК України вбачається, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною адвокату та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем на підтвердження оплати послуг адвоката було надано договір про надання правової допомоги у господарському провадженні від 29.05.2013, прибутковий касовий ордер №1 від 26.06.2012, квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 26.06.2013, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.33, 35-37).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон) встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 1512.2004 №637(далі – Положення), касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до п. 3.1 Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами.

Згідно з п. 3.4 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Прибутковий касовий ордер №1 від 26.06.2012 та квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 26.06.2013 без наявності видаткового касового ордеру не є доказом у справі за допомогою яких, відповідно до законодавства України, оформляються касові операції, пов'язані з видачею готівки під час проведення розрахунків, тому вказані документи, в контексті ст. 44 ГПК України, не є відповідними фінансовими документами які б свідчили про здійснення позивачем оплати послуг адвоката.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують оплату позивачем послуг адвоката, у зв’язку з чим вважає за неможливе покласти витрати позивача з оплати послуг адвоката на відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням того, що позивачем при поданні позову судовий збір був сплачений в більшому розмірі, ніж передбачено ст.4 Закону України «Про судовий збір», переплачена сума судового збору у розмірі 40 грн. 80 коп., згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, код ЄДРПОУ 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллігрим» (83049, м. Донецьк, вул. Декабристів, буд. 25, код ЄДРПОУ 37604517) 293 909грн. 95 коп. боргу та 5 878 грн. 20 коп. витрат з оплати судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Піллігрим» (83049, м. Донецьк, вул. Декабристів, буд. 25, код ЄДРПОУ 37604517) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 40 грн. 80 коп., перерахований квитанцією №5 від 02.07.2013 на загальну суму 5 919грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 08 травня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Говорун

Суддя Р.М. Колесник

Суддя К.С. Харакоз