Ухвала суду № 38643432, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/52731/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Жолудя І.О.,відповідача:Яцюк Н.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2013 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 р.

у справі №822/3007/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів АГРО»

до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів АГРО» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2013 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 р. №0000032200 та від 22.04.2013 р. №0000302200, а також стягнуто з Державного бюджету України 2294,00 гр. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання норм податкового законодавства, достовірності формування показників податкової декларації з податку на додану вартість, правильності нарахування, повноти податку на додану вартість за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., про що складено акт від 28.01.2013 р. №87/2200/34337479.

У ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. «а» пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 р. №0000032200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 800 116,00 грн., з яких 3 840 093,00 грн. за основним платежем та 960 023,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження частково скасовано вказане податкове повідомлення-рішення у сумі 960 023,00 грн. нарахованих штрафних (фінансових) санкцій та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013 р №0000302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 840 093,00 грн.

За результатами подальшого адміністративного оскарження вказаного рішення, скарги позивача було залишено без задоволення, а рішення від 11.02.2013 р. №0000032200 з урахуванням рішення від 22.04.2013 р №0000302200 - залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач перебував на загальній системі оподаткування з податку на додану вартість, платником подавалась загальна декларація з податку на додану вартість, при цьому всі операції з придбанням ТМЦ і основних засобів відображались в розділі ІІ "Податковий кредит".

У липні 2012 року позивачем подано заяву про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що податковим органом прийнято рішення про реєстрацію позивача, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та видано Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 01.08.2012 р. № 200057206.

Відповідач у зв'язку таким переходом, зважаючи на приписи п. 4.5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, дійшов висновку, що позивач, у декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (перший звітний період підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування), повинен був здійснити коригування податкового кредиту з ПДВ, виходячи із залишкової вартості станом на 01.08.2012 р. необоротних активів, вартості залишків товарів, інших виробничих факторів відповідно до питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, розрахованої відповідно до вимог п.209.6 ст. 209 розд. V цього ж Кодексу.

Так, за даними перевірки встановлено, що вартість залишків виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів виробництва, напівфабрикатів, продукції сільськогосподарського виробництва та товарів станом на 01.08.2012 р. становить 16 016 365,00 грн., ПДВ - 3 203 273,00 грн.

Залишкова вартість основних засобів (за мінусом амортизаційних відрахувань) необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та капітальних інвестицій станом на 01.08.2012 р. становила 8 801 602,00 грн., ПДВ - 1 760 320,00 грн. Обсяг постачання товарів/послуг за серпень 2011 - липень 2012 року склав 25 405 994,00 грн., з них сільськогосподарських товарів/послуг 24 933 520,00 грн. або 98,14%.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про зобов'язання позивача провести перенесення частки податкового кредиту із загальної податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 4 871 271,00 грн. (1 760 320,40 + 3 203 273,05) х 98,14%.

Із наведеним висновком не погодились суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку проводити коригування правильно відображеного податкового кредиту, пов'язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції у період перебування сільськогосподарського підприємства на загальній системі оподаткування у зв'язку з переходом на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Так, відповідно до пп. «а» пп.209.15.1 п.209.1 ст.209 Податкового кодексу України, про порушення якого ставить питання відповідача, у разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Отже, вказаною нормою визначено обов'язок сільськогосподарського підприємства здійснювати розподілу податкового кредиту з податку на додану вартість у процесі виробництва сільськогосподарської і несільськогосподарської продукції. У той же час, як правильно зазначено судами, перехід підприємства на спеціальний режим оподаткування, про який йдеться у даній справі, не має жодного відношення до способу використання позивачем його матеріальних ресурсів.

Вказана норма, як і будь-яка інша, якою регламентовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, не зобов'язує платника податку проводити коригування правильно відображеного податкового кредиту, пов'язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції у періоді перебування підприємства на загальній системі оподаткування у зв'язку з переходом на спеціальний режим, тобто податкового кредиту, який виник до моменту такого переходу.

Натомість, системний правовий аналіз норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що визначений ним спеціальний режим оподаткування поширюється виключно на ті господарські операції, які здійснюються платником податків після переходу на спеціальний режим оподаткування, а відтак і на той податковий кредит, який виник за їх результатами.

У той же час, в акті перевірки позивача йдеться про розподіл сум податкового кредиту, сформованого у попередніх податкових періодах, які передували даті переходу на спеціальний податковий режим, при цьому відповідач посилається на приписи п. 4.5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492, відповідно до якого при реєстрації сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, коригування податкового кредиту відображається у рядку 16.2 декларації (загальної) з податку на додану вартість та проводиться виходячи із залишкової вартості необоротних активів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві відповідно до частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших операціях (для сільськогосподарських підприємств не нижче питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, розрахованої відповідно до вимог п. 209.6 ст. 209 розділу V Кодексу).

Слід зазначити, що відповідно пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Обов'язковість та процедура коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначено лише ст. 192 Податкового кодексу України.

Відповідно, реалізація пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України в умовах, які описані в акті перевірки, є неможливою, а посилання на цю норму в акті є безпідставним, а підзаконний нормативно-правовий акт, як то - Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, не може покладати додаткових обов'язків на платника податку ніж ті, що визначені нормами закону.

З огляду на викладене, а також встановлені у справі фактичні обставини, судова колегія погоджується із доводами попередніх судових інстанцій при визначенні того, що висновок відповідача про необхідність перенесення частки податкового кредиту позивача із загальної податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року до спеціальної є неправомірним та безпідставним, оскільки такий обов'язок може стосуватись тільки того податкового кредиту, що виник під час перебування платника податку на спеціальному режимі.

За наведених обставин, а також зважаючи на той факт, що спірне податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 р. №0000032200 було скасовано лише у частині, суди правомірно дійшли висновку стосовно необхідності скасування як вказаного податкового повідомлення-рішення, так і податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013 р №0000302200, прийнято у результаті адміністративного узгодження.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2013 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 р. у справі №822/3007/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.