Ухвала суду № 38643280, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/9991/8964/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010

у справі № 2а-6413/10/1870

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010 № 0000331702/0 про визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 278602,36 грн., в т.ч. 185735,96 грн. основного платежу та 92876,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Роменська МДПІ Сумської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2010 № 0000331702/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 278602,36 грн., в т.ч. 185735,96 грн. основного платежу та 92876,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 22.03.2010 № 000176-1702-2388914617, про порушення позивачем вимог п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушення цієї норми закону за висновками податкового органу полягало у тому, що позивач, отримавши у 2007 році від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) виручку в сумі 456200 грн., перевищив граничний обсяг суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що дозволяв не реєструватися платником податку на додану вартість та який становив 300000 грн., не надіслав податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість і не оподаткував податком на додану вартість виручку, отриману протягом 2008 і 2009 років в загальній сумі 928674,79 грн.

У 2007 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

У 1 кварталі 2008 року позивач перебував на загальній системі оподаткування.

З другого кварталу 2008 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обсяг виручки за 2008 рік склав 452603,00 грн., за 1-2 квартали 2009 року - 476071,79 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які вказує відповідач в касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Статтею 1 Указу № 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до статті 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до ст. 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема податку на додану вартість.

Своєю чергою, однією з умов для перебування фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до ст. 1 Указу № 727/98 є неперевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в 500 тис. гривень.

Таким чином, до перевищення платником єдиного податку граничного розміру виручки, визначеного в ст. 1 Указу № 727/98, у платника єдиного податку не виникає обов'язку переходу на загальну систему оподаткування. Такий платник здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування і не є платником податку на додану вартість.

Обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість може виникнути лише після виникнення обов'язку перейти на загальну систему оподаткування і лише з настанням підстав, визначених в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 2.1 Закону № 168/97-ВР платником податку будь-яка особа, яка, зокрема підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку, визначені у п. 2.3 ст. 2 Закону.

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що тільки у разі, коли з моменту виникнення у платника єдиного податку обов'язку перейти на загальну систему оподаткування та/або з моменту переходу такою особою на таку систему цією особою допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), в неї виникає обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість та сплатити такий податок, починаючи з періоду, в якому відбулось перевищення загальної суми (300000 гривень) від здійснення оподатковуваних операцій з поставки товарів (послуг).

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун