Ухвала суду № 38642891, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р.Справа № 820/1414/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. по справі № 820/1414/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чугуївському районі Харківської області

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чугуївському районі Харківської області в якому просив суд стягнути 141 678,76 грн. з відповідача витрати позивача на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в Україні та території колишніх республік СРСР за період з 01.09.2012 року по 30.11.2013 року, в тому числі: суму витрат на виплату пенсії - 2735,42 грн., доставку пенсії в сумі 21,74 грн., витрати на виплату цільової грошової допомоги в сумі 3,54 грн., витрати на виплату адресної допомоги - 136244,11 грн., витрати на доставку адресної допомоги - 672,61 грн., витрати на поховання - 2001,34 грн.

В подальшому, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог в якій, посилаючись на те, що управлінням, при подачі адміністративного позову, помилково не були включені витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за березень 2013 року в сумі 211 грн. 91 коп. та помилково вказано період, за який утворилась заборгованість відповідача, замість правильного - з 01.10.2012 року по 30.11.2013 року, позивач просив суд стягнути з відповідача 141 890 грн. 67 коп. - за період з 01.10.2012 року по 30.11.2013 року, в тому числі: суму витрат на виплату пенсії - 2945,84 грн., доставку пенсії в сумі 23,23 грн., витрати на виплату цільової грошової допомоги в сумі 3, 54 грн., витрати на виплату адресної допомоги - 136 244 грн. 11 коп., витрати на доставку адресної допомоги - 672,61 грн., витрати на поховання - 2001,34 грн.

13.02.2014 року до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чугуївському районі Харківської області про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що у даній справі спірні правовідносини виникли з приводу відмови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чугуївському районі Харківської області у прийнятті до заліку витрат Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області, понесених на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.09.2012 р. по 30.11.2013 рік на загальну суму 141678,76 грн. (з урахуванням сум щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 136244,11 грн. На думку представника відповідача, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права минув.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чугуївському районі Харківської області про стягнення суми - задоволено частково.

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чугуївському районі Харківської області про стягнення суми в частині позовних вимог щодо стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Чугуївському районі Харківської області витрати Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в Україні та території колишніх республік СРСР за період з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року в сумі 140831,12 грн. - залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, позивач просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким вважати строк звернення до суду з даним адміністративним позовом непорушеним, направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 34 ст. 268 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення питання, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову в частині вимог за період з 01.09.2012 року по 30.06.2013 року без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

За висновком суду першої інстанції, позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100, ч. 9 ст. 155 КАС України, та відповідно залишення частини адміністративного позову без розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Отже, строк у шість місяців, у даній категорії справ, визнано законодавцем достатнім для того, щоб суб'єкт владних повноважень звернувся з позовом до суду.

Сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (надалі - Порядок № 5-4/4).

Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 5 Порядку № 5-4/4 визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).

Тобто, з огляду на приписи абз.2 ч.2 ст.99 КАС України та п.5 Порядку № 5-4/4, підстави, які дають позивачу право на пред'явлення передбачених законом вимог про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності виникають з 11 числа місяця, наступного за звітним, тобто з моменту проведення між Фондами звірки витрат за особовими справами потерпілих, складання актів щомісячної звірки.

Колегією суддів встановлено, що акти щомісячної звірки за жовтень 2012 року з таблицею розбіжностей було підписано відділенням 07 листопада 2012 року; за листопад 2012 року - 05 грудня 2012 року; за грудень 2012 року - 02 січня 2013 року; за січень 2013 року - 07 лютого 2013 року; за лютий 2013 року - 06 березня 2013 року; за березень 2013 року - 05 квітня 2013 року; за квітень 2013 року - 07 травня 2013 року; за травень 2013 року - 05 червня 2013 року; за червень 2013 року - 05 липня 2013 року. (т. 1 а.с. 8-116).

Разом з тим, з адміністративним позовом до суду позивач звернувся лише 29.01.2014 року із вимогами, з урахуванням уточнень, за період з 01.10.2012р. по 30.11.2013р.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення витрат на виплату пенсій у розмірі 140 831, 12 грн. за період жовтень 2012 року - червень 2013 року, подано з пропуском, встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України). Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо відшкодування коштів. Позивачем не вказано жодних перешкод для звернення до суду протягом більше ніж рік з моменту виникнення спірних правовідносин.

Посилання позивача на ст. 268 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки дана норма не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки передбачає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, - з чим спірні правовідносини пенсійного органу та фонду соціального страхування жодним чином не пов'язані.

З приводу доводу апелянта про те, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, колегія суддів звертає увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства не містить поняття "позовна давність" - є строки звернення до суду. Дотримання строку звернення до суду є однією із умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що, при судового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. по справі № 820/1414/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.