Постанова № 38640897, 30.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2014 року Справа № 813/42/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представників позивача Дудяка Р.А., Жидкова Ю.В., Тарновецького С.В.

представника відповідача Павлюк Б.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТИСА" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001602210, №0001582210 від 17.12.2013 року,-

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю «торгова група «Тиса» (далі - ТзОВ «ТГ «Тиса») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд про визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001602210 від 17.12.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 3224814грн., в т.ч. 2757584грн. за основним платежем та 467230грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення №0001582210 від 17.12.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 6489грн., в т.ч. 4326грн. за основним платежем та 2163грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про заниження позивачем доходу, отриманого від продажу товарів нерезиденту за ціною, меншою від звичайних цін на такі товари, що діяли на дату продажу. Позивач зазначає, що відповідач помилився в кількості експортованого товару, оскільки взяв до уваги суму з курсовими різницями, хоча насправді береться до уваги сума реально відправленого товару. Крім того, позивач вважає, що відповідач протиправно застосував до спірного періоду норму ст.39 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка набрала чинності з 01.01.2013р., тобто за межами періоду, що перевірявся. Позивач також вважає, що відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та про те, що господарські операції з вказаними контрагентами спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Позивач, вважає, що його правочини з контрагентами носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент»; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а саме позивач отримав товари/роботи, визначені в договорах, а також здійснив оплату в повному обсязі, про що свідчать регістри бухгалтерського обліку; на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість; товари/роботи, отримані внаслідок здійснення даних господарських операцій, були використані позивачем у власній господарській діяльності, включені до валового доходу та податкових зобов'язань в частині реалізованих робіт, що підтверджується первинною документацією підприємства. З урахуванням викладеного вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними, такими, що порушують норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивач занизив дохід, отриманий від продажу товарів нерезиденту за ціною, меншою від звичайних цін на такі товари, що діяли на дату продажу. Свої заперечення обґрунтовує також неможливістю реального здійснення правочинів між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», оскільки як вбачається з актів перевірки контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент»: відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу. Відповідач зазначив, що з наведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» здійснюється поза межами правового поля. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «ТГ «Тиса» створене внаслідок реорганізації шляхом перетворення ЗАТ «ТГ «Тиса» в ТзОВ «ТГ «Тиса», перереєстровано 15.08.2003р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 30053266. Взяте на облік в органах Державної податкової служби, перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Львів, вул.Зелена, 115б, фактичне місцезнаходження: м.Львів, вул.. Лазаренка, 6б.

На підставі направлень від 17.10.2013р. №348-352 та наказу ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «ТГ «Тиса» (код ЄДРПОУ - 30053266) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки винесено акт перевірки від 04.12.2013р. №200/22-10/30053266 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст.153, п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 2772022грн.;

2) п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4326грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0001602210 від 17.12.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 3224814грн., в т.ч. 2757584грн. за основним платежем та 467230грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0001582210 від 17.12.2013р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 6489грн., в т.ч. 4326грн. за основним платежем та 2163грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001602210 від 17.12.2013р., суд встановив таке.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 3224814грн., в т.ч. 2757584грн. за основним платежем та 467230грн. за штрафними санкціями.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток стало встановлення відповідачем в Акті перевірки заниження позивачем доходу, отриманого від продажу товарів нерезиденту за ціною, меншою від звичайних цін на такі товари, що діяли на дату такого продажу.

Суд встановив, що між позивачем та компанією «EuropeTown inc.» (British Virgin islands) укладено:

1) контракт №01/08 від 18.01.2008р., відповідно до умов якого продавець (компанія «EuropeTown inc.») продає, а покупець (позивач) купляє товар (паркет) на умовах, визначених специфікаціями;

2) контракт №04/12 від 01.03.2012р., відповідно до умов якого продавець (компанія «EuropeTown inc.») продає, а покупець (позивач) купляє товар (паркет) на умовах, визначених специфікаціями.

На виконання умов вказаних контрактів ТзОВ «ТГ «Тиса» поставило готової продукції за межі митної території України на загальну суму 14 609 486,72 грн. При цьому, одержувачами продукції були компанії, розташовані в Австрії, Німеччині, Швеції та Данії. За реалізовану у вказаному періоді готову продукцію на експорт кошти в сумі 15 385 481,46грн. поступили від фірми «EuropeTown inc.».

Позивач надав суду копії документів, якими регулювались господарські відносини між ТзОВ «ТГ «Тиса» та компанією «EuropeTown inc.», а саме копії:

- контрактів №01/08 від 18.01.2008р., №04/12 від 01.03.2012р. та додаткових угод до них;

-ВМД №209070000/2012/000038 від 10.01.2012р., №209020000/2011/002017 від 01.07.2011р., №209020000/2011 від 08.07.2011р., №209020000/2011 від 08.07.2011р., №№209020000/2011 від 15.07.2011р., №209020000/2011 від 20.07.2011р., №209020000/2011 від 22.07.2011р., №209020000/2011/002278 від 27.07.2011р., №209020000/2011/002328 від 01.08.2011р., №209020000/2011/002326 від 01.08.2011р., №209020000/2011/002449 від 12.08.2011р., №209020000/2011/002523 від 19.08.2011р., №209020000/2011/002611 від 26.08.2011р., №209020000/2011/002652 від 31.08.2011р., №209020000/2011/002683 від 01.09.2011р., №209020000/2011/ від 09.09.2011р., №209020000/2011/002865 від 15.09.2011р., №209020000/2011/002864 від 15.09.2011р., №209020000/2011/002998 від 27.09.2011р., №209020000/2011/003023 від 29.09.2011р., №209020000/2011/003078 від 04.10.2011р., №209020000/2011/3194 від 14.10.2011р., №209020000/2011/003379 від 31.10.2011р., №209020000/2011/ від 11.11.2011р., №209020000/2011/003823 від 11.11.2011р., №209020000/2011/003836 від 23.11.2011р., №209020000/2011/003681 від 23.11.2011р., №209020000/2011/003681 від 25.11.2011р., №209020000/2011/003694 від 28.11.2011р., №209020000/2011/003765 від 02.12.2011р., №209020000/2011/003829 від 09.12.2011р., №209020000/2011/003910 від 16.12.2011р., №209020000/2011/003928 від 16.12.2011р., №209020000/2011/003938 від 19.12.2011р., №209020000/2012/000016 від 05.01.2012р., №209020000/2012/000109 від 18.01.2012р., №209020000/2012/000130 від 23.01.2012р., №209020000/2012/000227 від 31.01.2012р., №209020000/2012/000467 від 28.02.2012р., №209020000/2012/000458 від 27.02.2012р., №209020000/2012/000385 від 20.02.2012р., №209020000/2012/000334 від 14.02.2012р., №209020000/2012/000586 від 12.03.2012р., №209020000/2012/000130 від 23.01.2012р., №209020000/2012/000657 від 16.03.2012р., №209020000/2012/000672 від 19.03.2012р., №209020000/2012/000744 від 23.03.2012р., №209020000/2012/000776 від 26.03.2012р., №209020000/2012/000930 від 06.04.2012р., №209020000/2012/000940 від 09.04.2012р., №209020000/2012/001130 від 26.04.2012р., №209020000/2012/001152 від 27.04.2012р., №209020000/2012/001219 від 07.05.2012р., №209020000/2012/001269 від 10.05.2012р., №209020000/2012/001422 від 21.05.2012р., №209020000/2012/001490 від 25.05.2012р., №209020000/2012/001556 від 30.05.2012р., №209020000/2012/001604 від 01.06.2012р., №209020000/2012/001686 від 11.06.2012р., №209020000/2012/001756 від 15.06.2012р., №209020000/2012/001757 від 15.06.2012р., №209020000/2012/001933 від 30.06.2012р., №209020000/2012/002053 від 11.07.2012р., №209020000/2012/002115від 16.07.2012р., №209020000/2012/002171 від 20.07.2012р., №209020000/2012/002294 від 31.07.2012р., №209020000/2012/002398 від 09.08.2012р., №209020000/2012/002485 від 17.08.2012р., №209020000/2012/002487 від 17.08.2012р., №209020000/2012/002482 від 17.08.2012р., №209020000/2012/002577 від 27.08.2012р., №209020000/2012/002578 від 27.08.2012р., №209020000/2012/002667 від 05.09.2012р., №209020000/2012/001775 від 18.06.2012р., №209020000/2012/001775 від 18.06.2012р., №209020000/2012/001884 від 25.06.2012р., №209020000/2012/002703 від 10.09.2012р., №209020000/2012/002848 від 25.09.2012р., №209020000/2012/002859 від 26.09.2012р., №209020000/2012/002883 від 28.09.2012р., №209020000/2012/002949 від 05.10.2012р., №209020000/2012/003132 від 05.09.2012р., №209020000/2012/003186 від 29.10.2012р., №209020000/2012/003286 від 29.10.2012р., №209020000/2012/003281 від 08.11.2012р., №209020000/2012/003291 від 09.11.2012р., №209020000/2012/003340 від 16.11.2012р., №209020000/2012/003366 від 21.11.2012р., №209020000/2012/003387 від 23.11.2012р., №209020000/2012/003408 від 26.11.2012р., №209020000/2012/003547 від 12.12.2012р., №209020000/2012/003568 від 14.12.2012р., №209020000/2012/003584 від 17.12.2012р.,

- міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) №051031 від 10.01.2012р., №07397 від 01.07.2011р., №012411 від 10.01.2012р., №038672 від 01.07.2011р., №038671 від 08.07.2011р., №046583 від 08.07.2011р., №0266525 від 15.07.2011р., №013809 від 20.07.2011р., №013811 від 22.07.2011р., №013812 від 27.07.2011р., №078554 від 01.08.2011р., №013824від 01.08.2011р., №013829 від 12.08.2011р., №013829 від 19.08.2011р., №013828 від 26.08.2011р., №013828 від 31.08.2011р., №221965 від 01.09.2011р., №013827 від 09.09.2011р., №013825 від 15.09.2011р., №013826 від 15.09.2011р., №067476 від 27.09.2011р., №013849 від 29.09.2011р., №013854 від 04.10.2011р., №013853 від 14.10.2011р., №013851 від 31.10.2011р., №013875 від 11.11.2011р., №109410 від 11.11.2011р., №013876 від 23.11.2011р., №013877 від 23.11.2011р., №063330 від 25.11.2011р., №302610 від 28.11.2011р., №013879 від 02.12.2011р., №078559 від 09.12.2011р., від 16.12.2011р., №240358 від 16.12.2011р., №038648 від 19.12.2011р., №026427 від 05.01.2012р., №0303571 від 18.01.2012р., №0012227 від 23.01.2012р., №038100 від 31.01.2012р., №012425 від 28.02.2012р., від 27.02.2012р., №038098 від 20.02.2012р., №038099 від 14.02.2012р., №038065 від 12.03.2012р., №002771 від 23.01.2012р., №011447 від 16.03.2012р., №038061 від 19.03.2012р., №038060 від 23.03.2012р., №053098 від 26.03.2012р., №038058 від 06.04.2012р., №038057 від 09.04.2012р., №038064 від 26.04.2012р., №038059 від 27.04.2012р., №062941 від 07.05.2012р., №716422 від 10.05.2012р., №0062246 від 21.05.2012р., №003322 від 25.05.2012р., №038036 від 30.05.2012р., №038039 від 01.06.2012р., №007048 від 11.06.2012р., №007040 від 15.06.2012р., №038095 від 15.06.2012р., №747297 від 30.06.2012р., від 11.07.2012р., №038038 від 20.07.2012р., №126614 від 31.07.2012р., №126613 від 09.08.2012р., №126612 від 17.08.2012р., №636589 від 17.08.2012р., №126611 від 17.08.2012р., №126625 від 27.08.2012р., №126626 від 27.08.2012р., №050468 від 05.09.2012р., від 18.06.2012р., №038037 від 25.06.2012р., №126627 від 10.09.2012р., №126610 від 25.09.2012р., №126664 від 26.09.2012р., №607473 від 28.09.2012р., №126663 від 05.10.2012р., №126660 від 05.09.2012р., №126659 від 29.10.2012р., №126692 від 29.10.2012р., №082574 від 08.11.2012р., від 09.11.2012р., №713849 від 16.11.2012р., №126691 від 21.11.2012р., №126689 від 23.11.2012р., №126688 від 26.11.2012р., №126687 від 12.12.2012р., від 14.12.2012р., №10389 від 17.12.2012р.;

- специфікацій від 10.01.2012р., від 01.07.2011р., від 08.07.2011р., від 08.07.2011р., від 15.07.2011р., від 20.07.2011р., від 22.07.2011р., від 27.07.2011р., від 01.08.2011р., від 01.08.2011р., від 12.08.2011р., від 19.08.2011р., від 26.08.2011р., від 31.08.2011р., від 01.09.2011р., від 09.09.2011р., від 15.09.2011р., від 15.09.2011р., від 27.09.2011р., від 29.09.2011р., від 04.10.2011р., від 14.10.2011р., від 31.10.2011р., від 11.11.2011р., від 11.11.2011р., від 23.11.2011р., від 23.11.2011р., від 25.11.2011р., від 28.11.2011р., від 02.12.2011р., від 09.12.2011р., від 16.12.2011р., від 16.12.2011рвід 19.12.2011р., від 05.01.2012р., від 18.01.2012р., від 23.01.2012р., від 31.01.2012р., від 28.02.2012р., від 27.02.2012р., від 20.02.2012р., від 14.02.2012р., від 12.03.2012р., від 23.01.2012р., від 16.03.2012р., від 19.03.2012р., від 23.03.2012р., від 26.03.2012р., від 06.04.2012р., від 09.04.2012р., від 26.04.2012р., від 27.04.2012р., від 07.05.2012р., від 10.05.2012р., від 21.05.2012р., від 25.05.2012р., від 30.05.2012р., від 01.06.2012р., від 11.06.2012р., від 15.06.2012р., від 15.06.2012р., від 30.06.2012р., від 11.07.2012р., від 16.07.2012р., від 20.07.2012р., від 31.07.2012р., від 09.08.2012р., від 17.08.2012р., від 17.08.2012р., від 17.08.2012р., від 27.08.2012р., від 27.08.2012р., від 05.09.2012р., від 18.06.2012р., від 18.06.2012р., від 25.06.2012р., від 10.09.2012р., від 25.09.2012р., від 26.09.2012р., від 28.09.2012р., від 05.10.2012р., від 05.09.2012р., від 29.10.2012р., від 29.10.2012р., від 08.11.2012р., від 09.11.2012р., від 16.11.2012р., від 21.11.2012р., від 23.11.2012р., від 26.11.2012р., від 12.12.2012р., від 14.12.2012р., від 17.12.2012р.,

- рахунків-фактур від 23.12.2011р., від 29.06.2011р., від 08.07.2011р., від 08.07.2011р., від 15.07.2011р., від 20.07.2011р., від 22.07.2011р., від 27.07.2011р., від 01.08.2011р., від 01.08.2011р., від 12.08.2011р., від 19.08.2011р., від 26.08.2011р., від 31.08.2011р., від 01.09.2011р., від 09.09.2011р., від 15.09.2011р., від 15.09.2011р., від 27.09.2011р., від 29.09.2011р., від 04.10.2011р., від 14.10.2011р., від 31.10.2011р., від 11.11.2011р., від 11.11.2011р., від 23.11.2011р., від 23.11.2011р., від 25.11.2011р., від 28.11.2011р., від 02.12.2011р., від 09.12.2011р., від 16.12.2011р., від 16.12.2011рвід 19.12.2011р., від 05.01.2012р., від 18.01.2012р., від 23.01.2012р., від 31.01.2012р., від 28.02.2012р., від 27.02.2012р., від 20.02.2012р., від 14.02.2012р., від 12.03.2012р., від 23.01.2012р., від 16.03.2012р., від 19.03.2012р., від 23.03.2012р., від 26.03.2012р., від 06.04.2012р., від 09.04.2012р., від 26.04.2012р., від 27.04.2012р., від 07.05.2012р., від 10.05.2012р., від 21.05.2012р., від 25.05.2012р., від 30.05.2012р., від 01.06.2012р., від 11.06.2012р., від 15.06.2012р., від 15.06.2012р., від 30.06.2012р., від 11.07.2012р., від 16.07.2012р., від 20.07.2012р., від 31.07.2012р., від 09.08.2012р., від 17.08.2012р., від 17.08.2012р., від 17.08.2012р., від 27.08.2012р., від 27.08.2012р., від 05.09.2012р., від 18.06.2012р., від 18.06.2012р., від 25.06.2012р., від 10.09.2012р., від 25.09.2012р., від 26.09.2012р., від 28.09.2012р., від 05.10.2012р., від 05.09.2012р., від 29.10.2012р., від 29.10.2012р., від 08.11.2012р., від 09.11.2012р., від 16.11.2012р., від 21.11.2012р., від 23.11.2012р., від 26.11.2012р., від 12.12.2012р., від 14.12.2012р., від 17.12.2012р.;

- сертифікатів погодження № 427881 від 27.06.2012 року, № 427880 від 21.06.2012 року, № 427879 від 13.06.2012 року, № 427878 від 08.06.2012 року, № 427877 від 31.05.2012 року, № 427876 від 22.05.2012 року, № 434783 від 23.04.2012 року, № 434784 від 25.04.2012 року, № 434782 від 12.04.2012 року, № 434781 від 04.04.2012 року, № 331963 від 20.03.2012 року, № 331962 від 20.03.2012 року, № 331965 від 12.03.2012 року, № 331964 від 06.03.2012 року, № 348263 від 14.02.2012 року, № 348262 від 09.02.2012 року, № 348261 від 27.01.2012 року, № 348830 від 16.01.2012 року, № 497921 від 14.11.2012 року, № 495433 від 05.11.2012 року, № 453938 від 05.11.2012 року, № 453937 від 24.10.2012 року, № 453935 від 16.10.2012 року, № 453934 від 03.10.2012 року, № 453933 від 27.09.2012 року, №436500 від 24.09.2012 року, № 436499 від 19.09.2012 рок, у№ 436498 від 06.09.2012 року, № 436132 від 22.08.2012 року, № 436497 від 22.08.2012 року, № 427884 від 14.08.2012 року, № 436131 від 15.08.2012 року, № 427885 від 14.08.2012 року, № 436130 від 07.08.2012 року, № 427883 від 26.07.2012 року, № 427882 від 19.07.2012 року, № 497926 від 12.12.2012 року, № 497924 від 11.12.2012 року, № 497925 від 10.12.2012 року, № 497922 від 21.11.2012 року, № 497923 від 21.11.2012 року, №348829 від 13.12.2011 року, №348828 від 29.11.2011 року, №348827 від 17.11.2011 року, №348825 від 17.11.2011 року, №348824 від 08.11.2011 року, №294478 від 24.10.2011 року, №294477 від 18.10.2011 року, №294476 від 10.10.2011 року, №294475 від 03.10.2011 року, №294474 від 20.09.2011 року, №281628 від 09.09.2011 року, №281626 від 06.09.2011 року, №281627 від 06.09.2011 року, №281625 від 29.08.2011 року, №281624 від 23.08.2011 року, №307898 від 15.08.2011 року, №307897 від 09.08.2011 року, №307895 від 25.07.2011 року, №307896 від 25.07.2011 року, №305347 від 25.07.2011 року, №307894 від 06.07.2011 року, №305346 від 06.07.2011 року.

Факт оплати за вказаними контрактами підтверджується копіями карток аналізу рахунку по субконто 36.2 організація «EuropeTown inc.» за 2 півріччя 2011 року та за 2012рік.

Норми Податкового кодексу України передбачають при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з нерезидентами відповідність цін рівню ринкових цін.

А саме:відповідно до п.п. 153.2.3 статті 153 розділу III Податкового кодексу України, на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток, поширюються положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 вкавзаного пункту ПК України.

Згідно з п.п. 153.2.1 ПК України "дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги)".

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України "дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар".

Згідно з п.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п. 14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (п.п.14.1.218 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник (п.п. 14.1.80 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

Згідно з пунктом 8 підрозділу 10 розділу XX ПК України у випадках, визначених вказаним Кодексом, до вступу в дію статті 39 ПК України застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Положення підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не застосовується.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних ) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Відповідно до п.п. 39.1.в статті 39 ПК України, в переліку операцій, при яких застосовується звичайна ціна, зазначено здійснення платником податків операцій з платниками податків, що не є платниками податку на прибуток, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Суд встановив, що по взаєморозрахунках позивача з «EuropeTown inc» станом на 01.07.2011р. по рах.632 ТзОВ «ТГ «Тиса» рахувалось дебетове сальдо у сумі 901 032,93 грн. Станом на 31.12.2012р., згідно з даними бухгалтерського обліку позивача, сальдо взаєморозрахунків між ТзОВ «Торгова група «Тиса» та ««EuropeTown inc.» по рах.632 становить 125 038,19 грн. на користь ТзОВ «Торгова група «Тиса».

За період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. ТзОВ «ТГ «Тиса» поставило на експорт всього продукції в кількості 241 7749,66 м.кв. на загальну суму 14 609 486,72 грн., в тому числі: за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. - 85 670,72 м. кв. на суму 5 560 029,65 грн.; за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 156 078,94 м. кв. на суму 9 049 457,07 грн.

Середня ціна за 1 м.кв. щитового паркету становила: у липні - грудні 2011 р. - 64,9 грн. за 1 м.кв.; у січні - грудні 2012 р. - 57,98 грн. за 1 м.кв.

У ході проведення перевірки проведено аналіз ціни експортованого щитового паркету. Згідно з вимогами пп. 153.2.1, 153.2.3 Податкового кодексу України, доходи від продажу товарів нерезидентам визначаються на рівні не меншому за звичайні ціни, оскільки нерезиденти відносяться до категорії осіб, які не є платниками податку на прибуток.

Суд встановив, що відповідач направив запити до Львівської торгово-промислової палати від 31.10.2013р. № 14753/10/07-40/1745 та від 07.11.2013 р. Л*9 154999/10/07-40/1845 про надання інформації щодо оптових та роздрібних цін на «щитовий паркет для мозаїчної підлоги» (дубовий, ясеневий на сітці сухий).

Згідно з інформацією, отриманою від Львівської торгово-промислової палати від 14.11.2013 р. № 19-09/1493, та проведеним пошуком цінової інформації встановлено, що рівень оптових цін, які склалися на ринку України на щитовий паркет для мозаїчної підлоги дубовий, ясеневий становив (без ПДВ): у липні - грудні 2011 р. - 110 грн. за 1 м.кв.; у січні - грудні 2012 р. - 115грн. за 1 м. кв.

З огляду на наведене випливає, що ТзОВ «ТГ «Тиса» занизило ціну щитового паркету, відправленого на експорт, а саме: у липні - грудні 2012 р. - 45,10 грн. за 1 м.кв.; у січні - грудні 2012 р. - 57,02 грн. за 1 м.кв.

Таким чином, всього підприємством занижено вартість товару, відправленого на експорт за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 12 763 370,58 грн., в тому числі:

-з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. на 3 863 749,55 грн., в т.ч.: -з а III кв. 2011р. на 2 145 912,01 грн.; за ІV кв. 2011р. на 1 717 837,54 грн.; з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. на 8 899 621,03 грн., в т. ч.: за І кв. 2012р. на 2 440 574,73 грн.; - за II кв. 2012р. на 2 469 481,79 грн.; -за III кв. 2012р. на2 165 403,04 грн.; за ІУ кв. 2012р. на 1 824 161,47 грн., в порушення п.п.153.2.1, 153.2.3 статті 153 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями).

Суд також враховує довідку відділу фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Львівській області від 03 листопада 2013 р № 51/16-10/30053266 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Торгова група «ТИСА»(код ЄДРПОУ 30053266) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з окремих питань фінансово-господарської діяльності за період 3 01.07.2011 р по 31.12.2012 року).

Крім цього, суд встановив, що в ході проведення перевірки позивачу надавалась вимога щодо надання калькуляції виготовлення щитового паркету. Згідно з наданою до перевірки калькуляції виготовлення паркету мозаїчного 1-3 сорту та індустріального 10x8x22,8 мм встановлено, що до планової собівартості включено вартість сировини, транспортні витрати на доставку сировини, витрати електроенергії, заробітна плата основних працівників, вартість допоміжних матеріалів. Не включено в собівартість загальновиробничі витрати, а в ціну реалізації - адміністративні та витрати на збут.

Включення в ціну реалізації адміністративних витрат та витрат на збут передбачено, зокрема, Податковим кодексом України, Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості розроблені у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998р. № 1706 «Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» і Законом України « Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: №№ 7, 8, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 26, 28, затвердженими наказами Міністерства фінансів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач протиправно занизив вартість товару, відправленого на експорт за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. на загальну суму 12 763 370,58 грн.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 17.12.2013р. №0001602210 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001582210 від 17.12.2013р. суд встановив таке.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням збільшено розмір грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 6489грн., в т.ч. 4326грн. за основним платежем та 2163грн. за штрафними санкціями.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість стало встановлення відповідачем в Акті перевірки факту безтоварності операцій з придбання дубової заготовки у ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ - 36677875) та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» (код ЄДРПОУ - 36757122) на загальну суму 25953,36грн., в т.ч. ПДВ 4325,56грн., що призвело до завищення витрат на суму 21627,8грн., що занизило податок на прибуток на загальну суму 2772грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4325,56грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ - 36677875) суд встановив таке.

Суд встановив, що між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» укладено договір купівлі-продажу №16/12 від 16.03.2012р., відповідно до умов якого продавець (ПП «Біко Агротрейд») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, встановлених договором.

На підтвердження фактичного отримання товару за договором з ПП «Біко Агротрейд» позивач надав суду копії таких документів: договору купівлі-продажу №16/12 від 16.03.2012р., видаткової накладної від 23.03.2012р. №РН-3-23001, товарно-транспортної накладної від 23.03.2012р. №230312.

Позивач також надав суду копію податкової накладної від 23.03.2012р. №341 на суму ПДВ 750грн., отриманої від ПП «Біко Агротрейд».

Крім того, позивач зазначає, що в період здійснення господарських відносин з позивачем ПП «Біко Агротрейд» було зареєстроване як юридична особа ьта булоо платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами (Т.1 а.с. 89-90).

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Як вбачається з акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013р. №1706/22-8/36677875 «Про проведення зустрічної перевірки ПП «Біко Агротрейд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою вставлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р.» звіркою ПП «Біко Агротрейд» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальними за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р. з урахуванням їх виду, обсягів та розрахунків.

З огляду на наведене, податковим органом вставлена відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Ейс контракшен менеджент» (код ЄДРПОУ - 36757122) суд встановив таке.

Суд встановив, що між позивачем та ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» укладено договір купівлі-продажу №35/11 від 25.07.2012р., відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, встановлених договором.

На підтвердження фактичного отримання товару за договором з ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» позивач надав суду копії таких документів: договору купівлі-продажу №35/11 від 25.07.2012р., видаткових накладних від 27.07.2011р. №РН-7-27006, від 25.08.2011р. №РН-8-25002, від 31.10.2011р. №РН-10-3106, від 02.12.2011р. №РН-12-0201, товарно-транспортних накладних від 27.07.2011р. №27006, від 25.08.2011р. №25002, від 31.10.2011р. №3106, від 02.12.2011р. №201.

Позивач також надав суду копію податкових накладних від 27.07.2011р. №546 на суму ПДВ 1257,90грн., від 25.08.2011р. №542 на суму ПДВ 1053грн., від 31.10.2011р. №656 на суму ПДВ 681,33грн., від 02.12.2011р. №51 на суму ПДВ 583,33грн, отриманих від ТзОВ «Ейс контракшен менеджент».

Крім того, позивач зазначає, що в період здійснення господарських відносин з позивачем ТзОВ «Ейс контракшен менеджент» було зареєстроване як юридична особа ьта булоо платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами (Т.1 а.с. 91-93).

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Як вбачається з акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013р. №1699/22-8/36757122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011р. по 31.03.2012р.» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальними за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р. з урахуванням їх виду, обсягів та розрахунків.

З огляду на наведене, податковим органом вставлена відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 ЗУ «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам. і

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції. Тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суд зазначає, що з метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Щодо тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання товарів за договорами, укладеними з контрагенами ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд також зазначає, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 17.12.2013р. №0001582210 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При поданні адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,80грн., що підтверджується платіжним дорученням №2063 від 24.12.2013р.

Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суму судового збору у розмірі 4129,19грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТИСА" на користь бюджету решту суми судового збору в розмірі 4129 (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 19 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У р азі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 05.05.2014р.

Суддя Мричко Н.І.