Постанова № 38636868, 17.04.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м.Житомир справа № 806/1295/14

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Відділу Державної виконавчої служби Коростенскього міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними та скасування постанов

встановив:

18 березня 2014 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ) із позовом до Відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Коростенськогго МРУЮ) про визнання незаконними та скасування постанов від 3 лютого 2014 року.

У позовній заяві Коростенська ОДПІ вказала, що начальником ВДВС Коростенського МРУЮ винесено постанову від 3 лютого 2014 року про скасування процесуального документу, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2013 року за виконавчим документом №0670/8800/12 від 8 квітня 2013 року. Крім того ВДВС Коростенського МРУЮ також було винесено постанову від 3 лютого 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). Просить визнати незаконними та скасувати постанови від 3 лютого 2014 року.

Після того як позивач усунув недоліки позовної заяви ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, 17 квітня 2014 року подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, у заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.19).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, 17 квітня 2014 року подав через канцелярію суду заяву, у якій просить справу розглядати у порядку письмового провадження та письмові заперечення на позов (а.с.21-23).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки позивач та відповідач заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, з’ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року у справі №0670/8800/12 адміністративний позов Коростенської ОДПІ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Лінк" про стягнення 3009 грн 00 коп. задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Лінк" кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість перед бюджетом у сумі розміром 3009 грн 00 коп.

Після набрання постановою законної сили Коростенській ОДПІ видано виконавчий лист від 8 квітня 2013 року.

Коростенська ОДПІ пред’явила виконавчий лист до виконання до ВДВС Коростенського МРУЮ. 16 травня 2013 року державним виконавцем Козак Т.С. було прийнято виконавчий лист до виконання та відкрито виконавче провадження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №606-XIV), контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Встановлено, що на підставі статей 87, 95 Податкового кодексу України та керуючись статею 83 Закону України №606-XIV начальник ВДВС Коростенського МРУЮ 03 лютого 2014 року прийняв постанову у ВП №37911700 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2013 року з примусового виконання виконавчого листа №0670/8800/12, виданого 8 квітня 2013 року (а.с.7).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України №606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

03 лютого 2014 року державним виконавцем ВДВС Коростенського МРУЮ прийнято постанову у ВП №37911700 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі статей 87, 95 Податкового кодексу України з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України №606-XIV (а.с.6).

Досліджуючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних постанов, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України №606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 3 Закону України №606-ХІV у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

До набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання рішень по стягненню податкового боргу покладалось на державну виконавчу службу.

З набуттям чинності Податковим кодексом України 1 січня 2011 року примусове виконання рішень по даній категорії справ покладено на контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється Главою 9 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (далі – Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Відповідно до пункту 12.1. глави 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 12.2. глави 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду.

Абзацом 1 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України встановлено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Пунктом 41.2. статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з юридичних осіб платників податків. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.

Вищий адміністративний суд України у листі №1484/12/13-13 від 24 жовтня 2013 року також проінформував суддів окружних та апеляційних адміністративних судів про те, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з юридичних осіб здійснюється контролюючими органами самостійно без залучення до цієї процедури органів державної виконавчої служби.

Рішення суду про стягнення боргу в сумі 3009 грн 00 коп. в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість перед бюджетом прийнято після 1 січня 2011 року, тобто на момент, коли Податковим кодексом України було встановлено порядок вжиття заходів щодо погашення податкового боргу контролюючим органом. Тому, посадові особи ВДВС Коростенського МРУЮ на підставі статті 83 та на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України №606-ХІV прийняли правомірні рішення.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ВДВС Коростенського МРУЮ доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов.

Враховуючи наведене суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін