Рішення № 38632688, 28.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3860/14 28.04.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД»

до Споживчого товариства «Діамед»

про стягнення 784 256,93 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача: Доценко Л.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: Шевельова А.С. - представник за довіреністю.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.04.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 781 772,48 грн. основного боргу, 1 715,56 грн. 3% річних, 768,89 грн. інфляційних втрат, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору - 15 685,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 було порушено провадження у справі № 910/3860/14, розгляд справи було призначено на 04.04.2014.

В судовому засіданні 04.04.2014 судом було оголошено перерву у розгляд справи до 28.04.2014, про що повідомлено присутніх представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

25.04.2014 через канцелярію суду представником відповідача Надьожа В.В. (довіреність від 20.11.2013 № 20, видана головою правління СТ «Діамед» Шмаюн К.М.) подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом в судовому засіданні 28.04.2014 клопотання про відкладення розгляду справи, подане представником відповідача Надьожа В.В. (довіреність від 20.11.2013 № 20, видана головою правління СТ «Діамед» Шмаюн К.М.) - не прийнято до розгляду у зв?язку з тим, що довіреність вказаного представника скасована, внаслідок того, що з 11.02.2014 керівником відповідача є Євдоченко О.Ф. (наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і відповідачем до матеріалів справи подано відповідну заяву про скасування довіреності представника Надьожа В.В.

В судовому засіданні 28.04.2014 представником відповідача було заявлено клопотання про призначення в справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідач просив поставити питання про те, чи виконано підпис на довіреностях про прийняття товарно - матеріальних цінностей керівником відповідача Шмаюн К.М. Клопотання мотивне тим, що відповідач заперечує вчинення на вказаних довіреностях керівником відповідача Шмаюн К.М. відповідних підписів, і відповідно, заперечує уповноваження особи на прийняття товару.

Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2014 проти заявленого клопотання - заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з посиланням на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової експертизи.

В судовому засіданні 28.04.2014 представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не було здійснено оплату отриманого від позивача за накладними товару на суму 781 772,48 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 781 772,48 основного боргу. Крім того, посилаючись приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 715,56 грн. та 768,89 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.04.2014 проти заявлених вимог заперечував. Відповідач у письмовому відзиві на позов вказував на те, що відповідачем не отримувався товар від позивача на заявлену до стягнення суму, адже надані позивачем документи в підтвердження поставки товару відповідачу не підтверджують факт виникнення у нього обов?язку по оплаті отриманого товару і не є первинними документами, які фіксують господарську операцію між сторонами спору.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до товарно-транспортних накладних за період з 27.11.2013 по 13.01.2014 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу, а останнім прийнято товар на загальну суму 781 772,48 грн., а саме: 27.11.2013 поставлено товар за накладною № 4344896 на суму 11 700, 00 грн.; 28.11.2013 поставлено товар за накладною № 4346732 на суму 6 346, 25 грн.; 28.11.2013 поставлено товар за накладною № 4346733 на суму 280, 56 грн.; 28.11.2013 поставлено товар за накладною № 4346750 на суму 2 734, 16 грн.; 29.11.2013 поставлено товар за накладною № 4348918 на суму 533, 10 грн.; 29.11.2013 поставлено товар за накладною № 4348919 на суму 1 649, 68 грн.; 02.12.2013 поставлено товар за накладною № 4350105 на суму 15 543, 50 грн.; 02.12.2013 поставлено товар за накладною № 4350126 на суму 27 997, 16 грн.; 02.12.2013 поставлено товар за накладною № 4350127 на суму 86, 40 грн.; 02.12.2013 поставлено товар за накладною № 4351609 на суму 9 264, 40 грн.; 02.12.2013 поставлено товар за накладною № 4351610 на суму 112, 86 грн.; 02.12.2013 поставлено товар за накладною № 4351724 на суму 25 577, 91 грн.; 03.12.2013 поставлено товар за накладною № 4352417 на суму 650, 40 грн.; 03.12.2013 поставлено товар за накладною № 4353147 на суму 4 852, 01 грн.; 04.12.2013 поставлено товар за накладною № 4354589 на суму 1 019, 95 грн.; 04.12.2013 поставлено товар за накладною № 4354597 на суму 7 111, 19 грн.; 04.12.2013 поставлено товар за накладною № 4354607 на суму 19 344, 67 грн.; 05.12.2013 поставлено товар за накладною № 4356243 на суму 21 787, 50 грн.; 05.12.2013 поставлено товар за накладною № 4356244 на суму 6 420, 37 грн.; 09.12.2013 поставлено товар за накладною № 4358378 на суму 2 501, 40 грн.; 09.12.2013 поставлено товар за накладною № 4358379 на суму 21 597, 80 грн.; 09.12.2013 поставлено товар за накладною № 4358380 на суму 13 966, 91 грн.; 09.12.2013 поставлено товар за накладною № 4358381 на суму 56, 88 грн.; 09.12.2013 поставлено товар за накладною № 4359664 на суму 6 070, 67 грн.; 09.12.2013 поставлено товар за накладною № 4359665 на суму 57, 00 грн.; 10.12.2013 поставлено товар за накладною № 4360496 на суму 6 911, 44 грн.; 10.12.2013 поставлено товар за накладною № 4360497 на суму 242, 52 грн.; 10.12.2013 поставлено товар за накладною № 4360514 на суму 13 008, 15 грн.; 10.12.2013 поставлено товар за накладною № 4361486 на суму 3 148, 35 грн.; 10.12.2013 поставлено товар за накладною № 4361654 на суму 34 959, 80 грн.; 11.12.2013 поставлено товар за накладною № 4363065 на суму 1 143, 56 грн.; 11.12.2013 поставлено товар за накладною № 4363114 на суму 4 503, 95 грн.; 11.12.2013 поставлено товар за накладною № 4363115 на суму 847, 10 грн.; 11.12.2013 поставлено товар за накладною № 4363170 на суму 14 973,80 грн.; 12.12.2013 поставлено товар за накладною № 4363641 на суму 27 365, 06 грн.; 13.12.2013 поставлено товар за накладною № 4365493 на суму 3 170, 84 грн.; 13.12.2013 поставлено товар за накладною № 4365494 на суму 45, 24грн.; 13.12.2013 поставлено товар за накладною № 4366452 на суму 7 691, 33 грн.; 13.12.2013 поставлено товар за накладною № 4366530 на суму 1 570, 14 грн.; 13.12.2013 поставлено товар за накладною № 4366620 на суму 2 990, 24 грн.; 16.12.2013 поставлено товар за накладною № 4367615 на суму 452, 00 грн.; 16.12.2013 поставлено товар за накладною № 4367616 на суму 57, 72 грн.; 16.12.2013 поставлено товар за накладною № 4367676на суму 605, 29 грн.; 17.12.2013 поставлено товар за накладною № 4368500 на суму 9 845, 90 грн.; 17.12.2013 поставлено товар за накладною № 4369879 на суму 1 760, 25 грн.; 17.12.2013 поставлено товар за накладною № 4369880 на суму 57, 06 грн.; 18.12.2013 поставлено товар за накладною № 4370530 на суму 11 320, 20 грн.; 18.12.2013 поставлено товар за накладною № 4372505 на суму 17 170, 96 грн.; 18.12.2013 поставлено товар за накладною № 4372513 на суму 2 162, 02 грн.; 19.12.2013 поставлено товар за накладною № 4372996 на суму 1 074, 23 грн.; 19.12.2013 поставлено товар за накладною № 4373935 на суму 743, 30 грн.; 19.12.2013 поставлено товар за накладною № 4373936 на суму 151, 62 грн.; 19.12.2013 поставлено товар за накладною № 4374031 на суму 3 077, 90 грн.; 19.12.2013 поставлено товар за накладною № 4374332 на суму 7 324, 34 грн.; 20.12.2013 поставлено товар за накладною № 4375811 на суму 10 507, 59.; 24.12.2013 поставлено товар за накладною № 4378089 на суму 1 454, 65 грн.; 24.12.2013 поставлено товар за накладною № 4378299 на суму 4 784, 56 грн.; 24.12.2013 поставлено товар за накладною № 4379958 на суму 20 840, 12 грн.; 25.12.2013 поставлено товар за накладною № 4380375 на суму 12 159, 70 грн.; 25.12.2013 поставлено товар за накладною № 4381360 на суму 5 503, 50 грн.; 25.12.2013 поставлено товар за накладною № 4381539на суму 22 419, 83 грн.; 26.12.2013 поставлено товар за накладною № 4383205 на суму 1 715, 58 грн.; 26.12.2013 поставлено товар за накладною № 4383479 на суму 9 427, 23 грн.; 26.12.2013 поставлено товар за накладною № 4383480 на суму 2 394, 40 грн.; 27.12.2013 поставлено товар за накладною № 4385028 на суму 44 948, 62 грн.; 03.01.2014 поставлено товар за накладною № 4001228 на суму 8 377, 41 грн.; 07.01.2014 поставлено товар за накладною № 4003822 на суму 13 240, 98 грн.; 07.01.2014 поставлено товар за накладною № 4003827 на суму 35 956, 30 грн.; 08.01.2014 поставлено товар за накладною № 4004091 на суму 49 369, 18 грн.; 08.01.2014 поставлено товар за накладною № 4004123 на суму 44 978, 70 грн.; 08.01.2014 поставлено товар за накладною № 4004124 на суму 270, 48 грн.; 09.01.2014 поставлено товар за накладною № 4005675 на суму 2 155, 08 грн.; 09.01.2014 поставлено товар за накладною № 4005968 на суму 4 385, 40 грн.; 09.01.2014 поставлено товар за накладною № 4006737 на суму 2 097, 36 грн.; 10.01.2014 поставлено товар за накладною № 4006963 на суму 37 003, 43 грн.; 10.01.2014 поставлено товар за накладною № 4007197 на суму 21 484, 06 грн.; 13.01.2014 поставлено товар за накладною № 4008434 на суму 3 385, 44 грн.; 13.01.2014 поставлено товар за накладною № 4008530 на суму 10 966, 57 грн.; 13.01.2014 поставлено товар за накладною № 4008541 на суму 41 060, 43 грн.

Згідно з довіреностями сурової звітності (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), отримання товару від позивача за товарно-транспортними накладними за період з 27.11.2013 по 13.01.2014 на суму 781 772,48 грн., здійснювалось уповноваженими відповідачем особами.

Позивач у позові вказував на те, що відповідачем не було здійснено оплату отриманого від позивача за накладними товару на суму 781 772,48 грн., строк оплати якого вказано у кожній накладній, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 781 772,48 основного боргу.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки позивач, як продавець, поставив відповідачу, як покупцю, товар згідно товарно-транспортних накладних загалом на суму 781 772,48 грн., який відповідачем було прийнято і в силу приписів статті 692 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов?язок по оплаті отриманого товару в день його отримання.

Проте, відповідач, всупереч ст. 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не було виконано свого зобов?язання по оплаті позивачу поставленого ним товару на суму 781 772,48 грн., доказів протилежного суду на момент вирішення спору надано не було.

Посилання відповідача у відзиві як на підставу відмови у позові на те, що відповідачем не отримувався товар від позивача на заявлену до стягнення суму, адже надані позивачем документи в підтвердження поставки товару відповідачу не підтверджують факт виникнення у нього обов?язку по оплаті отриманого товару і не є первинними документами, які фіксують господарську операцію між сторонами спору - судом відхиляється як безпідставне та таке, що суперечить ст. ст. 526, 692 Цивільного кодексу України, адже надані позивачем документи (товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару) є належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України здійснення між позивачем та відповідачем господарських операцій з поставки та отримання товару.

Також, суд враховує і те, що вимогами чинного законодавства не встановлено обов?язкової форми первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, а ставиться вимога лише щодо відображення відомосте, які свідчать про господарську операцію, а надані позивачем документи (товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару) містять відповідні відомості (дата здійснення операції, перелік товарів, їх вартість, підписи осіб, які приймали товар та їх дані, печатки (штампи) господарюючих суб?єктів, тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 781 772,48 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений, але не оплачений відповідачем товар згідно товарно-транспортних накладних загалом на суму 781 772,48 - є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач, посилаючись приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 715,56 грн. за період з 07.01.2014 по 27.02.2014 та 768,89 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 по січень 2014 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи те, що відповідач, всупереч ст. 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не було виконано свого зобов?язання по оплаті позивачу поставленого ним товару на суму 781 772,48 грн., відповідачем допущено прострочення його виконання, що згідно статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов?язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з наведеним позивачем розрахунком щодо сум, строків та ставок нарахувань 3 % річних в сумі 1 715,56 грн. за період з 07.01.2014 по 27.02.2014 та 768,89 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013 по січень 2014 року, у зв?язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 781 772,48 грн. основного боргу, 1 715,56 грн. 3% річних та 768,89 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Споживчого товариства «Діамед» (код ЄДРПОУ 30176704; місцезнаходження: 03134 м. Київ, вул.. Григоровича - Барського, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента.ЛТД» (код ЄДРПОУ 21947206, місцезнаходження: 49000 м. Дніпропетровськ, вул.. Селянський узвіз, 3а) суму основного боргу в розмірі 781 772 (сімсот вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. 48 коп., 3% річних - 1 715 (одна тисяча сімсот п?ятнадцять) грн. 56 коп., інфляційні втрати - 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 89 коп., а також 15 685 (п?ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п?ять) грн.. 14 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 12.05.2014.

Суддя О.М. Спичак