Рішення № 38632647, 06.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2014 Справа № 905/1787/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт плюс», м. Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Єнакієве, Донецька область

про стягнення 4 205 859грн. 14коп.

за участю представників:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.05.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт плюс», м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Єнакієве, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором підряду №12-001552 від 19.04.2012р. у сумі 3 819 060грн. 04коп., пені у сумі 157 504грнг. 37коп., 3% річних у сумі 129 455грн. 69коп. та інфляційних втрат у сумі 99 839грн. 04коп., всього 4 205 859грн. 14коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати вартості виконаних робіт.

Нормативно позивні вимоги обґрунтовуються ст. ст. 6, 8, 19, 124, 126 Конституції України; ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 174, 193, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.04.2014р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач своєчасно не надав відповідачу податкові накладні, у зв'язку з чим, позивач по відношенню до відповідача є кредитором, що прострочив, а обов'язок відповідача по сплаті отриманих послуг є відстроченням на час прострочення позивача. Крім того, відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог щодо стягнення з відповідача пені.

Позивач про судове засідання 06.05.2014р. був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції від 14.04.2014р., однак, в зазначену дату в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про судові засідання 10.04.2014р. та 06.05.2014р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 21.03.2014р. та 14.04.2014р., однак у жодне засідання суду представника не направив, у клопотанні від 09.04.2014р. просив відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на неможливість направлення в судове засідання 10.04.2014р. представника відповідача, та у клопотанні від 05.05.2014р. також просив відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на складну криміногенну обстановку та через проведення масштабної антитерористичної операції в Донецькій області. Також просив суд продовжити строк розгляд справи на 15 днів.

Судом в задоволенні клопотання відповідача від 05.05.2014р. про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів було відмовлено, оскільки в матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору, при цьому, відповідачем не було наведено підстав, за якими виникла необхідність для продовження строку розгляду справи (надання додаткових документів, доказів, пояснень тощо), також неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт плюс» (далі - підрядник) був укладений договір підряду №12-001552 від 19.04.2012р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи перелік яких наводиться в специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, строки виконання робіт за договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів), визначаються в специфікаціях, котрі є невід'ємною частиною договору. В межах строків виконання робіт, зазначених в специфікаціях, роботи виконуються на загальних умовах, без врахування вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не зазначено в специфікації.

Строк виконання робіт за договором починає обчислюватись з моменту фактичного прийняття об'єкту робіт згідно п. 5.3 договору. В разі несвоєчасного прийняття об'єкту робіт строк початку виконання робіт розпочинає обчислюватись з останнього дня строку, визначеного п. 5.3 договору.

Оплата замовником виконаних робіт відповідно до п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.05.2012р. здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в, з додаванням до актів КБ-2В що підтверджуються довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних, якщо інше не зазначено в специфікаціях.

Згідно приписів п. 2 додаткової угоди №2 від 31.12.2012р., строк дії договору пролонговано до 30.04.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано специфікацію №1 (на капітальний ремонт) від 02.10.2012р. до договору, відповідно до п. 1 якої замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи з капітального ремонту енергетичного обладнання цехів замовника, в тому числі:

конвертор №3: заміна котла ОКГ-130 на ВОКГ-160, строк виконання робіт вересень-жовтень 2011р., вартість робіт 6 655 983грн. 24коп. з ПДВ, що співпадає з даними підписаної між сторонами договірної ціни №14577 з заміни котла ОКГ-130 на котел ВОКГ-160 в період капітального ремонту конвертору №3. Конверторний цех ПАТ «ЕМЗ».

Умови оплати за специфікацією згідно п. 2 договору:

- замовник здійснює передплату в розмірі 20% від суми робіт за специфікацією;

- подальша оплата замовником виконаних робіт здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додаванням до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором у період з листопада 2012р. по грудень 2013р. позивачем виконані роботи на загальну суму 5 844 601грн. 82коп. з ПДВ, за наслідком чого сторонами підписані наступні акти КБ-2в та довідки КБ-3:

акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012р. №236 від 11.12.2012р. (форма КБ-2в) на суму 1 500 807грн. 82коп., у тому числі ПДВ 250 134грн. 64коп., та довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та затратах/ за листопад 2012р. від 11.12.2012р. (форма КБ-3) на суму 1 500 807грн. 82коп., у тому числі ПДВ 250 134грн. 64коп.;

акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. №237 від 03.01.2013р. (форма КБ-2в) на суму 4 124 222грн. 74коп., у т.ч. ПДВ 687 370грн. 46коп., та довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та затратах/ за грудень 2013р. від 03.01.2013р. (форма КБ-3) на суму 4 124 222грн. 74коп., у т.ч. ПДВ 687 370грн. 46коп.;

акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. №238 від 16.01.2013р. (форма КБ-2в) на суму 219 571грн. 26коп., у т.ч. ПДВ 36 595грн. 21коп., та довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та затратах/ за грудень 2013р. від 16.01.2013р. (форма КБ-3) на суму 219 571грн. 26коп., у т.ч. ПДВ 36 595грн. 21коп.,

Дані акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що сторонами не заперечується, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказані роботи були виконані позивачем належним чином та відповідачем прийняті в повному обсязі.

За результатами виконання договору позивачем також були складені наступні податкові: №4 від 16.01.2013р. на суму 219 571грн. 26коп., у т.ч. ПДВ 36 595грн. 21коп., №1 від 03.01.2013р. на суму 4 124 222грн. 74коп., у т.ч. ПДВ 687 370грн. 46коп., №5 від 11.12.2012р. на суму 1 499 097грн. 42коп., у т.ч. ПДВ 249 849грн. 57коп. (за першою з подій - виконання робіт) та №14 від 29.10.2012р. на суму 1 331 196грн. 64коп., у т.ч. ПДВ 221 866грн. 11коп. (за першою з подій - перерахування грошових коштів).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в якості сплати вартості виконаних робіт на користь позивача були перераховані грошові кошти у сумі 1 983 290грн. 93коп. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача від 04.02.2013р. на суму 311 672грн. та на суму 213 061грн. 96коп., від 29.10.2012р. на суму 1 331 196грн. 64коп. та від 21.01.2013р. на суму 127 360грн. 33коп.

Крім того, зобов'язання відповідача з оплати вартості робіт за договором з капітального ремонту енергетичного обладнання цехів замовника були припинені на суму 40 540грн. 45коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України, що підтверджується актом заліку зустрічних однорідних вимог №213013 від 31.01.2013р. Вказаний акт підписано керівниками підприємств та скріплено печатками.

Решта вартості виконаних робіт у сумі 3 820 770грн. 44коп. станом на час розгляду справи сплачена не була.

Розглядаючи спір, предметом якого є стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3 819 060грн. 04коп. та проаналізувавши укладений сторонами договір підряду №12-001552 від 19.04.2012р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній Главі Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п. 2 специфікації до договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в

Разом з тим, як зазначалось, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, тобто, до 10.01.2013р. за актом №236 від 11.12.2012р., до 04.02.2013р. за актом №237 від 03.01.2013р. та до 15.02.2013р. за актом №238 від 16.01.2013р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Дійшовши висновку про порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати робіт, суд зауважує, що не приймає до уваги посилання відповідача на ненастання строку виконання зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт з причини непередання відповідачу податкових накладних на оплату цих робіт, оскільки ненадання таких документів не може бути розцінене в якості відкладальної умови в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №12-001552 від 19.04.2012р., враховуючи суму, заявлену позивачем до стягнення у розмірі 3 819 060грн. 04коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 129 455грн. 69коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 02.02.2013р. по 13.03.2014р. у сумі 129 455грн. 69коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за вказаний період, враховуючи існування заборгованості за актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. №237 від 03.01.2013р. та №238 від 16.01.2013р. та те, що граничними строками сплати вартості робіт за такими актами є 04.02.2013р. та 15.02.2013р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування період з 02.02.2013р. по 04.02.2013р. на суму 4 124 222грн. 74коп. включно.

Фактично розмір 3% річних за період з 05.02.2013р. по 13.03.2014р. складає 123 123грн. 42коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 6 332грн. 27коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 99 839грн. 04коп. за період з лютого 2013р. по березень 2014р.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за вказаний період, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є арифметично невірним, фактично інфляційні втрати позивача, розраховані згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при вирішення судових справ, наданими Верховним Судом України в листі від 03.04.1997р. №62-97р, складають за період з лютого 2013р. по березень 2014р. у сумі 160 400грн. 52коп.

Однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з лютого 2013р. по березень 2014р. у сумі 99 839грн. 04коп., враховуючи відповідність цих вимог фактичним обставинам справи та чинному законодавству, суд вважає дані позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 02.02.2013р. по 13.03.2014р. у сумі 157 504грн. 37коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 10.2 укладеного договору передбачено, що в разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник оплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від неоплаченої суми за кожний день прострочки, однак не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.

Згідно приписів п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Разом з тим, як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності. Відповідно до ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, сторонами в п. 15.6 договору передбачено, що за всіма видами зобов'язань та відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності в три роки (за виключенням строків позовної давності, що перебільшують трирічний період відповідно до діючого законодавства України).

Таким чином, враховуючи наведені умови договору, судом не приймається до уваги заява відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву від 18.04.2014р. про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 2 специфікації до договору днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. №237 від 03.01.2013р. та №238 від 16.01.2013р є 05.02.2013р. та 16.02.2013р., то встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені спливає 04.08.2013р. та 15.08.2013р. включно.

Перевіривши розрахунок пені в розмірі 0,01% від неоплаченої суми за період з 02.02.2013р. по 13.03.2014р., судом встановлено, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування періоди з 02.02.2013р. по 04.02.2013р. та з 16.08.2013р. по 13.03.2014р. включно.

Фактично розмір пені за період з 05.02.2013р. по 15.08.2013р., виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, складає 78 622грн. 68коп., на підставі чого суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 78 881грн. 69коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Розрахунок пені здійснено судом за допомогою програмного забезпечення «Ліга: Закон».

Витрати по сплаті судового збору згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 212, 256, 258, 259, 261, 267, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 613, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (86429, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, буд. 9, ідентифікаційний код 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт плюс» (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 21, кв. 2, ідентифікаційний код 31635956) заборгованість за договором підряду №12-001552 від 19.04.2012р. у сумі 3 819 060грн. 04коп., пеню у сумі 78 622грн. 68коп., 3% річних у сумі 123 123грн. 42коп. та інфляційні втрати у сумі 99 839грн. 04коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 71 599грн. 34коп.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт плюс» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» пені у сумі 78 881грн. 69коп. та 3% річних у сумі 6 332грн. 27коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 06.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2014р.

Суддя Ю.С. Мельниченко