Постанова № 38631686, 08.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2014 року 10:15 № 826/1570/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Аблова Є.В., Федорчука А.Б. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доМіністерства юстиції Українипровизнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) з урахуванням уточнених позовних вимог про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо:

- не виплати позивачеві грошової премії у належному розмірі відповідно до розрахунку місячного фонду преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту, здійсненого Департаментом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, протягом жовтня - грудня 2013 року та січня 2014 року включно;

- віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом;

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо:

- не доведення до позивача як працівника апарату Міністерства юстиції України наказу від 05.09.2013р. №1864/5 «Про затвердження Положення про преміювання працівників апарату Міністерства юстиції України»;

- не встановлення позивачеві грошової надбавки за виконання особливо важливої роботи протягом листопада - грудня 2013 року та січня 2014 року;

- несвоєчасного надання інформації на запит на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. та від 22.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов'язання відповідача надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

- стягнути з відповідача на користь позивача:

- недовиплачену заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2013 року а січен 2014 року у належному розмірі відповідно до розрахунку місячного фонду преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту, здійсненого Департаментом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, з урахуванням виплаченої премії у розмірі за жовтень - 1296грн., листопад - 1865грн., грудень - 3655грн.,, січень 2014 року - 611грн., всього - 7427грн.;

- недовиплачену заробітну плату за період листопад - грудень 2013 року та січень 2014 року у належному розмірі з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років у загальному розмірі 2889грн.;

- компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 146,45грн. (пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати - 1218грн. : 20 дн. (лютий) =60,90грн. : 8 год. = 7, 61грн. х 4 год. = 30,45грн., 1218грн. : 21 дн. (березень) =58грн. : 8 год. = 7,25грн. х 4 год. = 29грн. х 4 = 116грн.), пов'язану з прибуттям до суду з урахуванням судових засідань у даній справі (26.02.2014., 05.03.2014., 12.03.2014., 19.03.2014., 26.03.2014) та на час винесення рішення (ст. 91 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не виплачено позивачеві грошової премії протягом жовтень - грудень 2013 року та січень 2014 року та протиправно не встановлено грошової надбавки за виконання особливо важливої роботи протягом вказано періоду. Крім того, відповідачем протиправно віднесену витребувану позивачем інформацію до інформації з обмеженим доступом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

В судовому засіданні 30.04.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, згідно наказу Міністерства юстиції України від 18 листопада 2011 року №2228/к, призначений з 21 листопада 2011 року на посаду головного спеціаліста відділу контролю за діяльністю центрального апарату та територіальних органів Контрольно-ревізійного управління.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 23 січня 2012 року №70/к у зв'язку зі зміною структури апарату призначено ОСОБА_1 з 25 січня 2012 року на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту та встановлено ОСОБА_1 надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років.

Позивач зазначає, що Міністерство юстиції України протиправно з жовтня 2013 року по січень 2014 року встановлювало йому розмір премії, який був значно нижчим від визначеного відсотка преміювання працівників у Міністерстві, встановленого комісією з питань преміювання, та протиправно не здійснено виплату належної заробітної плати з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45 відсотків посадового окладу, й вважає, що йому не здійснено виплату належної заробітної плати в розмірі 2 889 грн.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки нарахування премії ОСОБА_1 було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України, виходячи з особистого вкладу працівника в загальні результати роботи, зокрема за спірний період позивач 26 робочих днів був відсутній; установлення надбавки за виконання особливо важливої роботи є правом керівника та здійснюється у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України та за наявності підстав для такої; скасування позивачу надбавки за виконання особливо важливої роботи відбулось через різке зниження якості виконання покладених на нього обов'язків.

В частині позовних вимог, які стосуються встановлення та виплати премії, колегія суддів звертає увагу на наступне.

За визначенням статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно частини другої статті 33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до частини сьомої статті 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин згідно з додатками 56 - 59.

Підпунктом 2 пункту 2 вказаної Постанови надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 01 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Наказом Міністерства юстиції України від 5 вересня 2013 року №1864/5 затверджено Положення про преміювання працівників центрального апарату Міністерства юстиції (далі по тексту - Положення про преміювання).

Відповідно до пункту 1.3 Положення про преміювання визначено, що преміювання здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи за підсумками роботи за місяць (рік), без обмеження індивідуального розміру премій.

Згідно з пунктом 1.1. Положення преміювання керівників та спеціалістів здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати за підсумками роботи за місяць (рік), без обмеження індивідуального розміру премії.

Відповідно до пункту 3.2. Положення розрахунок місячного фонду преміювання працівників структурних підрозділів Міністерства здійснюється Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності і направляється керівникам відповідних структурних підрозділів для внесення пропозицій.

Пунктом 3.3 встановлено, що керівники структурних підрозділів у дводенний термін, виходячи із доведеного місячного фонду преміювання працівників структурних підрозділів Міністерства, подають до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності свої пропозиції щодо розміру преміювання кожного працівника структурного підрозділу з урахуванням показників, вказаних у пункті 2 цього Положення.

До таких показників відносяться: виконання заходів, передбачених планами роботи Міністерства юстиції та планами роботи відповідних структурних підрозділів; виконавська дисципліна; трудова дисципліна та особистий вклад працівника в загальні результати роботи.

Пунктом 2.2 Положення встановлено, що розмір премії визначається керівниками структурних підрозділів в межах загального преміювання по структурному підрозділу, за погодженням із Першим заступником Міністра, заступником Міністра - керівником апарату та заступником Міністра відповідно до функціональних повноважень.

Отже вказаною нормою підтверджується, що керівник структурного підрозділу розподіляє кошти на преміювання працівників, враховуючи особистий вклад працівника в загальні результати роботи та його виконавську дисципліну.

Виходячи з цього, премії працівникам погоджуються із керівником вищого рівня й саме він затверджує розмір премії. Тобто, нарахування премії ОСОБА_1 було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України, а також погоджено із керівником апарату.

Таким чином, до повноважень керівників відповідних органів належить право самостійно визначати розмір додаткової заробітної плати у вигляді премії, яка може бути зменшена або збільшена за основними результатами діяльності працівника залежно від їх особистого вкладу в загальні результати роботи.

При цьому до повноважень керівника структурного підрозділу належить здійснення оцінки роботи підлеглих.

Як вбачається з матеріалів справи, під час нарахування премії позивачу протягом жовтня-грудня 2013, січня 2014 було враховано наступні показники:

Як вбачається із табеля обліку використання робочого часу за чотири вищевказані місяці, ОСОБА_1 26 робочих днів був відсутній: 3 дні - відпустка без збереження заробітної плати, 10 днів - неповний робочий день для вирішення власних інтересів в судах, інші причини неявки - 13 днів та жодного дня не перебував у відрядженні.

Для порівняння відповідач зазначив - ОСОБА_2 - 23 дні відрядження, ОСОБА_3 - 29 днів відрядження, ОСОБА_4 - 22 дні відрядження.

Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про необґрунтованість нарахування та виплати йому премій у розмірі, нижчому ніж іншим працівникам, та не пропорційно відпрацьованому часу, а також доказів, які б могли підтвердити виконання ним показників, зазначених у пункті 3.3 Положення про преміювання та здійснення особистого внеску в загальні результати роботи.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про не доведення відповідачем до його відома протягом тривалого часу Положення про преміювання від 05.09.2013р. №1864/5, оскільки ці обставини жодним чином не впливають на розмір нарахованої премії.

За таких підстав, колегія суддів у межах спірних правовідносин не виявила протиправності дій Міністерства юстиції України при виплаті позивачу премії за період жовтень - грудень 2013 року - січень 2014 року, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової премії нормативно та документального не підтверджуються.

Щодо встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи за листопад-грудень 2013 та січень 2014 року.

Право керівника структурного підрозділу встановлювати надбавку за виконання особливо важливої роботи передбачено підпунктом 1«в» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Відповідно до вказаної норми керівникам відповідних органів у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Таким чином керівникам надано право, а не покладено обов'язок, встановлювати зазначену надбавку в межах коштів, передбачених у державному бюджеті України, за наявності підстав для такої. І саме керівник органу визначає розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи в залежності від завантаженості кожного працівника, кількості завдань, які покладені на нього, важливості виконуваної роботи, результатів праці.

Надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років з січня 2012 була встановлена позивачу пунктом 2 наказу Міністерства юстиції України від 23.01.2013 № 70/к «Про призначення ОСОБА_1».

Абзацом 5 підпункту 1 «в» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» визначено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

З метою регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців шляхом перевірки якості їхньої діяльності відповідно до посадових інструкцій, відповідно до Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 31.10.2003 № 122 "Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань"(далі - Порядок), у Міністерстві юстиції України було проведено щорічну оцінку виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань.

Відповідно до пункту 2.7 вказаного Порядку за результатами оцінювання і самооцінювання керівником виставляється підсумкова оцінка.

Як вбачаться з матеріалів справи, за результатами оцінювання ОСОБА_1 керівником була виставлена підсумкова оцінка - «задовільно».

Згідно з пунктом 2.8. Порядку підсумкова оцінка «задовільно» виставляється у випадках коли державний службовець досяг певних результатів, володіє певним обсягом навичок, необхідних для виконання посадових обов'язків, і повинен спрямовувати свою діяльність на ті складові, якіпримушують керівника часом вносити корективи в результати роботи.

Пунктом 3.1 Порядку встановлено, що результати щорічної оцінки повинні враховуватися при атестації державних службовців, розгляді питань просування по службі, присвоєнні чергового рангу, установленні передбачених законодавством грошової винагороди, надбавок, премій або змін їх розміру, при вирішенні питання щодо продовження терміну перебування на державній службі, формуванні кадрового резерву та інших питань проходження державної служби.

5 лютого 2013 року начальник Управління внутрішнього аудиту звернувся із поданням №18-48/58 до заступника Міністра - керівника апарату із пропозицією зняти надбавку позивачу за виконання особливо важливої роботи в розмірі 20 відсотків.

Наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2013 № 306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи» позивачу скасовано надбавку за виконання особливо важливої роботи, встановлену пунктом 2 наказу Міністерства юстиції України від 23.01.2012 № 70/к «Про призначення ОСОБА_1».

За таких підстав, колегія суддів у межах спірних правовідносин не виявила протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України при не встановлені грошової надбавки за виконання особливо важливої роботи протягом листопад - грудень 2013 року та січень 2014 року, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення позивачеві грошової надбавки за виконання особливо важливої роботи потягом вказаного періоду задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного надання інформації на запит на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. та від 22.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов'язання відповідача надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», суд зазначає наступне.

15 січня 2014 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації, зокрема, розподіл коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року та січень 2014 року.

Даний запит відповідно до рекомендаційного повідомлення про вручення поштового відправлення отримано адресатом 23.01.2014р.

3 лютого 2014 року відповідач листом №ПІ-Я-100/17 відмовив позивачу у надані копії розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту та надіслав копію розподілу коштів на преміювання за грудень 2013 року в частині, що стосується безпосередньо позивача.

22 січня 2014 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації щодо розміру виплаченої йому заробітної плати за 22 січня 2013 року відповідно до відпрацьованого часу.

Даний запит отримано відповідачем 24.01.2014р.

6 лютого 2014 року відповідачем надано відповідь №ПІ-Я-106/17 на запит позивача від 22.01.2014р.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Відповідно до частини другої, третьої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір; здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Поряд з цим, рішенням Конституційного суду України від 20 січня 2012 року № 2- рп/2012 дано офіційне тлумачення положення частини першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, які слід розуміти так: інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною.

Рішенням Конституційного Суду України №5-зп від 30.10.1997 р. у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа ОСОБА_5) визначено, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Більше того, відповідно до ст.2 та ст.5 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані, а саме відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону №2939, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в тому випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону.

З огляду на наведене, позивачу на його запит від 15.01.2014 та 22.01.2014 надано копію розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, в частині, що стосується позивача особисто та табель обліку використання робочого часу Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року та січень 2014 року.

Водночас, колегія суддів зазначає, що решта запитуваних позивачем документів, зокрема, розподіл коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, не віднесено до публічної інформації, оскільки в зазначеному документі міститься інформація, що стосується всіх працівників Управління внутрішнього аудиту, а саме: назва посади, прізвище, ім'я, по батькові та розміри грошових премій працівників. Відповідно до вищезазначених норм, така інформація є конфіденційною.

Таким чином, відповідачем правомірно не надано ОСОБА_1 на його запити копію розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом та зобов'язання відповідача надати позивачеві достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідачем з порушенням встановлених Законом України «Про доступ до публічної інформації» строків надано відповіді на запити позивача від 15.01.2014р. та від 22.01.2014р.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 недовиплачену заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2013 року а січень 2014 року у належному розмірі відповідно до розрахунку місячного фонду преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту, здійсненого Департаментом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, з урахуванням виплаченої премії у розмірі за жовтень - 1296грн., листопад - 1865грн., грудень - 3655грн., січень 2014 року - 611грн., всього - 7427грн. та недовиплачену заробітну плату за період листопад - грудень 2013 року та січень 2014 року у належному розмірі з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років у загальному розмірі 2889грн., суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо не виплати позивачеві грошової премії у належному розмірі відповідно до розрахунку місячного фонду преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту, здійсненого Департаментом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, протягом жовтня - грудня 2013 року та січня 2014 року включно та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення позивачеві грошової надбавки за використання особливо важливої роботи протягом листопада - грудня 2013 року та січня 2014 року.

Відповідно до статті 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає наступне, в задоволенні зазначених позивачем вимог суд відмовляє повністю, оскільки судові витрати, зазначені позивачем не підпадають під статтю 87 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Міністерством юстиції України доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій у межах спірних правовідносин з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного надання інформації на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 15.01.2014р. та не надання інформації на запит на отримання публічної інформації від 22.01.2014р. згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови буде виготовлений 08.05.2014р.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: Є.В. Аблов

А.Б. Федорчук