Ухвала суду № 38630985, 27.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/292/2014(м)

264/7478/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Литвиненко Н.В.

Доповідач Мальцева Є.Є.

Категорія 24

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі

головуючого судді: Песоцької Л.І.,

суддів Ткаченко Т.Б., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним та відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 28 лютого 2013 року між сторонами було укладено договір № 217949 про надання послуг на розвиток бізнесу та додатки №1 та №4. Додаток № 1 був підписаний 28 лютого 2013 року та передбачав одноразовий комісійний внесок 1400 грн., чистий внесок 222,22 грн., адміністративний платіж 1400 грн., загальний платіж 390,22 грн., адміністративні витрати 168 грн. та мінімальний платіж 279,11 грн. Додаток № 4 передбачав одноразовий комісійний внесок 2450 грн., чистий внесок 388,89 грн., адміністративний платіж 450 грн., загальний платіж 689,89 грн., адміністративні витрати 294 грн. та мінімальний платіж 488,45 грн. Додаток № 3 не укладався, оскільки позивачем не було отримано дозволу, передбаченого умовами додатку. Всього позивач вніс на депозитний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5182 грн. за реєстрацію угоди. Вважає, що відповідач своїми діями ввів його в оману та застосував пірамідальну схему, у зв'язку з чим просив суд визнати вищезазначений договір нікчемним та стягнути з відповідача на його користь сплачену суму.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним та відшкодування майнової шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для вирішення спору та невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування скарги зазначає, що спірний договір не відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», яким передбачено заборону нечесної підприємницької практики, підписання договору стало наслідком чисельних порушень діючого законодавства з боку відповідача, який навмисне ввів позивача в оману. Крім того, на час укладання спірного договору відповідача не було внесено до Державного реєстру фінансових установ, що свідчить про відсутність у нього відповідного свідоцтва, а відтак забороняє надавати фінансові послуги. Діяльність відповідача є діяльністю з надання фінансових послуг, але здійснюється ним без відповідної на те ліцензії.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності представника відповідача, який повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, надав письмові заперечення на скаргу, заяв про відкладення розгляду справи не направляв.

Заслухавши доповідача, позивача ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2013 р. між сторонами укладено договір №217949, за умовами якого адміністратор за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок останнього певні дії, спрямовані на придбання грошової суми у позику, зазначеної у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 10).

При виконанні договорів з учасниками, укладеним в рамках програми «Альянс України», відповідач надає учасникам послуги, що полягають у формуванні реєстру учасників, забезпечення його адміністрування, організацій і проведенні заходів по розподілу грошового фонду, здійсненні оплати товарів на користь учасників або наданні йому відповідної суми у позику, а також інших послуг, передбачених договором.

Укладена між сторонами угода складається з основного тексту договору, додатку № 1 (відомості про учасника), додатку № 4 (відомості про учасника) та додатку № 2 (умови програми «Альянс України»), які підписані сторонами і є невід'ємною частиною договору.

В п.п. 1.4 ст.1 додатку № 2 до договору зазначено, що договір активується на четвертий день з моменту підписання, після чого учасник реєструється в програмі «Альянс України», а відповідно до п.8.1 договору у позивача було 3 дні для повторного ознайомлення з умовами угоди та додатками до неї, а в разі незгоди з умовами угоди - для її розірвання, однак у триденний строк позивач не звернувся до відповідача з заявою про розірвання угоди у встановленому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що фінансовим установам надано час протягом одного року з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону, тобто до 09 січня 2013 року, отже на час укладання спірного договору діяльність ПП «Грандфінресурс» відповідала вимогам законодавства, а в діях відповідача відсутній обман та ознаки пірамідальної схеми.

Такий висновок суду є вірним.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» стаття 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» доповнена таким видом фінансової послуги як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 08 січня 2012 року. У п. 4 Прикінцевих положень зазначено, що спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього закону.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його вимог.

Наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Із матеріалів справи та встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що сторони при укладенні зазначеного договору та визначення його умов діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а тому кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов'язань, доводи позивача не є підставою для визнання договору недійсним, позивачем не наведено передбачених законодавством підстав для визнання правочину недійсними.

Відповідач при укладенні вказаного договору діяв у відповідності із вимогами чинного законодавства. Рішення є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді: