Ухвала суду № 38630505, 05.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Справа № 876/7366/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г, Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коломийський Бетон" до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коломийський Бетон" до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072200 та №0000082200 від 24.01.2013 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Будкомплект» внаслідок чого безпідставно збільшено податкове зобов»язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останні були зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з виконанням контрагентом договору купівлі-продажу. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Коломийська ОДПІ, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, вважає перевіркою доведеним, що укладення договору спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коломийський Бетон" 26.05.2008 року зареєстровано виконавчим комітетом Коломийської міської ради та 11.04.2003 року взято на податковий облік Коломийською ОДПІ і на момент проведення перевірки було платником податку на додану вартість.

Працівниками Коломийською ОДПІ в період з 25.12.2012 року по 29.12.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку товариства з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Будкомплект» за період з 01.05.2010 року по 30.09.2010 року.

09.01.2013 року за результатами перевірки складено акт перевірки №40/220/04792067, яким встановлено порушення підприємством вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 10461 грн.; п.п. 7.4.1 п.п. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 21696 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 24.01.2013 року прийнято щодо підприємства податкові повідомлення-рішення з якими не погодився позивач, а саме: №0000072200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на суму 13020 грн., в тому числі за основним платежем 10416 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2604 грн., №0000082200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість в розмірі 27120 грн., в тому числі за основним платежем 21696 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 5424 грн..

Предметом апеляційного оскарження є скасовані судом першої інстанції податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 року, №0000082200 та №0000072200, якими відповідно збільшено суми грошового зобов'язання за платежами податку на додану вартість та податку на прибуток.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТОВ "Коломийський Бетон" з ТОВ "Тітан-С2".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємства визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., в результаті чого відповідачем збільшено підприємству суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 13020 грн.

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість в розмірі 27120 грн.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених вище норм вбачається, що основною вимогою для платника щодо формування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином. Інших вимог закон не ставить. Водночас, сама по собі наявність лише відповідних документів не дає право на податковий кредит, якщо судом встановлено, що господарські операції, зафіксовані в цих документа, у дійсності не відбувалися.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТОВ "Коломийський Бетон" з ТОВ «Будкомплект». Податковий орган стверджує про відсутність об'єкта оподаткування при придбанні ТОВ «Будкомплект» товарів від постачальника - підприємця ОСОБА_3, оскільки укладені між вказаними суб'єктами господарювання правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обгрунтовано вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що поданими податковими деклараціями за травень-червень 2010 року, реєстрами отриманих податкових накладних , позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нараховану (сплачену) на користь ТОВ «Будкомплект», згідно податкових накладних: №631 від 17.05.2012 року на суму 64455,38 грн., в тому числі ПДВ на суму 10742,56 грн., №959 від 23.06.20110 року на суму 73516,24 грн., в тому числі ПДВ на суму 12252,71 грн., №1346 від 09.08.2010 року на суму 67730,56 грн., в тому числі ПДВ 11288,43 грн., №1689 від 20.09.2010 року на суму 72747,04 грн., в тому числі ПДВ 12124,51 грн., виданих позивачу ТОВ «Будкомплект» на підтвердження господарських операцій по поставці металопродукції

В підтвердження факту наявності між сторонами правочинів та господарських зобов'язань щодо поставки товару, а саме: металопрокату (арматура, дріт, круг, катанка), та факту їх реального виконання, підтверджент розхідними накладними №БК-0000582 від 17.05.2012 року на суму 64455,38 грн., №БК-0000887 від 23.06.20110 року на суму 73516,24 грн., №БК-0001249 від 09.08.2010 року на суму 67730,56 грн., №БК-0001562 від 20.09.2010 року на суму 72747,04 грн. та довіреностями на отримання та доставку товарно-матеріальних цінностей № 32 від 17.05.2010 року, №43 від 23.06.2010 року, №60 від 09.08.2010 року, №80 від 20.09.2010 року, з яких вбачається факт отримання позивачем через його представника - Харука М.М. від ТОВ «Будкомплект» вказаного товару.

Також реальність цих господарських операцій стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу бортового, подорожніми листами вантажного автомобіля №016 від 17.05.2010 року, №019 від 23.06.2010 року, №023 від 09.08.2010 року, №032 від 20.09.2010 року та прибутковими накладними №ПН-0000045 від 17.05.2010 року, №ПН-0000063 від 23.06.2010 року, №ПН-0000085 від 09.08.2010 року, №ПН-0000116 від 20.09.2010 року.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в підтвердження встановлених судом першої інстанції обставин дали показання про те, що як матеріально-відповідальні особи ТОВ «Коломийський Бетон» здійснювали прийнятті товару - металопрокату (арматура, дріт, круг, катанка) при його надходженні у період травня-вересня 2010 року на підприємство від ТОВ «Будкомплект», а передавав цей товар особисто Харук М.М.

Платіжні доручення підтверджують ту обставину, що ТОВ «Коломийський бетон» розрахувалось з ТОВ «Будкомплект» за поставлений йому товар по наведених та досліджених судом розхідних накладних шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього, що і не заперечується відповідачем.

Подальша реалізація позивачем використаного металопрокату у виробництві бетонних і залізобетонних виробів за травень-вересень 2010 року стверджується актами (накладними) №КА-0000051 від 30.06.2010 року, №КА-0000056 від 30.07.2010 року, №КА-0000062 від 25.08.2010 року, №КА-0000063 від 30.08.2010 року, №КА-0000076 від 30.09.2010 року.

Оцінюючи ці факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням свідків, а також враховує, що про реальність господарських операцій з ТОВ «Будкомплект» свідчить те, що отримані від цього контрагента металопрокат реально використаний у виробництві бетонних і залізобетонних виробів і цього не спростовує відповідач.

Водночас, у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Коломийський бетон», податковий орган може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний момент, достовірних фактів, які б не викликали сумніву в суду в реальності придбання металопрокату, їх поставки немає.

Одночасно, суд вважає безпідставними твердження апелянта про те, що наведені подорожні листи не можуть бути взяти до уваги як докази в підтвердження реальності господарських операцій, зокрема, транспортування металопрокату, оскільки дефекти їх форми, зокрема, неповне їх заповнення, не можуть бути доказом відсутності таких операцій. При цьому, необхідно відкинути посилання відповідача на норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», оскільки перевезення товару здійснювалось власними засобами позивача і ним не укладалось договорів перевезення чи транспортного експедирування.

Разом з тим, що стосується позивача- ТОВ «Коломийський бетон», то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ «Будкомплект» відомості про зазначеного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагент позивача був в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені субєктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року у справі №809/421/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 06.05.2014р.