Рішення № 38629956, 04.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2535/13 04.04.2014 04.04.2014 04.04.2014

Провадження №22-ц/784/9/14

Справа № 22ц-784/2175/13 Головуючий у 1-й інстанції Розумовська О.Г.

Категорія 37 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

04 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Буренкової К.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Бакути Т.В.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- представника відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2012 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5

про

визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та стягнення коштів за рахунок спадкового майна,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів.

Позивачка зазначала, що 01 вересня 2010 року ОСОБА_6 було отримано від неї у рахунок купівлі ? частки квартири АДРЕСА_1 80 тис. грн. В подальшому ОСОБА_6 частку квартири не продала і грошей не повернула.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з ОСОБА_6 вказану суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла.

За життя вона склала заповіт, яким заповідала все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все, що їй належатиме на день смерті ОСОБА_4

21 травня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_6

21 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулась із вимогами до ОСОБА_4 та просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім'я останньої, стягнути з неї за рахунок спадкового майна 80 000 грн., а також збитки від інфляції та 3% річних за порушення грошового зобов'язання, а всього 99 732 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2012 року замінено відповідача з ОСОБА_6 на ОСОБА_4, як спадкоємця.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив лише з того, що оскільки ОСОБА_4, як спадкоємець, не отримала свідоцтво про право на спадщину, то відсутні підстави про покладення на неї обов'язку по невиконаних зобов'язаннях спадкодавця.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з такого.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 була власником ? частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 березня 2003 року.

Згідно розписки ОСОБА_6, вона продала належну їй ? частку зазначеної квартири ОСОБА_2 і в рахунок вартості вказаної частки квартири 01 вересня 2010 року отримала від ОСОБА_2 80 000 грн.

В цій розписці ОСОБА_6 взяла на себе обов'язок оформити угоду купівлі - продажу належної їй частки квартири до 01 грудня 2010 року.

Із матеріалів справи видно, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань за вказаною розпискою, ОСОБА_2 у грудні 2011 року звернулась із позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів, переданих нею в рахунок вартості ? частки квартири, збитків від інфляції та 3% річних.

Вказану розписку ОСОБА_6 за безгрошовістю не оскаржувала.

У зв'язку з наявністю спору, у квітні 2011 року ОСОБА_2 зверталась в суд з позовом до ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі - продажу дійсною та визнання права власності на частку спірної квартири.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла.

Згідно інформації приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідачка ОСОБА_4 21 травня 2012 року звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України відповідачка є особою, яка прийняла спадщину.

У зв'язку з чим, ухвалою Заводського районного суду м Миколаєва від 21 вересня 2012 року замінено належного відповідача на ОСОБА_4, як спадкоємця.

21 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулася із вимогами до ОСОБА_4, як до спадкоємця про стягнення боргу за рахунок майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 за життя обов'язок по посвідченню договору купівлі - продажу частини належної їй квартири не виконала і безпідставно отримані кошти не повернула. Тому відповідно до ст. 1218 ЦК України цей обов'язок зобов'язана виконати спадкоємець.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 1804 від 11 грудня 2013 року проведеної Одеським НДІСЕ, розписка написана власноручно ОСОБА_6

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 27 березня 2014 року, вартість спадкового майна, яким є ? частина вказаної трикімнатної квартири, визначена у 126 389 грн. Тобто, сума боргу в розмірі 80 000 грн. не перевищує вартість ? частини квартири, що отримала у спадщину ОСОБА_4

Тому на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 80 000 грн.

За змістом ст.ст. 214,215 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд зобов'язаний з'ясувати питання зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, а в рішенні зазначити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Проте зміст оскаржуваного рішення не містить мотивів щодо відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитром інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Однак, ОСОБА_2 не надала доказів про те, що в позасудовому порядку зверталася до спадкоємця з вимогою про виконання грошового зобов'язання, а тому не довела, що ОСОБА_4 ухилялася від погашення боргу.

Тому, враховуючи наведене, а також наявність даного спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, колегія вважає, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних не підлягають задоволенню.

Як вбачається із змісту позовних вимог, ОСОБА_2 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину.

Підстави недійсності правочинів визначені ст.ст. 203-215 ЦК України.

Проте в уточненій позовній заяві до відповідачки, підстав визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, позивачка не зазначила. Крім того, вказане свідоцтво їй не видавалось.

Тому і дана вимога ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд в порушення вимог ст. 214 ЦПК України не встановив фактичні обставини справи, порушив вимоги ст.ст. 1218, 1282 ЦК України, що відповідно до п.п.3,4 ч1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування цього рішення і ухвалення нового рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення в межах вартості спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_6 80 000 грн., а в задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, стягнення 3% річних за порушення грошового зобов'язання та втрат від інфляції слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам на користь держави із ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 800 грн. та 400 грн. - за подачу апеляційної скарги, а всього - 1 200 грн.

А також відповідно до ст..86 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати, пов'язані із оплатою судової товарознавчої експертизи по справі в розмірі 1 500 грн.

Керуючись ст. ст..303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в межах вартості спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_6 80 000 (вісімдесят тисяч ) грн.

В задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, стягнення 3% річних за порушення грошового зобов'язання та збитків від інфляції відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_4 1 500 (одна тисяча п'ятсот ) грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1 200 (одна тисяча двісті) грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді