Рішення № 38629014, 29.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

22-ц/775/12057/2013

225/637/13-ц

Категорія 48 Головуючий в 1 інстанції: Бабенко С.С.

Доповідач: Будулуца М.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді: Курило В.П.,

суддів: Будулуци М.С., Космачевської Т.В.,

при секретарі Бакунець Я.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції, про стягнення заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини і пені, зміну розміру аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського

міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року , -

В С Т А Н О В И В :

10 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулась з зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на ті обставини, що від шлюбу з відповідачем народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 22 жовтня 1998 року стягнуті аліменти у розмірі ? частини від усіх видів заробітку, але не менше ? частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 20 жовтня 1998 року, щомісячно. Однак, відповідач не сплачував аліменти, на виклики державного виконавця не з'являвся, притягувався до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів та заборгованість, за підрахунками Відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції, за аліментами з 20 жовтня 1998 року станом на 01 квітня 2012 року складає 18 351 грн. 26 коп., а розмір неустойки (пені) з січня 2008 року по березень 2012 року - 3 819 грн. 89 коп., які й просила стягнути з відповідача на свою користь, та продовжити стягнення з відповідача на її користь аліментів з 01 квітня 2012 року в розмірі ? частини від усіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття.

19 жовтня 2012 року позивачка уточнила позовні вимоги, зазначивши, що відповідач продовжує ухилятися від сплати аліментів в повному обсязі, у зв'язку з чим виросла заборгованість зі сплати аліментів до 01 жовтня 2012 року до 22 157 грн. 26 коп., а неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів до 4 986 грн. 10 коп., які й просила стягнути з відповідача на свою користь, та продовжити стягнення з відповідача на її користь аліментів в зазначеному вище розмірі від усіх видів його заробітку,до повноліття дитини (а.с.41-42, 43, 44).

Рішенням Дзержинського міського суду від 06 листопада 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини і пені, зміну розміру аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами за період з 20 жовтня 1998 року по 01 вересня 2013 року у розмірі 19 033 грн.98 коп., пеню за період з 01 січня 2008 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 4 986 грн. 10 коп.

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 240 грн. 20 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до нього.

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що суд при вирішенні справи безпідставно стягнув з нього заборгованість за аліменти в цілому, порядок стягнення яких передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», а не шляхом повторного їх стягнення за судовим рішенням. Стягуючи на користь позивачки вказану заборгованість з аліментів, суд не врахував, що така заборгованість може бути стягнута за рішенням суду тільки у випадку, якщо аліменти відраховуються із заробітної плати на підставі заяви платника аліментів, а не за виконавчим листом. Суд першої інстанції увагу на це не звернув, застосував до спірних правовідносин закон, який не підлягає застосуванню, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про стягнення з нього заборгованості за аліменти.

Окрім цього відповідач зазначив, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Матеріали справи не містять будь-яких повідомлень про те, що державним виконавцем він повідомлявся про сплату аліментів у меншому розмірі, ніж мав сплачувати, виходячи із розміру його доходів, а також і про те, що в нього виникла заборгованість зі сплати аліментів.

Суд не перевірив наявність його вини у виниклій заборгованості та не перевірив розрахунки позивачки в частині нарахованого розміру пені.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про продовження стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ? частини з усіх видів доходу, до повноліття останнього, сторони не оскаржують.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав. Позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала їх безпідставними та просила рішення залишити без змін. Начальник ВДВС Дзержинського міського управління юстиції в заяві просив розглянути справу без участі їх представника (а.с. 131-133).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із п. 3 та п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст. 309 ч.2 ЦПК України, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого рішення суду стягнуто аліменти в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача (а.с. 12).

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 06 грудня 2007 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.164 ч.1 КК України за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) за примиренням з потерпілою (а.с.106).

За виконавчим листом № 2-1086-1998, виданим Дзержинським міським судом Донецької області 22 жовтня 1998 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, починаючи з січня 1999 року по 01 жовтня 2012 року виникла заборгованість з аліментів, що підтверджується довідкою ВДВС Дзержинського міського управління юстиції, яка станом на 01 вересня 2013 року склала 19 033 грн. 98 коп., яку й стягнув суд, виходячи з обґрунтованості і доведеності позовних вимог в цій частині (а.с.99-102).

Окрім цього,суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню й позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення пені за період з 01 січня 2008 року по 01 жовтня 2012 року в розмірі 4 986 грн.

Що ж стосується позовних вимог про продовження стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ? частини з усіх видів доходу, то суд відмовив в їх задоволенні за безпідставністю заявлених вимог в цій частині.

Проте з висновками суду повністю погодитися не можна.

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 22 жовтня 1998 року стягнуті аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі ? частини з усіх доходів відповідача, щомісячно, починаючи з 20 жовтня 1998 року 2007 року до повноліття дитини (а.с.12).

Згідно з довідкою - розрахунком державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції від 30 серпня 2013 року, станом на 01 вересня 2013 року, у в зв'язку з несплатою ОСОБА_2 аліментів за період з січня 1999 року по 31 серпня 2013 року загальна сума заборгованості за виконавчим листом виникла на суму 19 033 грн. 98 коп., а з 10 лютого 2013 року на виконання надійшов виконавчий лист про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.99 - 102).

Як вбачається з постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 06 грудня 2007 року, ОСОБА_2 злісно ухилявся від сплати аліментів та попереджався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на дитину (а.с. 106).

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен був з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати за період стягнення, визначений позивачкою, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Судом установлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Дзержинським міським судом Донецької області від 22 жовтня 1998 року, ОСОБА_2 мав сплачувати ОСОБА_1 кошти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку щомісяця до досягнення сином повноліття. Також, як установлено судом, платник аліментів ОСОБА_2 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів аліментів, починаючи з січня 1999 року.

Позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути пеню у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, починаючи з 1 січня 2008 року по вересень 2012 року включно. При цьому суд першої інстанції, нараховуючи суми пені по кожному місячному платежу окремо, обмежився лише місяцем, коли боржник мав сплатити чергову суму аліментів, однак не зробив цього, в той час як розмір стягнення неустойки (пені) за кожен день прострочення зі сплати аліментів за період стягнення, визначений позивачкою, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів, з врахуванням останньої довідки ВДВС про заборгованість за аліментами, в загальній сумі складає:

Аліменти за

Нараховано

Сплачено

Заборгованість

З

По

Кільк-ть, дн.

%

Пеня

01.01.2008465,25300165,2501.01.200830.09.201217341,002865,4401.02.2008465,25300165,2501.02.200830.09.201217031,002814,2101.03.2008465,25300165,2501.03.200830.09.201216741,002766,2901.04.2008465,250465,2501.04.200830.09.201216431,007644,0601.05.2008465,25600-134,801.05.200830.09.201216131,00-2173,5201.06.2008465,250465,2501.06.200830.09.201215821,007360,2601.07.2008465,25350115,2501.07.200830.09.201215521,001788,6801.08.2008465,25350115,2501.08.200830.09.201215211,001752,9501.09.2008465,25350115,2501.09.200830.09.201214901,001717,2301.10.2008465,25350115,2501.10.200830.09.201214601,001682,6501.11.2008465,25300165,2501.11.200830.09.201214291,002361,4201.12.2008465,25600-134,801.12.200830.09.201213991,00-1885,1501.01.2009463,5300163,501.01.200930.09.201213681,002236,6801.02.2009463,50463,501.02.200930.09.201213371,006197,0001.03.2009463,5350113,501.03.200930.09.201213091,001485,7201.04.2009463,5200263,501.04.200930.09.201212781,003367,5301.05.2009463,5700-236,501.05.200930.09.201212481,00-2951,5201.06.2009463,5300163,501.06.200930.09.201212171,001989,8001.07.2009463,50463,501.07.200930.09.201211871,005501,7501.08.2009463,5300163,501.08.200930.09.201211561,001890,0601.09.2009463,5600-136,501.09.200930.09.201211251,00-1535,6301.10.2009463,5300163,501.10.200930.09.201210951,001790,3301.11.2009463,5300163,501.11.200930.09.201210641,001739,6401.12.2009463,5300163,501.12.200930.09.201210341,001690,5901.01.2010568,25300268,2501.01.201030.09.201210031,002690,5501.02.2010568,25300368,2501.02.201030.09.20129721,003579,3901.03.2010568,25300268,2501.03.201030.09.20129441,002532,2801.04.2010568,250568,2501.04.201030.09.20129131,005188,1201.05.2010568,25600-31,7501.05.201030.09.20128831,00-280,3501.06.2010568,25300268,2501.06.201030.09.20128521,002285,4901.07.2010568,25300268,2501.07.201030.09.20128221,002205,0201.08.2010568,250568,2501.08.201030.09.20127911,004494,8601.09.2010568,250568,2501.09.201030.09.20127601,004318,7001.10.2010568,25900-331,801.10.201030.09.20127301,00-2421,7801.11.2010568,25300268,2501.11.201030.09.20126991,001875,0701.12.2010568,25300268,2501.12.201030.09.20126691,001794,5901.01.2011688,75300388,7501.01.201130.09.20126381,002480,2301.02.2011688,75300388,7501.02.201130.09.20126071,002359,7101.03.2011688,75300388,7501.03.201130.09.20125791,002250,8601.04.2011688,750688,7501.04.201130.09.20125481,003774,3501.05.2011688,75300388,7501.05.201130.09.20125181,002013,7301.06.2011688,750688,7501.06.201130.09.20124871,003354,2101.07.2011688,75900-211,301.07.201130.09.20124571,00-965,4101.08.2011688,75300388,7501.08.201130.09.20124261,001656,0801.09.2011688,75300388,7501.09.201130.09.20123951,001535,5601.10.2011688,75300388,7501.10.201130.09.20123651,001418,9401.11.2011688,75300388,7501.11.201130.09.20123341,001298,4301.12.2011688,75350388,7501.12.201130.09.20123041,001181,8001.01.201282635047601.01.201230.09.20122731,001299,4801.02.201282635047601.02.201230.09.20122421,001151,9201.03.201282635047601.03.201230.09.20122131,001013,8801.04.201282640047601.04.201230.09.20121821,00866,3201.05.201282640042601.05.201230.09.20121521,00647,5201.06.2012247,77400-152,201.06.201230.09.20121211,00-184,2001.07.2012 01.07.201230.09.2012911,000,0001.08.2012 01.08.201230.09.2012601,000,0001.09.2012 01.09.201230.09.2012291,000,00 13 856,77 107 511,76 и цьому апеляційний суд враховує, що загальна сума заборгованості зі сплати аліментів з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2012 року фактично складає 13 856 грн. 77 коп., виходячи з заборгованості, визначе цей період - 107 511,76 (а. с. 96 - 102 ). Відповідач в суйного суду не заперечував, що йому було відомо про те, що він зобов'язаний за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина на користь позивачки в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, кожного місяця, починаючи з 8 травня 2007 року, а в жовтні 2012 року він звернувся до суду про зменшення розміру стягнення аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх його доходів. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 своєї постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості. Як вбачається з довідки - розрахунку, пояснень сторін, в зазначений період відповідач сплачував аліменти в неповному обсязі, з простроченням, або зовсім їх не сплачував. В декількох місяцях він допустив переплату аліментів, що враховано державним виконавцем при проведенні підрахунків заборгованості за аліментами. Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував, що він неналежно виконував свої обов'язки зі сплати аліментів, внаслідок чого і виникла заборгованість, притягувався до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів та приймав заходи для погашення виниклої заборгованості (а.с.106). Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що заборгованість з виплати аліментів виникла з вини ОСОБА_2, і тому неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів він зобов'язаний сплатити за весь час прострочення сплати аліментів, починаючи з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2012 року, який визначила позивачка. За розрахунками апеляційного суду неустойка за цей період у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення складає 107 511 грн. 14 коп. Однак позивачка просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 4 986 грн. 30 коп., яка і підлягає стягненню з останнього на користь позивачки, оскільки суд не може вийти за межі заявлених нею вимог, а саме вказану суму неустойки (пені) ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача, подавши уточнений позов, тому рішення суду щодо стягнення розміру пені слід залишити без змін. Втім, висновки суду про стягнення заборгованості зі сплати аліментів є помилковим. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашаються за заявою платника аліментів, або стягуються за рішенням суду. Подвійне стягнення аліментів, в тому числі і заборгованості за ними, законодавством не передбачено. Таке стягнення провадиться згідно до Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням викладеного і приймаючи до уваги, що суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість зі сплати аліментів, виниклої з вини особи, яка зобов'язана їх сплачувати за виконавчим листом, то апеляційний суд приходе до висновку, що рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Таким чином, оскільки при ухваленні рішення в частині спору про стягнення заборгованості зі сплати аліментів суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, то рішення суду у вказаній частині і судового збору слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами в розмірі 22 157 грн. 26 коп., частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідача. Одночасно, на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 229,40 грн. В іншій частині рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, - В И Р І Ш И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року в частині стягненні заборгованості зі сплати аліментів і судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн. В інший частині рішення суду залишити без змін. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. Судді: При цьому апеляційний суд враховує, що загальна сума заборгованості зі сплати аліментів з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2012 року фактично складає 13 856 грн. 77 коп., виходячи з заборгованості, визначеної державним виконавцем ВДВС за кожен місяць заборгованості вказаного періоду, а розмір пені за цей період - 107 511,76 (а. с. 96 - 102 ).

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував, що йому було відомо про те, що він зобов'язаний за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина на користь позивачки в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, кожного місяця, починаючи з 8 травня 2007 року, а в жовтні 2012 року він звернувся до суду про зменшення розміру стягнення аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх його доходів.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 своєї постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Як вбачається з довідки - розрахунку, пояснень сторін, в зазначений період відповідач сплачував аліменти в неповному обсязі, з простроченням, або зовсім їх не сплачував. В декількох місяцях він допустив переплату аліментів, що враховано державним виконавцем при проведенні підрахунків заборгованості за аліментами.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував, що він неналежно виконував свої обов'язки зі сплати аліментів, внаслідок чого і виникла заборгованість, притягувався до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів та приймав заходи для погашення виниклої заборгованості (а.с.106).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що заборгованість з виплати аліментів виникла з вини ОСОБА_2, і тому неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів він зобов'язаний сплатити за весь час прострочення сплати аліментів, починаючи з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2012 року, який визначила позивачка.

За розрахунками апеляційного суду неустойка за цей період у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення складає 107 511 грн. 14 коп.

Однак позивачка просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) в розмірі 4 986 грн. 30 коп., яка і підлягає стягненню з останнього на користь позивачки, оскільки суд не може вийти за межі заявлених нею вимог, а саме вказану суму неустойки (пені) ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача, подавши уточнений позов, тому рішення суду щодо стягнення розміру пені слід залишити без змін.

Втім, висновки суду про стягнення заборгованості зі сплати аліментів є помилковим. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашаються за заявою платника аліментів, або стягуються за рішенням суду. Подвійне стягнення аліментів, в тому числі і заборгованості за ними, законодавством не передбачено. Таке стягнення провадиться згідно до Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного і приймаючи до уваги, що суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість зі сплати аліментів, виниклої з вини особи, яка зобов'язана їх сплачувати за виконавчим листом, то апеляційний суд приходе до висновку, що рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення в частині спору про стягнення заборгованості зі сплати аліментів суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, то рішення суду у вказаній частині і судового збору слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами в розмірі 22 157 грн. 26 коп., частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідача. Одночасно, на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 229,40 грн.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 06 листопада 2013 року в частині стягненні заборгованості зі сплати аліментів і судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: