Вирок № 38626943, 07.05.2014, Підволочиський районний суд Тернопільської області

1-кп/604/11/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Сташківа Н.Б.

за участі :

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

сторони обвинувачення прокурора Яреми А.В., Гарасимика А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська Тернопільської області кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013210150000414 від 27 січня 2014 року відносно обвинувачених :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, не депутата, не одруженого, з середньою-спеціальною освітою, працюючого продавцем продуктів харчування фірми-гуртівні «Андремас», що у м. Вроцлав Республіка Польща, раніше не судимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області,жителя АДРЕСА_2, громадянина України, українця, не депутата, одруженого, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, раніше судимого 10 жовтня 2012 року Підволочиським районним судом за ч.2 ст. 307 КК України до 3 років позбавлення волі з 2 річним іспитовим строком,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 13 грудня 2013 року близько 19.00 год. на території АЗС ТОВ «Люкс», що у с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, ігноруючи існуючі елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, бажаючи самоутвердитись в очах сторонніх осіб за рахунок приниження потерпілого, умисно безпричинно вступили у конфлікт з потерпілим ОСОБА_3, а саме ОСОБА_1 в приміщенні заправки наніс потерпілому удар рукою в обличчя від чого він упав на землю, а у подальшому разом із обвинуваченим ОСОБА_2 наносили йому удари руками та ногами по різних частинах тіла. Надалі коли потерпілий ОСОБА_3 підвівся та мав намір іти додому від образи виразився у сторону батьків обвинуваченого ОСОБА_1 нецензурними словами та почав тікати. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наздогнавши повалили його на землю та нанесли йому декілька ударів ногами по різних частинах тіла. В наслідок протизаконних дій обвинувачених потерпілому ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синців та саден обличчя, синців волосяної частини голови та садна поперекової ділянки, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а також шкоду його особистим інтересам, наданих йому Конституцією України, правам на повагу до гідності, свободу і особисту недоторканість.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 показав, що 13 грудня 2013 року близько 19.00 год. на території АЗС ТОВ «Люкс», що у АДРЕСА_3 вони разом із обвинуваченим ОСОБА_2, потерпілим ОСОБА_3 та іншими особами розпивали спиртні напитки. В ході розмови у нього із потерпілим зав'язався конфлікт з приводу претензій потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_2 Оператор заправки попросив їх вийти на вулицю. На території заправки він наніс один удар рукою в обличчя потерпілому, в результаті чого він упав та продовжив наносити йому ще декілька ударів по різних частинах тіла. Даний конфлікт тривав близько 5 хвилин після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 їх розборонили. Потерпілий мав намір іти додому, однак виразився в сторону його батьків нецензурною лайкою після чого він близько за 250-300 м. наздогнав потерпілого та продовжував наносити його удари руками та ногами по різних частинах тіла де їх розборонив ОСОБА_2 Ствердив, що обвинувачений ОСОБА_2 не наносив потерпілому ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень. Цивільний позов заявлений прокурором Підволочиського району в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради визнав у повному обсязі.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та дав наступні покази. 13 грудня 2013 року близько 19.00 год. він разом із своїм знайомим ОСОБА_6 приїхав на територію АЗС ТОВ «Люкс», що у с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області. У подальшому, під час того, коли вони сиділи в приміщенні заправки, потерпілий ОСОБА_3 почав висловлювати до нього претензії з приводу його швидкого одруження. Обвинувачений ОСОБА_1 почав за нього захищатись. Між ними виникла словесна перепалка, в результаті чого ОСОБА_1 наніс потерпілому удар рукою у обличчя. У подальшому оператор заправки попросив їх вийти на вулицю. На території заправки між ними знову виникла бійка, в результаті якої обвинувачений ОСОБА_1 наносив удари потерпілому. Даний інцидент тривав декілька хвилин, після чого він їх розборонив. Підвівшись, потерпілий ОСОБА_3 відійшов в сторону та виразився в адрес батьків ОСОБА_1 нецензурними словами. Відреагувавши на слова потерпілого, ОСОБА_1 побіг за ним. Через незначний проміжок часу він їх наздогнав та розборонив. Ствердив, що тілесних ушкоджень потерпілому не наносив. Цивільний позов заявлений прокурором Підволочиського району в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради визнав у повному обсязі.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у скоєні інкримінованого органами досудового слідства кримінального правопорушення не визнав, а обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до переконання про повну доведеність обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, а покази дані обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо непричетності обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні даного злочину повністю спростовуються показами свідків та матеріалами кримінального провадження.

Так, будучи допитаним у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_3 показав, що 13 грудня 2013 року близько 18.00 год. він прийшов на АЗС, що знаходиться у с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області. У подальшому в приміщення заправки зайшли обвинувачені. З обвинуваченим ОСОБА_1 у нього виник конфлікт в результаті чого ОСОБА_1 наніс йому один удар рукою в обличчя, після чого оператор заправки попросив усіх присутніх вийти з приміщення. На території заправки ОСОБА_1 наніс йому ще один удар рукою в обличчя, від чого він упав на землю, а ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 продовжили наносили йому удари ногами по різних частинах тіла. За характером нанесення ударів, їх кількістю він ствердив, що бив не один чоловік, а декілька. Даний інцидент тривав близько 5-7 хвилин. У подальшому він піднявся та мав намір іти додому проте зі злоби викрикнув в адрес батьків ОСОБА_1 нецензурною реплікою та почав тікати, оскільки ОСОБА_1 побіг за ним. Близько за 300-400 метрів його наздогнав ОСОБА_1, збив його з ніг та наніс ще декілька ударів ногами по різних частинах тіла. Чи завдавав удари ОСОБА_2 не пам'ятає, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння. На даний час претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених немає.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, змінюючи свої покази, захищаючи обвинуваченого ОСОБА_2, а саме те, що не бачив щоб останній наносив удари потерпілому ОСОБА_3, в кінці ствердив, що 13 грудня 2013 року близько 18.00 год. він прийшов разом із ОСОБА_2 на АЗС, що знаходиться у с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, де уже були ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_3 Між ОСОБА_1 та потерпілим виник конфлікт та вони почали виражатись в сторону один одного нецензурними словами, після чого оператор АЗС вигнав усіх з приміщення заправки. На території заправки ОСОБА_1 наніс удар рукою в обличчя потерпілого, від чого він упав на землю після чого почав наносити йому удари ногами по різних частинах тіла. Крім того вказав, що обвинувачений ОСОБА_2 також наносив удари руками по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_3 Коли потерпілий побіг, а ОСОБА_1 з ОСОБА_2 його почали наздоганяти, то він там не був, а залишився на території заправки, хоча коли повернулись то розповіли, що ОСОБА_1 його бив, а ОСОБА_2 їх розбороняв.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, змінюючи свої покази, захищаючи обвинуваченого ОСОБА_2, а саме те що, не бачив щоб останній наносив удари потерпілому ОСОБА_3 в кінці ствердив, що 13 грудня 2013 року близько 18.00 год. він разом із обвинуваченими, потерпілим та іншими хлопцями розпивали спиртні напитки в приміщенні АЗС, що знаходиться у АДРЕСА_3. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт, в результаті чого вони почали між собою шарпатись. Оператор заправки, побачивши конфлікт, вигнав усіх з приміщення. На вулиці ОСОБА_1 наніс удар рукою в обличчя потерпілому ОСОБА_3, від чого він упав на землю. Коли він лежав на землі ОСОБА_1 продовжив наносити йому удари ногами по різних частинах тіла. Ствердив, що ОСОБА_2 також наніс декілька ударів ногою по спині потерпілого ОСОБА_3 Після того потерпілий почав втікати, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побігли за ним. Коли він їх наздогнав, то побачив, як на землі лежав потерпілий, а обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лежали на ньому зверху. Він їх розборонив та вони пішли в сторону заправки.

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 показала, що 13 грудня 2013 року її син ОСОБА_3 прийшов додому в крові і розповів, що його побили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Били на території заправки та біля містка. Після того, як вони поспілкувались із ОСОБА_1 та його батьками, обвинувачений ОСОБА_1 сказав, що дійсно вдарив його першим через те, що він виражався нецензурними словами.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показав, що працює оператором АЗС у с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області. 13 грудня 2013 року близько 18.00 год. в приміщенні заправки, де знаходились обвинувачені, потерпілий та ще декілька осіб яких він не знає, розпивали спиртні напитки. У подальшому, коли ОСОБА_1 розпочав словесну перепалку нецензурними словами із потерпілим ОСОБА_3, він відразу їх вигнав з приміщення заправки на вулицю та закрив двері. Ствердив, що не бачив чи наносив обвинувачений ОСОБА_1 удар потерпілому, оскільки був зайнятий із клієнтами які придбавали бензин та продукти харчування.

Показання, дані в судовому засіданні свідками ОСОБА_8, ОСОБА_7 ОСОБА_5, ОСОБА_6, перебувають у логічному зв'язку із показаннями потерпілого ОСОБА_3, а тому суд вважає їх правдивими та бере в основу обвинувального вироку.

Крім того, зазначені покази свідків та потерпілого є послідовними показам, що дані ними під час досудового слідства та об'єктивно підтверджуються висновком експерта № 1817 від 10 січня 2014 року Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи згідно якого з вилученою медичною картою № 4224 та даними судово-медичної експертизи ОСОБА_3 у нього була виявлена травма голови у вигляді струсу головного мозку, синців і садна обличчя, синців волосяної частини голови та садна поперекової ділянки. Зазначені ушкодження утворились від дії тупих предметів незадовго до госпіталізації, що підтверджується їх характером. Властивостями описаними у медичній картці клінічним перебігом черепно-мозкової травми. За ступенем тяжкості виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, і зібраних доказів достатньо для визнання їх винними.

При цьому суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_9, оскільки обставини, про які він повідомив суду, не мають прямого значення і не доводять чи спростовують винуватість чи невинуватість обвинувачених, а також пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 в частині, що він сам наносив удари руками та ногами потерпілому ОСОБА_3, оскільки вони повністю спростовуються показами потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, котрі ствердили, що окрім ОСОБА_1 наносив удари руками та ногами обвинувачений ОСОБА_2

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що вищенаведені пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 про непричетність ОСОБА_2 до вчинення даного кримінального правопорушення та пояснення самого обвинуваченого ОСОБА_2 щодо невинності останнього у вчинення даного кримінального правопорушення є неправдивими, спрямованими на уникнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, тому оцінює їх критично та до уваги не бере.

За вказаних обставин суд приходить до переконання про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 в умисних діях, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненої групою осіб - хуліганстві, і повністю погоджується із кваліфікацією органами досудового слідства дій за ч.2 ст. 296 КК України.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ними правопорушення, котре відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, наслідків, що наступили, а саме заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, котрий матеріальних і моральних притензій до обвинуваченого немає і просить йому призначити покарання, що не повязане із позбавленням волі, особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і до повного відбування покарання під час іспитового строку вчинив новий злочин, характеризуючи дані обвинуваченого ОСОБА_2, обставини, що обтяжують покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, з урахуванням фактичних обставин справи, а саме те, що він не був ініціатором нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, приходить до переконання, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті обвинувачення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 4 ст.71 КК України та роз'яснень ч.2 п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року №18, від 12 червня 2009 року №8, від 06 листопада 2009 року №11), якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком. Не відбутою частиною вважається увесь строк покарання, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням на підставі ст.75 КК України, за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування медичному закладі тощо.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив новий злочин під час іспитового строку, тому на підставі ч.1 ст. 71 КК України йому слід призначити покарання за сукупністю вироків та до основного покарання призначеного за новим вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Підволочиського районного суду від 10 жовтня 2012 року за ч.2 ст. 307 КК України яким було призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі та остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді позбавлення волі.

Крім того з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 процесуальних обов'язків, а також можливим спробам запобігання переховування від виконання судового вироку, вчинення інших правопорушень, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку, ніде не зареєстрований, клопотання прокурора Підволочиського району Тернопільської області про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту задоволити, поклавши на нього обов'язки не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_2 з 20 00 год. по 07.00 год., повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи, здати на зберігання до Підволочиського районного сектору УДМС України в Тернопільській області паспорт для виїзду за кордон, якщо такий існує.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ними правопорушення, котре відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, наслідків, що наступили, а саме заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, котрий матеріальних і моральних притензій до обвинуваченого немає і просить йому призначити покарання, що не повязане із позбавленням волі, особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_1, обставини, що пом'якшують покарання визнання вини, обставини, що обтяжують покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, з урахуванням фактичних обставин справи, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 був ініціатором вчинення бійки і наносив значну частину ударів потерпілому ОСОБА_3, приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті обвинувачення, передбаченої ч.2 ст. 296 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 з урахуванням поданого ним клопотання, у якому просить не обмежувати його у праві виїзду за межі території України, оскільки у республіці Польщі має постійне місце роботи, звільнення з якої негативно відіб'ється на його матеріальному становищі та позбавить єдиного джерела доходу, в період дії відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 76 КК України слід покласти на нього обов'язок : повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання;

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Разом із тим суд вважає, що заявлені позовні вимоги прокурора Підволочиського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради Тернопільської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування витрат понесених закладом охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від злочину підлягає до задоволенню оскільки :

В результаті заподіяння тілесних ушкоджень громадянин ОСОБА_3 у період з 15 грудня 2013 року по 23 грудня 2013 року знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Підволочиської комунальної центральної районної лікарні.

З відповіді зазначеного лікувального закладу № 24 від 21 січня 2014 року слідує, що загальна сума затрачених на лікування громадянина ОСОБА_3 коштів становить 2439,20 грн., зокрема: зарплата персоналу 1487,91грн., нарахування на зарплату 512,23 грн.. медикаменти 56,10 грн., харчування 31,71 грн., комунальні послуги 226,85 грн., інші видатки 124,40 грн.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам та майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1,3 ст. 1206 Цивільного кодексу України. особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності АРК або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що в результаті дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушені права закладу охорони здоров'я, які підлягають до захисту шляхом задоволення позову та стягнення з них в солідарному порядку в користь держави в особі Підволочиської районної ради понесені закладом охорони витрати на лікування потерпілого від злочину коштів в розмірі 2439,20 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до основного покарання призначеного за новим вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2012 року, яким його засуджено за ч.2 ст. 307 КК України до 3 років позбавлення волі та остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 3(трьох) років 6(шести) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту, поклавши на нього обов'язок не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_2, з 20- 00 год. по 07. 00 год., повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи, здати на зберігання до Підволочиського районного сектору УДМС України в Тернопільській області паспорт для виїзду за кордон якщо такий існує.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк терміном 2 (два) роки.

З метою забезпечення належної поведінки підсудного ОСОБА_1 в період дії відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 76 КК України покласти на нього обов'язок повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання;

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя АДРЕСА_3, і.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, жителя АДРЕСА_2, і.н. НОМЕР_2 в користь держави в особі Підволочиської районної ради витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину в розмірі 2439,20 грн., які зарахувати на рахунок бюджету Підволочиського району р\р31415544700408, КБК 24060300, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37863778, банк одержувача : ГУДКСУ в Тернопільській області.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою протягом цього ж строку з моменту вручення копії судового рішення.

Головуючий