Ухвала суду № 38620165, 30.04.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/6585/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1230/14

Головуючий у 1-й інстанції Степура А.А.

Доповідач Корнієнко В. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Пилипчук Л.І., Панченка О.О.,

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2014 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця , -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 лютого 2014 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення вимог, застосовані ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 09 грудня 2013 року про зупинення виконавчого провадження, яке перебуває в провадженні державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Захарченко Н.І.

З даною ухвалою не погодилася ОСОБА_1 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити подану нею скаргу.

Апелянт вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що суд дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки її внаслідок неправомірних дій державного виконавця позбавили можливості реалізувати її право на рецензування звіту про оцінку майна.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 березня 2010 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-1072 від 20 червня 2008 року в сумі 1538971,99 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн. Розстрочено виконання рішення в частині стягнення з відповідачів суми 1538971,99 грн., що складається з суми заборгованості за кредитом, з суми простроченої заборгованості за відсотками, з пені за простроченим кредитом, з пені за простроченими відсотками, нарахованої згідно кредитного договору строком на 12 місяців.

З метою виконання вказаного вище судового рішення стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав виконавчий лист до Крюківського відділу ДВС Кременчуцького МУЮ для примусового виконання. За даним виконавчим листом № 2085, виданим Крюківським районним судом м. Кременчука 11 травня 2010 року, 21 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження № 20957740.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем була надіслана на адресу ОСОБА_1 постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві АТ «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчому провадженні № 20957740 за заявою стягувача відповідно до п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»

При цьому питання зняття арешту на заставне майно, належне скаржнику ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження за заявою стягувача державним виконавцем не вирішувалося у відповідності до положень ст.ст. 50, 60 вказаного Закону. Питання про повторне накладення арешту на майно також не вирішувалося.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, але порядок, строки, процедура їх виконання регламентуються спеціальними законами.

Згідно зі ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Згідно ч. 1 та п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Нормами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема, для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця носять правомірний характер та вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», не знайшовши підстав для задоволення скарги ОСОБА_1

На підставі вищенаведеного, враховуючи вказані обставини, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції на час розгляду заяви про забезпечення позову з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 лютого 2014 року судовою колегією не встановлено.

Керуючись п. 1 ч.2 ст.307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко

Судді: /підпис/ Л.І. Пилипчук /підпис/О.О. Панченко

КОПІЯ

ВІРНО: Суддя апеляційного суду

Полтавської області _____ В.І. Корнієнко