Ухвала суду № 38619717, 08.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Справа № 32640/11 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року в справі за позовом державного підприємства «Кутське лісове господарство» до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року державне підприємство «Кутське лісове господарство» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000252301/0 від 18.05.2010 року, № 0000262301/0 від 18.05.2010 року, № 0000282301/0 від 18.05.2010 року, № 0000292301/0 від 18.05.2010 року, № 0000302301/0 від 18.05.2010 року, № 0000312301/0 від 18.05.2010 року, № 0000322301/0 від 18.05.2010 року, № 0000332301/0 від 18.05.2010 року, № 0000342301/0 від 18.05.2010 року, № 0000352301/0 від 18.05.2010 року, № 0000362301/0 від 18.05.2010 року, № 0000372301/0 від 18.05.2010 року, № 0000242301/0 від 18.05.2010 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області № 0000252301/0 від 18.05.2010 року, № 0000262301/0 від 18.05.2010 року, № 0000282301/0 від 18.05.2010 року, № 0000292301/0 від 18.05.2010 року, № 0000302301/0 від 18.05.2010 року, № 0000312301/0 від 18.05.2010 року, № 0000322301/0 від 18.05.2010 року, № 0000332301/0 від 18.05.2010 року, № 0000342301/0 від 18.05.2010 року, № 0000352301/0 від 18.05.2010 року, № 0000362301/0 від 18.05.2010 року, № 0000372301/0 від 18.05.2010 року, № 0000242301/0 від 18.05.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області, яка в апеляційній скарзі та доповненні до неї просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, порушивши норми матеріального та процесуального права, не взяв до уваги правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, при цьому прийшов до необґрунтованих висновків про безпідставність нарахування податковим органом позивачу штрафних санкцій по податку на прибуток, донарахування податку на прибуток, донарахування податку на додану вартість, штрафних санкцій по податку на додану вартість та земельного податку.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ в Косівському районі Івано-Франківської області проведено планову виїзну перевірку державного підприємства «Кутське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2008 року по 31.12.2009 року.

Як видно з акту перевірки № 893/23-1/20562608, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, пп.11.3.1, 11.3.5 п. 11.3 ст.11, п. 5.3, 5.9 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження цього виду податку за період 3 кв. 2008 року - 4 кв. 2009 року на суму 10416,00 грн., вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 та 7.3.5 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за період липня-грудня 2008 року та січня-грудня 2009 року включно на суму 9786,00 грн., а також вимог ст. 8 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого було занижено цей вид податку за січень- грудень 2009 року включно на суму 6539,71 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв цілий ряд оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, земельного податку у відповідних розмірах.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням № 0000242301/0 від 18.05.2010 року позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 16423,00 грн. (1046,00 грн. основного платежу та 6007,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Податковий орган вважав, що позивач занизив валовий доход на загальну суму 11515,00 грн. в т.ч. шляхом не включення в зобов'язання в листопаді 2008 року 1430 грн. по господарській операції з ТзОВ «Берлінек Інвест», в грудні 2009 року - 10085 грн. по господарських операціях з ПП Якимчук та при реалізації лісопродукції населенню. Крім того, позивач невірно зазначив дату збільшення валового доходу при розрахунках з бюджетними організаціями, що призвело до заниження (завищення) валового доходу:

ІІ кв. 2009 року - 26080,00 грн. (завищено);

ІІІ кв. 2009 року - 7470,00 грн. (занижено);

ІУ кв. 2009 року - 18610,00 грн. (занижено).

За рахунок не включення в коригування залишків малоцінних та швидкозношувальних предметів на складі станом на 1.10.2008 року, позивач занизив (завищив) приріст балансової вартості запасів, зокрема, ІІІ кв. 2008 року - 28986,00 грн. (занижено), ІУ кв. 2008 року - 28986,00 грн. (завищено).

Крім того, на думку відповідача, позивач завищив валові витрати в сумі 30149,00 грн., в т. ч. шляхом включення до таких витрат на оплату послуг мобільного зв'язку за ІІІ-ІУ квартали 2008 року та І - ІУ квартали 2009 року як непідтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на суму 12380,00 грн. та в ІІІ кв. 2008 року за рахунок неврахування в І півріччі 2008 року 17769,00 грн., які були виявлені попередньою перевіркою.

З матеріалів справи видно, що державне підприємство «Кутське лісове господарство» в травні-липні 2009 року перебувало на спеціальному режимі оподаткування, в зв'язку з чим суму ПДВ залишило в своєму розпорядженні - в травні 2009 року в розмірі 31000,00 грн., червні 2009 року - 31826,00 грн., в липні 2009 року - в сумі 29937,00 грн.

При складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємство в стр. «Інші доходи» показало ПДВ, який залишився в його розпорядженні, за 6 місяців 2009 року - 62738,00 грн., за 9 місяців 2009 року - 92675,00 грн.

В уточнюючих деклараціях з ПДВ від 13.11.2009 року позивач збільшив податкове зобов'язання з цього податку на суму 31000,00 грн., від 4.12.2009 року на суму 29937,00 грн., від 4.12.2009 року на суму 31748,00 грн., всього на суму 92685,00 грн.

В зв'язку з поданням уточнюючих декларацій, підприємство в декларації з податку на прибуток за 2009 рік в стр. «Інші доходи» зменшив валові доходи на 31000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що завищення валового доходу в одному періоді і заниження його в цій же сумі в іншому періоді не призвело до заниження податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток в 2008 та 2009 роках.

Відповідно до пп. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Оскільки заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях позивача не відбулося, податковий орган не вправі був самостійно визначити суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Досліджуючи обставини справи в частині виключення відповідачем з валових витрат підприємства витрат на оплату мобільного зв'язку, слід прийти до висновку про неправомірність висновків податкового органу в цій частині, оскільки з матеріалів справи видно, що ці витрати позивача підтверджені письмовими доказами в справі, зокрема, письмовою угодою державного підприємства «Кутське лісове господарство» від 3.08.2006 року, від 8.08.2006 року та від 14.10.2008 року про надання послуг стільникового мобільного зв'язку, даними про оплату таких послуг на підставі виставлених оператором рахунків-фактур, наказом про закріплення телефонів за відповідними посадовими особами підприємства.

На обґрунтування доводів про використання засобів мобільного зв'язку поза межами господарської діяльності позивача відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів суду не подав.

За вказаних обставин податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000242301/0 від 18.05.2010 року як в частині основного платежу, так і в частині штрафних (фінансових) санкцій, обґрунтовано визнане судом першої інстанції неправомірним та скасоване.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000252301/0 від 18.05.2010 року позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18015,00 грн. (9786,00 грн. основного платежу та 8229,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідач виходив з того, що позивач за період з 1.07.2008 року по 31.12.2009 року завищив податковий кредит на суму 7616,00 грн., включивши до такого 2476,00 грн. суму сплаченого ПДВ при розрахунку за послуги телефонного мобільного зв'язку, а також включив до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ в попередньому періоді, який підлягав перевірці, в липні 2008 року - 1934,00 грн., серпні 2008 року - 48 грн., вересні 2008 року - 3158,00 грн., без наявності податкових накладних.

Колегія суддів приходить до висновку про помилковість доводів податкового органу в частині висновку про завищення позивачем податкового кредиту за вказаний період та у вказаному розмірі. При цьому бере до уваги, що послуги телефонного мобільного зв'язку надавалися позивачу та використовувалися останнім в процесі господарської діяльності, про що наводилося вище. Податковий кредит позивач сформував на підставі податкових накладних, виданими оператором мобільного зв'язку у встановленому законом порядку, до оформлення яких податковий орган не має претензій та їх наявності не заперечує.

Включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 5140,00 грн., сплачених в попередньому податковому періоді на підставі реєстрів податкових накладних з врахуванням наявності самих податкових накладних, про що доводить позивач, не суперечить вимогам законодавства, оскільки суми ПДВ були сплачені позивачем в зв'язку з придбанням товарів (послуг) та підтверджуються податковими накладними.

Крім того, податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за період з 1.07.2008 року по 31.12.2009 року, зокрема, в липні - грудні 2008 року та січні-грудні 2009 року в сумі 2170,00 грн. Загальна сума заниженого податку на додану вартість складає 9786,00 грн. ( 2476,00 грн. + 21170,00 грн.), яка включена як основний платіж до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Аналіз викладеного дає підстави вважати неправомірним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000252301/0 від 18.05.2010 року щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій. При цьому колегія суддів звертає увагу, що позивач в письмовому уточненні позовних вимог відмовився від своїх вимог в частині визнання неправомірним нарахування податку на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 2017,00 грн., а суд першої інстанції цієї позовної вимоги не розглядав, в зв'язку з чим є підстави вважати, що дане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано з врахуванням правомірності висновку відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2009 року в сумі 2017,00 грн.

В процесі перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем ст. 8 Закону України «Про плату за землю» та заниження позивачем плати за землю за період січня-грудня 2009 року в розмірі 6539,71 грн., з приводу чого прийняв ряд оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема, № 0000262301/0 від 18.05.2010 року, № 0000282301/0 від 18.05.2010 року, № 0000292301/0 від 18.05.2010 року, № 0000302301/0 від 18.05.2010 року, № 0000312301/0 від 18.05.2010 року, № 0000322301/0 від 18.05.2010 року, № 0000332301/0 від 18.05.2010 року, № 0000342301/0 від 18.05.2010 року, № 0000352301/0 від 18.05.2010 року, № 0000362301/0 від 18.05.2010 року, № 0000372301/0 від 18.05.2010 року.

Податковий орган визначив позивачу податкові зобов'язання з земельного податку юридичних осіб, які за кожним податковим повідомленням-рішенням складають загальну суму 6539,71 грн. та застосував відповідні штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач виходив зі ставки 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Відповідно до ч.1 ст. 8 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Проте, відповідно до ч.2 ст. 10 цього ж Закону податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

В справі встановлено, що державне підприємство «Кутське лісове господарство» має в користуванні 23003 га земель лісового фонду. Факт наявності у позивача будівель стверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, технічними паспортами та іншими документами. Відповідно до довідок органів місцевого самоврядування на території сільських, селищних рад поза межами населених пунктів розташовані садиби, які належні позивачу. За даними Львівської державної землевпорядної експедиції об'єднання «Украдержліспроект» за підприємством рахується 24,7 га садиб.

Отже, позивач має земельні ділянки лісового фонду , які зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, що дає йому право на сплату земельного податку у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Позивач правильно обчислив розмір податку та подав податковому органу декларацію на 2009 рік з дотриманням норм законодавства.

З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача щодо земельного податку є протиправними, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції, розглянувши справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалив постанову, підстав для скасування якої колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги щодо правильності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, на додану вартість та земельного податку, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть. Не є такими підставами доводи апелянта в частині правильності визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій, оскільки визнання протиправними та скасування рішень відповідача в частині визначення основного платежу податків тягне собою визнання протиправними та скасування штрафних (фінансових) санкцій.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року в справі № 2а-3004/10/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Р.В. Кухтей

Д.М. Старунський