Ухвала суду № 38618542, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/800/30369/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року

по справі № 2а-6528/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000530801/0 від 12.08.2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за квітень, травень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року.

За результатами перевірки встановлено порушення ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 статті 7, п.11.5. Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), п. 5.8, 5.11,5.12 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року в редакції наказу від 15.06.2005 року №213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 року №702/10982.

На підставі висновків Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від № 0000530801/0 від 12.08.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 2475591,00 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що коригування позивачем показників податкового кредиту обумовлено збільшенням вартості оплачених послуг (товарів). З урахуванням фактів, встановлених у іншій справі №2а-6237, у позивача виникло право визначення суми податкового кредиту в розмірі 2475591,31 грн., яка помилково не була включена в червні 2007 року і яку позивач зазначив у податковій декларації квітня 2010 року, включивши до складу податкового кредиту по рядку 16.1.

Судами встановлено, що між ВАТ «Запоріжсталь» та фірмою «KUTTNER GmbH & Co.KG» укладено контракт від 08.12.2006 року на поставку обладнання з вдування пиловугільного палива та на виконання робіт з проектування. Пунктом 5.1.1 Контракту передбачено, що 15% від вартості Контракту оплачуються ВАТ «Запоріжсталь» в якості передплати за послуги інжинірингу. Зазначений платіж було перераховано Продавцю 01.02.2007 року, що підтверджується платіжним дорученням (меморіальний валютний ордер №48.0 від 01.02.2007 року).

За умовами п.3.3 Контракту послуги інжинірингу повинні бути надані протягом 18 місяців з дати початку реалізації контракту. Проектна, технічна, експлуатаційна документація (інжиніринг) має бути поставлена автотранспортом або поштою. Виконання та приймання інжинірингу на суму попередньої оплати підтверджується актами приймання виконаного інжинірингу №1 від 17.04.2007 року, №2 від 23.05.2007 року, №3 від 26.06.2007 року, №4 від 25.07.2007 року, №5 від 27.09.2007 року.

Відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року № 165, у разі надання на митній території України послуги нерезидентом податкова накладна виписується резидентом (покупцем) - отримувачем даних послуг, який в даному випадку виступає податковим агентом нерезидента.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2007 року було виписано податкову накладну №4, яка була включена до реєстру виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань підприємства у декларації по ПДВ за лютий 2007 року.

У відповідності до пп. 7.5.2 п.7.5. ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Як свідчать матеріали справи, у березні 2007 року дана податкова накладна була включена до реєстру отриманих податкових накладних, до складу податкового кредиту за №3998 та у декларації по ПДВ за березень 2007 року.

У травні-червні 2007 року відбулась безпосередня поставка носіїв інформації, які містять інжиніринг, що підтверджується рахунками - фактурами (інвойсами) від 17.04.2007 року та від 22.05.2007 року.

На підставі даних інвойсів ВАТ «Запоріжсталь» було оформлено вантажно-митні декларації №112030000/7/015449 від 14.05.2007 року та №112030000/7/017978 від 05.06.2007 року.

При здійснені імпортної операції, відповідно до положень п.11.5 ст.11 Закону №168/97-ВР позивачем було здійснено сплату ПДВ шляхом виписки та надання податкових векселів АА 0826252 від 14.05.2007 року та АА 0826288 від 05.06.2007 року.

У відповідності до абзацу 7 п. 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому, податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

З урахуванням вищезазначених норм Закону векселі АА 0826252 від 14.05.2007 року та АА 0826288 від 05.06.2007 року було включено до складу податкових зобов'язань по ПДВ за травень, червень 2007 року та відображено в рядку 6 та рядку 19.2 декларацій по ПДВ за травень, червень 2007 року.

Даний факт підтверджується Довідкою СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 28.08.2008 року №16/08-01/00191230. Тобто векселі було погашено у встановленому законом порядку і за приписами п.11.5 ст.11 Закону № 168/97-ВР позивач отримав право на включення до складу податкового кредиту сум зобов'язань, сплачених по податковим векселям. Так вексель АА 0826288 від 05.06.2007 року було включено до складу податкового кредиту по ПДВ за липень 2007 року та відображено в рядку 12.2 декларації по ПДВ за липень 2007 року, при цьому, податковий орган не визначив дані дії як порушення (Акт від 22.04.2008 року №294/08-01/00191230).

При цьому, сума податку, сплачена по векселю АА 0826252 від 14.05.2007 року змилкові не включена до складу податкового кредиту червня 2007 року і саме дану помилку підприємство в межах п. 5.1 ст. 5 та в межах строків, визначених ст.15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) виправило у податковій декларації квітня 2010 року, включивши до складу податкового кредиту по рядку 16.1.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №2181-III якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) латник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

При цьому, платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі № 2а-6528/10/0870 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 18.04.2014 р.