Ухвала суду № 38618532, 23.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2014 року м. Київ К/9991/22519/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (далі - ДПІ)

про поновлення строку подання касаційної скарги

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011

у справі № 2а-7720/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕР" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про: визнання протиправним та скасування наказу ДПІ від 09.03.2011 № 594 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства»; визнання протиправними дій ДПІ з проведення 09.03.2011 невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.01.2011, оформленої актом від 09.03.2011 № 714/23-3/33122033; визнання протиправними дій ДПІ щодо зміни визначених Товариством податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.01.2011 без прийняття податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 позов задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача з проведення спірної перевірки; в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; скасовано оспорюваний наказ начальника ДПІ, яким призначено спірну перевірку; визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення останньої та складення акта перевірки; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що спірну невиїзну перевірку було призначено за відсутності підстав, з якими чинне законодавство пов'язує можливість її проведення, та з порушенням порядку інформування платника про здійснення такої перевірки.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти зі спору та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про організацію та проведення спірної перевірки з дотриманням вимог статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК), що виключає незаконність оспорюваних дій податкового органу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що 09.03.2011 ДПІ було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Товариства з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.01.2011.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 09.03.2011 № 714/23-3/33122033.

Вказана перевірка була призначена за наказом ДПІ від 09.03.2011 № 594 на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК з причин ненадання платником пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

У підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

В силу вимог пункту 79.1 статті 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Наведені положення податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчать на користь висновку про те, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає обов'язкову наявність підстави, з якою закон пов'язує можливість її проведення.

Перелік підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки викладений у пункті 78.1 статті 78 ПК, однією з таких підстав визначено виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову суди послалися на те, що податковою інспекцією не подано доказів на підтвердження факту надсилання письмового запиту на адресу Товариства по взаємовідносинам з його контрагентом.

Доводів на підтвердження зворотного податковою інспекцією не представлено; зазначений висновок судів у поданій касаційній скарзі не спростовано.

Суди також встановили, що всупереч вимогам пункту 79.1 статті 79 ПК платникові не було надіслано і копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки як умови для початку проведення перевірки.

У зв'язку з цим апеляційний суд цілком об'єктивно зазначив про незаконність оспорюваного наказу про призначення перевірки та правильно кваліфікував дії ДПІ з проведення цієї перевірки як протиправні.

З урахуванням викладеного апеляційний суд цілком правомірно задовольнив розглядувані позовні вимоги у відповідній частині.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів, покладені в основу прийняття рішень зі спору. Ці доводи є відтворенням правової позиції відповідача по справі та їм було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 у справі № 2а-7720/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Степашко М.О. Федоров