Ухвала суду № 38618499, 09.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/71112/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Первомайська ОДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012

у справі № 2а/1270/5515/2012

за позовом приватного акціонерного товариства "Первомайський механічний завод" (далі - Товариство)

до Первомайської ОДПІ

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 № 0000082200, від 20.06.2012 № 0000092200 та від 20.06.2012 № 0000102208.

Ухвалою названого суду від 16.07.2012 виділено в окреме провадження позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 292 080 грн. (у тому числі 1 165 655 грн. за основним платежем та 126 425 грн. за штрафними санкціями). Наведені вимоги і є предметом даної справи.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012, позов задоволено частково; оспорюваний акт індивідуальної дії скасовано в частині збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 232 890,75 грн. (у тому числі 1 118 261 грн. за основним платежем та 114 629,75 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Первомайська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорювану суму податкового зобов'язання з ПДВ було донараховано позивачеві за наслідками проведення Первомайською ОДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, оформленої актом від 08.06.2012 № 126/22/31463293.

Під час цієї перевірки податковою інспекцією було виявлено:

порушення позивачем вимог пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України внаслідок не включення до об'єкта оподаткування ПДВ операцій з ліквідації списаних основних фондів;

завищення позивачем податкового кредиту на 1 384 378 грн. внаслідок включення до його складу сум ПДВ за операціями з придбання товарів, виконання яких не підтверджується документально;

включення до податкового кредиту сум ПДВ без наявності оригіналів податкових накладних, складених продавцем товарів (послуг), а також на підставі податкових накладних, складених в порушенням вимог Закону України «Про мови в Українській РСР» російською мовою; в окремих податкових накладних, за якими податковий орган не визнав право позивача на формування податкового кредиту, неповністю вказано адресу позивача;

відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання товарів в рамках господарських правовідносин з підприємствами, що мають ознаки анонімних структур (а саме - з товариством з обмеженою відповідальністю «Віршина мрії», товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП Омега-Спектр», з товариством з обмеженою відповідальністю «Євротрейд Холдінг», приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб»,, товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпостачсервіс-1», товариством з обмеженою відповідальністю «Чейз», товариством з обмеженою відповідальністю «Харппромпостач», товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Євромет», товариством з обмеженою відповідальністю «ЗК «Агромир»). При цьому Первомайська ОДПІ зазначає, що названі постачальники відсутні за місцезнаходженням, не мають основних фондів, рухомого та нерухомого майна, транспортних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій з поставки товарів позивачеві; особи, які значаться керівниками спірних контрагентів, заперечують свою причетність до здійснення будь-якої підприємницької діяльності від їх імені; за наслідками проведення зустрічних перевірок цих контрагентів виконання операцій з позивачем документально не підтвердилось; вказані підприємства були учасниками транзитних фінансових потоків та здійснювали незаконну діяльність зі сприяння третім особам у формуванні даних податкового обліку з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом правила містяться і у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З викладених правових норм випливає, що при реалізації права на податковий кредит платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ; платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів (робіт, послуг) та податкові накладні. Зазначені документи повинні відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.

У справі, що переглядається, суди на підставі дослідження поданих позивачем первинних документів (якими були оформлені операції з придбання товарів у рамках господарських правовідносин з названими контрагентами) встановили, що ці операції мали реальний характер та були опосередковані дійсним рухом активів. Зокрема, суди перевірили динаміку правовідносин позивача з кожним з названих контрагентів, з'ясували зміст кожної операції та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку (як-от - видатковими накладними, податковими накладними, прибутковими ордерами; оплата позивачем придбаного товару засвідчується виписками з банківського рахунку; транспортування товару у процесі виконання поставок здійснювалося транспортом позивача та підтверджено шляховими листами).

Первомайською ОДПІ, в свою чергу, не подано доказів, які свідчать про те, що товар насправді не поставлявся позивачеві, або поставлявся іншими особами, ніж тими, що вказані у первинних документах.

Висновок податкового органу про недостовірність документів, підписаних не тими особами, що значаться в установчих документах контрагентів керівниками цих товариств, за умови, що платник підтвердив реальність виконання господарських операцій, не може розглядатися як самостійна підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, а повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

В умовах, за яких податковим органом не спростовано реальність виконання господарської операції, неприпустимим є позбавлення платника права на формування податкового кредиту з формальних підстав в зв'язку з тим, що первинні документи підписані не уповноваженими особами, за недоведеності податковим органом, що платникові було відомо про цей факт, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів.

У рамках даної справи Первомайською ОДПІ не подано належних доказів на підтвердження відповідних обставин та не доведено здійснення Товариством та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Як встановили суди, подані платником документи на обґрунтування понесених витрат за розглядуваними операціями (у тому числі і по сплаті ПДВ) у їх сукупності відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять усі необхідні реквізити, дозволяють достовірно встановити зміст та учасників спірних операцій. Розшифровка відомостей про осіб, що підписували спірні документи від імені контрагентів, відповідає даним про керівників, що містилися на момент такого підписання в реєстраційних документах спірних контрагентів.

Посилання Первомайської ОДПІ на показання осіб, що значилися керівниками та від імені яких проставлені підписи на спірних документах, з огляду на положення статті 77, 86 Кодексу адміністративного судочинства України є джерелом інформації про певні обставини та не можуть вважатися безумовним доказом у справі про податкове правопорушення, докази в якій підлягають оцінці у сукупності. Самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, адже можуть бути подані у тому числі з метою можливого запобігання для себе негативних кримінально-правових наслідків. Звичаями ділового обороту не передбачено обов'язкове укладення договорів у присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра), що фактично і відбулося у ряді випадків (як встановили суди).

Доводи відповідача про відсутність у спірних постачальників задекларованих основних засобів, матеріально-технічної бази, персоналу самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку яких Товариство не може нести відповідальність.

Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено неможливості виконання спірними постачальниками послуг наявними у них силами та засобами з урахуванням видів та обсягів поставлених товарів.

Відомості ж про наявне у контрагентів на праві власності або оренди майно не знаходяться у вільному доступі, у зв'язку з чим у Товариства була відсутня реальна можливість перевірити такі дані відносно його постачальників.

Так само і перевірка фактичного перебування контрагента за місцем реєстрації не входить до кола обов'язків платника податків-покупця, а відтак не може впливати на порядок формування ним даних податкового обліку.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи по епізодам щодо формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, які, за висновком Первомайської ОДПІ, складені з порушенням вимог чинного законодавства. Адже, як вірно зауважили суди, неповне зазначення у податковій накладній назви вулиці, на якій знаходиться позивач, жодним чином не перешкоджає ідентифікації учасників поставок, не впливає на характер відомостей, необхідних для цілей оподаткування ПДВ, а відтак не може розцінюватися як недолік, що позбавляє платника права на податковий кредит. Заповнення ж податкової накладної російською мовою також не може кваліфікуватися як правопорушення у сфері оподаткування та як підстава для невизнання права Товариства на податковий кредит за такою накладною.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком судів про відсутність законних підстав для донарахування позивачеві відповідної суми ПДВ за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження у касаційному порядку не оскаржується. А відтак з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині другій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційного суду відсутні підстави для перегляду цих судових актів у відповідній частині.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 у справі № 2а/1270/5515/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько