Ухвала суду № 38617990, 07.05.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/602/13-к Головуючий у І інстанції Морозов О. Б. Провадження № 11-кп/795/247/2014 Категорія - ст.271 ч.1 КК України Доповідач Короїд Ю. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіКороїда Ю. М. суддів Антипець В.М., Рудомьотової С.Г.,

при секретарі Оскірко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012260290000018, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 30 липня 2013 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Вересоч Куликівського району Чернігівської області, громадянин України, з середньо-технічною освітою, одружений, учасник бойових дій, працюючий начальником залізничної станції Б. Олійника, Південно-Західної залізниці, раніше не судимий, житель АДРЕСА_1

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.271 КК України,

за участю прокурора Булавко О.В.,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 30 липня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 271 КК України з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 680 грн.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу „Чернігівська обласна лікарня" Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації витрати за лікування ОСОБА_5 у сумі 2980 грн. 40 коп.

Як встановлено судом першої інстанції, 24.05.2012 року о 16 год. 00 хв. прийомоздавальник вантажу та багажу залізничної станції Імені Бориса Олійника ОСОБА_5, під час виконання робіт з благоустрою залізничної станції імені Бориса Олійника, Південно-Західної залізниці, із застосуванням мотокоси „STIHL", без відповідного навчання, проведення інструктажу та перевірки знань при роботі саме з мотокосою, отримав травму ока та частково втратив зір. Дану роботу ОСОБА_5 виконував за усною вказівкою начальника станції імені Бориса Олійника ОСОБА_2 При цьому, тілесні ушкодження потерпілий отримав в результаті того, що під час косіння трави біля 3-ї залізничної колії даної станції мав місце викид каміння щебеню з під ріжучого елементу мотокоси з влученням в око. Згідно висновку судово-медичної експертизи №89 від 29.12.2012 року, у ОСОБА_5 маються тілесні ушкодження у вигляді контузії правого очного яблука, пост травматичної нейроретинопатії, вторинної макулопатії, субатрофії диску зорового нерву правого ока, які виникли внаслідок удару тупим твердим предметом та могли утворитися 24.05.2012 року, і за ознакою стійкої втрати працездатності менш, ніж на 1/3, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Таким чином, начальник залізничної станції імені Бориса Олійника Південно-Західної залізниці ОСОБА_2 як особа, яка є відповідальною за вирішення конкретних питань з охорони праці, видавши усне розпорядження про допуск ОСОБА_5 до роботи з мотокосою, грубо порушив вищевказані вимоги Закону, що й призвело до заподіяння шкоди здоров'ю останнього.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вирок суду та визнати ОСОБА_2 невинним на підставі відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 271 КК України.

Вважають, що вирок суду є незаконним, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, оскільки зайняв виключно обвинувальну позицію, при цьому не з'ясувавши в повному обсязі всіх обставин справи з посиланням на належні докази. Звертають увагу на те, що судом не було прийнято до уваги такі обставини, які свідчать про невинуватість обвинуваченого, зокрема те, що 24.05.2013 року ОСОБА_2 був у відрядженні в м. Київ, та ніяких інструктажів не проводив; за відсутності начальника станції контроль за станом охорони праці на території станції, відповідно до посадової інструкції, повинна здійснювати чергова по станції, а саме ОСОБА_9 яка і мала провести відповідний інструктаж; потерпілий не з початку робочого дня приступив до виконання робіт з обкошування трави мотокосою „Штіль" на території станції ім. Б.Олійника, а лише після з'ясування наявності робіт за посадою, після чого повідомив про свій намір чергову по станції ОСОБА_9 та не отримавши жодних інструктажів, самостійно взяв мотокосу та інструменти до неї, в тому числі і засоби особистого захисту, та приступив до роботи; відповідно до вимог п.п. 6.7.-6.10. Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 року за № 231/10511, обов'язкові цільові інструктажі проводяться з працівниками при ліквідації аварії або стихійного лиха, при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюється наряд-допуск, наказ або розпорядження. Розкриття суті проведеного цільового інструктажу в журналі інструктажів не вимагається, так само як і отримання про нього розписки від працівника; в даному випадку наряд-допуск ОСОБА_5 до виконання робіт з обкошування трави мотокосою „Штіль" не видавався, бо такі роботи не передбачають видачу спеціальних розпорядчих документів, в свою чергу останній пройшов необхідний цільовий інструктаж з охорони праці з ОСОБА_10 при прибутті на робоче місце; обвинувачений ОСОБА_2 не видавав ні усного ні письмового наказу на виконання таких робіт; відповідно до положень інструкції з охорони праці № 210 для прийомоздавальника вантажу та багажу, ОСОБА_5 самостійно не мав права приступати до виконання робіт з обкошування трави без отримання цільового інструктажу з охорони праці. Вказує, що в даному випадку відсутній причинно наслідковий зв'язок між діяннями інкримінованими ОСОБА_2 та отриманою ОСОБА_5 травмою. Так стверджують, що обвинувачений провів потерпілому всі необхідні інструктажі з охорони праці та техніки безпеки, які передбачені, затверджені та відносяться до виконання робіт на залізничній станції, зокрема ним проводився і інструктаж з охорони праці та техніки безпеки щодо роботи з мотокосою „Штіль", що в судовому засіданні було підтверджено показами як самого потерпілого так і свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 Крім того, обвинувачений не міг передбачити чи приступить до роботи 24.05.2013 року з обкошування трави, тому не міг провести йому жодного інструктажу. Стверджують, що ОСОБА_5 самостійно, приступив до обкошування трави без отримання цільового інструктажу та в порушення вимог інструкції з охорони праці. Тому вважають, що обвинувачений не порушував ст. 153 КЗпП України та ч. 6 ст. 18 ЗУ „Про охорону праці" відносно ОСОБА_5, бо не направляв останнього на роботи пов'язані з небезпекою для життя чи здоров'я, вжив всіх заходів з охорони праці та техніки безпеки, які визначені законодавством та локальними актами на даній станції. Судом першої інстанції не було взято до уваги твердження свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 про те, що під час обкошування трави ОСОБА_5 часто відволікався на розмови по телефону. Крім того, звертають увагу на те, що в ході досудового слідства та під час розгляду справи в суді першої інстанції не було підтверджено жодним доказом те, що ОСОБА_5 травмувався саме за обставин заявлених ним же самим, оскільки обставини травмування не були підтверджені і висновком судово-медичної експертизи. Тому вважають, що вищевикладене свідчить про відсутність в діях обвинуваченого ознак злочину передбаченого ч. 1 ст. 271 КК України.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити та визнати ОСОБА_2 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.271 КК України, потерпілого та його представника, які заперечили проти апеляційної скарги, думку прокурора, який також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Аналізуючи зібрані по справі докази колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника заслуговують на увагу.

Згідно ч.2. ст..9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження. Статтею 17 КПК України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст..291 КПК України обвинувальний акт має містити крім іншого виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинуваченого.

Як вбачається з обвинувального акту, начальник залізничної станції ім..Б.Олійника ОСОБА_2, як особа, яка є відповідальною за вирішення конкретних питань з охорони праці, видавши усне розпорядження про допуск ОСОБА_5 до роботи з мотокосою, грубо порушив вимоги Законів про охорону праці, що і призвело до заподіяння останньому шкоди здоров'ю. При цьому, в обвинувальному акті не зазначено які саме нормативні акти щодо охорони праці були порушені обвинуваченим.

В обвинувальному акті тільки перераховані вимоги ст..153 КЗпП України та ч.6 ст.18 Закону України «Про охорону праці». Однак дані статті містять лише загальні положення щодо охорони праці і не конкретизують в чому саме полягає порушення норм законодавства про охорону праці з боку ОСОБА_2

Таким чином, обвинувачення є не конкретним і не містить даних про порушення обвинуваченим вимог законодавства про охорону праці, що призвело до заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, незважаючи на те, що диспозиція стаття 271 КК України є банкетною, що вимагає звернення до законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

У вироку Куликівського районного суду від 30 липня 2013 року зазначено, що порушення, допущені ОСОБА_2 полягають в непроведенні цільового інструктажу з потерпілим перед початком робіт з обкошування і не вказавши які конкретно положення Законів були порушені обвинуваченим, тобто в порушенні вимог п.п. 1.4., 1.6. Інструкції №27.

Тобто, суд першої інстанції, в порушення вимог ст..337 КПК України фактично вийшов за межі обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті таке обвинувачення не висувалось, обвинувачення в судовому засіданні не змінювалось.

Як зазначено у обвинувальному висновку, відповідно до ст..153 КЗпП України, вимоги якої порушив ОСОБА_2, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Згідно п.2.22., 2.35., 4.7 Посадової інструкції начальник станції ім.. Б.Олійника ОСОБА_2 забезпечує контроль за охороною праці, забезпечує створення безпечних і сприятливих умов праці для працівників станції, дотримання законодавства з охорони праці, несе відповідальність за забезпечення охорони праці (а.п.154-159).

Виробничою інструкцією прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_5 визначено, що в окремих випадках керівником може доручено працівнику виконання робіт, не передбачених даною інструкцією ( а.п.54-58).

Обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував в судовому засіданні, що він давав усну вказівку ОСОБА_5 щодо проведення обкошування території залізничної станції. Це ж підтвердив в судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_5

Однак надання такого доручення не суперечить посадовим та виробничим інструкціям. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що виконання роботи з обкошування території, поєднана з явною небезпекою для життя, а також докази того, що ОСОБА_2 вимагав проведення такої роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий не заперечував, той факт, що ОСОБА_2 раніше ознайомлював його з умовами користування мотокосою і ОСОБА_5 раніше виконував таку роботу.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження із ОСОБА_5 проводились інструктажі, навчання і перевірки знань (а.п.85-87), його ознайомлювали з документами з охороною праці, в тому числі і з інструкцією з охорони праці №27 (а.п.65-67).

Таким чином, є необґрунтованими посилання органу обвинувачення на порушення ОСОБА_2 вимог ст.153 КЗпП України. До того ж органом обвинувачення не враховані положення цієї статті відносно того, що працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища, тобто потерпілий мав право відмовитись від проведення такої роботи.

З обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_2 також порушив вимоги ч.6. ст..18 Закону України «Про охорону праці», згідно якої не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Як зазначалось вище потерпілий ОСОБА_5 проходив інструктажі, навчання та перевірку знань з охорони праці.

Суд першої інстанції у вироку зазначив, що порушення, допущені ОСОБА_2 полягає в непроведенні цільового інструктажу з потерпілим перед початком робіт з обкошування.

Проте, відповідно до положень нормативних актів з охорони праці цільовий інструктаж проводиться з працівниками при виконанні разових робіт не передбачених трудовою угодою індивідуально окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються в залежності від виду робіт, що ними виконуватимуться.

Як пояснили в судовому засіданні в апеляційній інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, кожен день з працівниками станції проводиться цільовий інструктаж з охорони праці начальником станції, а за його відсутності черговою по станції, як це визначено посадовими інструкціями.

Ці ж свідки підтвердили, що 24 травня 2012 року із ОСОБА_5 черговою по станції було проведено цільовий інструктаж, що не заперечував і сам потерпілий, а також підтверджується і записом в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці перед вступом на чергування (а.п. 81).

Є необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_2 не провів цільового інструктажу з ОСОБА_5, оскільки 24 травня 2012 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місті, а за його відсутності, відповідно до посадової інструкції цільовий інструктаж проводиться черговою по станції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в органами досудового розслідування та судом першої інстанції не здобуто доказів того, що ОСОБА_2 допустив порушення вимог ст..153 КЗпП України та ч.6 ст.18 Закону України «Про охорону праці».

Органами досудового розслідування та судом першої інстанції встановлено, що тілесні ушкодження потерпілий отримав в результаті того, що під час косіння трави біля залізничної колії мав місце викид каміння щебеню з під ріжучого елементу мотокоси з влученням в око.

Проте, такий висновок зроблено фактично лише з показів потерпілого, який в апеляційній інстанції пояснив, що йому здалося, що саме таким чином він отримав ушкодження. Жодним іншим доказом, який міститься в матеріалах кримінального провадження даний факт не підтверджується, в тому числі і висновком експертизи, згідно якого об'єктивні дані, які дозволяють судити про індивідуальні властивості травмуючого предмету та конструктивні властивості травмуючої поверхні відсутні (а.п. 118-123). Тобто механізм отримання ушкодження потерпілим взагалі не досліджувався ні органами досудового розслідування ні судом першої інстанції.

Крім того, об'єктивна сторона ст..271 КК України передбачає наявність трьох ознак у їх сукупності: порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці: заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого і причинний зв'язок між порушеннями вимог законодавства про охорону праці та зазначеними наслідками.

З обвинувального висновку не вбачається в чому саме полягає причинний зв'язок між порушеннями вимог законодавства про охорону праці та негативними наслідками, а в матеріалах кримінального провадження також відсутні докази наявності такого причинного зв'язку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що по кримінальному провадження не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Відповідно до ст..417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває провадження по справі.

Таким чином, вирок Куликівського районного суду від 30 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього закриттю, згідно п.3 ч.1 ст.284 КПК України, за не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості. Відповідно до ст..129 КПК України цивільний позов залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407, 417, 419 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 - задовольнити.

Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 30 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 - скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити за недоведеністю його вини згідно п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

Короїд Ю.М. Антипець В.М. Рудомьотова С.Г