Рішення № 38612537, 06.05.2014, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"06" травня 2014 р.

Справа №642/1479/14-ц

Провадження №2/642/595/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2014 р. Ленінський районний суд м. Харкова

у складі:

головуючого Лазарєва А.В.,

секретаря Клименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідані в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поновлення порушеного права користування квартирою, вселення, зобов»язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2014 р. до Ленінського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просила поновити її порушене право, як співвласника квартири АДРЕСА_1, вільно користуватися, володіти і розпоряджатися цією квартирою шляхом примусового вселення у жиле приміщення, яке належить їй на праві загальної сумісної власності. Зобов»язати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити їй перешкод у користуванні жилим приміщенням у вказаній квартирі, надати їй ключі від дверей квартири, у тому числі вхідних. Стягнути з відповідачів солідарно на її користь моральну шкоду в сумі 20000 гр. і судові витрати у зв»язку з подачею позовної заяви.

Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що вона разом із відповідачами: матір»ю ОСОБА_2, батьком ОСОБА_3, сестрою ОСОБА_4 після приватизації являється власницею спірної квартири АДРЕСА_1. Вони зареєстровані і постійно проживають у квартирі. У листопаді 2011 р. її відносини із рідними настільки погіршилися, що вона вимушена була переїхати в іншу квартиру. У спірній квартирі залишилися її особисті речі, закордонний паспорт, диплом, книги.

У березні 2013 р. відповідачі перестали її пускати у квартиру. У квітні 2013 р. вони поміняли вхідні замки, повністю позбавивши її можливості користуватися і володіти належними їй квартирою і особистими речами. З цього часу відповідачі її у квартиру не впускають, чим порушують її права власника. У зв»язку з порушенням її прав відповідачі спричинили їй моральну шкоду, яку вона оцінює на суму 20000 гр..

У судове засіданні позивачка, її представник ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_7, яка також являється і представником ОСОБА_2, з»явилися.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, але до суду не з»явилися, у зв»язку з чим суд, керуючись ст.. 169 ЦПК України, вирішив розглянути справу за їх відсутністю.

Під час слухання справи позивачка та її представник позовні вимоги підтримали і дали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві фактам.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував. Він пояснив, що, дійсно, позивачці належить частина спірної квартири, але вона не має право на користування квартирою тому, що між нею та іншими членами родини склалися неприязні відносини, а частка, яка належить у квартирі позивачці і якою вона може користуватися, не визначена. Крім цього, позивачка житлом забезпечена, оскільки має ще дві квартири. Вселення позивачки у квартиру призведе до загострення конфлікту між родичами. Відповідач визнав, що у квітні 2013 р. він дійсно змінив секрет на вхідному замку і не дав ключа від цього замка позивачці. Вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди відповідач вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідачів ОСОБА_7 дала аналогічні пояснення.

Після їх заперечень позивачка пояснила, що їй, дійсно, належать вказані квартири. Однак квартира АДРЕСА_3 являється нежилим приміщенням, а у квартирі АДРЕСА_4 у теперішній час вона проводить ремонт і там мешкати неможливо, тому їй для проживання з дитиною терміново необхідне житло і вона просить вселити її у належну їй на праві сумісної власності квартиру АДРЕСА_1.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 1993 р. квартира АДРЕСА_1 загальною площею 67,1 кв. м належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також членам його сім»ї: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 / а. с. 7-8/.

Дана квартира складається з 3-х жилих кімнат загальною жилою площею 40,74 кв. м: кімнати №2 площею 16,7 кв. м, №3 площею 10,1 кв. м і №4 площею 13,4 кв. м. Квартира обладнана двома балконами / а. с. 10, 11/.

До кінця 2011 р. позивачка була зареєстрована і проживала у спірній квартирі АДРЕСА_1, після чого переїхала у придбану нею чотирьохкімнатну квартира АДРЕСА_4. За даною адресою вона з 2012 р. і зареєстрована.

Після переїзду у спірній квартирі АДРЕСА_1 залишилася частина особистих речей позивачки та її документи.

З квітня 2013 р. відповідачі перестали пускати позивачку до вказаної квартири, внаслідок чого вона 1 липня 2013 р. звернулася до Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області / а. с. 13/, а потім до суду.

Згідно ст.. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ / майно/, яке вона здійснює відповідно до закону за своєї волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст..355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб /співвласників/, належить їм на праві спільної власності / спільне майно/. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності

На підставі викладеного суд вважає, що спірна квартира належить позивачці і відповідачам на праві спільної сумісної власності, тому як позивачка так і відповідачі у відповідності до ст..317 ЦК України мають право володіти і користуватися спірною квартирою, тобто жити в цій квартирі.

У статті 386 ЦК України сформульовані засади захисту права власності.

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб»єктів права власності.

2. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганню такому порушенню.

3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди

Судом встановлено, що відповідачі не впускають позивачку у квартиру, чим порушують її права власності на володіння і користування своєю власністю - квартирою.

Згідно ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, виходячи з того, що спірна квартира належить позивачці і відповідачам на праві спільної сумісної власності, вони згідно ст. 317ЦК України мають право володіти і користуватися спірною квартирою, тобто жити в ній, суд постановляє рішення про поновлення права позивачки на користування, володіння і розпорядження спірною квартирою шляхом вселення її до квартири.

Крім цього суд зобов»язує відповідачів не чинити позивачці перешкод у користуванні цією квартирою та надати їй ключі від дверей квартири.

Судом також встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2001 року вже був визначений порядок користування спірною квартирою.

ОСОБА_3 у користування була виділена житлова кімната №3, а ОСОБА_2 з дітьми, тобто ОСОБА_1 і ОСОБА_4, житлові кімнати №2 і №4. Цей факт визнаний сторонами, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Виходячи з викладеного суд постановляє рішення про вселення позивачки у житлові кімнати №2 і №4 квартири АДРЕСА_1, які були судом виділені їй і відповідачкам для проживання.

Той факт, що позивачці належать в м. Харкові квартири: АДРЕСА_4 і АДРЕСА_3 не позбавляє позивачку права власності на частку квартири АДРЕСА_1 і можливості проживати у зазначеній спірній квартирі.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 гр. з відповідачів задоволенню не підлягають, оскільки позивачка не надала суду доказів в обгрунтування спричинення їй моральної шкоди та її розміру.

Судом встановлено, що протягом 2013 - 2014 р. між сторонами виникли спірні питання стосовно користування квартирою і які у теперішній час вирішуються в судах.

За таких підстав суд відмовляє у задоволенні вимоги позивачки про стягнення з відповідачів моральної шкоди з посиланням на ч.3 ст.386 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги стосовно поновлення порушеного права позивачки, її вселення у квартиру були задоволені повністю суд у відповідності до ст..88 ЦПК України стягує з відповідачів на користь позивачки сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 491 гр., тобто по 163 гр. 66 коп. з кожного відповідача.

Заявлені позивачкою вимоги про стягнення судових витрат з відповідачів солідарно не відповідають вимогам Закону, а тому суд стягує судові витрати не солідарно, а пропорційно с кожного відповідача..

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 60, 61 ч.1, 88, 212 - 215 ЦПК України, ст.. ст.. 15, 16, 316, 317, 355, 386 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити порушене право ОСОБА_1, як співвласника квартири АДРЕСА_1 на користування, володіння і розпоряджатися сумісно з іншими співвласниками цією квартирою АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 у кімнати №№2,4 площею 16,7 кв. м та 13,4 кв. м квартири АДРЕСА_1, які виділені їй, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 для проживання за рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2001 року.

Зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перепон у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати їй ключі від вхідних дверей у квартиру.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 491 гр., тобто по 163 гр. 66 коп. з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь в розгляді справи, але не були присутніми під час проголошення судового рішення можуть оскаржити рішення в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання ними копії рішення.

Суддя А.В. Лазарєв