Ухвала суду № 38611871, 05.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року справа №805/1266/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Романенко Т.О., за участю представника позивача Андріянової Н.В., представника відповідача Давиденко Г.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 805/1266/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000091500 від 14.01.2014 року, № 0000081500 від 14.01.2014 року, № 0000071500 від 14.01.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.01.2014 року звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» з питань перевірки податкової декларації з податку на додану вартість, в якій задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2013 року № 419/15/30661021. На підставі зазначеного акта відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року №№ 0000091500, № 0000081500, № 0000071500. Просив суд визнати недійсними вказані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 805/1266/14 позов задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000091500 від 14.01.2014 року, № 0000081500 від 14.01.2014 року, № 0000071500 від 14.01.2014 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми ст.ст. 14, 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 69, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що судом першої інстанції не були досліджені у повній мірі обставини, які мають істотне значення для справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача надав письмові заперечення, які підтримав у судовому засіданні та заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» (далі - ТОВ «АНК») з питань перевірки податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ), в якій задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ. За результатами перевірки податковим органом складено акт від 20 грудня 2013 року № 419/15/30661021 (том 1 а.с. 19-34).

У висновках акту перевірки вказано, що ТОВ «АНК» порушено:

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з ПДВ за серпень 2013 року на 895 098,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за серпень 2013 року на 551 826,00 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2013 року на 343 272,00 грн., завищення р. 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту» за серпень 2013 року на 551 826,00 грн.;

- п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено р. 21.1 «значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за вересень 2013 року на 551 826,00 грн., завищено залишок від'ємного значення попереднього (податкового) періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного податкового періоду за вересень 2013 року на 127 020,00 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за вересень 2013 року у сумі 424 806,00 грн.;

- при відображенні позивачем у декларації за вересень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 127 020,00 грн. (рядок 23.2 декларації) встановлено: відображення позивачем у декларації за вересень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 123 020,00 грн. (рядок 23.2 декларації) є безпідставним та порушує абз. б п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

27.12.2013 року позивачем подано до податкового органу заперечення на акт перевірки (том 1 а.с. 35-39).

Відповідачем надано відповідь, якою акт перевірки від 20 грудня 2013 року № 419/15/30661021 залишено без змін (том 1 а.с. 40-45).

На підставі акту перевірки від 20 грудня 2013 року № 419/15/30661021, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2014 року:

- № 0000091500, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АНК» з податку на додану вартість за основним платежем - 768 078,00 грн., за штрафними санкціями - 384 039,00 грн. (том 1 а.с. 46);

- № 0000081500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 127 020,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 31 755,00 грн. (том 1 а.с. 47);

- № 0000071500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 551 826,00 грн. (том 1 а.с. 48).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно визначено коло нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, повно встановлені обставини у справі.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укрелектроапарат», яке є постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія», яке є покупцем, укладено договір поставки № 313144. Предметом договору є наступне: на умовах, визначених у даному договорі, постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а покупець оплатити та прийняти продукцію в кількості і по цінах, зазначених у специфікаціях підписаних сторонами. Специфікації додаються до договору і є його невід'ємною частиною. Відповідно до п.5.1 розділу 5 вищевказаного договору загальна сума договору складає 10 000 000,00 грн. з податком на додану вартість та підлягає уточненню згідно п.п.4.2, 4.4 даного договору (том 1 а.с. 50-52, 53).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані такі документи: видаткова накладна № 510 від 29.08.2013 року на суму 5 370 588,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 895 098,00 грн., податкова накладна № 114 від 29.08.2013 року на суму 5 370 588,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 895 098,00 грн., банківські виписки, виписки по особовому рахунку (том 1 а.с. 54, 55-56, 57-65,119-125).

Відповідно до абз. 1 ст. 10 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до статті 82 Митного Кодексу України, експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

Придбаний товар (трансформатори з рідким діелектриком (масляні)) за вищевказаним договором позивачем в подальшому реалізувався на експорт Товариству з обмеженою відповідальністю «Дартекс» (м. Москва, Росія) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Ділерська електротехнічна компанія» (Російська Федерація), що підтверджується контрактом на поставку електротехнічного обладнання № 23/08/13 від 23.08.2013 року, контрактом на поставку електротехнічного обладнання № 27/08/13 від 27.08.2013 року, рахунками - фактурою, міжнародними товарно - транспортними накладними, митними деклараціями (том 1 а.с. 109-112, 113-118, 126-163).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено наступне: витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, в тому числі собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про неправомірність формування витрат від здійснення господарської операції з Публічним акціонерним товариством «Укрелектроапарат» за 2013 рік, як собівартість придбаних товарів, оскільки позивачем були надані всі необхідні копії первинних документів, що підтверджують реальність операцій за вказаним договором. З огляду на що посилання апелянта на відсутність ділової мети при здійснені господарської операції, є безпідставними.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України визначена діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України).

Крім того, як вбачається зі змісту довідки серії АБ № 380901 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, одним із основних видів діяльності ТОВ «АНК» за КВЕД є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, тобто господарська операція, яка була здійснена між позивачем та ПАТ «Укрелектроапарат», здійснена у межах господарської діяльності позивача (том 1 а.с. 12).

З огляду на це, колегія суддів відзначає, що до сфери дії Податкового Кодексу України не належить оцінка методів здійснення господарської діяльності, імовірність ризиків і т.і., тому податковий орган не повинен виходити за межі своєї компетенції при здійсненні контролю за адмініструванням податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області у справі № 805/1266/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 805/1266/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000091500 від 14.01.2014 року, № 0000081500 від 14.01.2014 року, № 0000071500 від 14.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 8 травня 2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін