Ухвала суду № 38611780, 07.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Добнєв С.С.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року справа №259/100/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в Куйбишевському районі міста Донецька, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Куйбишевському районі міста Донецька, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в Куйбишевському районі міста Донецька, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задоволено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку 08.08.2012. матір'ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2.

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради № 08/0441 від 30.12.2013 позивач перебуває на обліку в управлінні як одержувач державної допомоги на дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 03.09.2012 по теперішній час.

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради позивач отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", як незастрахована особа з 05.10.2012 року по теперішній час у розмірі 130грн. щомісяця місяця.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних приватних заходів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Державою гарантований рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (закон № 2811).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 281 1-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р.. який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надасться застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України "Про держави) допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зокрема, змінами до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-УІ. в тому числі й пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення статей 40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Пунктом 2 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та про бюджети на 2012-2013 роки, ані іншими Законами, не встановлювалось на 2011-2013 роки інший, ніж у Законах №2811-ХІІ та №2240-111 розмір допомоги, а дії Законів про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011р. регулюються Законами №2811-ХІІ та №2240-111. а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001р. в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не може. Отже, з 01.01.2011р. у Управління виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами №2811-ХІІ та 2240-111.

Крім того, така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.09.2013 року по справі № К/9991/35363/12 та в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 244-2. КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріалі,поїш права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт. що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На день звернення позивача до відповідача із заявою у вересні 2012 року про призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, частина 1 статті 15 Закону діяла в наступній редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надасться у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років».

В зв'язку з тим, що у передбачений законом спосіб положення Законів України "Сіро Державний бюджет України на 2009 рік" та "Про Державний бюджет України на 2010 рік" не визнано неконституційними та не скасовано, у 2009-2010 р. допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначалась та виплачувалась у відповідності до п. 22 Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001р. "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми".

Оскільки ані Законом України "Про Державний бюджет України па 2012 рік", ані іншими Законами, не встановлювалось на 20і2р. інший, ніж у Законах України "Про державну допомог)7 сім'ям з дітьми" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" розмір допомоги, а дії Законів про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011р. регулюються Законами України "Про державну допомогу сім'ям ; дітьми" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001р. "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми"' в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не може. Отже, з 01.01.2011р. у відповідача виник обов'язок здійснювані виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та "Про загалі,необов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

С.В.Жаботинська