Вирок № 38609764, 06.05.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/1360/14-к

Провадження №1-кп/629/155/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., при секретарі Авраменко О.С., за участю прокурора Бачука О.Р., потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченої ОСОБА_3, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Лозова, Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, раніше не судимої, яка має на утриманні малолітнього сина, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід не обирався,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, -

встановив:

29.02.2014 року, приблизно о 01-00 год., ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, після розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, побачила в кімнаті на дивані мобільний телефон марки «НТС» моделі «Desire 500», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 2083,00 грн., який належав потерпілому ОСОБА_1, і скориставшись тим, що потерпілий пішов до магазину, викрала зазначений мобільний телефон, чим спричинила матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_1 на вищевказану суму, викраденим розпорядилася.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст.185 ч.1 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

27.03.2014 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченою ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачена дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст.185 ч.1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинна понести ОСОБА_3 за ст.185 ч.1 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі із звільненням її згідно ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Сторони дійшли саме до такої міри покарання, так як ОСОБА_3 повністю відшкодувала завдані матеріальні збитки.

Статтею 473 КПК України, передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, які роз'яснені потерпілому ОСОБА_1 та обвинуваченій ОСОБА_3

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченою може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 просила вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, визнає повністю, заподіяні збитки відшкодувала просила затвердити угоду про примирення укладеної між нею та потерпілим ОСОБА_1 та звільнити її від відбування покарання на підставі п.В ч.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки має на утриманні неповнолітню дитину.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 також просив вказану угоду з обвинуваченою затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, не заперечував проти застосування до ОСОБА_3 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти затвердження вищевказаної угоди про примирення, застосування до ОСОБА_3 п.В ч.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнення її від відбування покарання.

Відповідно до ст.85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до п.В ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання особи, які засуджені за умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом мали дітей, яким не виповнилось 18 років та щодо яких вони не були позбавлені батьківських прав.

Згідно ст.12 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.

Суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила злочин передбачений ст.185 ч.1 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, має неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно якого не позбавлена батьківських прав.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 цілком розуміє права визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 ч.1 п.2 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст.469,471 КПК України, вид та міра покарання, узгоджена між обвинуваченою та потерпілим, визначена у межах санкції ч.1 ст.185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про примирення між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1 і призначення обвинуваченій узгодженого сторонами виду та міри покарання та звільнення її від відбування покарання на підставі ст.ст.85,86 КК України та статті 1 п.В Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, оскільки вона засуджується за умисний злочин, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлена батьківських прав і на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» має неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №53 від 06.02.2014 року в розмірі 368,08 грн.

Долю речових доказів суд, вирішує в поряду ст.100 КПК України - мобільний телефон марки «НТС» моделі «Desire 500», які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1 - повернути потерпілому ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.100,124,374-376,468,469,471,473,474,475 КПК України, п.В ст.1 ЗУ «Про амністію у 2014 році», суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1 укладену 27.03.2014 року.

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання - у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нових злочинів та виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місця проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі п.В ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 368,08 грн., перерахувавши їх на р/р 31419544700005, МФО 851011, отримувач коштів УДКСУ у Комінтернівському районі м.Харкова, банк одержувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код одержувача 37999680.

Речові докази - мобільний телефон марки «НТС» моделі «Desire 500» - повернути потерпілому ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Ткаченко О.А.