Ухвала суду № 38605285, 07.05.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1184/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Качан О. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКачан О. В. суддівЗахарова А. Ф. , Скіць М. І. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства « Нова Україна» про визнання правочину недійсним

в с т а н о в и л а :

Позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача про визнання правочину недійсним. Разом з позовною заявою представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що відповідно до Держаного акту на право власності на землю серія ЯИ № 282604, виданого 25.01.2010 року, позивачка є власницею земельної ділянки НОМЕР_1, площею 2,5849 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області. Договір оренди земельної ділянки позивачка уклала з ТОВ «Жильнельфа Вельє» в особі директора Дяченка І.І., що діяв на підставі Статуту.

В березні 2014 року позивачці стало відомо, що у Реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської області зареєстровано договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, площею 2,5849 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна». Вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його вчинення в зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» вона не підписувала та не уповноважувала інших осіб на підписання даного договору.

19.03.2014 року позивачка звернулась за захистом свого порушеного права до Монастирищенського районного суду з позовом до СФГ «Нова Україна» про визнання вищевказаного договору недійсним, скасування його державної реєстрації, зобов'язання повернути належну йому на праві власності земельну ділянку. Вважає, що в даній справі є необхідність вжиття заходів забезпечення позову. В обгрунтування заяви посилалась на ст. ст. 151, 152 ЦПК України та просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу СФГ «Нова Україна» та будь-яким іншим третім особам, які діятимуть від імені чи в інтересах СФГ « Нова Україна» до набрання законної сили рішення суду по справі вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 2,5849 га, яка розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки: збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, здійснювати охорону тощо.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги на наступних підставах.

Розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив правильне по суті рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі за його позовом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розі справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення суду може бути постановлено тільки у відповідності заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції обґрунтовано враховано роз'яснення в п.4, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно яких розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається із контрольного провадження справи позивач не надав доказів того, що відповідачі мають можливість утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Колегія суддів погоджується із висновками районного суду відносно того, що вимога, за обставин описаних в заяві про заборону відповідачу СФГ «Нова Україна» та будь-яким іншим третім особам, які діятимуть від імені чи в інтересах СФГ « Нова Україна» до набрання законної сили рішення суду по справі, вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 2,5849 га, яка розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки: збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, здійснювати охорону тощо до вирішення спору по суті є передчасною та такою, що суперечить вимогам Конституції України.

Колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що посилання позивача як на підставність своїх вимог по заяві про забезпечення позову та наявність в додатках до заяви про забезпечення позову, копії ухвали апеляційного суду Полтавської області, суперечить вимогам ст. 360-7 ЦПК України, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України, яким відповідно не являється апеляційний суд Полтавської області, а тому для Монастирищенського районного суду Черкаської області практика апеляційного суду Полтавської області не є обов'язковим, більше того, з рішення, на яке посилається позивач, випливає, що спір у правовідносинах, який був предметом розгляду Полтавського апеляційного суду, стосувався земельних ділянок, які були виділені власникам земельних ділянок єдиним масивом, що суттєво різниться із спірними правовідносинами, які належить розглянути Монастирищенському районному суду, рішення апеляційного суду Полтавської області стосувалось договорів, які уже були розірвані за рішенням місцевого суду, а в даному випадку Монастирищенський районний суд не може визначити наперед, яке рішення буде прийнято за позовом позивача, а тому застосування аналогії в даному випадку не є можливим.

За вказаних обставин, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, підстави для скасування ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 303 , 307 , 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_6 до селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» про визнання правочину недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :