Рішення № 38605073, 07.05.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/15214/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі: головуючого - судді Романюк В. Ф.

при секретарі - Куц Н.З.

за участю:

позивача - ОСОБА_1; представника позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3;

представника відповідача-1: - Шевченко М. І.;

представника відповідача-2: - Золотого Я.М.;

представника третьої особи - ОСОБА_6 - ОСОБА_7;

представника третьої особи - ЛДУВС - Буляка І.Я.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_6, Львівського державного університету внутрішніх справ, про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, суд -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, з участю третіх осіб у справі: ОСОБА_6, Львівський державний університет внутрішніх справ, про визнання ордера на житлове приміщення недійсним.

Позовні вимоги у справі позивач мотивує тим, що працює у Львівському державному університеті внутрішніх справ, є доцентом. З 2005 р. є таким, що потребує покращення житлових умов, перебуває у контрольних списках Львівського державного університету внутрішніх справ (надалі - ЛДУВС), як першочерговик на отримання житла. Вважає що при розподілі житла було допущено порушення чинного житлового права та його права на житло. Наголосив, що розподіл житла в університеті проводився всупереч Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм приміщень в Українській РСР. Наголосив на тому, що саме він має переважне право на отримання трьохкімнатної квартири, а щодо її розподілу третій особі по справі немає жодних підстав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав відповідні пояснення, просив прийняти рішення про їх задоволення. Незаконність виданого ордера обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_6 не звільнена і не передана органу, який здійснює поліпшення житлових умов.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (згідно довіреностей), позовні вимоги підтримали та надали аналогічні пояснення по суті позовних вимог. В своїх поясненнях зазначили, що всупереч ст. 22 ЖК УРСР, п. 3 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм приміщень, розподіл житла в університеті проводився таємно, без участі трудового колективу, в тому числі і без участі позивача. Також вказали на те, що позивачу було обіцяно здійснити розподіл спірної квартири саме ОСОБА_1 та його сім»ї, як потребуючим покращення житлових умов. Наголосили на тому, що сім»я ОСОБА_6 безпідставно отримала квартиру, яку мав отримати позивач.

Представник відповідача у справі - Виконавчого комітету Львівської міської ради - Шевченко М. І. позов заперечила, подала письмове заперечення у матеріли справи, та пояснила, що розподіл житла у Львівському державному університеті внутрішніх справ здійснено у відповідності із нормами житлового кодексу України, де було враховано інтереси усіх черговиків, а тому виконком ЛМР не мав жодної правової підстави відмовити у наданні ордеру на вселення сім'ї ОСОБА_6 Виконком ЛМР при постановленні свого рішення про надання ордеру ОСОБА_6 на вселення у квартиру, керувався офіційними документами, поданими ЛДУВС: рішення адміністрації і профкому університету про розподіл квартир, матеріалами квартирних справ черговиків, внутрішніми рішенням виконкому та міської ради. Всі обставини розподілу та надання житла були детально досліджені, яким надана правова оцінка, із подальшим прийняттям відповідного рішення про надання ордеру на вселення. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача у справі - Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР - Золотий Я.М. позовні вимоги заперечив. Наголосив на їх безпідставності та необґрунтованості, зокрема і на тому, що відсутній предмет спору, так як ордер є виданий, а оскільки особа вселилась, такий документ втратив свою чинність. В заперечення позову наголосив на тому, що виконком ЛМР в межах правових норм прийняв рішення про надання ордеру на вселення сім'ї ОСОБА_6

Представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7 позовні вимоги заперечив. Пояснив, що позивач регулярно брав участь у засіданнях житлової комісії, був присутнім на спільних засіданнях адміністрації та профкому університету. Питання щодо включення позивача у список для першочергового надання житла було предметом розгляду на засіданні комісії з житлових питань при виконкомі ЛМР в липні 2012 р., яка рекомендувала відмовити позивачу через відсутність правових підстав. При прийнятті рішення житлова комісія враховувала висновок юридичного управління ЛМР № 1104/вих.-1369 від 26.07.2012 р. Щодо правового статусу третьої особи наголосив - ОСОБА_6 працює у ЛДУВС з 1997 р., підполковник міліції, кандидат юридичних наук. На квартирному обліку у ЛМР перебуває у складі сім'ї з 4-х осіб, які постійно проживають разом з ним, ведуть спільне господарство. З 2.06.2006 р. за № 22942, у пільговому списку за № 1537, як позачерговик за № 1. При розподілі житла всі відомості досліджено житловою комісією, обговорені на засіданнях профкому та адміністрації по кожному черговику персонально. Розподіл житла здійснено згідно закону. При обстеженні житлових умов ОСОБА_6 встановлено факт проживання в одній квартирі 8 осіб на житловій площі 38,1 м2, в тому числі інвалід І-ї групи. Вказав на те, спір розглядається щодо виділення відомчого житла, яке належить університету, а не про житло, яке виділив міськвиконкомом. На даний час, позивач перебуває у контрольних списках, а тому жодне право останнього не порушено. Просив врахувати, що суть контрольних списків полягає в тому, щоб за рахунок установи житло отримали ті особи, які в даний час працюють в установі постійно. Житло було розподілено згідно закону, справедливо, в порядку черговості.

Представник третьої особи - ЛДУВС - Буляк І.Я. позов заперечив. Пояснив, що згідно Договору № 3/08 від 15.08.2008 р., укладеного між ТзОВ «Мальви-Маркет» (забудовник) та ЛДУВС (землекористувач), предметом виступало будівництво 22-х квартирного житлового будинку, в якому університет отримав сім квартир на підставі дольової участі у будівництві. Колектив університету активно брав участь в окремих етапах будівництва. Як всі інші черговики, позивач особисто брав участь у засіданнях житлової комісії. Також зазначив, що трудовий колектив при розподілі житла був представлений профкомом. Про час та місце проведення засідання житлової комісії було відомо усім черговикам, ця інформація є доступною. Щодо розподілу житла третій особі у справі, ОСОБА_6, комісія прийняла до уваги ряд фактів. В контрольних списках на отримання житла тільки ОСОБА_6 перебуває на обліку ЛМР та контрольному списку ЛьвДУВС, як особа що має право на позачергове отримання житла. Натомість, згідно часу постановки на квартирний облік у виконкомі ЛМР, з часу працевлаштування на роботу, позивач по черговості займає 11 місце в контрольному списку черговиків ЛьвДУВС. Станом на даний час, ордер на вселення є виданим та використаний за призначенням. ОСОБА_6 вселився у житло, тому ордер втратив свою чинність.

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, представників третіх осіб у справі, дослідивши представлені докази та пояснення вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09.08.2013 р. у цивільній справі № 451/591/13-а за позовом ОСОБА_1 до ЛДУВС, виконкому ЛМР, третя особа: ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення комісії по житлово-побутовій роботі, ордера на вселення та зобов'язання та вчинення дій - в задоволенні позовних вимог відмовлено. За результатами перегляду в апеляційному порядку, Ухвалою колегії суддів у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 22.10.2013 р. вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення суду вступило в законну силу, що вбачає встановлення окремих обставин, які є предметом дослідження у даному судовому провадженні. Відтак, вказане рішення суду має преюдиційне значення для даного спору, яким встановлено наступні обставини:

- Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 7 від 04.01.2013 р. «Про надання квартири черговику за місцем проживання за контрольним списком Львівського державного університету внутрішніх справ» затверджено спільне рішення адміністрації і профкому Львівського державного університету внутрішніх справ про надання квартири та оформлення ордеру ОСОБА_6 у складі сім'ї батька ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1. Згідно листа Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР від 21.01.2014 р. за № 4-2501-37 на підставі вказаного рішення ОСОБА_6 був виданий 31.10.2013 р. ордер за № 0004333 на квартиру АДРЕСА_1. Вказане рішення виконавчого комітету ЛМР є чинним та в судовому порядку не скасовано.

- 2008 р. між ЛДУВС, землекористувач, та ТзОВ «Мальви-Маркет», забудовника, був укладений договір про будівництво багатоквартирного житлового будинку. На умовах дольової участі університет скористався своїм пріоритетним правом вибору розміщення отриманих для розподілу квартир.

- з метою обстеження житлових умов черговиків та розподілу серед таких житла було створено житлово-побутову комісію. За результатами огляду житла кожного черговика було складено Акт, зокрема і при обстеженні житлово-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_6 по АДРЕСА_2. Згідно Акту від 22.06.2012 р. комісія встановлено проживання у квартирі 8 осіб на житловій площі 38,1 м2 (в тому числі ОСОБА_9, який є інвалідом І-ї групи), зафіксовано обмеження в житловій площі та право претендувати на покращення житлово-побутових умов.. Такий акт засвідчено особисто ОСОБА_6

- згідно з Протоколом № 5 від 2.08.2012 р. засідання житлової комісії ЛДУВС, було визначено порядок розподілу житла, де також прийнято рішення про надання сім'ї ОСОБА_6 порядку позачерговості 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 із зняттям із квартирного обліку. Прийняте рішення погоджене спільним рішенням адміністрації та профкому ЛДУВС (Протокол № 1 від 19.11.2012 р.), підготовлено звернення у ЛМР.

- згідно контрольних списків працівників ЛДУВС, які перебувають на квартирному обліку за місцем праці (Протокол № 1 від 27.04.2012 р. спільного засідання адміністрації та профкому ЛДУВС) - ОСОБА_6, перебуває у загальні черзі на отримання житла за № 15 з 02.06.2006 р.; згідно контрольних списків працівників ЛДУВС, які перебувають на квартирному обліку у ЛМР та користуються правом позачергового одержання житла (Протокол № 1 від 27.04.2012 р. спільного засідання адміністрації та профкому ЛДУВС) - ОСОБА_6 перебуває за № 1 у пільговій (позачерговій) черзі з 02.06.2006 р.

Крім того, рішенням суду, яке вступило в законну силу, встановлено те, що позовні вимоги позивача про зобов'язання надалі дотримуватись вимог чинного законодавства є необґрунтованими, оскільки не містять ознак порушення прав та інтересів саме позивача. Університет провів розподіл житла згідно норм житлового права, при проведенні якого враховувались права всіх черговиків. Позивач не обґрунтував належним чином жодних обставин, що вбачають об'єктивність позовних вимог, не зазначив жодного аргументу щодо порушення його житлових прав. Позивач надалі перебуває у контрольних списках черговиків, його право на отримання житла ніким не оспорюється.

Крім того, як встановлено рішенням суду, що вступило в законну силу, при розподілі житла було враховано право черговика на додаткову житлову площу як кандидата наук, науково-педагогічний працівник. Згідно ст. 24 ЗУ «Про наукову і наукову технічну діяльність» - кандидатам та докторам наук належить 20 кв.мдодаткової житлової площі. Таким чином, при розподілі житла було враховано допустиму житлову площу. Вирішуючи питання про надання житла перевагу надано сім'ї ОСОБА_6, враховано тривалий час сумлінної праці, склад сім'ї, потребу у покращення житлових умов, наявність заслуг перед університетом та трудовим колективом, надання відомчого житла згідно контрольних списків.

Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, законність рішення виконавчого комітету від 04.01.2013р. № 07 та виданого на підставі цього рішення ордеру вже встановлена зазначеними вище судовими рішеннями, а тому це має приюдиційне значення для даного спору.

Згідно ст. 47 Житлового кодексу, норма житлової площі норма в Українській РСР, яка підлягає до задоволення, встановлюється в розмірі 13, 65 кв.м. Рішенням Залізничної райради депутатів трудящих від 15.05.1975 р. №469 оформлено ордер ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_2 на сім'ю з 4-ох осіб (він, дружина, дочка, син). Зазначена квартира складається з 3-ох кімнат площею 37,7 кв.м. Як вбачається із Житлового кодексу УРСР, норма жилої площі на зазначену сім'ю становить 54,6 кв.м., що не позбавляє зазначених осіб права перебувати на квартирній черзі.

Також було встановлено, що у квартирі по АДРЕСА_2 продовжує проживати сестра ОСОБА_6 разом зі своєю сім'єю. Відтак, твердження позивача про зобов»язанння ОСОБА_6 передати (здати) квартиру по АДРЕСА_2 є безпідставним та необґрунтованим, а така вимога до мешканців квартири по АДРЕСА_2 з боку виконавчого комітету була б порушенням житлових прав та права власності осіб, які залишаються проживати в цій квартирі і зареєстровані в ній, що не відповідає вимогам закону.

Підстави визнання ордера недійсним передбачені ст. 59 ЖК УРСР, а саме: у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при

вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. В даному випадку жодна з вказаних підстав не знайшла свого підтвердження, та не доведена позивачем. Житлові права позивача із видачею ордера не порушені, так як відповідно до ст.43 ЖК УРСР житлові приміщення надаються в порядку черговості. Позивач перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді з 2005р. за № 22423 загальної черги та з 30.09.2005р. за № 14637 на кооперативному обліку. В пільговий список для першочергового надання житла (як науково-педагогічний працівник) позивач включений з 12.03.2009 р. за № 6947.

Згідно п. 73 Правил обліку та розподілу житла, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у визначених законом випадках. При звернення до суду із вказаними позовними вимогами таких відомостей чи доказів позивач не надав, під час провадження у справі не спростував. Як встановлено судом, ордер на вселення у спірну квартиру виданий ОСОБА_6 на підставі відповідного рішення, яке не скасовано у судовому порядку.

Третя особа у справі ОСОБА_6 перебуває на загальній черзі на отримання житла за №15 з 2006р. та у списку для позачергового надання житла з 2006р. за №1. Отже, ОСОБА_6 перебував у списку для позачергового надання житла, а ОСОБА_1 лише з 2009 року включений у список для першочергового надання житла. Тому із видачею ордера не порушено права позивача.

На підставі рішення про надання жилого приміщення виконавчий комітет місцевої ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житло. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Надалі, при вселенні в надане житло особа здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Крім того, судом встановлено, що ЛДУВС самостійного квартирного обліку не веде. Включення у контрольний список черговиків на отримання житла, які перебувають на обліку у ЛМР здійснюється на підставі відповідних довідок виконкому ЛМР. Контрольні списки спільно погоджувались як адміністрацією так профкомом ЛДУВС, що вбачає врахування прав та інтересів всіх черговиків при прийнятті рішення про розподіл житла.

На даний час, позивач у справі перебуває у контрольному списку черговиків ЛДУВС 11-им, які мають право на першочергове забезпечення житлом та 9-им в контрольному списку загальної черги. В обґрунтування доводів та пояснень щодо порушення своїх житлових прав при розподілі житла позивач жодними доказами не підтвердив. Питання щодо включення позивача у список для першочергового надання житла було предметом розгляду на засіданні комісії з житлових питань при виконкомі ЛМР в липні 2012 р., яка рекомендувала відмовити ОСОБА_1 з огляду на об'єктивність дослідження порушеного питання. Приймаючи рішення комісія враховувала висновок юридичного управління ЛМР за № 1104/вих.-1369 від 26.07.2012 р. Згідно п. 18 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР - громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, вказують про це у заяві та подають відповідні документи про підтвердження таких відомостей. З моменту звернення, тобто з 2005 р., ОСОБА_1 жодних таких відомостей не подав, у поданій заяві про наявність пільги не зазначив. Таким чином, включати його у пільговий список не було жодних законних підстав. На момент прийняття судом рішення у справі доказів не подав.

Як вбачається із матеріалів справи, наявна копія Ухвали Галицького районного суду м. Львова від 25.10.2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до департаменту житлового господарства ЛМР. Даний позов залишений без розгляду. Жодного рішення про поновлення позивача у контрольних списках не приймалось.

ОСОБА_6, який бере участь у справі в якості третьої особи є працівником ЛДУВС з 1997 р., підполковник міліції, з 2009 р. кандидат юридичних наук. На квартирному обліку у ЛМР перебуває у складі сім'ї - батько, мама, син - ІНФОРМАЦІЯ_1, з 02.06.2006 р. за № 22942, у пільговому списку за № 1537, як позачерговик за № 1. Батько є працівником ОВС у відставці, отримав травму при виконанні службових обов'язків, інвалід І-ї групи, що прирівняно до інвалідів війни, важко хворіє, що вбачає потребу в спокої, комфорті та належних умовах проживання окремо. Згідно ст. 64 ЖК, до членів сім'ї належать дружина, їх діти та батьки. Вказані особи постійно проживають разом (встановлено актом обстеження) та ведуть спільне господарство. Всі належні документи на підтвердження житлово-побутових умов були подані до ЛДУВС, зокрема і до виконкому ЛМР. В процедурі розподілу житла всі відомості проаналізовані житловою комісією університету, досліджені та ретельно обговорені на засіданнях профкому та адміністрації по кожному черговику персонально.

Згідно п. 1 ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Крім того, сім'ю складають особи, які спільно проживають та пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі N 1-8/99 від 3.06.1999 р. (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») - під членом сім'ї слід розуміти особу, що перебуває з суб'єктом у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім'ї, які мають право на названі пільги. До кола членів сім'ї належать його/її дружина/чоловік, їх діти та батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Відповідно посилання позивача на те, що перебування третьої особи у справі у складі сім'ї свого батька не є підставою для перебування у пільговому списку поза черговиків є безпідставним та необґрунтованим.

Безпідставними та необґрунтованими є твердження позивача про суміщення посад третьої особи. Слід зазначити, суміщення професій чи посад - це виконання працівником поряд з основною роботою додаткової роботи за іншою професією чи посадою на тому самому підприємстві, протягом установленої законом тривалості робочого дня. Збільшення обсягу виконуваних робіт - це виконання працівником поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за тією ж професією чи посадою на тому самому підприємстві, установі, організації протягом установленої законом тривалості робочого дня. Як встановлено судом, ОСОБА_6 є працівником ЛДУВС (начальник відділу кадрового забезпечення університету) та займається науковою діяльністю, викладає навчальні дисципліни студентам та курсантам. При цьому посада начальника відділу кадрового забезпечення університету є основною посадою (з 9 до 18 години), а роботою за суміщенням є викладання навчальної дисципліни (з 9 до 18 години). Тобто робота за суміщенням здійснюється в той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи. Згідно п. 4 Постанови № 245 від 3.04.1993 р. не мають права працювати за сумісництвом, за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності, керівники державних підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники. Таким чином, заняття науково-викладацькою працею не є порушенням чинного права третьої особи у справі.

Згідно п. 24 Правил, на кожного громадянина (сім'ю), взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, у якій містяться необхідні документи. Такі обліковій справі надається номер, відповідний номеру у книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилого приміщення. Облікові справи є документами суворої звітності. На вимогу суду, квартирні справи було оглянуто, наявні відомості прийнято до уваги при прийнятті рішення у справі.

Згідно п. 38 Правил, громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості, яка визначається діючим законодавством, Правилами обліку та розподілу житла. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік. Питання щодо включення позивача у список для першочергового надання житла було предметом розгляду на засіданні комісії з житлових питань при виконкомі ЛМР в липні 2012 р. - рекомендовано відмовити позивачу з огляду на відсутність підстав у порушеному питанні. При прийнятті такого рішення комісія враховувала висновок юридичного управління ЛМР за № 1104/вих.-1369 від 26.07.2012 р. З моменту звернення позивач належних відомостей не подав, при зверненні із заявою про взяття на облік про наявність пільги не зазначив. З таких підстав, ні адміністрація, профком ЛьвДУВС, ні виконком ЛМР, не знайшли жодних підстав щодо включення у пільговий список.

Згідно п. 39 Правил обліку та розподілу житла, громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання жилих приміщень, осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень, а також випадків, передбачених абз. 2 цього пункту. Варто зазначити, що адміністрації та профспілковому комітету підприємства, установи, організації за згодою ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску. Громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список (п. 47 Правил обліку та розподілу житла).

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Стаття 179 ЦПК України визначає, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач у справі не обґрунтував належним чином жодних обставин, що вбачають об'єктивність позовних вимог. Позивач не зазначив жодного аргументу щодо порушення його житлових прав. Позивач у справі надалі перебуває у контрольних списках черговиків, та у випадку наявності вільної житлової площі/житла, таке буде йому надане. Варто зазначити те, що суд не вправі вирішувати питання щодо розподілу відомчого житла, оскільки таке розподіляється виключно установою, організацією, якій таке належить. Вирішення питання про першочергове чи позачергове надання житла конкретним особам, які перебувають на квартирному обліку, належить до виключної компетенції власника житлового фонду та виконкому місцевої ради, а не суду, що вбачає безпідставність вимог позивача про надання саме його сім'ї спірного житла.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надані та досліджені у судовому засіданні докази, та вимогам матеріального і процесуального права суд вважає, що позов є безпідставним у в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю та безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 37, 39, 40, 42-43, 59 ЖК України, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, третя особа у справі - ОСОБА_6, Львівський державний університет внутрішніх справ, про визнання ордеру на житлове приміщення недійсним - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2013 року - скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом 10-ти днів після його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя В.Ф. Романюк