Ухвала суду № 38604908, 23.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Справа № 15271/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

за участю секретаря Губач Х.І.

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р. у справі №2а/0370/112/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Аміко-Кераміка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановив:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р. у справі №2а/0370/112/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Торговий дім Аміко-Кераміка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення, позов було задоволено повністю, вирішено визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2010 р. №0002012303.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована доведеністю факту порушення у вигляді незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків на реєстраторі розрахункових операцій, що тягне за собою відповідні санкції. Посилається на те, що до спірних відносин не повинні застосовуватись норми ГК України, а лише норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, 13.04.2010 р. податковими інспекторами Луцької ОДПІ на підставі направлення №00793 від 24.02.2010 р. була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ТзОВ «ТД Аміко-Кераміка» вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2009 р. За результатами вказаної перевірки був складений акт №1946/23-1/32857115 від 13.04.2010 року, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено щоденного друкування фіскальних звітних чеків на реєстраторі розрахункових операцій в кількості 9 штук за 26.09.2008 року, 25.12.2008 року, 13.03.2009 року, 31.03.2009 року, 03.04.2009 року, 11.07.2009 року, 21.08.2009 року, 27.08.2009 року, 07.09.2009 року.

На підставі акту перевірки №1946/23-1/32857115 від 13.04.2010 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією 14.12.2010 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002002303 на суму 3060,00 грн., тобто по 340 грн. (двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за кожен не роздрукований Z-звіт.

Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року (зі змінами і доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. Відповідно до пункту 4 статті 17 цього ж Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Згідно з частиною першою статті 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК України передбачено, що одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф, який застосовується до суб'єкта господарювання за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності. За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 241 ГК України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що штрафні санкції за порушення суб'єктами господарювання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні положень ГК України. Суми, нараховані скаржником позивачу, не є сумами податкових зобов'язань та не пов'язані з податковими наслідками здійснення господарської діяльності, чим спростовуються посилання скаржника.

Відповідно до вимог статті 218 даного Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. В силу частини другої зазначеної статті, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Крім того, судом встановлено, що порушення підпункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дійсно мали місце в період з 26.09.2009 року по 07.09.2009 року, що не заперечив представник відповідача в судовому засіданні. Однак, рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій винесене тільки 14.12.2010 року, тобто після спливу річного терміну, протягом якого можливе притягнення до відповідальності за порушення порядку проведення господарських операцій з використанням готівки, що передбачено нормами статті 250 ГК України. Отже, виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002002303 від 14.12.2010 року винесене з порушенням процесуальних строків, встановлених статтею 250 ГК України щодо застосування адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про недоведеність скаржником стверджуваних ним фактів порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р. у справі №2а/0370/112/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 28.04.2014 року.