Постанова № 38603594, 29.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 906/1905/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Грязнов В.В. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Старчик А. А.

відповідача - Боголюб А. В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.14 р. у справі № 906/1905/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго", м. Бердичів, Житомирська область

про стягнення 1377466,52 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.03.2014 року у справі №906/1905/13 (суддя Прядко О.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про стягнення 1 377 466,52 грн. задоволено частково.

Зменшено розмір пені до 134357,51грн., зменшено розмір штрафу до 224576,35грн. Стягнуто з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 553717,64 грн. основного боргу;134357,51 грн. пені; 224576,35грн 7% штрафу; 73526,05грн 3% річних; 13464,62грн інфляційних втрат; 25562,38грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 04.03.2014 р. у справі №906/1905/13 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»» на рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2014 р. у справі №906/1905/13 до апеляційного провадження. Скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2014 р. у справі №906/1905/13 в частині зменшення розміру пені на 134 357, 51 грн. та розміру штрафу на 144 119, 08 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України»» 134 357,51 грн. пені та 144 119, 08 грн. штрафу, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Житомирської області. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2014 р. у справі №906/1905/13 залишити без змін.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на ту обставину, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, при зменшенні розміру неустойки суд першої інстанції мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Натомість, судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу.

Відтак, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин, які передбачені законодавством.

Зокрема, судом не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Ненадання позивачем доказів отримання збитків в результаті заборгованості відповідача не означає відсутності або наявності таких збитків.

Крім того, в матеріалах справи міститься звіт про фінансові результати та баланс позивача, яким суд не надав жодної оцінки, що є грубим порушенням процесуального права.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №906/1905/13 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2014 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В.., суддя Бучинська Г.Б.

У судовому засіданні представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Старчик А.А. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.14 р. у справі №906/1905/13 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати в частині зменшення розміру пені на 134 357, 51 грн. та розміру штрафу на 144 119, 08 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник відповідача - Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" Боголюб А.В. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.14 р. у справі №906/1905/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (покупець/відповідач) укладено договір №14/2348/11 на купівлю-продаж природного газу з додатковими угодами до нього.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п.3.4 договору, вищевказаний Акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 куб.м природного газу становить 1091,00грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00грн, крім того ПДВ - 20%, всього ПДВ - 1309,20грн.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованості за цим договором.

Договір підписано уповноваженими представниками НАК «Нафтогаз України» і КП «Берди-чівтеплоенерго», скріплено відбитками печаток сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011р. сторонами у справі укладені Додаткові угоди №№1,2 від 11.10.2011 та 01.08.2012 до договору на купівлю-продаж природного газу №14/2348/11 від 30.09.2011, на підставі Закону України від 20.09.2011 №3741-VI "Про внесення змін до розділу ХХ Податкового кодексу України щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість" та Закону України від 24.05.2012 №4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм", сторони внесли зміни до п.п.5.2,2.1 договору на купівлю-продаж природного газу, збільшивши обсяги поставки газу та ввівши податок на послуги з транспортування газу за ставкою 20%.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору у жовтні-грудні 2012р. Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 7 564 827,28 грн., що стверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 27.11.2012р, від 30.11.2012р., від 31.12.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що договірні зобов'язання з повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ Відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 553 717, 64 грн.

Виходячи із суми боргу 553 717, 64 грн., з підстав ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 599, 611, 625 ЦК України та п.п. 6.1, 7.2 Договору - Позивач нарахував 283 638,78 грн. пені., 449 152, 72 коп. штрафу, 16 942,03 грн. втрат від інфляції та 74 015,35 грн. -3% річних.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 30.09.2011р. між сторо-нами виникли відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, оскільки момент передачі товару не співпадає з моментом оплати його вартості і взаємовідносини сторін підпадають під визначення, які містять статті 712, 714 ЦК України: коли одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу за-стосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Тому, в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем природного газу зу-мовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити його вартість.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або од-ностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи (Договором, актами прийому-передачі природного газу, сальдо та виписками) - поставлений природний газ на загальну суму 7 564 827, 28 коп., - оплачено Відповідачем частково в сумі 7 011 109,64 грн.

Тому є вірним висновок місцевого господарського суду, що внаслідок неналежного виконання умов Договору утворилась заборгованість КП «Бердичівтеплоенорго» перед НАК «Нафтогаз України» в сумі 553 717 грн. 64 коп.

Перевіривши на підставі ст.625 ЦК України суму нарахованих інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що індекс інфляції розраховується за кожен місяць окремо виходячи з сукупного періоду прострочення заборгованості за весь період її існування, включаючи й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Однак всупереч вище вказаному, позивач безпідставно просить стягнути з відповідача 387,70 грн втрат від інфляції за вересень 2012 року, нарахованих на суму боргу за переданий природний газ у жовтні 2011 року, порушуючи методику щодо нарахування інфляційних виходячи з сукупного періоду прострочення та залишаючи поза увагою той факт, що рішенням господарського суду Житомирської області від 10.09.2012 у справі № 21/5007/881/12 було задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та стягнено з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго", в т.ч. 1483,76 грн. інфляційних, розрахованих за листопад-грудень 2011 року. За таких обставин, у стягненні 387,70 грн. інфляційних відмовлено правомірно.

Також позивачем неправомірно обраховано інфляційні за грудень 2012 та січень місяць 2013 року на суму зобов'язань за переданий у листопаді 2012 року газ у розмірі 1856986,29грн, з огляду на положення абз.3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14. Так, позивачем нараховано інфляційні за грудень місяць 2012 року на суму боргу 1856986,29грн, за січень 2013 - на суму 1860690,88 грн, що є неправомірним, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Станом на 31.12.2012 розмір боргу відповідача за зобов'язаннями по оплаті поставленого газу на суму 1856986,29 грн складав 1856976,91грн, станом на 31.01.2013 - 315845,91грн. Саме виходячи із розмірів вище названих сум мала розраховувати інфляція за спірні періоди 2012-2013 років. Відтак інфляційні за грудень 2012 року складають 3713,95 грн, а за січень 2013 року - 631,69грн. У стягненні 3089,71 грн інфляційних слід відмовити.

Що стосується інфляційних нарахувань за зобов'язаннями жовтня та грудня 2012 року, то їх суми позивачем нараховано обґрунтовано у сумарному розмірі 9118,98грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних колегія суддів зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 74015,35грн 3% річних, нарахованих на суму боргу за переданий природний газ.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних у сумі 74015,35грн за періоди з 06.07.2012 по 31.01.2013, з 15.11.2012 по 21.12.2012, з 15.12.2012 по 26.02.2012 та з 15.01.2013 по 20.11.2013, суд вважає, що правомірно заявленою є їх сума у розмірі 73526,05грн. При перевірці наданого позивачем розрахунку річних судом було встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування річних, з огляду на те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування. Тому у стягненні з відповідача 489,30грн 3% річних відмовлено за безпідставністю правомірно.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

У відповідності до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Як зазначалось вище, пунктом 7.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманого газу, передбачено сплату покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як зазначалось вище, позивач нарахував 283 638 грн. 78 коп. пені. Проте перевіривши правильність нарахування пені за визначений позивачем період, судом встановлено, що позивачем безпідставно в період часу, за який здійснюються відповідні нарахування, включено день фактичної сплати суми заборгованості. Також у зв'язку з наявністю клопотання відповідача про застосування позовної давності та відповідно до норм п.1 ч.2 ст.258, ч.5 ст.261, ч.4 ст.267 ЦК України обґрунтованим є нарахування пені виключно в межах строку позовної давності встановленої у один рік. Оскільки зі штампу на конверті вбачається, що позовна заява була направлена до суду 19.12.2013, звідси нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті заборгованості за жовтень та листопад 2012 року повинно бути здійснено в межах строку позовної давності з 20.12.2012.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку що розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені складає 268 715,02 грн. Отже, у стягнені з відповідача 14 923,76 грн. пені слід відмовити за безпідставністю.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позовна давність підлягає застосуванню і до вимог позивача про стягнення з відповідача 80457,29грн - 7% штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті газу, переданого у жовтні 2012 року, оскільки право на нарахування цієї неустойки у позивача виникло 14.12.2012, а тому позовна давність до вказаної вимоги спливла 14.12.2013. Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 7% штрафу є обґрунтованими на суму 368695,43грн, розрахованих на суму зобов'язань по оплаті переданого природного газу у листопаді - грудні 2012 року. В стягненні 80457,29грн - 7% штрафу суд першої інстанції відмовив правомірно.

Поряд з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, яке міститься у відзиві на позовну заяву №49 від 13.01.2014, та яке обґрунтоване збитковістю підприємства, неможливістю нарахування неустойки населенню, а також у зв'язку з тим, що органами, уповноваженими встановлювати тарифи для опалення та підігріву води для населення в м.Бердичеві, відповідні тарифи затверджено у меншому розмірі, ніж економічно обґрунтовані, при цьому підприємству вчасно не відшкодовано різницю в тарифах, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд першої інстанції взяв до уваги майновий стан сторін і оцінив співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Так, наданими до справи документами підтверджено викладені у відзиві №40 від 13.01.2014 обставини. Зокрема, збитковість діяльності підприємства вбачається зі звіту про фінансові результати КП "Бердичівтеплоенерго" за 2012 рік, балансу станом на 01.01.2013, звіту про фінансові результати та балансу підприємства за 9 місяців 2013 року. На підтвердження існування заборгованості у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням різниці в тарифах, відповідачем також надано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №545 від 29.07.2013 про включення КП "Бердичівтеплоенерго" до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.

Зважаючи на вище наведене, враховуючи специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення, те, що вказана заборгованість виникла внаслідок невідповідності тарифів з теплопостачання економічно обґрунтованим; що згідно з актами приймання-передачі природного газу у жовтні - грудні 2012 року кінцевим споживачем послуг, для забезпечення надання яких було передано природний газ, визначено населення, якому відповідач, згідно з законодавством, не має можливості нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків; що за переданий у жовтні 2012 року природний газ відповідач розрахувався 21.12.2012, у листопаді 2012 року - 26.02.2013, а залишок несплачених коштів за договором №14/2348/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 склав 7,32%; що позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків, враховуючи, що позивачем до стягнення з відповідача, крім пені, заявлено також втрати від інфляції та 3% річних, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважав за необхідне зменшити розмір пені до 134357,51грн та штрафу до 224576,35грн.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що, апелянт не погоджується із зменшенням на 50% розміру пені, яка підлягає до стягнення, вважаючи, що даний випадок винятковим не є.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту наведених норм випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Вбачається, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявляючи додаткові вимоги, Позивач використав всі передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником - КП «Бердичівкомунене-рго», яке будучи комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, розподіл та постачання теплової енергії для потреб населення та соціально значимих об'єктів міста, - зобов'язання з подачі теплової енергії виконало частково, однак, сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному випадку зачіпатиме не лише майнові інтереси Відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Крім того, стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кре-дитора, про що правомірно свідчить висновок суду першої інстанції.

Колегія суддів також вважає даний випадок виключним і не вбачає підстав для переоцінки фактів у даній справі.

Аналогічна правова позиція вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. у справі №2/20/2012/5003.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2014 р. у справі №906/1905/13 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №906/1905/13 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.