Постанова № 38603581, 06.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2014 р. Справа№ 910/2369/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - не зя'вився.

від відповідача - Бондаренко С.В.

розглянувши Приватного акціонерного товариства

апеляційну скаргу "Український Страховий дім"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 04.03.2014 року

у справі № 910/2369/14 (Суддя Мудрий С.М. )

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства

"Український Страховий дім"

про відшкодування шкоди в порядку регрессу

в розмірі 49 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32556540) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) шкоду в порядку регресу в розмірі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позивних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 22.04.2014 року представник відповідача не з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 06.05.2014 року.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 18 лютого 2013 року між приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "АХА Страхування" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 37019Га/13д, предметом якого є страхування транспортного засобу марки BMW, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З відомостей № 9159989 про дорожньо-транспортну пригоду та довідки ДАІ вбачається, що 18.02.2013 року на вул. Магістральна у м. Макіївці сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки BMW, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки КАМАЗ 5511, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївка по справі №3/269/224/2013 від 12 березня 2013 року ОСОБА_4 на підставі ст. 124 КУаАП України визнано винним у вчиненні правопорушення.

4 квітня 2013 року страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

З рахунку-фактури № 605880 від 19.03.2013 року вбачається, що вартість робіт та послуг становить 94950,70 грн.

Страховик склав страховий акт № 1.001.13.01794/VESKO12360 від 04.04.2013 року та розрахунок страхового відшкодування, з яких вбачається, що сума відшкодування становить 86325,34 грн.

Відповідно до висновку № 130/03 експертного автотоварозначого дослідження від 04.03.2013 року, вартість відновлювального ремонту, без урахування коефіцієнта фізичного зносу, автомобіля марки BMW, д.н. НОМЕР_1 результаті дорожньо-транспортної пригоди, на момент проведення дослідження становить 79661,40 грн.

На виконання вимог договору страхування, страховик сплатив страхове відшкодування в розмірі 86325,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22841 від 5 квітня 2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Транспортний засіб марки КАМАЗ 5511, д.н. НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю марки BMW, д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_5. Останній уклав з приватним акціонерним товариством "Український Страховий Дім" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № АВ/3463599, розмір франшизи - 500,00 грн.

Так, до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві заяву про стягнення заборгованості в порядку регресу вих. № 4665/26/ЦВ від 23.08.2013 року, відповідно до якої просив відшкодувати страхове відшкодування в розмірі 49500,00 грн.

Відповідач вимоги не виконав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно п. 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3463599, франшиза становить 500,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового відшкодування складає: 50000 грн. (ліміт відповідальності на одного потерпілого) - 500,00 грн. (франшиза) = 49500,00 грн.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки BMW, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наявність висновку рецензії №07/12/13 від 12.12.2013 року, без висновку про фактичну вартість відновлювального ремонту на спростовує правомірного висновку суду першої інстанції про необхідність відшкодування шкоди в порядку регресу в межах фактично понесених витрат позивача.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов є доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2014 року у справі №910/2369/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/2369/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 12.05.2014 року.