Рішення № 38603083, 06.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/1846/13-ц Головуючий у І інстанції Потеряйко С.А.Провадження № 22-ц/780/2684/14 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.Категорія 43 06.05.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бобко О.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області про зобов'язання вчинити певні дії та позовом виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області до ОСОБА_2, третя особа - Богуславський районний сектор ДМС України в Київській області про визнання особи такою, що втратила право користування службовим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив визнати протиправним рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області від 26.03.2013 року про відмову позивачу у виключенні наданої йому квартири АДРЕСА_1 з числа службових та зобов'язати відповідача прийняти рішення про виключення квартири з числа службових.

Позовні вимоги обгрунтована тим, що у червні 2011 року позивач, як начальник Богуславського РВ ГУ МВС України у Київській області, отримав ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира входить до житлового фонду та рішенням виконавчого комітету була включена до числа службових. Наказом від 22.04.2013 року ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ, однак він не може бути виселений з наданого службового приміщення, так як є ветераном органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугою років і пропрацював в органах внутрішніх справ більше 10 років. На даний час потреба у використанні квартири як службової відпала, тому квартира підлягає виключенню з числа службових. Однак, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 відмовлено у такому виключенні.

У листопаді 2013 року виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області звернувся до суду з зустрічним позовом та просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування службовим житлом у АДРЕСА_1 з подальшим зняттям з реєстраційного обліку у Богуславському районному секторі ДМС України у Київській області та зобов'язати ОСОБА_2 звільнити службове житло за вищезазначеною адресою.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 включена до числа службових та була надана ОСОБА_2 на період перебування в трудових відносинах з Богуславським РВ ГУ МВС. Також було видано спеціальний ордер з відміткою «службова». Відповідач вселився у квартиру, але договору найму не заключив. Відповідач припинив трудові відносини з Богуславським районним відділом міліції і на даний час має інше місце роботи. Однак, ОСОБА_2 відмовляється добровільно звільняти службову квартиру та фактично нею не користується.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Позов виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування службовим приміщенням в АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити службове приміщення за вищезазначеною адресою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірна квартира була включена до числа службових всупереч вимог закону. Висновок суду про видачу ОСОБА_2 спеціального ордеру, оскільки на ньому зроблено напис «службова» не відповідає фактичним обставинам справи. Позивачу було видано ордер, видача якого передбачена при наданні громадянам жилого приміщення в будинку державного або громадського фонду на загальних умовах. Підстави для виселення ОСОБА_2 з квартири відсутні, а відповідно до вимог ст. 125 ЖК України він не може бути виселений з наданого йому службового приміщення без надання іншого жилого приміщення. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що позивач не користується наданою йому квартирою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційну скаргу та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради № 98/6 від 19 травня 2011 року квартиру АДРЕСА_1 включено до числа службових. Згідно з рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради від 16 червня 2011 року № 118/7 про надання жилих приміщень, ОСОБА_2 надано службову квартиру за вищезазначеною адресою та видано спеціальний ордер на вселення у неї на період перебування в трудових відносинах з Богуславським РВ ГУ МВС України. Квартира перебуває на балансі Богуславської ЖЕК.

Рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради від 26 березня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено в зміні статусу вищезазначеної квартири - виключенні з числа службових.

Відповідно до наказу ГУ МВС України у Київській області № 263 о/с від 22.04.2013 року ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 65 "а" (за віком) з 23 квітня 2013 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та відсутні будь-які законні підстави до виключення спірної квартири з числа службових.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції керувався вимогами ст. 124 ЖК України та зазначив, що ОСОБА_2 не працює та не проживає на території міста Богуслав та спірною квартирою фактично не користується.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Свої вимоги про визнання протиправним рішення Виконавчого комітету Богуславської міської ради про відмову у виключенні квартири АДРЕСА_1 з числа службових ОСОБА_2 мотивує тим, що він пропрацював в органах внутрішніх справ України понад 10 років та 22.04.3013 року був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 65 "а" (за віком) з 23 квітня 2013 року. Оскільки він не може бути виселений з службового жилого приміщення в силу вимог ст. 125 ЖК України - відпала потреба у використанні зазначеної квартири як службової, що згідно з положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. N 37 є підставою до виключення квартири з числа службових.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 6 положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР - жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що припинення ОСОБА_2 трудових відносин з Богуславським РВ ГУМВС України у Київській області не свідчить про відсутність необхідності у використанні спірної квартири як службової.

Крім того, посилання позивача на вимоги ст. 125 ЖК України є безпідставними, оскільки абзац 2 зазначеної статті встановлює заборону на виселення осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. З матеріалів справи вбачається, що службове жиле приміщення ОСОБА_2 надане Виконкомом Богуславської міської ради на період роботи в Богуславському РВ ГУМВС України у Київській області. В Богуславській міській раді та її виконавчому комітеті, тобто в установі, що надала житло, ОСОБА_2 не працював жодного дня.

За таких обставин доводи апелянта ОСОБА_2, щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не заслуговують на увагу та не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи в апеляційному порядку.

Разом з тим, задовольняючи зустрічний позов виконавчого комітету Богуславської міської ради та визнаючи ОСОБА_2 таким, що втратив право користування службовим приміщенням, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що чинним житловим законодавством України, яке регулює порядок користування службовими житловими приміщеннями (Глава 3 ЖК України), не передбачено можливості визнання особи такою, що втратила право користування службовим житловим приміщенням.

Законодавством України передбачена можливість визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду (ст.ст. 71,72 Глави 2 ЖК України) чи будинку приватного житлового фонду (ст. 405 ЦК України). Застосувавши зазначені вимоги закону до службового житлового приміщення суд першої інстанції допустив застосування норм матеріального права, які не підлягають застосуванню, що є підставою до скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення.

Визнаючи ОСОБА_2 таким, що втратив право користування службовим житловим приміщенням, суд першої інстанції не звернув уваги, що обраний відповідачем у його зустрічному позову спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам закону і не може бути застосований.

В той же час, як було зазначено вище, згідно з рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради від 16 червня 2011 року № 118/7 про надання жилих приміщень, ОСОБА_2 надано службову квартиру за вищезазначеною адресою та видано спеціальний ордер на вселення у неї на період перебування в трудових відносинах з Богуславським РВ ГУ МВС України. Квартира перебуває на балансі Богуславської ЖЕК.

22.04.3013 року ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 65 "а" (за віком) з 23 квітня 2013 року. Оскільки час, на який ОСОБА_2 була надана службова квартира сплив 23.04.2013 року, останній не відноситься до кола осіб, які не можуть бути виселенні з службового житлового приміщення, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_2 відсутні будь-які передбачені законом підстави займати в подальшому зазначене житлове приміщення.

За таких обставин вимоги виконавчого комітету Богуславської міської ради в частині зобов'язання ОСОБА_2 звільнити надане на визначений строк службове житлове приміщення є обґрунтованими. Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Отже рішення суду першої інстанції в частині повного задоволення позовних вимог Виконавчого комітету Богуславської міської ради підлягає скасуванню через порушення норм матеріального права, а саме застосування норм матеріального права, які не підлягають застосуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року в частині задоволення позову виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області до ОСОБА_2, третя особа - Богуславський районний сектор ДМС України в Київській області про визнання особи такою, що втратила право користування службовим приміщенням скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області до ОСОБА_2, третя особа - Богуславський районний сектор ДМС України в Київській області задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити службове приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1

В задоволенні іншої частини позовних вимог виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області до ОСОБА_2, третя особа - Богуславський районний сектор ДМС України в Київській області відмовити.

В іншій частині рішення Таращанського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.