Рішення № 38600636, 06.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2014 Справа № 905/2680/14

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дебальцеве, Донецька область

до відповідача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

про зобов'язання укласти додатковий договір.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача - Пітель В.М. - за довіреністю;

По справі була оголошена перерва з 29.04.2014р. на 06.05.2014р. на 09год. 30хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Дебальцеве, Донецька область, до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про зобов'язання відповідача укласти додатковий договір №2 від 07.04.2014р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4076/2009 від 29.12.2009р. в редакції запропонованої позивачем.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем 29.12.2009р. був укладений договір оренди №4076/2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, строком до 28.12.2010р. В силу ст.764 ЦК України, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та шляхом укладання додаткової угоди договір оренди був продовжений до 28.12.2013р. У зв'язку із закріпленням в п.10.4 договору оренди обов'язку оформляти додатковий договір у випадку пролонгації договору оренди, позивач неодноразово зверталася до відповідача із вимогою укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди на новий строк. За відсутністю відповіді відповідача щодо укладання додаткового договору позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судовому засіданні проти позову заперечував.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. №802), статті 3 Декларації прав національностей України (від 1 листопада 1991р. №1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та усним клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 29 грудня 2009р. був укладений договір оренди нерухомого майна №4076/2009, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення будівлі магазину АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі вагонного депо Дебальцеве-Сортувальне ДП Донецька залізниця» (Балансоутримувач).

Відповідно до умов п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

У розділі №3 сторонами були закріплені умови щодо розміру та порядку с плати орендної плати.

Згідно п.10.1. договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29.12.2009р. до 28.12.2010р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди(п.10.4. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

До укладеного договору 29 грудня 2009р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - нежитлові вбудовані приміщення будівлі магазину АДРЕСА_1, що знаходяться на балансі вагонного депо Дебальцеве-Сортувальне ДП Донецька залізниця» (Балансоутримувач).

21 квітня 2011р. між сторонами був укладений Договір №1 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2009р. в п. 1 якого сторони зазначили наступне: «відповідно до п. 10.1. договір було укладено строком на 1 рік з 29.12.2009р. до 28.12.2010р. Відповідно до ст.764 ЦК України договір було продовжено до 28.12.2011р. Враховуючи зазначене та приймаючи до уваги лист Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.03.2011р. №ЦЗ-1-Л-8/312, сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору оренди до 28.12.2013р.»

Також даним договором сторони внесли зміни в п.1.1. щодо предмету оренди, в пунктах 3.1., 3.6 щодо розміру та порядку сплати орендної плати, доповнили договір п. 5.12 відносно різниці по сплаті орендної плати та виклали в умовах пунктів 10.4., 10.11 в новій редакції. До договору №1 від 21.04.2011р. сторони підписали новий Додаток №3 - розрахунок орендної плати.

Заявою від 06.02.2014р. орендар звернувся до орендодавця про укладання додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди №4076/2009 від 29.12.2009р.

07 квітня 2014р. позивач вдруге звернувся до орендодавця із заявою про продовження строку дії договору оренди шляхом підписання додаткової угоди, відповіді на яку відповідачем надано не було.

Листом №20-06-01-04733 від 15.04.2014р. Орендодавець повідомив орендаря про необхідність термінового повідомлення регіонального відділення про намір взяти в оренду зазначене державне майно та підписання договору на проведення оцінки. Орендарем на даний лист була надана відповідь, в якій висловлено намір продовжувати орендувати державне майно.

Крім того, позивачем до матеріалів справи була надана довідка №358 від 05.05.2014р. ДП «Донецька залізниця» Вагонне депо Дебальцеве-Сортувальне про відсутність за ОСОБА_1 станом на 01.05.2014р. заборгованості за оренду приміщення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що вимоги за позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Частиною 1 статті 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди.

Відповідно до приписів частини 4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно вимог передбачених ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.

Вимогами частини 1 ст.188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приписами частини 3 ст.188 ГК України визначено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, чого не вбачається з матеріалів наданих позивачем.

Вимогами частини 4 ст.188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, ось саме чому позивач був вимушений звернутись до суду.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відтак, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - строк дії договору.

Частиною 2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до приписів передбачених ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі не надсилались заперечення щодо відмови від договірних відносин з позивачем, як це визначено у ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України.

Заперечення, у якості доказів щодо поновлення договору оренди майна відповідачем суду не надано.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів частини 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п.10.4. Договору оренди №4076/2009р. нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2009р. сторони дійшли згоди та визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або заміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору.

Підпунктом 4.1. п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р. визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, але з матеріалів справи та наданих сторонами доказів не вбачаються, що відповідачем на адресу позивача надсилались заперечення про поновлення договору оренди майна.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2008р. справа №2-11/9948-2007 та від 18.08.2009р. справа №2/385, в яких зазначено, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, але під час розгляду зазначеної справи з боку відповідача не надано жодного доказу щодо наявності заперечень про поновлення договірних відносин з позивачем передбачених вимогами ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.764 ЦК України.

Частиною 3 ст.84 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - внесення змін у договір оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій, а саме укласти додатковий договір з моменту набрання рішенням законної сили впродовж 5 ( п'яти) днів.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем не спростовано вимоги позовної заяви та не надано жодного доказу щодо наявності з його боку заперечень та надіслання їх на адресу позивача відносно припинення договірних відносин.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд, під час розгляду зазначеної справи та дослідження наданих сторонами доказів дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.129 Конституції України, п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р., ст.ст.2, 3, 10, 17, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 252, 626-629, 759, 761, 762-764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 174, 188, 284 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дебальцеве, Донецька область до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про зобов'язання відповідача укласти додатковий договір №2 від 07.04.2014р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4076/2009 від 29.12.2009р. в редакції позивача, задовольнити.

Зобов'язати Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (код ЄДРПОУ 13511245) укласти із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Дебальцеве (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом п'яти днів з дня набрання рішенням законної сили додатковий договір №2 від 07.04.2014р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4076/2009 від 29.12.2009р. у наступній редакції:

Додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4076/2009 від 29.12.2012р.

м. Донецьк 07.04.2014р.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, в особі______

__________________,

на підставі_______________

(надалі Орендодавець), з однієї сторони, та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, (надалі - Орендар), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження якої: АДРЕСА_2, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, зареєстрованого виконавчим комітетом Дебальцевської міської ради Донецької області від 23.02.2009 р. за № 22570000000001859, з іншого боку, (разом далі -«Сторони»), уклали цей додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4076/2009 від 29.12.2009 р. про наступне:

1.Відповідно до пункту 10.4 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4076/2009 від 29.12.2009р., в редакції договору № 1 від 21.04.2011р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4076/2009 від 29.12.2009 р., Сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору оренди нерухомого майна до 28.12.2014р.

2.Додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4076/2009 від 29.12.2009 р. набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін, є невід'ємною частиною Договору від 29.12.2009 р. та укладений в 3-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача.

Орендодавець: Орендар:

Регіональне відділення Фонду державного Фізична особа-підприємець

майна України по Донецькій області ОСОБА_1

вул. Артема. 97, м. Донецьк, 83001 АДРЕСА_2

Стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 13511245) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 07.05.2014р.

Суддя С.В. Тоцький