Постанова № 3859993, 14.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-3010/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2009                                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Костенка М.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Руденко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2008

у справі№ А36/447-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технологія»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2008, позов задоволено частково: податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 0000072301/0 від 16.01.2007 та № 0000072301/1 від 01.03.2007 про визначення ТОВ «Компанія «Технологія»» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 70002507,00 грн., в тому числі основний платіж – 46668338,00 грн. та штрафні ( фінансові ) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», -  23329991,50 грн., № 0000072301/1 від 06.08.2007 про визначення ТОВ «Компанія «Технологія»» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 69990507,00 грн., в тому числі основний платіж – 46660338,00 грн. та штрафні ( фінансові ) санкції – 23330169,00 грн. визнані недійсними в частині основного платежу в сумі 46659983,00 грн. та штрафних ( фінансових ) санкцій в сумі 23329991,50 грн.

В задоволенні позову в решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення позову вмотивовані висновком суду про правомірне включення ТОВ «Компанія «Технологія»» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2005 року – липень 2006 року до податкового кредиту податку  в загальній сумі 46659983,00 грн., нарахованого на вартість ощадних ( депозитних ) сертифікатів ВАТ КБ «Південкомбанк», придбаних за договорами міни у приватного підприємства « Метатрон БС», приватного підприємства «Хімголд» та приватного підприємства «Атік ПК» ( далі – ПП ) в обмін на устаткування ( станції управління установками вентиляції машинних приміщень виробничих цехів ) загальною вартістю 279986900,00 грн., оскільки ні позивач, ані постачальники ощадних ( депозитних ) сертифікатів не є емітентами останніх; заборона підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо включення до податкового кредиту сум податку у зв’язку з придбанням товарів ( послуг ), які призначаються для використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, стосується лише сплачених сум податку, тоді як позивачем податок був лише нарахований на вартість ощадних ( депозитних ) сертифікатів; абзацом 3 цього підпункту встановлений інший порядок ведення податкового обліку в разі використання платником податку на додану вартість придбаних товарів ( послуг ) в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, що не виключає формування податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого ( нарахованого ) у зв’язку з їх придбанням; ощадні ( депозитні ) сертифікати не є валютними цінностями, у зв’язку з чим висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 3.2.4 пункту 3.2 ст. 3 зазначеного Закону безпідставний.

В касаційній скарзі Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту 3.2.4 пункту 3.2 ст. 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Компанія «Технологія»» податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 29.12.2006 № 3150/23-7/32584599, про порушення позивачем підпунктів 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2005 року – липень 2006 року на загальну суму 46667983,00 грн., в тому числі у зв’язку з включенням до податкового кредиту в деклараціях за жовтень 2005 року – липень 2006 року податку в загальній сумі 46659983,00 грн., нарахованого на вартість ощадних ( депозитних ) сертифікатів, отриманих за договорами міни, та в деклараціях за лютий, червень 2006 року податку в загальній сумі 8000,00 грн., сплаченого ТОВ «Видавничий дім «Теніс»» в ціні за надані послуги з реклами.

Дослідженими в судовому процесі доказами підтверджено, що позивач на підставі договорів міни, укладених в період з 03.10.2005 по 02.06.2006 з ПП «Метатрон БС», ПП «Хімголд» та ПП «Атік ПК», поставив вказаним господарюючим суб’єктам устаткування - станції управління установками вентиляції машинних приміщень виробничих цехів ) загальною вартістю 279986900,00 грн., в тому числі ПДВ 46659983,00 грн. в обмін на ощадні ( депозитні ) сертифікати, на загальну суму 279986900,00 грн. Поставка  ощадних  (депозитних ) сертифікатів супроводжувалась видачею ПП «Метатрон БС», ПП «Хімголд» та ПП «Атік ПК» позивачу податкових накладних.

Ощадні ( депозитні ) сертифікати  пред’являлися  позивачем до погашення банку згідно актів приймання-передачі та меморіальних ордерів у день отримання цих сертифікатів за договорами міни ( т. 1, а.с.63 ).

В податковому обліку з податку на додану вартість за жовтень 2005 року – липень 2006 року позивач включив до податкових зобов’язань загальну суму  46659983,00 грн. з операцій поставки устаткування та до податкового кредиту - 46659983,00 грн. з операцій придбання ощадних  (депозитних) сертифікатів.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об’єктом оподаткування операції з випуску ( емісії ), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та особистих чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток.

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що в разі коли платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

З огляду на загальне правило, встановлене підпунктом 7.4.1 цієї статті щодо формування податкового кредиту із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням  (виготовленням) товарів (послуг), основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, зміст положення підпункту 7.4.2 слід вважати таким, що поширюється як на сплачені, так і нараховані суми податку.

За визначенням пункту 1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке в силу пункту 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» вживається і в цілях цього Закону, товари – це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 13 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифікату) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Відступлення ощадного (депозитного) сертифікату здійснюється шляхом укладення договору між особою, яка відступає права за сертифікатом, та особою, що набуває ці права.

З виплатою банком вкладів за пред’явленими ощадними (депозитними) сертифікатами припиняються (погашаються) його зобов’язання за сертифікатами, а відтак сертифікати теж вважаються погашеними.

Факт пред’явлення позивачем ощадних (депозитних) сертифікатів в банк для отримання грошових коштів за вкладами, на які були видані сертифікати, свідчить, що сертифікати придбавалися ним саме з цією метою, а відтак, беручи до уваги призначення придбаних сертифікатів для використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування, у позивача не було законних підстав для включення до податкового кредиту податку в загальній сумі 46659983,00 грн., нарахованого на суми грошових коштів за ощадними (депозитними) сертифікатами.

Суди першої та апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи, разом з тим дали їм невірну юридичну оцінку внаслідок неправильного застосування підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 та підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що вказані норми матеріального права не диференціюють настання встановлених ними правових наслідків від того, платником податку чи іншими особами емітовані цінні папери, що використовуються в операціях, які не є об’єктом оподаткування, а також не взяли до уваги фактичні дії позивача по використанню ощадних (депозитних) сертифікатів.

Відповідно до частини 2 ст. 220 КАС України касаційний перегляд справи здійснюється у межах касаційної скарги. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог не оскаржуються.

Згідно зі ст. 225 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної МДПІ м Дніпропетровська задовольнити, змінити постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2008, в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Є.А.Усенко

Судді                                                             підпис                                    Л.І.Бившева

                                                                       підпис                                    Н.Є.Маринчак

                                                                       підпис                                    М.І.Костенко

                                                                       підпис                                    Т.М.Шипуліна

З оригіналом згідно

Відп.секретар А.О.Патюк