Постанова № 3859986, 07.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-24228/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2009                                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.

при секретарі                                  Руденко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постановуОдеського апеляційного господарського судувід 01.06.2006

у справі№ 23/394-05-11850А господарського суду Одеської області

за позовомприватного підприємства «Моноліт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Одеської області від 28.02.2006 відмовлено в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Моноліт» до СДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2005 № 0004282301/0, від 02.08.2005 № 0004282301/1, від 13.10.2005 № 0004282301/2 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 1969020,00 грн., в тому числі 1348700,00 грн. – основний платіж та 620320,00 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; від 26.05.2005 № 0004292301/0, від 02.08.2005 № 0004292301/1, від 13.10.2005 № 0004292301/2 про визначення податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 559172,00 грн., в тому числі 334705.00 грн. – основний платіж та 224467,00 грн. – штрафні санкції, накладені з тих же підстав; від 13.10.2005 № 0009112301/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 56350,00 грн., в тому числі 39800.00 грн. – основний платіж та 16550,00 грн. – штрафні санкції, накладені з тих же підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в наслідок порушення підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 5.2.1пункту 5.2. підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в податковому обліку з податку на прибуток занизив валові доходи за 2-4 кварталах 2003 року на загальну суму 1989,3 тис. грн., за 9 місяців 2004 року на 1651,0 тис. грн., завищив валові витрати за 2-4 квартали 2003 року на загальну суму 1253,2 тис. грн., занизив валові витрати за 9 місяців 2004року на 147,6 тис. грн.; в податковому обліку з ПДВ за травень, червень, липень, грудень 2003 року, березень-липень, вересень 2004 року занизив податкові зобов’язання на загальну суму 403302,00 грн. внаслідок не оподаткування операцій, що супроводжувались  отриманням від громадян пайових внесків на будівництво житла; за квітень – листопад 2003 року, лютий – вересень 2004 року завищив податковий кредит на загальну суму 156618,00 грн. внаслідок включення сум податку, нарахованого ( сплаченого ) у зв’язку з придбанням товарів ( робіт, послуг), вартість яких не відноситься до валових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено з тих підстав, що позивач не допустив порушення вимог податкового законодавства при веденні податкового обліку з податку на прибуток за 2-4 квартали 2003 року, 9 місяців 2004 року та з ПДВ за період з 01.04.2003 по 01.10.2004.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, процесуальний правонаступник відповідача, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ПП «Моноліт» податкових зобов’язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.05.2005 № 29/23-1012/30445708, про такі порушення у веденні податкового обліку.

Згідно акту перевірки позивач в порушення пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в  податковому обліку за 2-4 квартали 2003 року, 9 місяців 2004 року занизив валові доходи на загальну суму 119,8 тис. грн. та завищив валові витрати за 2-4 квартали 2003 року на 55,7 тис. грн. внаслідок неправильного визначення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду, що було виявлено контролюючим органом як невідповідність даних приросту балансової вартості товарно-матеріальних цінностей, відображених в деклараціях за вказані звітні податкові періоди, даним бухгалтерського обліку ( матеріальним звітам, оборотних балансів по рахунках 205 «будівельні матеріали», 220 «малоцінні предмети», 28 «товари, обладнання для установки на об’єктах, що будуються»).

В судовому процесі знайшло підтвердження, що до такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі порівняння балансової вартості запасів, задекларованих позивачем на кінець вказаних звітних податкових періодів, з балансовою вартістю запасів, відображеною в бухгалтерському обліку станом на 01.04.2003. посилаючись на те, що попередня перевірка позивача була здійснена за період його діяльності до цієї дати.

Відповідно до пункту 11.1 ст.11, пункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Оскільки Закон не містить винятків щодо цього правила, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у контролюючого органу, яким не було враховано принцип визначення даних, що підлягають декларуванню, наростаючим підсумком та наявність у позивача збитків у сумі 244,0 тис. грн. за минулі звітні податкові періоди,   підстав для донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 39800,00 грн. та для накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16550,00 грн.

За висновком контролюючого органу позивач в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в податковому обліку за 2 квартал 2003 року занизив валовий доход на вартість безоплатно отриманої цегли в кількості 34486 штук на загальну суму 23278,00 грн. Такий висновок ґрунтується на порівнянні даних первинних документів бухгалтерського обліку про кількість придбаної та використаної в будівництві цегли (відпускні накладні № 22/05, № 29/04, підсумкові відомості ресурсів за квітень, травень 2003 року) та про кількість оприбуткованої цегли за цей же період.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість придбаної цегли відповідно до накладних та вартість використаної (списаної) в будівництві цегли в 2 кварталі 2003 року співпадають; згідно накладних № 22/05 та № 29/04, виданих ПКФ «Меркурій», позивач придбав полуторну цеглу, а з метою визначення нормативу витрат цегли в будівництві перевів в умовні штуки (цеглу звичайних розмірів) із застосуванням коефіцієнту 1,35, що передбачено БНіП ( частина 4 «Кошторисні норми та правила», глава 2 ), внаслідок чого кількість списаної цегли ( в умовних одиницях ) перевищила кількість придбаної цегли.

На підставі встановлених обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав відсутнім заниження позивачем валового доходу на 23278,00 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом збільшено валові доходи ПП «Моноліт» за 2-4 квартали 2003 року  та за 9 місяців 2004 року на загальну суму 2016487,00 грн. з посиланням на порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до валового доходу грошових коштів, отриманих від фізичних осіб як внески на будівництво житла при спорудженні житлових будинків по Лідерсовському бульвару, 19/21 та по вул. Старицького в м. Одесі, а також за ці ж звітні податкові періоди на загальну суму 666835,00 грн. з посиланням на порушення позивачем пункту 5.9 ст.5 цього Закону внаслідок неврахування вартості придбаних за ці кошти будівельних матеріалів  при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

В податковому обліку з податку на додану вартість за травень, червень, липень, грудень 2003 року, березень-липень, вересень 2004 року контролюючим органом збільшено податкові зобов’язання позивача на 403305,00 грн., донараховані на суму грошових внесків громадян на будівництво житла за вказаними адресами, з посиланням на пункт 4.1 ст.4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого ( нарахованого ) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) ( підпункт 4.1.1 цього пункту ).

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що об’єктом оподаткування є операції платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За визначенням статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 № 978-ІУ, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, об’єкт будівництва – нерухомість, будівництво якої організує забудовник та фінансування якої здійснює управитель за рахунок отриманих в управління коштів; об’єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об’єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

За договорами про дольову участь в будівництві житла, укладеними ПП «Моноліт» з громадянами в продовж 2003 року, громадяни зобов’язувалися за рахунок власних коштів фінансувати, а позивач – здійснити будівництво житла (квартир) в житлових будинках по Лідерсовському бульварі, 19/21 та по вулиці Старицького в м. Одесі. Вказані договори не за змістом та юридичною природою не є договорами купівлі-продажу житла, оскільки на момент їх укладення відсутній предмет продажу – квартира як матеріальний об’єкт. Отримані кошти не є власністю підприємства, оскільки воно зобов’язане за договором спрямувати їх (використати) на будівництво житла. А відтак позивач правомірно не включив ці суми до валового доходу, а придбані за них товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) не враховував при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, оскільки до такого розрахунку відповідно до пункту 5.9 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» приймаються лише запаси, вартість який відноситься до валових витрат.

Відсутність матеріального об’єкта продажу виключає також і операцію з оподаткування податком на додану вартість.

Порушення позивачем вимог Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» щодо суб’єктів системи фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю чинним податковим законодавством не передбачене як підстава для збільшення оподатковуваного прибутку чи обсягу продаж на суму грошових внесків, отриманих підприємством – забудовником від громадян в інвестування будівництва житла.

Згідно з актом перевірки в податковому обліку позивача за 2 квартал 2003 року зменшено валові витрати на 643324,00 грн. на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» з посиланням на безпідставне віднесення до валових витрат вартості субпідрядних робіт та вартості двох ліфтів, придбаних позивачем у ТОВ «Хімреммонтаж», ПП «Торговий дім», ПП «Атлес ЛТД», ПП «Чорноморгарант» та списаних, як використаних для будівництва 80-ти квартирного житлового будинку по вул. Щорса, 125/3 в м. Одесі, закінченого будівництвом та прийнятого в експлуатацію за Актом Державної приймальної комісії, затвердженого розпорядженням Голови Малиновської районної адміністрації м. Одеси від 31.12.2002 № 1041/01-04.

Судом апеляційної інстанції встановлено, 11.03.2003 між позивачем та військовою частиною А-1206, замовником будівництва вказаного житлового будинку, було укладено додаткову угоду  № 5/а до договору підряду від 15.06.1999 № 9/1-9-15п на виконання у 2003 році сезонних робіт на цьому будинку вартістю 1596000,00 грн. з терміном їх закінчення в червні зазначеного року. Придбання позивачем субпідрядних робіт у  ТОВ «Хімреммонтаж», ПП «Торговий дім», ПП «Атлес ЛТД», ПП «Чорноморгарант»  підтверджується актами виконаних робіт за квітень-травень 2003 року,  довідками про вартість виконаних робіт. Та обставина, що в Акті Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – будинку по вул. Щорса 125/3 в м. Одесі зазначено виконання робіт з монтажу ліфтів ТОВ «Реал-Сервіс», правильно оцінена апеляційним судом, як така, що не виключає придбання ліфтів у ПП «Атлес ЛТД» для вказаного влаштування в цьому будинку, оскільки Акт не містить посилань на кількість ліфтів, встановлених та запущених в будинку на дату приймання будинку в експлуатацію.

Встановивши факт виконання вказаних субпідрядних робіт, їх придбання позивачем та використання на будівництві житлового будинку, зобов’язання по зведенню якого позивач виконував відповідно до договору підряду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірне включення позивачем витрат у сумі  643324,00 грн. до валових витрат, як витрат, пов’язаних з його господарською діяльністю.

Відповідає правильному застосуванню підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» і висновок суду апеляційної інстанції про безпідставне зменшення контролюючим органом в податковому обліку ПП «Моноліт» за 4 квартал 2003 року валових витрат на 71604,00 грн. за рахунок виключення витрат на придбання транспортних послуг у ТОВ «Фортуна», за 3, 4 квартали 2003 року, 1,2 квартали 2004 року – на 35040,00 грн. та за 3 квартал 2004 року – на 8751,00 грн. за рахунок виключення витрат на придбання послуг у сфері технічного захисту інформації у ТОВ «Лівол» та ТОВ «Бакарнея» відповідно.

Дослідженими в судовому процесі доказами ( копіями товарно-транспортних накладних на перевезення ТОВ «Фортуна» вантажів від вантажовідправника ТОВ «Мета-Ікпекс Юг» до вантажоотримувача ПП «Моноліт», товарними накладними на відпуск будівельних матеріалів ТОВ «Мета-Ікпекс Юг» позивачу (а.а.с.229-432), договорів від 03.06.2002 № 5 та від 12.07.2004 №3, укладених з ТОВ «Лівол» та ТОВ «Бакарнея» відповідно, актів наданих послуг за цими договорами, примірника «Інструкції по забезпеченню збереження і захисту конфіденційної інформації та комерційної таємниці в приватному підприємстві «Моноліт», затвердженої директором підприємства; актами проведення комплексної спеціальної перевірки приміщень (а.а.с.41-54, т.2) підтверджується факти придбання позивачем вказаних послуг та їх зв'язок з організацією і веденням   виробництва, що є визначальною умовою для віднесення в податковому обліку витрат на придбання цих послуг до валових витрат.

Оскільки підставою для зменшення в податковому обліку позивача з податку на додану вартість податкового кредиту на 107399,00 грн. по операціях з придбання субпідрядних робіт у ТОВ «Хімреммонтаж», ПП «Торговий дім», ПП «Атлес ЛТД», ПП «Чорноморгарант» (квітень, травень 2003 року), на 1749,00 грн. по операціях з придбання послуг у ТОВ «Бакарнея» ( липень, серпень, вересень 2003 року), на 6996,00 грн. по операціях з придбання послуг у ТОВ «Лівол» (липень 2003 року – червень 2004 року), на 14321,00 грн. по операціях з придбання послуг у ТОВ «Фортуна»  (грудень 2003 року) слугував висновок контролюючого органу відсутність у витрат на придбання цих робіт та послуг ознак валових витрат, відповідне зменшення за наслідками перевірки сум податкового кредиту, задекларованого позивачем за вказані звітні податкові періоди, є неправомірним.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки шляхом співставлення показників підсумкових відомостей витрачення ресурсів (фактична відомість М-29), актів виконаних робіт по кожному з об’єктів, будівництво яких здійснювалось позивачем ( 80-ти та 120-ти квартирні житлові будинки по вул. Щорса, 125 в м. Одесі, виробничо-адміністративні будівлі на території вільної економічної зони «Порто-Франко»), з даними бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей щодо списаних матеріалів на будівництво цих об’єктів ( рахунок 25 «будівельні матеріали») за 2-4 квартали 2003 року, 9 місяців 2004 року виявлено перевищення вартості списаних (фактично використаних) порівняно з наявними в бухгалтерському обліку будівельних матеріалів загальною вартістю 813934,00 грн. Оскільки будівельні матеріали на вказану суму не були оприбутковані позивачем в реєстрах бухгалтерського обліку, вони не враховувались в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець кожного із вказаних звітних податкових періодів, внаслідок чого валові витрати позивача за ці періоди були завищені на загальну суму 1276,1 тис. грн.

Невідповідність даних підсумкових відомостей витрачення ресурсів (фактична відомість М29) даним матеріального обліку товарно-матеріальних цінностей позивача в розрізі кожного із вказаних об’єктів, окремих будівельних матеріалів (за видами, кількісними та вартісними вимірниками) зафіксована контролюючим органом в додатках № 6 та № 8 до акту перевірки ( а.а.с.71-75, 77 т.1).

Позивачем ця невідповідність не спростована.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв’язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Факт використання позивачем будівельних матеріалів вартістю на 813934,00 грн. більше, ніж було оприбутковано, правомірно оцінений судом першої інстанції як підстава відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» для збільшення валового доходу в податковому обліку позивача на вказану суму за ознаками безоплатно отриманих товарів, оскільки використання товарно-матеріальних цінностей передбачає перш за все їх наявність, а отже і придбання (виготовлення), а недоведеність позивачем витрат на придбання будівельних матеріалів на вказану суму дає підстави для висновку про отримання їх на безоплатній основі.

При оцінці доказів суд апеляційної інстанції не звернув увагу на непослідовність доводів позивача стосовно причин невідповідності вартості фактично використаних (списаних) будівельних матеріалів даним бухгалтерського обліку щодо оприбуткування таких матеріалів. Так, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, а також звертаючись до суду з позовом, позивач пояснював таку невідповідність тим, що оприбуткування будівельних матеріалів ним здійснювалося, але в інших, наступних звітних періодах по факту надходження від постачальників матеріалів первинних документів на їх відпуск. Посилання ж позивача на отримання будівельних матеріалів вартістю 813934,00 грн. за договорами про дольову участь у будівництві житла, укладеними з Резніковою Л.І., яка, як свідчать матеріали справи, є директором ПП «Моноліт», мало місце під час апеляційного перегляду справи при тому, що вказані договори не були пред’явлені контролюючому органу під час перевірки, так само як і суду першої інстанції.

Як наслідок не оприбуткування будівельних матеріалів на вказану суму, позивачем в порушення пункту 5.9 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати в податковому обліку за 2-4 квартали 2003 року, 9 місяців 2004 року на 1276,1тис. грн.

Судом встановлено, що позивач в податковому обліку за 2 квартал 2003 року двічі відніс до валових витрат 46137,00 грн., що складає вартість будівельних робіт на спорудженні 70-ти поверхового будинку по вул.. Щорса, 125/3 в м. Одесі, замовником яких була військова частина А 1206, та до податкового  кредиту ПДВ в сумі 9227,00 грн., сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням цих робіт, а саме: на підставі акту № 1 типової форми №КБ-2В за квітень 2003 року, підписаного на користь субпідрядної організації – ПП «Торговий дім», та на підставі акту б/н типової форми КБ-2В за травень 2003 року, підписаного на користь ТОВ «Хімреммонтаж», субпідрядника за виконаними роботами (додаток № 7 до акту перевірки, а.с.76, т.1).

Висновок суду апеляційної інстанції, що позивач самостійно виправив допущену помилку шляхом зменшення сум валових витрат та податкового кредиту на 46137,00 грн. та 9227,00 грн. в наступних звітних періодах, не може бути визнаним таким, що відповідає ст. ст. 69, 72, 86 КАС України, оскільки зроблений без посилання на будь-які докази, що підтверджують цю обставину, у зв’язку з чим факт коригування позивачем показників  податкового обліку на вказані суми не може вважатися встановленим.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про заниження позивачем оподатковуваного прибутку за 2 квартал 2003 року на 46137,00 грн. внаслідок завищення на цю суму валових витрат, за 2-4 квартали 2003 року, 9 місяців 2004 року на 813934,00 грн. внаслідок заниження валового доходу на цю суму та на 1276100,00 грн. внаслідок завищення на цю суму валових витрат, а всього на 2136171,00 грн., у зв’язку з чим донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 534042,75 грн. ( 2136171,00 :100х25) є правомірним.

Розмір штрафних санкцій, накладених на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв’язку з вище вказаними порушеннями податкового законодавства, з врахуванням встановлених цією нормою розмірів штрафних (фінансових) санкцій складає 256561,08 грн. (1.2136171,00-235417,00-182995,00=1717759,00 грн., де 2136171,00 грн. – загальна сума заниженого оподатковуваного прибутку, 235417,00 грн. та 182995,00 грн. – суми заниженого оподатковуваного прибутку (внаслідок заниження валового доходу  та завищення валових витрат по будівельним матеріалам, фактичне використання яких перевищує вартість оприбуткованих) за 3 квартал 2004 року; 2. 1717759,00 грн.:100х25=429439,75 грн. – загальна сума податку на прибуток, що підлягає донарахуванню за 2-4 квартали 2003 року та 1-2 квартали 2004 року; 3. 429439,75 грн.:100х50=214719,88 грн. – сума штрафних (фінансових)санкцій; 4.(235417,00+182995,00):100х25= 104603,00 грн - сума податку на прибуток, що підлягає донарахуванню за 3 квартал 2004 року; 5. 104603,00 :100х40=41841,20 грн. – сума штрафних (фінансових) санкцій; 6. 214719,88 +41841,20 =256561,08 грн.).

Правомірним також є донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 9227,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4613,50 грн. (9227,00:100х50=4613,50 грн.).

З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2005 № 0004282301/0, від 02.08.2005 № 0004282301/1, від 13.10.2005 № 0004282301/2 на суму податкового зобов’язання з податку на прибуток 1178416,17 грн., в тому числі основний платіж 814657,25 грн. (1348700,00 -534042,75=814657,25) та штрафні (фінансові) санкції 363758,92 грн. (620320,00-256561,08=363758,92); податкових повідомлень-рішень від 02.08.2005 № 0004292301/1, від 13.10.2005 № 0004292301/2 на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість 545331,50 грн., в тому числі основний платіж 325478,00 грн. ( 334705,00 -9227,00=325478,00) та штрафні (фінансові) санкції 219853,50 грн. ( 224467,00 -4613,50=219853,50);податкового повідомлення-рішення від 13.10.2005 № 0009112301/0.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 26.05.2005 № 0004292301/0 було скасовано рішенням ДПА в Одеській області від 03.10.2005 № 16972/25-0007  в частині основного платежу в сумі 16887,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8445,00 грн., а тому в силу підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст.6 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається відкликаним, провадження у справі в частині позовних вимог про скасування цього податкового повідомлення-рішення підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України.

Згідно зі ст. 225 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст.157, 220, 223, 225, 228, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити частково; змінити постанову господарського суду Одеської області від 28.02.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2006; позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси  від 26.05.2005 № 0004282301/0, від 02.08.2005 № 0004282301/1 та від 13.10.2005 № 0004282301/2 на суму податкового зобов’язання з податку на прибуток 1178416,17 грн., у тому числі основний платіж - 814657,25 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 363758,92 грн.; від 02.08.2005 № 0004292301/1 та від 13.10.2005 № 0004292301/2 на суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість 545331,50 грн., в тому числі основний платіж - 325478,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 219853,50 грн.;  від 13.10.2005 № 0009112301/0 повністю.

Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси  від 26.05.2005 № 0004292301/0 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Є.А.Усенко

Судді                                                             підпис                                    Л.І.Бившева

                                                                       підпис                                    М.І.Костенко

                                                                       підпис                                    Н.Є.Маринчак

                                                                       підпис                                    А.О.Рибченко