Постанова № 3859919, 27.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                       К/С  № К-35452/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                    ПОСТАНОВА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

27.05.2009 р.                                                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

  Костенка М.І.

  Сергейчука О.А.

                                      Степашка О.І.

при секретарі          Кризі В.О.

за участю представника

відповідача: Ясніцької Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Септима»

на постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.08.2006 р.

та ухвалу  Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р.

у справі № 20-3/243

за позовом Приватного підприємства «Септима»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                        ВСТАНОВИВ:

            Постановою Господарського суду міста Севастополя від 17.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р., у задоволенні позову відмовлено.

          ПП «Септима» подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Севастополі №0000492600/0 від 26.07.2005 р.

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом УДП УПМ ДПА у м. Севастополі № 109/26-207/23445165 від 19.07.2005р. позапланової документальної перевірки ПП «Септима» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Каноб» за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2004 р. і ПП «Рептон» за період з 01.01.2003 р. по 31.03.2003 р., в ході якої встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у необґрунтованому включенні до складу податкового кредиту у лютому 2003 році та березні 2004 року суми податку на додану вартість, які непідтверджені необхідними розрахунковими документами, що зумовило заниження податку на додану вартість у сумі 41324,67грн.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що реєстраційні, засновницькі документи ПП «Рептон» та ПП «Каноб» рішеннями районного суду від 25.05.2005р. та від 22.02.2005 р. (відповідно) визнані недійсними з моменту державної реєстрації. 

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492600/0 від 26.07.2005 р. про визначення ПП «Септима» податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 41324,67 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 20662,34 грн.

Відмовляючи у позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання недійсними у судовому порядку установчих документів та свідоцтв платника податку на додану вартість ПП «Рептон» та ПП «Каноб» за тих обставин, що у господарських операціях від імені цих осіб діяли особи, які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності, свідчить про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних цими особами.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності у платника податку на додану вартість права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих особою, установчі документи якої та свідоцтво платника податку на додану вартість були визнані недійсними вже після здійснення господарської операції.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції, та висновку про неправомірність включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах виконання договору.

         У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Як було достеменно встановлено судами попередніх інстанцій, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Суди попередніх інстанцій при вирішення даного спору не врахували, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентований п. 7.4, п. 7.5, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, у судів були відсутні підстави для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.                                          

         Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                                 ПОСТАНОВИВ :

        Касаційну скаргу Приватного підприємства «Септима» задовольнити.

        Постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.08.2006 р. та ухвалу  Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. скасувати.

        Прийняти нову постанову.

        Позов задовольнити повністю.

        Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Севастополі №0000492600/0 від 26.07.2005 р.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Септима» судові витрати зі сплати державного мита за звернення з позовною заявою, апеляційною та касаційною скаргами у загальній сумі 6,80 грн.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

        Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                        Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                                  Л.В. Ланченко

                                                                       М.І. Костенко

                                                                       О.А. Сергейчук

                                                                       О.І. Степашко