Постанова № 38597247, 25.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

25 лютого 2014 року Справа № 814/5300/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Зощак В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доЦентрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020 Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-В, м. Миколаїв, 54055 провизнання невідповідними та протиправними дій, стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Кашніковича А.Г.,

від відповідача: Хмельницького В.С.,

прокурор: Лютої А.В.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - ВДВС), Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив:

- визнати протиправними дії Центрального ВДВС що полягали у наданні на його письмові звернення відповідей які не відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян»;

- зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції повторно розглянути його звернення і надати аргументовані відповіді у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян»;

- стягнути моральну шкоду у сумі 10000 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що будучи стороною виконавчого провадження - «боржником» чотири рази звертався до державного виконавця з Заявами в межах закону України «Про звернення громадян». Але жодної вмотивованої відповіді на питання що ним були порушенні в заявах він не отримав. Відповіді на його Заяви не відплітали вимогам Закону України «Про звернення громадян» , а саме державні службовці не вмотивовували прийнятих рішень за результатами розгляду його Заяв та не повідомляли про порядок оскарження таких рішень, окрім того відповіді на його Заяви носили формальний характер. В результаті таких неправомірних дії державних виконавців, права позивача були порушенні, а саме: порушено право на оскарження прийнятих державним виконавцем рішень, порушено право на отримання інформації щодо ходу виконання відносно виконавчого провадження де він є стороною виконавчого провадження тощо. Позивач зазначає, що такі неправомірні дії ВДВС спричинили його як громадському діячу негативний імідж, він переживав, був подразнений, що негативно вплинуло й на сімейні стосунки а все разом призвело до моральних страждань. Позивач оцінює моральні страждання у 10 000 грн. та просить суд стягнути з Державного бюджету України суму завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували, надали суду письмові заперечення та пояснення в судовому засіданні.

Прокурор , що приймав у частині у справі, підтримала позицію Державного казначейства, та вважає, що позивачем не обґрунтована сума моральної шкоди, а від та к позов у цій частині не належить задоволенню.

Вислухавши сторін та їх представників, дослідивши докази що містяться у справі судом встановлено:

20.08. 2013 року та 27.08.2013 року позивач направив до Центрального ВДВС чотири заяви, в яких зокрема просив орган виконавчої служби надати йому детальний звіт про хід виконання рішення суду, повідомляв про свою адресу, про можливість наявності підстав для зупинення виконавчого провадження, про наявність підстав його закінчення, та заява з клопотанням про зупинення виконавчого провадження тощо.

На ці свої звернення він отримав відповіді від органу виконавчої служби:

- від 02.09.2013р. №01.05.26609/14, де йому було роз'яснено ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» (права сторін виконавчого провадження) та запропоновано з'явитися до органу ДВС у приймальні дні.(а.с.6-6а);

- від 02.09.2013р. №01.05.26613/14, яким йому було повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження (а.с.7-7а);

- від 02.09.2013р. №01.05.26610/14, яким йому було повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження;(а.с.8-8а);

- від 02.09.2013р. №01.05.26612/14, яким йому було повідомлено про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження.(а.с.9-9а).

Як вбачається з тексту наданих позивачу відповідей, у них містять тільки висновки до яких прийшли посадові особи під час розгляду отриманих заяв.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

В той же час сторони виконавчого провадження не позбавлені права звертатися зі зверненнями до органів ДВС в порядку, передбаченому законодавством України про звернення громадян.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що орган ДВС на звернення позивача надав йому відповіді про відмову у заявлених вимогах, але такі відмови оформлював звичайними листами, які направлялися за його адресою, без посилання на будь який Закон та без жодного вмотивування своїх висновків (прийнятих рішень).

За правовою суттю рішенням є волевиявлення особи з приводу певної вимоги, яка може бути або задоволена, або не задоволена, або спрямована на розгляд до іншого уповноваженого суб'єкта права.

Отже відмовляючи позивачу у задоволенні його заяв про надання звіту про хід виконавчого провадження, про зупинення виконавчого провадження та про його завершення орган ДВС по суті приймав рішення про відмову у задоволення клопотання позивача, викладеного у відповідному зверненні громадянина.

При цьому, виходячи з предмету позову, при даному судовому розгляді суд не надає оцінки правомірності чи неправомірності відповідних рішень органу ДВС по суті, оскільки це не є предметом позову.

Однак при наданні позивачу відповідей на його звернення ці відповіді не в повній мірі відповідали вимогам Закону України «Про звернення громадян».

Так, у листі органу ДВС від 02.09.2013р. №01.05.26609/14 не надано обґрунтування неможливості (або не можливості) надання звіту по виконавчому провадженню з посиланням на норми законодавства, не роз'яснений порядок оскарження прийнятого рішення про відмову в задоволенні такого прохання заявника.

У листах від 02.09.2013р. №01.05.26613/14, від 02.09.2013р. №01.05.26610/14, від 02.09.2013р. №01.05.26612/14 не викладені мотиви відмови в задоволенні вимог заявника, відсутнє посилання на положення законодавства та не роз'яснений порядок оскарження прийнятого рішення про відмову в задоволенні вимог заявника.

Такі порушення можуть призвести до унеможливлення (звуження) права громадянин у випадку їх юридичної необізнаності.

Тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме необхідно визнати протиправними дії відповідача, які виразилися у наданні позивачу відповідей від 02.09.2013р. №01.05.26609/14, від 02.09.2013р. №01.05.26613/14, від 02.09.2013р. №01.05.26610/14, від 02.09.2013р. №01.05.26612/14 на звернення позивача, які не повністю відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян», а саме не містять посилання на Закон і викладення мотивів відмови, а також не містять роз'яснення порядку оскарження прийнятих рішень. У зв'язку з чим необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 20.08.2013 року та 27.08. 2013 року та повідомити його про наслідки розгляду його звернень у порядок і строки передбачені законодавством.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь Позивача спричиненої йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача суд зауважує, що

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не надано доказів, яки б свідчили про спричинення йому моральної шкоди що дає можливість суду визначити її розмір, або погодитися з розміром визначеним позивачем у позові.

Посилання позивача на ті обставини, що він як громадський діяч, через неправомірні дії відповідача, втрачає свій вплив на процеси у громаді і суспільстві, що його імідж від того псується , а від так він зазнає моральних страждань є недостатніми для підтвердження моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

Крім того, сам факт поновлення прав позивача є достатньою компенсацією втрат немайнового характеру, яких він міг зазнати у зв'язку з порушенням його прав. Також слід зазначити, що у позивача є достатньо визначених Законом способів відновити своє порушене право, шляхом повторних звернень до ВДВС з заявами, шляхом використання своїх процесуальних прав як сторони виконавчого провадження, шляхом звернення до вищестоящих керівників з заявами тощо.

Отже позивні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не належать задоволенню.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 87-94, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, які полягали у неналежному наданні ОСОБА_1 відповідей на його звернення від 02.09.2013р. №01.05.26609/14, від 02.09.2013р. №01.05.26613/14, від 02.09.2013р. №01.05.26610/14, від 02.09.2013р. №01.05.26612/14, як такі, що не містять посилання на Закон, не вмотивовані, а також не містять роз'яснення порядку оскарження прийнятих рішень.

Зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 20 серпня 2013 року та 27 серпня 2013 року та повідомити його про наслідки розгляду його звернень у порядок і строки передбачені законодавством.

В решті позовних вимог - відмовити.

Відшкодувати ОСОБА_1 судовий збір у сумі 68,82 грн за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 27.02.2014 року