Ухвала суду № 38593947, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 року м. Київ К/9991/76676/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року

у справі № 2а-9080/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»

до Київської регіональної митниці

про скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако» (далі - ТОВ «Фармако»; позивач) до Київської регіональної митниці (далі - Київська регіональна митниця; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення № 160 від 02 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Київська регіональна митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «Фармако» вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200» за період з 01 січня 2009 року по 06 травня 2010 року, за результатами якої складено акт № к/18/10/100000000/20037376 від 26 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення № 160 від 02 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 8 465,86 грн. (8 062,72 грн. - основний платіж, 403,14 грн. - штрафні санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 05 квітня 2001 року № 2371-III «Про митний тариф України» з огляду на те, що при митному оформленні препаратів «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200» декларантом допущено методологічну помилку, а саме - невірно визначено код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

При цьому відповідач вказував про те, що імпортовані позивачем товари не відносяться до лікарських засобів та не можуть класифікуватись згідно з УКТЗЕД за кодом 3004 90 11 00 із застосуванням ставки ввізного мита на рівні 0 відсотків, а повинні класифікуватись згідно з УКТЗЕД за кодом 2106 90 92 00 та ставка ввізного мита, відповідно, повинна складати 8 відсотків.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 19 статті 1 МК України визначено, що митними процедурами є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно із статтею 4 Закону України від 05 лютого 1992 року № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - Закон № 2097-XII) товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 17 Закону № 2097-XII передбачено, що мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 313 МК України передбачено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Згідно з пунктом 17 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - Порядок), при митному контролі здійснюється, зокрема, перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами).

При цьому пунктом 25 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку передбачено, що посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо потребують проведення такого огляду.

Відповідно до статті 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

Однак, як встановлено судами, доказів на підтвердження подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митним органам при декларуванні препаратів «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200» відповідачем не надано, а також не доведено того факту, що виявлена методологічна помилка при класифікації імпортованих товарів була наслідком саме протиправних дій ТОВ «Фармако».

А відтак, оскільки митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товари до певного коду товарної номенклатури та пропустили їх на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з виявленням методологічної помилки стосовно класифікації відповідних товарів.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.