Ухвала суду № 38593918, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/9991/72120/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року

у справі № 0670/1098/11

за позовом Приватного підприємства «Транспортна компанія ВГ-Транс»

до Житомирської митниці

про скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Транспортна компанія ВГ-Транс» (далі - ПП «ТК ВГ-Транс»; позивач) до Житомирської митниці (далі - Житомирська митниця; відповідач) задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення № 9 від 02 квітня 2009 року та № 10 від 02 квітня 2009 року. Відшкодовано ПП «ТК ВГ-Транс» з Державного бюджету України 6,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Житомирська митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку правильності визначення податкових зобов'язань ПП «ТК ВГ-Транс» за раніше поданими вантажними митними деклараціями, за результатами якої складено акт № 2/9/101000000/35099735 від 08 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення № 9 від 02 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 11 562,66 грн. (11 012,06 грн. - основний платіж, 550,60 грн. - штрафні санкції), та податкове повідомлення № 10 від 02 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 2 312,53 грн. (2 202,41 грн. - основний платіж, 110,12 грн. - штрафні санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог розділу XVII Закону України від 05 квітня 2001 року № 2371-III «Про митний тариф України» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України), статті 4 Закону України від 05 лютого 1992 року № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України), підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України) у зв'язку із заниженням сум податкових зобов'язань із ввізного мита та з податку на додану вартість з огляду на те, що при митному оформленні вантажного автомобіля марки «RENAULT midlum» декларантом в графі 34 вантажної митної декларації зазначено Францію як країну походження імпортованого транспортного засобу та застосовано пільгову ставку ввізного мита на рівні 10 відсотків без надання при цьому сертифікату про походження товару та декларації про походження товару, що, на переконання митного органу, свідчить про те, що походження товару є невідомим.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 19 статті 1 МК України передбачено, що митними процедурами є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно із статтями 276, 277 МК України країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Статтею 283 МК України передбачено, що сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити: 1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару; 2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

Відповідно до статті 86 МК України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Як з'ясовано судовими інстанціями, вантажну митну декларацію № 101000003/8/000745, на підставі якої підприємством імпортовано спірний транспортний засіб та в якій зазначено виробника вантажного автомобіля («RENAULT VEHICULES INDUSTRIELS») і країну походження (Франція), відповідачем прийнято про що, зокрема, свідчить відтиск штампа Житомирської митниці. На підтвердження країни походження автомобіля ПП «ТК ВГ-Транс» надано сертифікат походження № 910574.

Доводи касаційної скарги про те, що фактично сертифікат про походження товару (вантажного автомобіля марки «RENAULT midlum») надано після проведення камеральної перевірки - 17 лютого 2009 року спростовуються долученим підприємством до матеріалів справи листом № 13 від 25 грудня 2008 року, на якому є відтиск штампа відповідача з вхідним номером - 2740/10-24 і датою отримання - 25 грудня 2008 року.

Крім того, в самому акті перевірки № 2/9/101000000/35099735 від 08 січня 2009 року митним органом підтверджено, що країною-виробником імпортованого позивачем транспортного засобу є Франція.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської митниці відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.