Ухвала суду № 38593904, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/9991/34981/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року

у справі № 2а-6211/09/1470

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Екватор»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Завод «Екватор» (далі - ВАТ «Завод «Екватор»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00005736/1 від 06 серпня 2008 року та № 00017936/2 від 17 жовтня 2008 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ «Завод «Екватор» суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Завод «Екватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 381/36/14308032 від 23 травня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005736/1 від 06 серпня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 24 620,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 474,75 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 00017936/2 від 17 жовтня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 105 117,00 грн. (70 078,00 грн. - основний платіж, 35 039,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Завод «Екватор» підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості ремонту основних фондів на підставі актів виконаних робіт, які не містять повного переліку проведених робіт на об'єкті, що ремонтується, обсягу та вартості за кожним видом ремонту, а містять лише загальне найменування робіт та їх вартість.

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання обладнання кондиціювання повітря у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГИДА СТИЛ», з підстав відсутності транспортної документації, яка б підтверджувала фактичну передачу товару.

Крім того, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку за проведеними з ТОВ «ЕГИДА СТИЛ» господарськими операціями, відповідач посилався на неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента з питань взаємовідносин з ВАТ «Завод «Екватор» у зв'язку з ненаданням ним жодних первинних документів, а також на пояснення директора ТОВ «ЕГИДА СТИЛ» щодо його необізнаності про місцезнаходження первинних та реєстраційних документів, податкової звітності та печатки товариства.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що фактичне виконання ремонтних робіт підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, що складені у відповідності до вимог частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV, та додатками до зазначених актів, в яких вказано калькуляцію з обсягами та вартістю виконаних робіт. Судами встановлено також наявність у підрядника (Дочірнього підприємства «КОВІН БУД») відповідної ліцензії на будівельну діяльність.

В свою чергу, реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ЕГИДА СТИЛ» засвідчується належним чином оформленими видатковою накладною, податковими накладними, платіжними дорученнями, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Що стосується доводів відповідача про безтоварний характер проведених господарських операцій з підстав ненадання позивачем транспортної документації, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли їх до уваги, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару, як у розглядуваній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що вказаною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не придбання товару.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення спірних господарських операцій, що, в свою чергу, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від правильності ведення контрагентом бухгалтерського та податкового обліку, висновок судів про необхідність визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.