Ухвала суду № 38593884, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/800/65703/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року

у справі №826/9875/13-а

за позовом Комунального підприємства «Грушківське» Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації (надалі - КП «Грушківське»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС №0004262207 та №0004272207 від 12 червня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 вересня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС №0004262207 та №0004272207 від 12 червня 2013 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, КП «Грушківське» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Грушківське» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Константа Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2013 року.

За підсумками перевірки складено акт №2500/22.7-35756939 від 29 травня 2013 року, в якому зазначено порушення позивачем вимог ст.139, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати робіт за договорами, укладеними з ТОВ «Константа Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом періоду з січня 2012 року по травень 2012 року позивач уклав ряд договорів з ТОВ «Константа Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» на виконання робіт із заміни запірної арматури систем холодного та гарячого водопостачання, улаштування металевих дверей у підвалах, ремонту електрощитових. Розрахунки за виконані роботи КП «Грушківське» було здійснено шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включено до валових витрат та податкового кредиту.

На думку податкового органу, оскільки свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані ТОВ «Константа Інкорпорейтед» - 03 квітня 2013 року, ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» - 09 січня 2013 року, а актами невиїзної позапланової перевірки від 01 березня 2013 року та про неможливість проведення зустрічної звірки від 01 березня 2013 року встановлено відсутність у ТОВ «Константа Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.134 та ст.185 Податкового кодексу України, то позивачем були завищені валові витрати на суму в розмірі 582760,90грн. та податковий кредит на суму в розмірі 116552,18грн.

В силу приписів пп.138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - п.138.9, пп.138.10.2 - пп.138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2 та п.138.11 цієї статті, п.140.2 - п.140.5 ст.140, ст.142 і ст.143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених розділом II цього Кодексу документів.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.«а» п.198.1 та п.198.2 ст.198 вказаного кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням/будівництвом/спорудженням основних фондів, основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого/нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями або іншими передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу документами. Дані положення врегульовані п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Константа Інкорпорейтед» позивачем надані копії ряду договорів підряду, протоколів узгодження договірних цін, локальних кошторисів, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, податкових накладних, платіжних доручень №195 від 12 лютого 2012 року, №290 від 07 березня 2012 року, №315 від 16 березня 2012 року.

Крім того, з метою доведення товарності господарських операцій з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» позивачем також були надані копії ряду договорів підряду, протоколів узгодження договірних цін, локальних кошторисів, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, податкових накладних, а також відповідних платіжних доручень.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що аналіз наданих позивачем податкових накладних, актів виконаних робіт, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки.

Тобто, зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

При цьому, на момент проведення перевірки у КП «Грушківське» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам.

Отже, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

До того ж, колегією суддів апеляційної інстанції слушно зауважено, що подальше анулювання свідоцтв платників податку на додатку вартість ТОВ «Константа Інкорпорейтед» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не призвело до недійсності укладених угод та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС №0004262207 та №0004272207 від 12 червня 2013 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов