Рішення № 38592992, 10.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження:№ 22ц/790/1343/14 Головуючий 1 інст. -Малихін О.О.

Справа №630/1012/13-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: визнання права власності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

при секретарі Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - в особі представника ОСОБА_4 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Люботинської міської ради Харківської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спільне майно подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який подалі уточнила та просила встановити юридичний факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 побудований нею та ОСОБА_3 під час шлюбу, тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а також просила визнати за нею, ОСОБА_5, право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.

В обгрунтування позову посилалася на те, що під час шлюбу з ОСОБА_6 з 2008р. до 2011р. вони побудували вищевказаний житловий будинок, провели до нього комунікації: воду, газ, теплопостачання. В цьому житловому будинку вона з чоловіком ОСОБА_3 та їх сином ОСОБА_7 проживали з 2011 року до квітня 2013 року ( до розірвання шлюбу з відповідачем), у зв'язку з чим останній перешкоджає їй в оформленні документів на спірний житловий будинок як спільне майно подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 позов не визнав, посилаючись на те, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташовано два житлових будинка. Спірний житловий будинок побудований ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з ОСОБА_5 за період з квітня по липень 2013 року, і будівництво цього житлового будинку не завершено. Вказаний житловий будинок є самочинно побудованим, не введений в експлуатацію, тому визнання права власності на нього неможливо.

Розгляд справи відбувся за відсутністю представника Люботинської міської ради Харківської області.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 24 грудня 2013 року

позов ОСОБА_5 задоволено: встановлено, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, побудований подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 під час шлюбу.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Зазначає, що судом не враховано, що спірне майно не має статусу нерухомого майна, оскільки є незакінченим об'єктом будівництва, не прийнято до експлуатації та не заінвентврізована в БТІ, не має правовстановлюючих документів нерухомого майна.

При цьому встановивши факт самочинного будівництва вказаного будинку, суд першої інстанції безпідставно та в порушення вимог ст.. 331, ч.ч.1.2 ст. 376 ЦК України визнав за позивачкою право власності на ? частину цього будинку.

Вказує, що судом порушені й вимоги ст.ст. 256-258 ЦПК України.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно статті 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим оскаржуване рішення в повному обсязі не відповідає цим вимогам.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок був збудований під час шлюбу сторін, є об'єктом завершеного будівництва, оскільки до будинку підведені всі комунікації, і право власності на який виникне для сторін з моменту здійснення реєстрації права власності на будинок, а не після введення його в експлуатацію, і тому відповідно до ст.ст. 60,70 СК України є їх спільною сумісною власністю, частки на який є рівними.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Підстави набуття права власності зазначені в статті 328 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.08.1995 року до 29.04. 2013 року, мають сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташований дерев'яний житловий будинок літ. «Б-1» загальною площею 23,70 кв.м, житловою площею 17,8 кв.м з допоміжними будівлями та спорудами, який належить відповідачу ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 18.01. 2010 р, яке видане замість договору про поділ нерухомого майна від 15.03.2008 р.

Згідно довідки КП « Люботинське БТІ» від 30.09. 2013 р. № 101 за архівними даними житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 в цілому на підставі свідоцтва про право власності (САС-047212) від 18.01. 2010 р, виданого виконкомом Люботинської міської ради. На земельній ділянці зведений новий житловий будинок. Відомості про підставу зведення нового житлового будинку в архівах КП « Люботинське БТІ» відсутні. Відомості про реєстрацію вищезазначеного житлового будинку в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні. Виготовити технічний паспорт та повідомити дійсну вартість неможливо, оскільки власник будинку не надав дозволу на його інвентаризацію.

Зазначені обставини не спростовували в суді апеляційної інстанції і представники сторін.

Визнаючи на підставі ст.. 331 ЦК України спірний будинок об'єктом завершеного будівництва, суд першої інстанції помилково виходив з того, що до цього будинку приєднані всі комунікації, придатний для проживання, і сторони проживали в ньому, а відповідач продовжує користуватися ним.

Такий висновок суду зроблений порушення вимог ч.1 ст. 182, ст. 331 ЦК України

та Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, наявності технічного висновку про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, введення новоствореного нерухомого майна в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч.3 ст. 331 ЦК), можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку не передбачено ст. 331 ЦК України, тому

у разі неприйняття збудованого будинку до експлуатації, і як наслідок не проведення його реєстрації в органах БТІ, такий будинок не може бути об'єктом права спільної сумісної власності.

Висновки суду першої інстанції про те, що визнання за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частину спірного будинку не звільняє її від обов'язку прийняти в подальшому цей будинок в експлуатацію згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатащю закінчених будівництвом об'єктів, яким передбачено, що коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймаеться в експлуатащю згідно з цим Порядком, є помилковими, оскільки ОСОБА_5 не заявляла позовних вимог про визнання за нею права власності на частину спірного будинку як самочинного будівництва.

Тому позовні вимоги ОСОБА_5 та висновки районного суду щодо визнання за ОСОБА_5 право власності на 1\2 частину спірного будинку як новоствореного об'єкту завершеного будівництва, не ґрунтуються на вищезазначених нормах права.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу недобудованого будинку, будівництво якого розпочато за час шлюбу, такий будинок може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за позовом одного з них.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі за № 6-37 цс 13.

Однак таких вимог щодо поділу недобудованого будинку, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_5 до суду не заявляла, тому відповідно до вимог ст.. 11 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує спір в межах заявлених позовних вимог, та відмовляє ОСОБА_5 в задоволенні заявлених нею позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 грудня 2013 року скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Люботинської міської ради Харківської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спільне майно подружжя.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: