Вирок № 38592906, 08.05.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 1/263/37/2014

Справа № 263/11854/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарях Марцині Д.С., Сіренко Ю.В., Нікіфорової Н.А., за участю прокурорів Івченко Д.В., Балджи О.М., захисника ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївки Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, розлученого, працюючого координатором - аналітиком ПП «Лев-тур К», раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_23 в березні 2005 року в денний час, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в приміщенні офісу №2, розташованого по вул. Громовій № 62, в Жовтневому районі м. Маріуполя, по місцю розташування фірми «Інтертревел-91», директором якої він був, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу фірми, що належить йому, з наміром неповернення боргу, заволодів грошовими коштами ОСОБА_24, в сумі 5000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на березень 2005 року склало 26495,00 грн. При цьому діючи єдиним наміром, спрямованим на заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, розуміючи, що ОСОБА_24 довіряє йому і відноситься поважно, скориставшись даною довірою, в квітні 2006 року, в денний час, не повертаючи попередню суму, знаходячись в приміщенні офісу №2, розташованого по вул. Громовій № 62, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу фірми, що належить йому, з наміром неповернення боргу, заволодів грошовими коштами ОСОБА_24 в сумі 5000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на квітень 2006 року склало 25250,00 грн. Потім в квітні 2007 року, в денний час, при вищезгаданих обставинах, ОСОБА_23 знову, з тих же підстав, не повертаючи попередні суми, заволодів грошовими коштами ОСОБА_24 в сумі 5000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на квітень 2007 року склало 25250,00 грн. Так само 04.03.2008 року, в денний час, не повертаючи попередні суми, ОСОБА_23 знову, знаходячись в приміщенні офісу №2, розташованого по вул. Громовій № 62 в Жовтневому районі, м. Маріуполя, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу фірми, що належить йому, та поставивши потерпілого ОСОБА_24 перед вибором, що у разі відмови в позиці грошових коштів, він просто не здатний буде повернути йому попередні суми позики, заволодів грошовими коштами ОСОБА_24 в сумі 5000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 04.03.2008 року склало 25250,00 гри. Таким чином, в період часу з березня 2005 року по 04.03.2008 року ОСОБА_23, діючи єдиним наміром, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_24 на загальну суму 20000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ з урахуванням зміни курсу склало 102245,00 грн., що є великим розміром. При цьому за вказаний період часу ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на погашення вищезгаданої суми, а також на розвиток туристичного бізнесу фірми, що належить йому, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 28.02.2007 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, скориставшись тим, що ОСОБА_2 знає його тривалий період часу і довіряє йому, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу фірми «Інтертревел - 91», що належить йому, з наміром неповернення боргу, приховавши від ОСОБА_2 свою неплатоспроможність, знаходячись в приміщенні Маріупольської філії ЗАТ «Банк Біг Енергія», розташованого в будинку № 47, по вул. Артема в Жовтневому районі м. Маріуполя, згідно договору іпотеки № 23/10-02-2007, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 в сумі 125000 гривень, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальний збиток на вищезгадану суму, що є особливо великим розміром. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на погашення вищезгаданої суми, а також на розвиток туристичного бізнесу фірми, що належить йому, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 16.03.2007 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, скориставшись тим, що ОСОБА_3 знає його тривалий період часу і довіряє йому, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу, фірми «Інтертревел - 91», що належить йому, з наміром неповернення боргу, приховавши від ОСОБА_3 свою неплатоспроможність, знаходячись в приміщенні АКІБ «Укрсиббанк», розташованого в будинку № 110, по вул. 130-ої Таганрозької дивізії в Орджоникідзевському районі м. Маріуполя, згідно договору про надання споживчого кредиту № 11129145000 від 16.03.2007 року, укладеного на підставі договору іпотеки від 16.03.2007 року, на майно ОСОБА_3, а саме квартиру АДРЕСА_1, заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 50000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16.03.2007 року склало 252500 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток на вищезгадану суму, що є особливо великим розміром. При цьому ОСОБА_23 не зробив, ніяких заходів, спрямованих на погашення вищезгаданої суми, а також на розвиток туристичного бізнесу фірми, що належить йому, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 17.04.2007 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в приміщенні офісу № 2, розташованого в будинку № 62 по вул. Громовій в Жовтневому районі м. Маріуполя, розуміючи, що ОСОБА_26 довіряє йому і відноситься поважно, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу фірми, що належить йому, з наміром неповернення боргу, приховавши від ОСОБА_26 свою неплатоспроможність, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_26 в сумі 12250 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 17.04.2007 роки склало 61862,50 гривень, а так само діючи єдиним наміром, направленим на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, не повертаючи попередні суми, 26.04.2007 року за місцем проживання ОСОБА_26 по АДРЕСА_3 заволодів його грошовими коштами в сумі 69690 гривень, а всього на загальну суму 131552,50 гривень, чим заподіяв ОСОБА_27 матеріальний збиток, на вищезгадану суму, що є особливо великим розміром. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на погашення вищезгаданої суми, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 28.08.2007 року, в обідній час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в приміщенні фірми «Інтертревел-91», розташованої в офісі №2, будинку № 62, по вул. Громовій в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_5 в сумі 16412 гривень, чим заподіяв їй матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, в березні 2008 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, скориставшись тим, що ОСОБА_6 знає його тривалий період часу і довіряє йому, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу фірми «Інтертревел - 91», що належить йому, з наміром неповернення боргу, знаходячись в офісі № 2, будинку № 62, розташованого по вул. Громовій в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 в сумі 5500 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на березень 2008 року складає 27775,00 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 значну шкоду на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на розвиток туристичного бізнесу фірми, що належить йому, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 22.07.2008 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись біля будинку № 62, розташованого по вул. Громовій в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_28 в сумі 850 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 22.07.2008 року склало 4114,00 грн., чим заподіяв їй матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 01.10.2008 року, в період часу з 11.00 годин до 14.00 годин, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_7 знає його тривалий період часу і довіряє йому, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в приміщенні офісу, розташованого по вул. Митрополитській, б. 35, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 19500 гривень, чим заподіяв останньому матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 03.03.2009 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в приміщенні кафе «Еллада», розташованого по проспекту Будівельників № 72, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_29 в сумі 6264 гривень, а так само 06.03.2009 року в денний час, діючи єдиним наміром, направленим на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись у вищевказаному місці, під тим же приводом, заволодів грошовими коштами ОСОБА_29 в сумі 4350 гривень. Він же, 11.03.2009 року, в денний час, діючи єдиним наміром, направленим на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись у вищевказаному місці під тим же приводом заволодів грошовими коштами ОСОБА_29 в сумі 6264 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_29, в період часу з 03.03.2009 року по 11.03.2009 року матеріальний збиток на загальну суму 16878 гривень. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 16.03.2009 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в приміщенні кафе «Еллада», розташованого по проспекту Будівельників №72, у Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 в сумі 1000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16.03.2009 року склало 7700,00 гривень, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не вжив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 24.03.2009 року, приблизно о 12.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в центральному корпусі приміщення ПДТУ, розташованого по вул. Університетській, будинок № 7, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_30 в сумі 700 доларів США, а так само 31.03.2009 року, приблизно о 12.00 годині, діючи єдиним наміром, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись у вищезгаданому місці, під тим же приводом, заволодів грошовими коштами ОСОБА_30 в сумі 220 доларів США, а всього на загальну суму 920 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 24.03.2009 роки (курс не змінювався до 31.03.2009 року), склало 7084,00 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_30 матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не вжив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 26.03.2009 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в приміщенні кафе «Челінтано», розташованого по проспекту Леніна № 69, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_31 в сумі 720 доларів США. Так само 31.03.2009 року в денний час, діючи єдиним наміром, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись у вищевказаному місці, під тим же приводом, заволодів грошовими коштами ОСОБА_31 в сумі 200 доларів США, а всього на загальну суму 920 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.03.2009 року (курс не змінювався до 31.03.2009 року), склало 7084,00 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_31 матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не вжив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 26.03.2009 року, приблизно о 14.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись біля приміщення ПГТУ, розташованого по вул. Університетській, № 7, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_32 в сумі 7452 грн., чим заподіяв їй матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 11.04.2009 року, приблизно о 10.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в центральному корпусі Маріупольського гуманітарного університету, розташованого по проспекту Будівельників, № 106, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами: ОСОБА_33 в сумі 6000 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_33 матеріальний збиток, на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, направлених на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 11.04.2009 року, приблизно о 13.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в центральному корпусі ПДТУ, розташованого по вул. Університетській, будинок № 7 в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами ОСОБА_34, в сумі 720 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.04.2009 року склало 5544,00 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_34, матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 24.04.2009 року, приблизно о 16.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в центральному корпусі ПДТУ, розташованого по вул. Університетській, № 7, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами ОСОБА_35 в сумі 920 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 24.04.2009 року склало 7084,00 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_35 матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 28.04.2009 року, приблизно о 08.00 годині, умисне, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_7, заволодів грошовими коштами ОСОБА_15 в сумі 720 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 28.04.2009 року склало 5544,00 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_15 матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 07.05.2009 року, приблизно о 11.00 годин, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в приміщенні Маріупольського гуманітарного університету, розташованого по проспекту Будівельників, № 106, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_16 в сумі 5760 гривень, і потерпілої ОСОБА_17 в сумі 5760 гривень, чим заподіяв потерпілим матеріальний збиток на вказані суми. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 21.05.2009 року, приблизно о 14.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в приміщенні магазина «Білла», розташованого по вул. Митрополитській, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_36 в сумі 500 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 21.05.2009 року склало 3808,05 грн. Він же, так само 22.05.2009 року, приблизно о 14.00 годині, діючи єдиним наміром, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись у вищевказаному місці, під тим же приводом, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_36 в сумі 420 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 22.05.2009 року склало 3198,76 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_36 в період часу з 21.05.2009 року по 22.05.2009 року матеріальний збиток на загальну суму 7006,81 гривень. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 22.05.2009 року, о 9.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в приміщенні магазина «Ком», розташованого по проспекту Металургів, № 100-А, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_37 в сумі 8085 гривень, чим заподіяв останній матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 22.05.2009 року, приблизно о 10.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в приміщенні центрального корпусу ПДТУ, розташованого по вул. Університетській, № 7, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_19 в сумі 500 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 22.05.2009 року склало 3808,05 гривень. Так само він 27.05.2009 року, приблизно о 10.00 годині, діючи єдиним наміром, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись у вищевказаному місці під тим же приводом, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_19 в сумі 4220 гривень, а всього заподіяв останньою матеріальний збиток на загальну суму 8028,05 гривень. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 09.06.2009 року, приблизно о 11.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в приміщенні кафе «Дежавю», розташованого по проспекту Нахімова, № 198, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_38 в сумі 720 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 09.06.2009 роки склало 5480,57 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_38 матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 16.06.2009 року, приблизно о 15.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в приміщенні кафе «Акваторія», розташованого по проспекту Леніна, № 92, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами ОСОБА_20 в сумі 1920 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_20 матеріальний збиток на вказану сумую.При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 01.07.2009 року, приблизно о 12.00 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись біля ТЦ «Обжора», розташованого по проспекту Леніна, № 97, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами ОСОБА_39 в сумі 21300 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_39 матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 16.07.2009 року, приблизно о 11.45 годині, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном, шляхом обману і зловживання довірою, під приводом оформлення туристичної путівки, знаходячись в приміщенні ПДТУ, розташованого по вул. Університетській, № 7, в Жовтневому районі м. Маріуполя, заволодів грошовими коштами ОСОБА_22 в сумі 1480 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16.07.2009 року склало 11294,03 гривень, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_22 матеріальний збиток на вказану суму, при цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Він же, 14.08.2009 року, в денний час, умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим манної, шляхом обману і зловживання довірою, знаходячись в приміщенні кафе «Дежавю», розташованого по проспекту Нахімова, № 198, в Жовтневому районі м. Маріуполя, під приводом оформлення туристичної путівки, заволодів грошовими коштами ОСОБА_40 в сумі 850 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 14.08.2009 року склало 6586,65 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_40 матеріальний збиток на вказану суму. При цьому ОСОБА_23 не зробив ніяких заходів, спрямованих на оформлення туристичної путівки, а розпорядився отриманими грошовими коштами в своїх особистих цілях.

Підсудний ОСОБА_23 у судовому засіданні свою вину у скоєнні кримінальних правопорушень, висунутих проти нього, визнав частково, а саме визнав, що дійсно брав у потерпілих суми, які зазначені в обвинуваченні, але умислу на неповернення грошів потерпілим у нього не було. Вважав, що в його діях відсутні ознаки складу злочинів, оскільки по всім сумам, які брав у потерпілих, він надавав розписки, це цивільно-правові відносини і борги за розписками повинні бути стягнуті в цивільному порядку. Місце та час скоєння інкримінованих йому злочинів, а також цивільні позови потерпілих визнав у повному обсязі.

Суду показав, що в 1991 році він зареєстрував туристичну фірму ПП «Інтерсервіс М -37», яка знаходилася по вул. Громовій, 62, і будучи її директором займався туристичним бізнесом, оформляючи турпутівки, візи та проїзні документи, для поїздок громадян на відпочинок за кордон. З зазначеного часу і до 2004 року проблем на фірмі не було, громадяни, які користувалися послугами його фірми, поїздками та відпочинком, завжди залишалися задоволені, зверталися до них на фірму повторно, надсилали своїх знайомих. У 2007 році він зареєстрував ще одну туристичну фірму ПП «Інтертревел - 91», зазначені туристичні фірми працювали одночасно. Він орендував приміщення по вул. Громовій, 62

у Споживчого кооперативу «Молодіжний житловий комплекс «Машинобудівник», але коли у 2008 році в кооперативі обрали іншу голову, то нове керівництво кооперативу вивезло його документи, тому будь-яких документів у нього не залишилося. З цього приводу він звертався до міліції, але ніякого рішення з цього приводу прийнято не біло. Тому документів, пов'язаних з діяльністю його фірм, у нього не має.

Так у 2005 році, знаходячись на фірмі, він взяв у борг у свого знайомого ОСОБА_24, який з 1992 року по 2005 рік користувався послугами його фірми, 5000 доларів США, для розвитку його фірми. У наступні три роки при тих самих обставинах він зайняв у ОСОБА_24 ще 15000 доларів США, по 5000 доларів США в рік. Намір повернути гроші у нього був, але гроші не повернув, оскільки його фірма знаходилася у скрутному фінансовому положенні, частина грошів пішла на оплату боргів перед ВАТ «ММК їм. Ілліча» за чартерні рейси у 2004-2005 роках, а іншу частину він передав у якості завдатку своїм партнерам. На досудовому слідстві показав, що навесні 2008 року в офісі № 2 по вул. Громовий, де розташовувалася його фірма, він зустрівся з ОСОБА_24 і попросив у нього гроші в сумі 20000 доларів США та сказав, що збирався їх вкласти у розвиток діяльності своєї фірми і, що незабаром зможе їх віддати. ОСОБА_24 погодився позичити йому гроші, і в офісі передав готівкою гроші у вказаній сумі. З цього приводу була написана розписка в якій він вказав отриману суму, а саме 20000 доларів США, і вказав, що зобов'язується повернути дані гроші до 01.08.2008 року. Він вказав конкретну дату в зв'язку з тим, що влітку 2008 року збирався організувати чартерні рейси і заробити певну суму грошів, якої б вистачило на погашення боргу перед ОСОБА_24. Куди саме він витратив вищевказану суму, сказати не міг.

З цього часу, з метою розвитку бізнесу, він взяв у борг гроші у ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які знали про скрутне фінансове становище його фірми.

Так ОСОБА_2, який є його сусідом та з яким він знайом з 1992 року, взяв для нього в ЗАТ «Банк Біг Енергія», який знаходився по вул. Артема, 47 в м. Маріуполі, під іпотеку своєї квартири, кредит в сумі 125 000 грн., дані гроші позичив йому, про що ОСОБА_23 написав розписку. Хто саме запропонував взяти в банку кредит, він не пам'ятав. При укладенні договору іпотеки у нього з потерпілим була домовленість про те, що він буде оплачувати кредит і зверху давати суму потерпілому, але яку, вони не обговорювали. ОСОБА_2 він дав 1 000 доларів США, але не в рахунок оплати за кредитом, а в якості подяки за допомогу, розписки про це не брав. Сума грошів, яку він отримав від ОСОБА_2, за безготівковим розрахунком, була направлена на погашення боргу фірми перед ВАТ «ММК їм. Ілліча», який на той час склав більше 100 000 доларів США. Як оприбуткував дані грошові кошти на фірмі, він не пам'ятав. Він повертав ОСОБА_2 гроші 5 раз по 800 доларів США, пізніше став повертати не повні суми, а саме по 200-300 доларів США. Були також періоди, коли він взагалі не віддавав ОСОБА_2 гроші. Розписки про повернення грошів ОСОБА_2 у нього не брав, оскільки відносини між ними були довірчі. Пізніше уточнив, що вказані гроші платив в банк. Перевести борг на себе ОСОБА_2 не пропонував. Коли ОСОБА_2 брав кредит, у нього була у власності нерухомість, але в іпотеку оформити її не запропонував, оскільки на той час його син був неповнолітнім, та частка квартири була оформлена також на нього. Яку суму грошів він винен ЗАТ «Банк Біг Енергія» на даний час він не знав, у ОСОБА_2 не цікавився як він оплачував кредит. На досудовому слідстві також пояснював, що в усній домовленості зі ОСОБА_2, він зобов'язаний був погашати суму кредиту, згідно графіка погашення кредиту і кожен місяць платити ОСОБА_2 1000 доларів США, в якості відсотків за його послугу. Якийсь період часу він оплачував кредит згідно графіку погашення, а так само виплачував ОСОБА_2 обумовлені відсотки. Потім він припинив сплачувати кредит в лютому 2008 року, у зв'язку із тим, що відносно нього було вчинено напад та він кілька місяців був змушений переховуватися, туристичним бізнесом практично не займався і грошові кошти взяти було ніде. З цього приводу він особисто в міліцію не звертався.

У подальшому ОСОБА_3, який його знав з 1987 року та з яким він їздив в туристичні поїздки, взяв для нього в АКІБ «Укрсиббанку», який знаходився у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, під іпотеку своєї квартири, кредит в сумі 50 000 доларів США, дані гроші позичив йому, про що ОСОБА_23 написав розписку. Хто саме запропонував взяти в банку кредит, він не пам'ятав. Вказана сума грошів за безготівковим розрахунком була направлена на погашення боргу фірми перед ВАТ «ММК їм. Ілліча», який на той час склав більше 120 000 доларів США. Як оприбуткував дані грошові кошти на фірмі він не пам'ятав. Він повертав ОСОБА_3 гроші різними сумами: 1000, 1200 доларів США, іноді самостійно платив за нього в банку. Розписки про повернення грошів ОСОБА_3 у нього не брав, оскільки відносини між ними були довірчі. Перевести борг на себе ОСОБА_3 не пропонував. На досудовому слідстві також пояснював, що в усній домовленості з ОСОБА_3 він зобов'язаний був погашати суму кредиту, згідно графіка погашення кредиту і кожен місяць платити йому 1000 доларів США, в якості відсотків за його послугу. Протягом 2007-2009 років він оплачував кредит, якими саме сумами і в який період часу сказати не зміг, а так само виплачував ОСОБА_3 обумовлені відсотки. Він кілька разів зустрічався з ОСОБА_3, який просив переоформити кредит, але на той період часу він зробити цього не міг. Потім припинив сплачувати кредит, у зв'язку з важким матеріальним становищем, туристичним бізнесом він практично не займався і грошові кошти йому взяти було ніде. Останній раз він спілкувався з ОСОБА_3 приблизно в березні 2010 року, пояснив йому, що в даний час грошей у нього немає і погашати кредит не зможе, але він так само пояснив йому, що працівники банку його більше турбувати не будуть.

З потерпілим ОСОБА_4 він був знайом як з туристом, який декілька разів користувався послугами його фірми. В квітні 2007 року ОСОБА_4, знаходячись у нього на фірмі по вул. Громовій, 62, надав йому в борг 12250 доларів США на розвиток його фірми. В дану суму також були включені гроші, які ОСОБА_4 дав йому у якості передоплати за туристичну путівку, в яку він не змог його відправити. Хто саме запропонував позичити йому гроші, він не пам'ятав. Після ОСОБА_4 надав йому в борг ще 69690 грн. В дану суму вже були включені відсотки за користування боргом у розмірі 10 або 12, точний їх розмір не пам'ятав. Частину боргу він повернув ОСОБА_4, але яку саме, не пам'ятав, розписок про повернення боргу у нього не брав, тому визнає борг на всю суму. Пізніше, у присутності потерпілого ОСОБА_4 в суді, уточнив, що вважав, що віддавав потерпілому частину грошей, але насправді їх віддав іншій людині, так як переплутав його з іншим. Позичена сума грошів була направлена на погашення боргу фірми перед ВАТ «ММК їм. Ілліча». На досудовому слідстві також пояснював, що не пам'ятав, на який період часу брав в борг вищевказану суму, але просив ОСОБА_4 почекати з поверненням боргу, влітку 2009 року він змінив номер свого мобільного телефону, який не повідомив ОСОБА_4, так як хотів подзвонити йому, коли будуть гроші.

В березні 2008 року ОСОБА_6, який декілька разів користувався послугами його фірми, звернувся до нього, щоб придбати туристичну путівку в Тайланд, але не визначився з датою поїздки. Надав за поїздку приблизно 27 000 грн., але поїхати не зміг та залишив йому вказану суму, вказавши, що пізніше поїде відпочивати, а поки він може користуватися вказаними грошима, оскільки знав, що для фірми необхідні гроші. Пізніше він пропонував ОСОБА_6 інші варіанти поїздок, але вони його не влаштували та ОСОБА_23 віддав йому частину грошів. Іншу частину не повернув. Зазначив, що позичав у ОСОБА_6 більшу суму ніж зазначена в обвинувальному акті, але повернув більшу частину боргу. Як оприбутковував вказані гроші на фірми, не пам'ятав. На досудовому слідстві пояснював, що він зайняв у ОСОБА_6 близько 10000 доларів США, але написав розписку із зазначенням відсотків та розписка була написана на 12000 доларів США. На скільки саме він брав у борг дану суму грошей, не пам'ятав. Гроші ОСОБА_43 передавав у приміщенні офісу фірми по вул. ОСОБА_44. В цей період часу він думав вкласти отримані від ОСОБА_103 гроші на замовлення літака для польоту в Єгипет. Однак зафрахтувати літак у ВАТ «ММК імені Ілліча» у нього не вийшло і гроші були витрачені на повсякденні витрати фірми, а саме на оплату оренди, погашення боргів, на що конкретно сказати не міг. У 2008 році або у 2009 році він віддав ОСОБА_43 гроші в сумі 6500 доларів США, суму, що залишилася він віддати йому не зміг, у зв'язку з фактичним банкрутством.

У 2007 році у його фірму по вул. Громовій, 62 за рекомендаціями своїх знайомих звернулася ОСОБА_5, для оформлення туристичної поїздки до Чехії на сім'ю із 3 осіб: неї, чоловіка та її сестри. Оскільки у її сестри був чистий закордонний паспорт, він попередив, що можуть відмовити у відкритті віз, але вони бажали поїхати саме до Чехії. За путівку ОСОБА_5 заплатила 16412 грн., але їм відмовили у отриманні віз, оскільки в готелі замовлявся тримісний номер. Оскільки гроші він перерахував за готель до чеської фірми, інших туристів хто міг би поїхати він не знайшов, то йому гроші не повернули, оскільки працював він як туроператор та дана поїздка була за акцією. Замість вказаної поїздки він пропонував поїздку до Туреччини або Єгипту, але ОСОБА_5 відмовилася, тому він попросив почекати з повернення грошів та пообіцяв віддати пізніше. На даний час гроші не повернув. На досудовому слідстві пояснював, що він не пам'ятав як саме він розпорядився грошовими коштами, які тримав від ОСОБА_5, а так само причину, чому не відбулася їхня поїздка. Припустив, що у її паспорту закінчувався термін дії і поки паспорт був на переоформленні, відправити їх в туристичну поїздку він не міг. Оформлення документів тривало дуже довго. Надалі відправити ОСОБА_5 та її сім'ю не зміг, так як виявився банкрутом у фінансовому плані.

Влітку 2008 року була можливість полетіти в рекламний тур в ОАЕ, але оскільки він не міг туди полетіти, але бажав поновити відносини з туроператором ОАЕ, то він запропонував полетіти ОСОБА_28, яку знав як туристку та яка приблизно з 1992-1993 року супроводжувала дитячі групи за кордон в турах, які організовувала його фірма. Вона сплатила за тур 850 доларів США, які він перерахував на рахунок туроператора ОАЕ, але тур не відбувся, з яких причин, він не пам'ятав. Іноземний оператор запропонував полетіти в тур пізніше, але ОСОБА_28 відмовилася, а він не зміг знайти іншу людину замість неї. Оскільки вона знала його тривалий час, то дозволила віддати гроші пізніше. Потім вона просила повернути гроші, але гроші він досі не повернув, оскільки у нього такої можливості вже не було. На досудовому слідстві показання стосовно потерпілої ОСОБА_28 не давав.

В жовтні 2008 року він запропонував рекламний тур в Японію ОСОБА_7, якого знав з 1979 року, оскільки разом навчалися в інституті, та його сім'я приблизно 15 разів користувалася послугами його фірми. ОСОБА_7, знаходячись в своєму офісі по вул. Митрополитській, 35, сплатив йому за тур 19500 грн., які він перерахував московській фірмі, але тур не відбувся, з яких причин, він не пам'ятав. Московська фірма запропонувала інші варіанти путівок, але ОСОБА_7 від них відмовився. Уточнив, що за рекламні тури гроші не повертають, якщо тур не відбувається, тому він знав, що йому можуть не повернути гроші, розраховував на себе. ОСОБА_7 повідомив, що гроші він може віддати пізніше та не вимагав їх. Гроші він досі не повернув. На досудовому слідстві показував, що документи для оформлення візи у ОСОБА_7 він не брав, так як на той момент ще не знав точно, коли саме буде формуватися група і який саме термін подачі документів. Суму грошів, які взяв у ОСОБА_7 на рахунок своєї фірми не перераховував, вони залишалися у нього так як збирався розплатитися готівкою. Про цей рекламний тур більш докладно можна було дізнатися на ярмарку в м. Києві або м. Москві. Він збирався їхати на дану ярмарок до м. Київа, так само збирався їхати і в м. Москву в жовтні 2008 року, але не зміг поїхати на ярмарок з особистих обставин. Так як він не зміг поїхати на ярмарок, вже не було сенсу їхати до ОСОБА_7 за його паспортами для оформлення виїзних документів в Японію. Він кілька разів телефонував ОСОБА_7 і просив його почекати з поїздкою, так як в даний час поїхати не виходить. Куди саме витратив гроші безпосередньо отримані від ОСОБА_7, сказати не міг. ОСОБА_44 в телефонних розмовах неодноразово просив повернути йому гроші, але надалі погоджувався почекати, так як в процесі розмов вдавалося переконати його почекати. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_44 він бачився з ним лише один раз в 2009 році, але з якою метою та про що була розмова, не пам'ятав.

В березні 2009 року до нього звернулася ОСОБА_29, з якою раніше знайомий не був. В цей час він намагався організувати студентські поїздки до США по програмі «Відпочивай і працюй», у зв'язку із чим він уклав договір з київської фірмою, назву якої він не пам'ятав. ОСОБА_29 бажала відправити за вказаною програмою сина та поїхати сама. Він декілька разів зустрічався з нею в кафе «Еллада» по пр. Будівників, 72, в якому вона частинами надала йому грошові кошти, приблизно на загальну суму 2000 доларів США, на підтвердження чого він надавав їй розписки з зазначенням, на яку мету він їх брав. Коли повинна була відбутися поїздка, в США спалахнула епідемія курячого грипу та по телебаченню попередили, щоб нікого до Америки не направляли, але США не закрила кордон та не визнала цю обставину форс-мажором. Гроші, які він отримував за поїздки по програмі «Відпочивай і працюй» (так звані американські епізоди), перераховував через систему «Вестерн юніон» до київської фірми, яка на той час перерахувала їх до американської фірми, тому гроші йому ніхто не повернув. Чи відмовлялася ОСОБА_29 від поїздки до США, він не пам'ятав, але частина студентів відмовилася та група для поїздки не набралася. Він пообіцяв повернути гроші, але не повернув. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

В березні 2009 року до нього звернулася за рекомендаціями друзів, які раніше користувалися послугами його фірми, ОСОБА_8, з якою раніше знайомий не був. Вона бажала відправити за програмою «Відпочивай і працюй» свого сина. Знаходячись в кафе «Еллада» по пр. Будівників, 72, вона сплатила за поїздку 7700 грн., але відправити її сина він не зміг з причин, зазначених вище. Гроші ОСОБА_8 досі не повернув. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

24.03.2009 року о 12.00 год. він зустрівся в актовому залі в приміщенні ПДТУ по вул. Університетській, 7 в м. Маріуполі з ОСОБА_9, якого раніше не знав та який бажав поїхати в США по програмі «Відпочивай і працюй». Для оформлення поїздки ОСОБА_9 віддав йому спочатку 700 доларів США, а через неділю при тих самих обставинах 220 доларів США. Відправити його ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. Гроші ОСОБА_9 досі не повернув. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

26.03.2009 року в приміщенні кафе «Челінтано» по пр. Леніна, він зустрівся з ОСОБА_31, яка раніше користувалася послугами його фірми та захотіла полетіти в США по програмі «Відпочивай і працюй». Для оформлення поїздки ОСОБА_31 віддала йому спочатку 720 доларів США, а 31.03.2009 року, знаходячись в тому ж місці, віддала 200 доларів США. Відправити її ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. Чи відмовлялася ОСОБА_31 від поїздки до США, він не пам'ятав, але гроші досі не повернув. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

В березні 2009 року до нього зателефонувала ОСОБА_11, яка раніше користувалася послугами його фірми та захотіла також відправитися в США по програмі «Відпочивай і працюй». Вона приїхала до приміщення ПДТУ, де віддала йому для оформлення поїздки 7452 грн. Відправити її ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. Гроші їй повернув приблизно наприкінці 2012 року - початку 2013 року. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

11.04.2009 року, знаходячись в приміщенні Маріупольського гуманітарного університету, він зустрівся з ОСОБА_12, який раніше користувався послугами його фірми та бажав відправити свою доньку в США по програмі «Відпочивай і працюй». Також він знав дідуся його доньки - ОСОБА_98, який був його колишнім викладачем. До цього ОСОБА_98 зустрів його на вулиці та спитав чи зможе він відправити його онучку за цією програмою. Від ОСОБА_12 від отримав 6000 грн. для оформлення поїздки його доньки. Після того як поїздка була скасована, ОСОБА_12 просив повернути гроші, але він пояснював, що поверне гроші пізніше, але досі не повернув. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

В квітні 2009 року в приміщенні ПДТУ він зустрівся з ОСОБА_13, якій його порекомендували їх спільні знайомі. Вона працювала вчителем англійської мови та бажала поїхати в США по програмі «Відпочивай і працюй». Для оформлення поїздки вона передала йому 720 доларів США. Зазначена сума була не повною, але більше брати він не став, оскільки вже були сумніви, що поїздка відбудеться. Відправити її ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. Гроші повернув у 2013 році. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

В квітні 2009 року, знаходячись в приміщенні ПДТУ, він зустрівся з ОСОБА_14, яка дізналася від своєї знайомою ОСОБА_15, що він збирає людей для поїздки в США по програмі «Відпочивай і працюй». За поїздку вона сплатила 920 доларів США. Відправити її ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. ОСОБА_14 запитувала його, коли він поверне гроші та він пояснював, що пізніше, але гроші досі не повернув. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

28.04.2009 року, знаходячись по АДРЕСА_7 він зустрівся з ОСОБА_15, за місцем її проживання. Вона раніше користувалася послугами його фірми та дізналася про програму «Відпочивай і працюй» від своєї знайомої ОСОБА_46. Яка раніше супроводжувала тури, які організовувала його фірма. За поїздку вона сплатила 720 доларів США. Відправити її ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. ОСОБА_15 зверталася до нього з питаннями, коли він поверне гроші та він пояснював, що віддаси їх пізніше, але гроші досі не повернув. Чи відмовлялася ОСОБА_15 від поїздки до США, він не пам'ятав. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

07.05.2009 року, знаходячись в приміщенні Маріупольського гуманітарного університету він зустрівся з ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які сплатили йому за поїздку в США по програмі «Відпочивай і працюй» по 5760 грн. кожна, але розписку він написав одну на двох. Сестра ОСОБА_17, яка раніше супроводжувала тури, які організовувала його фірма, запропонувала ОСОБА_17 звернутися до нього з приводу даної програми, яка в свою чергу звернулася до нього зі своєю подругою ОСОБА_16. Відправити їх ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. З них він взяв частину грошів за поїздку. Іншу частину грошів пізніше не брав, оскільки наприкінці травня - червня 2009 року він вже знав, що поїздка не відбудеться з причин курячого грипу. В 2013 році він повернув кошти ОСОБА_16 та ОСОБА_17 На досудовому слідстві показання давати відмовився.

21.05.2009 року та на наступний день, знаходячись в приміщенні магазину «Білла» він зустрівся з ОСОБА_36, родичі якої неодноразово користувалися послугами його фірми починаючи з 1990 років. Вона хотіла поїхати до США по програмі «Відпочивай і працюй», бажала працювати офіціантом та була така можливість. За поїздку вона сплатила за два рази всього 920 доларів США. Відправити її ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. ОСОБА_36 зверталася до нього з проханням повернути гроші та він пояснював, що віддаси їх пізніше, але гроші досі не повернув. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

Наприкінці травня 2009 року до нього зателефонувала ОСОБА_37, з якою раніше він знайомий не був, та попросила його приїхати за місцем її роботи до магазину «Ком». Як вона про нього дізналася він не знав. За поїздку в США по програмі «Відпочивай і працюй» вона сплатила йому 8085 грн. Відправити її ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище. ОСОБА_37 зверталася до нього з питанням, коли він поверне гроші, та він пояснював, що віддаси їх пізніше, але повернув їй лише 400 грн. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

Наприкінці травня 2009 року, знаходячись в приміщенні ПДТУ, він декілька разів зустрічався з ОСОБА_19, яка дізналася про нього від своїх друзів - братів ОСОБА_104, які раніше користувалися послугами його фірми. Вона бажала відправити в США по програмі «Відпочивай і працюй» свого сина, у зв'язку із чим надала йому спочатку 500 доларів США, після 4220 грн. Відправити її сина ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище, але повернув гроші у 2013 році. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

На початку літа 2009 року до нього зателефонував ОСОБА_38, який запропонував зустрітися з приводу програми «Відпочивай і працюй». ОСОБА_38 дізнався про нього від їх спільного знайомого ОСОБА_47, з яким ОСОБА_23 навчався в інституті та який дав йому номер телефону ОСОБА_23. Він зустрівся з ОСОБА_42 в кафе «Дежавю», де останній передав йому за оформлення поїздки по програмі «Відпочивай і працюй» загальну суму 720 доларів США. Відправити його ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище, але 21.10.2009 року він повернув йому частину грошів у розмірі 400 грн. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

На початку літа 2009 року він зустрівся з ОСОБА_20, з якою раніше знайомий не був. Де зустрівся, він не пам'ятав. За оформлення поїздки в США по програмі «Відпочивай і працюй» він отримав від неї 1920 грн. у якості первісного внеску до державного Департаменту США по збору. Відправити її ОСОБА_23 не зміг з причин, зазначених вище, але у 2013 році повернув їй кошти. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

Влітку 2009 року до нього звернувся ОСОБА_21, який раніше користувався послугами його фірми, та повідомив, що бажав відправитися в Туреччину всією сім'єю: він з дружиною та його батьками. Вони зустрілися біля ТЦ «Обжора» та він запропонував ОСОБА_21 аукціонний тур в Кемер в 5-тизірковий готель, на що той погодився та сплатив за путівку 21300 грн. Він перерахував всю суму за бронювання готелю, але не виявилося квитків на літак до Туреччини. Він запропонував ОСОБА_21 перенести поїздку на іншу дату, але останній відмовився. Інших туристів на той самий готель він не знайшов. Гроші, які він перерахував за готель, йому не повернули, оскільки за акційні пропозиції іноземні туроператори гроші не повертають. ОСОБА_21 просив повернути гроші, на що він обіцяв повернути їх пізніше, але досі їх не повернув. На досудовому слідстві показав, що при зустрічі з ОСОБА_21 та його дружиною ОСОБА_99, будь-яких документів вони не передавали так як для вильоту до Туреччини вони були не потрібні, а те що у них є в наявності закордонні паспорти він знав. На рахунок підприємства дану суму не перераховував. Коли отримав гроші від сім'ї ОСОБА_21 і хотів оформити путівку, він дізнався, що акція вже закінчилася і оформити путівку в цей готель не міг, тому повідомив, що поїздка не виходить і необхідно почекати. Гроші в сумі 21300 гривень були витрачені на погашення поточних боргів. Приблизно через місяць зателефонувала ОСОБА_99 і попросила повернути їй гроші в сумі 21300 гривень, пояснивши це тим, що пройшов великий проміжок часу, з вона з сім'єю вже не має можливості їхати відпочивати за кордон. Більше він з ОСОБА_99 і її чоловіком не зустрічався, спілкувалися тільки в телефонному режимі. При телефонних розмовах він просив ОСОБА_99 почекати, так як хотів повернути їм всю суму відразу. У жовтні 2009 року він перерахував ОСОБА_99 гроші в сумі 420 гривен, на той момент не міг їй перерахувати більше так як зазнавав фінансові труднощі.

Влітку 2009 року він приїхав до приміщення ПДТУ, де працював ОСОБА_22, який раніше неодноразово, починаючи з 1998 року користувався послугами його фірми, оскільки до цього зустрів на вулиці його жінку, яка повідомила, що вони бажають відпочити в Туреччині. Він запропонував ОСОБА_22 аукціонний тур в Кємєр в 5-тизірковий готель, на що той погодився та сплатив за путівку 1480 доларів США. Відправити у поїздку у нього не вийшло, з яких причин, він не пам'ятав. Він запропонував йому інший готель на пізнішу дату, але ОСОБА_22 відмовився. Гроші ОСОБА_22 він не повернув. На досудовому слідстві показав, що незадовго до вильоту в період часу з 20 по 25.07.2009 року він неодноразово телефонував ОСОБА_22, і пояснював, що поїздка не виходить у зв'язку з тим, що в готелі немає вільних місць. Він запропонував почекати, коли зможе знайти інший готель підходящий по вартості. На які саме цілі були витрачені грошові кошти отримані від ОСОБА_22 сказати не міг, але повернути йому гроші він міг так як їх у нього не було. Після цього випадку він з ОСОБА_22 не зустрічався і спілкувалися лише по телефону. У телефонних розмовах обіцяв повернути гроші ОСОБА_22, як тільки з'явиться можливість, він вживав заходів до їх відправлення, дзвонив у різні фірми, шукав пропозиції в інтернеті, але відповідного готелю знайти не міг. Останній разом спілкувався з ОСОБА_22 по телефону взимку - навесні 2010 року, але більше вони не зустрічалися.

В серпні 2009 року до нього звернулася ОСОБА_40 за рекомендацією свого колеги ОСОБА_42, який раніше користувався послугами його фірми, яка бажала поїхати в тур зі своїм чоловіком та сином до Туреччини. Вони зустрілися в кафе «Дежавю» та він запропонував їй путівку до Туреччини за акцією. На наступний день вони зустрілися у нього на фірмі, де вона сплатила кошти за путівку в сумі 850 доларів США, що склало 50% вартості путівки, а іншу частину вирішили, що сплатить перед вильотом. Він сплатив 70% вартості за готель, але акція закінчилася та поїздка не відбулася. Він запропонував їй інший готель, але вона бажала відпочити саме в цьому готелі. Коли появилася можливість поїхати саме в цей готель, їй не підійшли строки поїздки. Гроші ОСОБА_40 він не повернув. На досудовому слідстві показання давати відмовився.

По епізодам з турпутівками в Туреччину уточнив, що до готелю звертатися з проханням повернути гроші, було неможливо, оскільки за акційними путівками можливо було або тільки відправляти інших людей, або переносити строки поїздки. Це не зазначено в договорі, але так зазвичай відбувалося.

Незважаючи на зайняту підсудним у ході судового слідства позицію заперечення своєї вини, суд вважає, що його винність в обсязі пред'явленого обвинувачення з достатньою повнотою підтверджується наступною сукупністю досліджених судом доказів.

Оголошеними в суді показаннями потерпілого ОСОБА_24, які надані ним на досудовому слідстві, і дослідженими судом, який показав, що у березні 2005 року він познайомився з ОСОБА_23, до цього з ним була знайома його дружина ОСОБА_48, яка разом з їх дітьми користувалася його послугами щодо туристичних поїздок та була ними задоволена. Приблизно в березні 2005 року його дружині зателефонував ОСОБА_23 та попросив у борг 5000 доларів США, він дав свою згоду і на наступний день він підвіз свою дружину до офісу останнього, який знаходився по вул. Громовій, 62, де його дружина в його присутності передала ОСОБА_23 зазначену суму, а він написав розписку, в якій вказав суму, яку він отримав, що вона дана без будь-яких відсотків. За усною домовленістю ОСОБА_23 обіцяв їм кілька турпутівок за пільговими цінами. Гроші він брав на один рік і потім повинен був повернути в повному обсязі, але коли підійшов термін оплати суми боргу, квітень 2006 року, ОСОБА_23 знову звернувся до дружини з проханням дати їй в борг ще 5000 доларів США, так як йому необхідно щось терміново оплатити. Він дав на це свою згоду і знову, там же в офісі його дружина в його присутності передала ОСОБА_23 5000 доларів США, про що ОСОБА_23 знову написав розписку, де вказав суму боргу і дату його повернення квітень 2007 року. У квітні замість того, щоб повернути борг він знову попросив позичити йому гроші. Коли дружина передала йому прохання ОСОБА_23, він вирішив особисто зустрітися з ним та поговорити. При зустрічі в розмові останній переконав його в тому, що йому необхідно терміново сплатити літак для вильоту групи в турпоїздку, що в даний час вирішується доля його бізнесу, це питання життя і смерті, і він знову дав ОСОБА_23 в борг 5000 доларів США, останній знову написав йому розписку. На запитання, коли він поверне борги, ОСОБА_23 говорив, що це питання буквально декількох днів і він поверне гроші якщо не всі, то частинами. 04.03.2008 року, ОСОБА_23 не повернувши ні копійки з раніше зайнятих грошей, знову звернувся до нього з проханням позичити 5000 доларів США, він умовляв його буквально кілька днів і він знову передав йому 5000 доларів США, при цьому ОСОБА_23 написав розписку на повну суму боргу 20000 доларів США, які обіцяв повернути протягом кількох наступних місяців. Більше він ОСОБА_23 не бачив, так як останній уникав з ним особистих зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідав. Його дружина двічі зустрічала ОСОБА_23 і той щоразу обіцяв їй, що поверне борг, але грошей до теперішнього часу не повернув. 20000 доларів США на той момент за курсом НБУ склали 102245 гривень, якими ОСОБА_23 заволодів, як він вважав, користуючись його довірою.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 95-97, 331-333 том 3/

Показаннями потерпілого ОСОБА_2, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що з підсудним знайом приблизно з 1988 року, з яким у нього склалися добросусідські відносини, та знав, що він займався туристичним бізнесом. У лютому 2007 року він зустрів ОСОБА_23 біля під'їзду, який повідомив його, що йому потрібні гроші приблизно 100000 грн. для розвитку бізнесу і попросив його закласти свою квартиру за його кредитом, який він збирався взяти. ОСОБА_23 обіцяв погасити кредит протягом року. Він пішов ОСОБА_23 назустріч, у зв'язку з чим у лютому 2007 року вони поїхали в ЗАТ "Банк Біг-Енергія", розташований по вул. Артема в м. Маріуполі, де підписав договір іпотеки на належну йому квартиру, за кредитним договором ОСОБА_23, який повідомив його, що йому банк надав 125 000 грн. Спочатку ОСОБА_23 платив гроші до банку, але приблизно через рік йому почали телефонувати співробітники банку, які пояснили, що ОСОБА_23 перестав оплачувати кредит та погрожували, що заберуть квартиру, яку він надав в іпотеку. Він самостійно став розшукувати ОСОБА_23, але не міг його знайти, у зв'язку з цим звернувся з заявою до міліції оскільки вважав, що ОСОБА_23 скоїв відносно нього шахрайство та обдурив його, оскільки він йому довіряв. Після він самостійно погасив кредит, чим ОСОБА_23 спричинив матеріальну шкоду на суму 170860 гривень 20 копійок, збиток до цього часу йому не відшкодовано. Тому просив стягнути з ОСОБА_23 вказану суму. Показання, надані на досудовому слідстві, підтримав в повному обсязі, в яких пояснив, що ОСОБА_23 неодноразово приходив до нього з приводу прохання закласти квартиру. Яка належала ОСОБА_2 та його сім'ї, пояснював, що це нічого не буде коштувати, що кредит він буде погашати самостійно, так само говорив, що без його допомоги його бізнес зруйнується. ОСОБА_23 також пропонував матеріальну винагороду за те ,що він закладе квартиру, але він вирішив допомогти йому просто по сусідські безоплатно. Він і члени його сім'ї підписавши у нотаріуса договори іпотеки та договір поруки на належну їм квартиру. Після підписання необхідних документів ОСОБА_23 жодною винагороди за надання йому послуги, після отримання грошових коштів не пропонував. Коли він став розшукувати ОСОБА_23, то дома він не проживав, на мобільний телефон не відповідав. Він самостійно став оплачувати відсотки згідно графіка погашення кредиту у період з грудня 2007 року по липень 2008 ріку, вказана сума становила близько 30000 гривень. Потім приблизно в серпні 2008 року ОСОБА_23 самостійно знайшов його, у них відбулася серйозна розмова з цього приводу, після якого ОСОБА_23 продовжив оплачувати даний кредит. Він попросив ОСОБА_23 повернути витрачені ним кошти в сумі 30000 гривень, ОСОБА_23 пообіцяв, що такого більше не повториться і пообіцяв повернути цю суму грошей. В період часу з серпня 2008 року по листопад 2008 року ОСОБА_23 оплачував кредит згідно графіка погашення, а з листопада 2008 року знову перестав оплачувати кредит, на неодноразові телефонні дзвінки не відповідав. Коли йому все-таки вдавалося йому додзвониться, він говорив, що погасить всі борги, при цьому придумував різні версії, що він відправляє якісь групи туристів, що вони затримали виплату йому коштів, і після того як з ним розрахуються він обов'язково погасить борг. З грудня 2008 року по липень 2009 року ОСОБА_23 з ним жодного разу не зустрівся, спроби знайти його були безрезультатні. З липня 2009 року йому постійно почали надходити дзвінки та листи з МФ ЗАТ «Банк Біг-Енергія» з вимогами погасити суму заборгованості.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.139-141 том 2, а.с.154-157 том 3/

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що з підсудним знайом приблизно з 1988 року. На початку березня 2007 року до нього декілька разів звертався ОСОБА_23 з проханням зайняти йому кошти на відправку людей в туристичні поїздки до Чехії, а саме пропонував, що він візьме кредит в банку під заставу його квартири. Він сильно просив і обіцяв, що в жовтні 2007 року він переоформить іпотеку під свою квартиру, і ОСОБА_3 йому повірив. В середні березня 2007 року вони поїхали до нотаріуса після чого ОСОБА_23 повідомив його, що йому дають не 25 000 доларів США, а 50 000 доларів США, хоча спочатку ОСОБА_23 просив 25000 доларів США. Він погодився та підписав договір іпотеки у банку "Укрсиббанк", розташованому в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. В кінці 2007 року йому повідомили з банку, що будуть продавати його квартиру, у зв'язку із не оплатою кредиту ОСОБА_23. У 2007 та 2008 року він сплатив банку за кредитним договором по 3000 доларів США. По телефону ОСОБА_23 запевняв його, що все буде добре. Але йому телефонували з банку та повідомляли, що ОСОБА_23 не сплачує кредит, на що ОСОБА_23 пояснював, що у нього не має грошей. Приблизно в 2010 році він почув, що його розшукує міліція за шахрайство та також подав заяву до міліції. Гроші ОСОБА_23 йому досі не повернув, але вказав, що довіряє йому та якщо він владнає справи з банком, то не має необхідності позбавляти його волі. Заявлений цивільний позов просив залишити без розгляду, оскільки вирішив його подати у цивільному процесі. Показання, надані на досудовому слідстві, підтримав в повному обсязі, в яких пояснив, що з ОСОБА_23 підтримував сусідські відносини. У процесі розмови ОСОБА_23 говорив, що протягом шести місяців він поверне гроші, при цьому ніяких відсотків або матеріальної вигоди він не пропонував і про це він з ним не домовлявся. У жовтні 2007 року він зустрів ОСОБА_23, який пояснив, що в паспорті у його сина неправильно записано прізвище і йому необхідно правильно оформити деякі документи. Приблизно восени 2008 року йому зателефонував ОСОБА_23, який в процесі розмови пояснив, що він був у банку і домовився про погашення кредиту і що з приводу сплати відсотків більше турбувати не будуть. Він просив його погасити кредит повністю, так само просив його зустрінеться, але від зустрічі відмовився. Потім приблизно в червні 2010 року він знову подзвонив йому і сказав, що з приводу оплати будить все нормально, скоро йому надійдуть гроші і він повністю розрахується з банком. Після цього дзвінка ОСОБА_23 на зв'язок більше не виходив і він його не бачив. Вважав, що ОСОБА_23 вчинив щодо нього шахрайство, так як при оформленні договору він вже заздалегідь знав, що оплачувати його не буде, так як на момент оформлення ОСОБА_23 вже мав величезні борги перед іншими людьми, які так само не оплачував.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 107-108, 131-133 том 5/

Аналогічні показання як в судовому засіданні,так і на досудовому слідстві дали свідки ОСОБА_49, ОСОБА_45 та ОСОБА_50

/а.с. 148а, 148б, 148в том 5/

Показаннями потерпілого ОСОБА_4, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що з підсудним знайом з кінця 2006 року, користувався послугами його фірми. В розмові ОСОБА_23 попросив у нього в борг гроші, пояснивши це тим, що йому не вистачає грошів для бронювання місць в готелях в не сезон, щоб влітку вигідно їх продати. Знаходячись в офісі туристичної фірми ОСОБА_23 по вул. Громовій, 62, він дав у борг останньому приблизно 10000-12000 доларів США, про що він написав розписку. Через місяць після цього йому зателефонував ОСОБА_23 та попросив дати в боргу ще грошів. ОСОБА_23 приїхав до нього до дому, по АДРЕСА_6 та він надав у борг ОСОБА_23 ще приблизно ще 14 000 доларів США, про що він також написав розписку. При цьому про будь-які відсотки за договором позики вони не домовлялися. В розписці було зазначено строк повернення боргу, приблизно через місяць - півтора. Після спливу вказаного строку грошів ОСОБА_23 не повернув та став переховуватися від нього. Він став його розшукувати, приблизно 10 разів приходив до його офісу, але він був закритий. Коли ОСОБА_23 перестав відповідати на дзвінки, він написав заяву до міліції, оскільки вважав його дії стосовно нього шахрайством. Таким чином ОСОБА_23 йому заподіяв матеріальну шкоду на суму 131 552 гривні 50 копійок, яка до теперішнього часу не відшкодована. На досудовому слідстві показав, що на момент коли він надав ОСОБА_23 в борг гроші, він чув про нього тільки позитивні відгуки, говорили що він успішний підприємець, тим більше він його запевнив, що гроші йому потрібні тільки на два тижні. 17.04.2007 року він дав у борг ОСОБА_23 12250 доларів США, останній власноручно написав розписку, де вказав, що зобов'язується повернути гроші до 14.05.2007 року, але 26.04.2007 року ОСОБА_23 сам подзвонив йому і попросив про зустріч. При зустрічі заявив, що йому необхідно терміново близько 12000 доларів США, які він обов'язково поверне по приїзду з Туреччини. Тоді він передав йому 69690 гривень, які були у нього в наявності. а ОСОБА_23 написав розписку, в якій вказав, що зобов'язується повернути гроші до 26.05.2007 року. На початку червня 2007 року він став розшукувати ОСОБА_23 так як 26.05.2007 той йому не подзвонив і через кілька днів він зустрівся з ОСОБА_51, який попросив з поверненням трохи почекати, так як в даний час у нього грошей немає і всі вони вкладені в турпоїздки, а як тільки почне спад туристів він відразу ж розрахується. У 2007-2008 року ОСОБА_23 переховувався від нього, уникав зустрічей, на дзвінки по мобільному телефону не відповідав. У вересні 2009 року при випадковій зустрічі, ОСОБА_23 знову відкрито брехав, що не сьогодні, так завтра йому в банк перерахують велику суму грошей і він все поверне.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/ а.с.261-263 том 1, а.с. 307-309 том 3, а.с. 130 том 4/

Показаннями потерпілої ОСОБА_5, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що у серпні 2007 року, вона з чоловіком ОСОБА_52 і сестрою ОСОБА_53, вирішили поїхати в турпоїздку в Чехію. Путівки і документи стали оформляти через турфірму "Інтерсервіс М-37", директором якої був ОСОБА_23 Він повідомив, що їде до м. Київ і якщо вони зможуть оплатити поїздку зараз, то вже в кінці вересня 2007 року зможуть поїхати до Чехії. Вона передала ОСОБА_23 гроші за три турпутівки в сумі 16412 гривень. При отриманні яких ОСОБА_23 видав квитанцію. За дві доби до поїдки ОСОБА_23 зателефонував та повідомив, що поїздка не відбудеться, оскільки немає віз та запропонував перенести поїздку на жовтень 2007 року, на що вони погодилися. Проте поїздка так і не відбулася, після чого вона дзвонила йому по телефону, приїжджала на фірму, але ОСОБА_23 знаходив різні приводи, за якими не відбулася поїздка. Вона просила повернути гроші, а він пропонував інші країни, але вони не погодилися. Він не завжди відповідач на дзвінки, тому вона 16.04.2009 року звернулася до суду з позовом на фірму ОСОБА_23, за результатами розгляду якого з фірми були стягнути гроші. Оскільки фактично гроші вона досі не отримала, то позовні вимоги до ОСОБА_23 про стягнення майнової шкоди у сумі 16412 грн. підтримала та просила задовольнити. На досудовому слідстві також показала, що коли ОСОБА_23 передав закордонні паспорти, то ніяких відміток в них стосовно візи не було. Практично протягом року вона, разом з чоловіком намагалися отримати назад свої гроші. Через деякий час ОСОБА_23 перестав брати мобільний телефон, а потім мабуть змінив номер і вона не могла йому додзвониться, так як номер був відключений. Вважала, що ОСОБА_23 шахрайським шляхом заволодів належними їй грошима в сумі 16412 гривень, так як тривалий період часу він ніяких дій, спрямованих на оформлення туристичних поїздок, не зробив, а так само не вжив заходів щодо повернення грошових коштів, які були їм витрачені в особистих цілях, а не на оформлення поїздки.

/а.с.269-270 том 1/

Аналогічні показання суду та на досудовому слідстві дала свідок ОСОБА_53

/а.с.341-342 том 3/

Показаннями потерпілого ОСОБА_6, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що познайомився з ОСОБА_23 в 2007 році, та періодично він з родиною користувався послугами його фірми. Декілька разів надавав ОСОБА_23 в борг гроші для розвитку його туристичного бізнесу. Який він повертав частинами. Пояснив, що пройшло багато часу, тому він підтримав в повному обсязі показання, які надавав на досудовому слідстві, в яких поясняв, що приблизно в жовтні 2007 року він надав в борг ОСОБА_23 гроші в сумі приблизно 15700 доларів США, які він повертав в основному туристичними поїздками, а саме в рахунок боргу ОСОБА_23 двічі відправляв його і родину в Єгипет, а так само повернув гроші в сумі 5000 доларів США. Сума боргу, яка залишилася склала 5500 доларів США. 02.09.2008 року ОСОБА_23 написав розписку про те, що він залишився винен 5500 доларів США, фактично по цій розписці гроші передавалися ОСОБА_23 у жовтні 2007 року і на початку березня 2008 року, безпосередньо суму 5500 доларів США передавалася ОСОБА_23 на початку березня 2008 року. Так само він неодноразово намагався знайти ОСОБА_23 для того, що б з ним поговорити з цього приводу, але він фактично став ховатися, на дзвінки не відповідав. Він неодноразово приїжджав до ОСОБА_23 додому, але він там не проживав. За період 2008-2009 роки йому стало відомо, що ОСОБА_23 винен великі суми грошей багатьом людям і так само не повертав, ніяких заходів до їх повернення не робив. Фактично саме туристичним бізнесом, як потім стало відомо, що його фірма вже не займалася. ОСОБА_23 йому було завдано збитків на суму 5500 доларів США , що за курсом НБУ на той період часу ця сума становила 27775,00 гривень, з даною сумою згоден, та просив стягнути її з ОСОБА_23 на свою користь. Суду зауважив, що ОСОБА_23 входив у довіру та міг розташувати до себе, та він вірив, що ОСОБА_23 поверне гроші, але гроші досі не повернув.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.22-23 том 2, а.с.314-315 том 3/

Оголошеними в суді показаннями потерпілої ОСОБА_28, даних нею на досудовому слідстві, і дослідженими судом, яка показала, що з ОСОБА_23 вона познайомилася у 1996 році в школі, де вона працювала викладачем, а він в той період часу організовував групові поїздки за кордон для школярів. У них склалися довірчі відносини. 21.07.2008 року в обідній час біля будинку № 62 по вул. Громовий в м. Маріуполі вона зустрілася з ОСОБА_23 і в процесі розмови він запропонував поїхати за «гарячою» путівкою в Об'єднані Арабські Емірати за 850 доларів США. Вона погодилася на цю поїздку і 22.07.2008 року біля будинку № 62 по вул. Громовий знову зустрілася з ОСОБА_23 і передала йому гроші в сумі 850 доларів США, а так само свій закордонний. паспорт. При отриманні грошей ОСОБА_23 написав розписку, в якій вказав суму, яку він бере, а так само для яких саме цілей, поставив в розписці дату, а так само свій підпис. Ніяких договорів з даного приводу вона з ним не укладала. 13.09.2008 року вона зателефонувала ОСОБА_23 і він сказав, що поїздка відкладається на невизначений термін, у зв'язку з чим вона попросила його повернути гроші, на що він пояснив, що гроші обов'язково поверне. Потім вона неодноразово телефонувала йому і просила повернути гроші, але ОСОБА_23 пояснював, що він повернути гроші не може, оскільки у нього їх немає. Потім з цього приводу вона звернулася в міліцію. Діями ОСОБА_23 їй заподіяно шкоду в сумі 850 доларів США, що за курсом НБУ на той період часу склало 4114,00 гривень, та заподіяно моральну шкоду на суму 3000 гривень. Просила стягнути з підсудного шкоду на загальну на суму 7114,00 гривень. Ніяких грошей ОСОБА_51 їй не відшкодував.

/а.с.15, 50 том 5/

Показаннями потерпілого ОСОБА_7 даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що з ОСОБА_23 знайомий приблизно з 1979-1980 року, коли разом навчалися. Також він неодноразово користувався послугами фірми ОСОБА_23 та був задоволений, тому йому довіряв. Так, приблизно у 2008 році до нього в офіс, розташований по вул. Митрополичій, 35 приїхав ОСОБА_23 і запропонував йому поїхати в рекламний тур по Японії та попросив зробити передоплату приблизно 4000 доларів США за двох. Він передав ОСОБА_23 гроші в сумі 19500 гривень, про що ОСОБА_23 написав йому розписку, де вказав отриману суму та за що взяв гроші. Після ОСОБА_23 зник, та коли настав строк поїздки, він зрозумів, що поїздка не відбудеться. Він дзвонив ОСОБА_23 протягом усіх цих років, але ОСОБА_23 відтягував час і казав, що завтра поверне, але гроші досі не повернув. Показання, які надав на досудовому слідстві підтримав в повному обсязі, в яких також показував, що приблизно через тиждень після того як він передав гроші ОСОБА_23, останній приїжджав до нього в офіс і просив оплатити і його путівку, тоді він зможе поїхати з ним, а гроші поверне по приїзду, але він відчувши, що ОСОБА_23 щось не договорює, відмовив у його проханні. Коли до вильоту залишалося близько 10 днів, подзвонив ОСОБА_23 і запропонував поїхати в іншу країну, а саме в Єгипет або Туреччину, але він відмовився і попросив його повернути гроші. ОСОБА_23 у розмові сказав, що обов'язково поверне гроші найближчим часом, але після цього вони не спілкувалися тривалий період, на дзвінки ОСОБА_23 не відповідав, ховався від нього. Потім передзвонював з незнайомих телефонів, обіцяв повернути гроші і знову зникав. Останній раз він подзвонив у березні-квітні 2010 року та обіцяв повернути гроші, не пояснюючи причин затримки, від зустрічей відмовлявся. Він зрозумів, що ОСОБА_23 скориставшись його дружнім ставленням та зловживаючи довірою до нього, заволодів його грошима в сумі 19500 гривень, збитки до теперішнього часу не відшкодовані.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/ а.с.136-138, а.с.310-311 том 3/

Оголошеними в суді показаннями потерпілої ОСОБА_29, даних нею на досудовому слідстві, і дослідженими судом, яка показала, що вона працювала в салоні краси «Посольство ідеальної краси», розташованого по проспекту Будівельників будинок № 101. До неї приходила клієнтка ОСОБА_54 У процесі розмови вона сказала, що син після закінчення інституту не може знайти собі роботу. У лютому 2009 року вона подзвонила і сказала, що є людина яка для студентів, які знають англійську мову, організовує поїздки, які і раніше він неодноразово організовував, а саме поїздки в Америку. Вона взяла номер телефону ОСОБА_23 та домовилася з ним про зустріч в піцерії «Ріко», розташованого в кафе «Еллада», на яку приїхала зі своїм сином ОСОБА_55 03.03.2009 року, приблизно о 12.00. У процесі бесіди ОСОБА_23 з портфеля дістав рекламні проспекти, в яких було написано, що Московська фірма займається своєрідним відпочинком для студентів в Америці, де студенти можуть відпочивати і працювати. У бесіді ОСОБА_51 сказав, що саме її син будить їхати в Америку у Флориду, сказав що вони будуть жити в готелі. Її синові ОСОБА_23 запропонував поїхати в якості куратора групи з окладом 2100 доларів США на місяць 6 місяців. Потім він сказав, що у нього буде можливість відкрити мультивізу на п'ять років. Вона передала ОСОБА_23 ксерокопію паспорта свого сина ОСОБА_55 і 740 доларів США по курсу в гривнях 6264 грн., про що ОСОБА_23 написав розписку. Приблизно через два дні вона знову зустрілася з ОСОБА_23 де передала йому ще 500 доларів США по курсу в гривнях України 4350 гривень, про що ОСОБА_23 також написав розписку. У процесі бесіди вона сказала, що працює масажистом і ОСОБА_23 запропонував їй поїхати в Америку в якості масажиста. Вона передала в цей же день ще 740 доларів США в гривнях України по курсу, а саме 6264 грн., про що ОСОБА_23 також написав розписку. Вона передала ОСОБА_23 ксерокопії паспорта свого і свого молодшого сина ОСОБА_56. ОСОБА_23 сказав що приблизно 15.04.2009 року вона повинна буде з дітьми їхати в м.Київ, для відкриття візи, а 15.05.2009 року повинні будуть полетіти до Америки. Передана ОСОБА_23 сума була лише частиною грошей, необхідних для поїздки, решту повинна була передати, коли на руках будуть квитки. До 15.04.2009 року вона чекала дзвінка від ОСОБА_23, він неодноразово сам їй дзвонив, казав що все в порядку, документи оформляються. З 15.05.2009 року ОСОБА_23 став говорити, що виліт не виходить у зв'язку зі «свинячим грипом» але 20.06.2009 року обов'язково полетять в Америку, але цього числа нікуди не полетіли. З цього моменту ОСОБА_23 став обіцяти повернути гроші, кожен раз відкладав дату. 02.09.2009 року вона знову зателефонувала ОСОБА_23 і вже практично зі сльозами на очах стала просити його повернути гроші, він сказав, що все віддасть, але це були тільки слова. Двічі випадково на вулиці вона зустрічалася з ОСОБА_23 і він знову обіцяв віддати гроші, але так і не віддав. Вона неодноразово намагалася знайти ОСОБА_23, приходила до нього додому, ходила до сусідів, чекала біля під'їзду але його не було, він зник. У грудні 2009 року їй зателефонував ОСОБА_23, і сказав, що він не очікував, що вона звернеться в міліцію та у зв'язку з цим, гроші віддати їй він не зможе, так як йому не дають працювати, у зв'язку з тим, що працівники міліції оголосили його в розшук. Це був останній раз, коли їй подзвонив ОСОБА_23, більше вона з ним не спілкувалася. Гроші передавала ОСОБА_23 в гривні України. Жодних документів, які б підтвердили, що ОСОБА_23 робив заходи щодо відкриття візи ні їй, ні її синам не надав. Вважала, що ОСОБА_23 скористався її довірою щоб заволодіти її грошима. Визнана цивільним позивачем на суму 16878 гривень, позов не відшкодовано.

Свої показання він підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 74 том 2, а.с. 161-162 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_8, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що у березні 2009 року вона познайомилася з ОСОБА_23 через свою знайому ОСОБА_29, яка повідомила її, що він може відправити дітей на літо в США. Вона зустрілася з ОСОБА_23 у приміщенні кафе "Еллада", що по пр. Будівельників, де він показав їй рекламні проспекти та об'яснив умови поїздки за програмою «Працюй та відпочивай». Вона передала ОСОБА_23 гроші в сумі 1000 доларів США: 500 доларів США за свого сина, та 500 доларів США за його друга ОСОБА_54, про що ОСОБА_23 написав розписку. Її син так і не полетів в США, ОСОБА_23 наводилися різні причини: то грошів в банку не було, то група не назбиралася. Просив трохи почекати, що поїздка відбудеться то наприкінці травня, то в середині літа, то до кінця літа. Спочатку вона йому вірила, але коли настав вересень, вона зрозуміла, що поїздка не відбудеться і стала вимагати повернення грошей спочатку по телефону, потім приходила до нього додому, так як його адресу фірми вона не знала. Сусіди повідомили, що він винен гроші багатьом людям та що не проживає вдома. Коли вона додзвонилася до нього, він пообіцяв повернути гроші, але потім перестав відповідати на телефонні дзвінки та вона звернулася із заявою в міліцію. Гроші їй досі не повернув, але ОСОБА_23 обіцяв їх повернути до 01 лютого 2014 року. Просила стягнути з ОСОБА_23 майнову шкоду в сумі 1000 доларів США, та моральну шкоду в сумі 1000 доларів США. Моральна шкода складається з моральної шкоди її чоловіка на суму 6000 грн., оскільки він переніс у зв'язку із діями ОСОБА_23 нервовий стрес, у зв'язку із чим перебував у лікарні, та 200 доларів США - це моральна шкода спричинена їй. Оскільки вона також перенесла нервовий стрес та її звичайний уклад життя був змінений. На досудовому слідстві показала, що через тиждень після розмови з ОСОБА_23, вона йому зателефонувала і сказала, що друг її сина передумав їхати і попросила повернути його 500 доларів США. ОСОБА_23 відповів, що повернути гроші вона не зможе і сказав, що ця сума піде в рахунок оплати поїздки її сина. Причину, з якої він не може віддати гроші, які вона йому надала у сумі 1000 доларів США, ОСОБА_23 не пояснив, так само він просив його не турбувати, так як грошей у нього немає.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.103-104 том 2, 158-160 том 3/

Аналогічні показання на досудовому слідстві дав свідок ОСОБА_57

/а.с. 174-175 том 3/

Показаннями потерпілого ОСОБА_9, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що про ОСОБА_23 він дізнався приблизно у 2008-2009 році від матері його знайомої ОСОБА_48, яка дала його дані. Він зателефонував ОСОБА_23 та домовився про зустріч, яка відбулася у приміщенні ПДТУ, де він віддав ОСОБА_23 декількома частина приблизно 800-900 доларів США за поїздку по програмі «Працюй і відпочивай». Виїхати він повинен був 15-20 травня, і знав, що протягом 2-х місяців також повинні були відправляти групи студентів. Він знав базову англійську мову і ОСОБА_51 сказав, що цього буде достатньо. Візу він не оформляв, а отримав від ОСОБА_23 тільки дві розписки про отримання грошей, ніяких документів ОСОБА_23 не давав, може бути, тільки паспорт, точно не пам'ятав. Після ОСОБА_23 протягом усього літа обіцяв повернути гроші, але постійно відтягував час, потім зв'язок зник. Грошей він йому так і не повернув. В січні 2014 року ОСОБА_23 йому зателефонував та обіцяв повернути гроші до кінця березня 2014 року. Просив стягнути з ОСОБА_23 майнову шкоду у сумі 7084 грн. та моральну у сумі 1000 грн., оскільки він запланував поїздку, хотів подивитися світ, вивчити мову і заробити гроші, але все це скасували, і він отримав моральні розлади. На досудовому слідстві також пояснював, що при зустрічі з ним ОСОБА_23 пояснив, що він є представником фірми «Центр міжнародного обміну», центральний офіс якого знаходиться в м. Києві і займається організацією поїздок і безпосередньо відправкою студентів в США. При цьому він показав довіреність, в якій було зазначено, що він, ОСОБА_23, дійсно є представником вищевказаної фірми. 24.03.2009 року, приблизно о 12.00, він зустрівся з ОСОБА_23 в ПДТУ і передав йому гроші в сумі 700 доларів США для оформлення візи. Решта 220 доларів США він передав ОСОБА_23 31.03.2009 року там же, приблизно о 12.00 годин, при цьому домовилися, що як тільки будуть готові документи ОСОБА_23 подзвонить і повідомить, дату і час вильоту. Через місяць сам став дзвонити ОСОБА_23 для того, щоб дізнатися як просуваются справи з приводу оформлення візи і передати йому ксерокопії всіх необхідних документів. З трудом, але він все-таки додзвонився до ОСОБА_23, який повідомив, що документи готуються і скоро будуть готові, дата вильоту залишається тією ж 15.05.2009 року. Така його поведінка йому здалося дивною, так як він не розумів як можуть готувати необхідні документи і відкрити візу, якщо він ще не передав йому ксерокопії основних своїх документів. Він продовжував сам дзвонити ОСОБА_23 і в черговий раз додзвонився, то останній сказав, що виліт переноситься на 15.06.2009 року, яку-небудь причину він не назвав. Потім ОСОБА_23 просто перестав брати трубку, іноді телефон був відключений, а коли вдавалося йому додзвониться ОСОБА_23 говорив, що йому ніколи і клав трубку. З серпня 2009 року ОСОБА_23 перестав виходити на зв'язок, телефон постійно був відключений. Вважав, що ОСОБА_23 зловживаючи його довірою, просто обдурив його, і шахрайським шляхом заволодів належними йому грошима в сумі 920 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 7084 гривні, які просив стягнути.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.124-125, 329-330 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_10, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що знайома з ОСОБА_23 з 2003 року, так як неодноразово користувалася послугами його турфірми. Жодних претензій по поїздкам до нього немає. Приблизно весною 2009 року ОСОБА_23 прийшов до неї на роботу та запропонував поїхати їй з сином в США на 3 місяця, в якості супроводжуючої групи студентів, на що вона погодилась. Після, у приміщенні «Челінтано» по пр. Леніна, в м. Маріуполі, вона передала ОСОБА_23 за похждку спочатку 720 доларів США, потім 200 доларів США. За словами ОСОБА_23 віза оформлювалася, але він відкладав постійно дату поїздки, пояснюючи це тим, що оформлюються паспорта студентам. Коли почалося літо, вона зрозуміла, що поїздка не відбудеться та стала вимагати від ОСОБА_23 повернення сплаченої суми, але він досі їй нічого не повернув. Просила стягнути з ОСОБА_23 майнову шкоду у сумі 7084 грн. та моральну шкоду у сум 10000 грн., оскільки в зв'язку з поїздкою в США вона припинила займатися торгівельною діяльністю, гроші, які сплатила ОСОБА_23, взяла у борг під відсотки, вона не спала, хвилювалася та проживала дише з дитиною, тому їй потрібні були гроші. На досудовому слідстві також показала, що при розмові ОСОБА_23 поясняв, що її місячна зарплата становитиме близько 3000 доларів США та в її обов'язки входило поселити студентів у США, стежити за ними, при виникненні проблем дзвонити в посольство та для цього необхідно здати гроші на візу і квиток, проживання безкоштовно за рахунок відправляючої компанії, представником якої був ОСОБА_23. 26 березня 2009 року, в денний час, вона передала ОСОБА_23 гроші в сумі 720 доларів США, та документи, необхідні для оформлення путівки. 31.03.2009 року вона передала ОСОБА_23 ще 200 доларів США для оформлення візи. Виліт в Америку повинен був відбутися 15.05.2009 року. Коли вона зрозуміла, що поїздка не відбудеться, то з червня по серпень 2009 року, спілкувалася з ним по телефону, просила повернути гроші, але він щоразу знаходив якісь нові відмовки, просив почекати, говорив, що в банку вихідний, то йому потрібно терміново віддати комусь іншому. Особисто з ним не зустрічалася, так як від зустрічей він відмовлявся. Змушена була звернутися з заявою в міліцію про шахрайство і більше з ОСОБА_23 не зідзвонювалася, він сам не дзвонив. Приблизно в кінці 2009 року або на початку 2010 року надійшло перерахування від ОСОБА_23 у сумі 420 гривень, що більше від нього нічого не отримувала.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.64-65 том 1, а.с.170-171 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_11, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що знайома з ОСОБА_23 з 2005 року, неодноразово користувалася послугами його туристичної фірми та була задоволена. В березні 2009 року їй зателефонував ОСОБА_23 і в розмові повідомив, що є можливість поїхати на роботу в США. Вона разом з чоловіком ОСОБА_58 зустрілися в приміщенні ПДТУ з ОСОБА_23, який розповів їм про цю поїздку і запропонував їй їхати в якості куратора групи студентів, дата вильоту - 15 червня 2009 року. Вона погодилася та знаходячись в автомобілі біля приміщення ПДТУ вона передала ОСОБА_23 за поїздку суму 7452 грн., що за курсом НБУ на той час склало 1000 доларів США, про що він надав розписку. Після цього вони неодноразово зідзвонювалися. Однак як повідомив ОСОБА_23, у цей час у США почалася епідемія свинячого грипу, і студенти почали відмовлятися від поїздки. Коли закінчилося літо, і вона зрозуміла, що поїздка не відбудеться, вона зателефонувала ОСОБА_23, і попросила повернути їй гроші. Він сказав, що зараз не може віддати гроші, і необхідно почекати, коли йому гроші повернуть. Вона ходила до нього додому, але вдома нікого не застала. Восени зателефонувала ОСОБА_23, він обіцяв повернути гроші, і вона приїхала до нього додому за адресою, вказаною в розписці, але вдома не застала. У жовтні 2009 року ОСОБА_23 сам подзвонив їй і сказав, що поверне гроші, але йому потрібен час для цього. Вона йому вірила, так як раніше, в 2006-2007 роках я вже давала йому в борг гроші, і він їх віддавав, але розписку при цьому ніколи не забирав. У лютому 2010 року ОСОБА_23 знову їй зателефонував і сказав, що поверне всі гроші, потрібно тільки почекати до літа, але влітку він так і не подзвонив, і вона не змогла до нього додзвонитися. Восени 2013 року ОСОБА_23 повернув їй гроші, у зв'язку з чим цивільний позов просила залишити без розгляду. Коли вона писала заяву до міліції, то вважала ОСОБА_23 шахраєм, але оскільки він повернув гроші та вона на це і раніше сподівалася, то шахраєм його не вважала та не бажала йому позбавлення волі. На досудовому слідстві також показала, що ОСОБА_23 в розмові їй розповів, що в її обов'язки входитиме здійснення контролю за студентами, у разі виникнення яких-небудь нестандартних ситуацій їй необхідно буде повідомляти в центральній офіс компанії, заробітна плата буде становити 1300 доларів США, знання англійської мови не обов'язково, і що для оформлення поїздки необхідно 920 доларів США, куди входить оформлення документів і переліт, виліт повинен відбутися в травні 2009 року, просив оплатити поїздку по можливості всю суму відразу. Розмова відбувалася в присутності її чоловіка, відповівши згодою, вони з'їздили з чоловіком додому і в 14 годин, біля будівлі ПДТУ в автомобілі передали ОСОБА_23 гроші в сумі 7452 гривні.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.71-72, 134-135 том 5/

Аналогічні показання на досудовому слідстві дав свідок ОСОБА_58

/а.с. 117а - 119 том 5/

Показаннями потерпілого ОСОБА_12, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що з ОСОБА_23 знайом поверхово, коли бажав поїхати в туристичну поїздку, але вона не відбулася та він повернув гроші. Так, йому подзвонила його дружина та повідомила, що до тестя ОСОБА_98 звернувся його знайомий ОСОБА_23, який раніше навчався в ПДТУ, коли тесть був завідуючим кафедри і запропонував відправити його доньку в США куратором по програмі «Працюй і відпочивай». 10.04.2009 року, у приміщенні ПДТУ ОСОБА_23 переконав його, що з поїздкою все буде добре. 11.04.2009 року, приблизно о 10 годині в приміщенні МДУ, що по пр. Будівельників він зустрівся з ОСОБА_23 та передав йому гроші в сумі 6000 гривень, а ОСОБА_23 написав про це розписку. Поїздка повинна була відбутися в середині червні 2009 року. Потім ОСОБА_23 став говорити, що поїздка відкладається. У вересні 2009 року він перестав відповідати на дзвінки. У грудні 2013 року - січні 2014 року він з'явився і сказав, що буде повертати гроші, про що написав розписку, але грошей досі так і не віддав. Просив стягнути з ОСОБА_23 майнову шкоду у сумі 6000 гривень, яка цього часу не відшкодована та моральну шкоду у сумі 2000 грн., оскільки ОСОБА_23 одурив його та його тестя, гроші, які вони віддали йому були необхідні на інші потреби. На досудовому слідстві показав, що ОСОБА_23 в розмові про програму говорив переконливо, так само показував документи, що він є представником Київського філіалу фірми, яка займається обміном студентів для проходження практики за кордоном. Пояснював, що до кінця травня 2009 року всі документи будуть готові для поїздки в США. Приблизно на початку травня 2009 року він зателефонував перший раз ОСОБА_23, який сказав, що поїздка відкладається, у зв'язку з тим, що не готові документи. Аналогічні розмови з ОСОБА_23 велися до липня 2009 року. Потім ОСОБА_23 став говорити, що поїздка не виходить, за яких саме причин, він не вказував і сказав, що в найближчі два тижні поверне гроші. Приблизно в кінці серпня 2009 року, зв'язок між ним і ОСОБА_23 перервалася у зв'язку з тим, що той став від нього ховатися, не йшов на контакт. Тоді він зрозумів, що ОСОБА_23 скориставшись довірою його тестя, і обманом заволодів належними йому грошима.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.142-143 тому 1, а.с. 327-330 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_13, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що працює вчителем англійської мови та весною 2009 року їй подзвонив знайомий ОСОБА_59 і сказав, що набирається група студентів в США для роботи в готельному бізнесі і потрібен знайомий куратор. Він надав їй телефон ОСОБА_23, який розповів їй про роботу по програмі «Відпочівай і працюй» та повідомив, що необхідно терміново внести 720 доларів США. Через декілька діб, знаходячись в приміщенні ПДТУ вона віддала ОСОБА_23 за поїздку 720 доларів США, частину в доларах, частину в гривнях, про що він написав розписку. Поїздка переносилася та через місяць вона стала нервувати, оскільки гроші, які вона віддала ОСОБА_23, вона взяла в борг. В серпні 2009 року вона зрозуміла, що поїздка не відбудеться, оскільки у вересні їй необхідно було виходити на роботу. У листопаді-грудні 2013 року ОСОБА_23 повернув їй гроші, тому просила залишити позовні вимоги без розгляду. На досудовому слідстві показала, що ОСОБА_23 показав їй довіреність від фірми «Працюй і відпочивай» в м. Маріуполі, центральний офіс якої знаходився м. в Києві. 11.04.2009 року в денний час вона зустрілася з ОСОБА_23 у приміщенні ПДТУ, де передала йому гроші в сумі 720 доларів США, які були потрібні для оформлення всіх необхідних документів. З його слів на початку літа 2009 року вона повинна була виїхати до США на роботу. Після отримання грошей ОСОБА_23 перестав дзвонити, вона неодноразово намагалася додзвонитися йому і коли вдавалося він говорив, що ще не зібрана група для поїздки, що не готові документи на виїзд, при цьому жодних документів він у неї не брав. 02.09.2009 року ОСОБА_23 перестав відповідати на дзвінки і його номер був відключений. 10.09.2009 року з даного приводу змушена була звернутися з заявою до Жовтневого РВ ММУ так як зрозуміла, що ОСОБА_23 шахрай і заволодів належними їй грошовими коштами в сумі 720 доларів США.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.18 том 1, а.с. 163-164 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_14, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що з ОСОБА_23 раніше знайома не була. Так, 20-22 квітня 2009 року їй зателефонувала подруга ОСОБА_15 і повідомила, що є можливість поїхати в США в якості куратора на 3 місяця. Вона сказала, що ОСОБА_23 добре знає, що він людина перевірена, що у неї з ним дружні стосунки. Вона йому дала її номер телефону, і він їй подзвонив та сказав, що поїздка буде коштувати 920 доларів США, що треба закордонний паспорт та фото для оформлення візи. 24.04.2009 року, приблизно о 16.00 год., знаходячись в приміщенні ПДТУ по вул. Університетській, в м. Маріуполі вона передала ОСОБА_23 гроші в сумі 920 доларів США. Про що він надав розписку. Будь-який підозр стосовно ОСОБА_23 у неї не було. Приблизно через 2-3 дні їй зателефонував ОСОБА_23 та повідомив, що необхідна ще одна людина, тому вона зателефонувала ОСОБА_15 та запропонувала їй поїхати також, на що вона відповіла відмовою, оскільки грошів на поїздку та закордонного паспорту у неї не було. Вона передала їй гроші в сумі 720 доларів США з умовою, що ОСОБА_15 їх поверне, коли заробить, та вона погодилася. 28.04.2009 року вранці подзвонив ОСОБА_23 та запитав, куди йому під'їхати, а коли під'їхав, то у дворі свого будинку передала йому гроші, про що він написав їй розписку, яку ОСОБА_15 передала їй. Після повідомляв, що поїздка відкладалася, оскільки не набрана група студентів. Вони зрозуміли, що поїздка планується на літо, але час минав, а він все говорив, що треба ще почекати. Потім вони дзвонили йому, але телефон ОСОБА_23 був відключений. Потім ОСОБА_23 сам дзвонив з іншого номера, і говорив, що треба почекати. За цей час він змінив приблизно 4-5 номерів. Вона чекала, так як вона довірлива людина. У червні 2009 року він повідомив, що поїздка не відбудеться через пташиний грип і недобору студентів, обіцяв, що гроші він їм поверне. Просила стягнути з ОСОБА_23 майнову шкоду у сумі 7084 грн., позовні вимоги по стягнення моральної шкоди просила залишити без розгляду. На досудовому слідстві показала, що у процесі розмови в приміщенні ПДТУ ОСОБА_23 показав проспекти, пов'язані з поїздкою. При зустрічі вона повідомила ОСОБА_23, що у неї немає закордонного паспорту, і він сказав, що б вона його терміново робила. Вона оформила закордонний паспорт в найкоротші терміни. ОСОБА_23 не просив привезти йому документи, необхідні для оформлення візи. Зустрітися з ОСОБА_23 не вийшло, телефонні розмови тривали десь до кінця 2009 року. Потім вона зрозуміла, що ОСОБА_23 нікуди відправляти її не збирався і обманним шляхом заволодіі належними їй грошима. Останній раз вона зідзвонювалася з ОСОБА_23 у липні 2009 року, він знову обіцяв повернути їй гроші в повному обсязі. Більше їй не вдалося зателефонувати ОСОБА_23, так як номер телефону, який був у неї, він відключив, сам особисто він більше не дзвонив.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 51 том 2, а.с.334-335 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_15, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що приблизно з 1991 року вона знайома з ОСОБА_23 та неодноразово користувалася його туристичними послугами. Приблизно в кінці квітня 2009 року її зателефонував ОСОБА_23 та запропонував поїхати на роботу в США на 3 місяця, в якості куратора студентських груп, але у неї не було грошів і ОСОБА_23 запропонував обдзвонити друзів або подруг, щоб запропонувати поїхати за вказаною програмою. Про дану програму вона розповіла своїй подрузі ОСОБА_14. Вона розповіла ОСОБА_14, що в кінці 1990-х у ОСОБА_23 були матеріальні та судові проблеми, були претензії до його фірмі. Потім він сказав, що всі проблеми він вирішив. Після ОСОБА_14 самостійно зідзвонювалася і зустрілися с ОСОБА_23 та в приміщенні ПДТУ ОСОБА_14 передала за поїздку ОСОБА_23 920 доларів США. Це було в кінці квітня 2009 року. Після чого ОСОБА_14 повідомила, що є друга вакансія, і запропонувала їй поїхати з нею до США, але вона відмовилася, так як у неї не було закордонного паспорта та коштів на це. ОСОБА_23 призначив зустріч на наступний день о 08.00 год. ті вони вирішили зібратися вдома у ОСОБА_14, де мати ОСОБА_60 дали їй на поїздку 720 доларів США, хоча вона відмовляла ОСОБА_14 їхати до США. Коли до дому ОСОБА_14 приїхав ОСОБА_23, вона у дворі її будинку АДРЕСА_7 передала йому 720 доларів США, який не поцікавився чи є у неї закордонний паспорт. Протягом травня 2009 року вона телефонувала ОСОБА_23, але він лише пояснював, що поїздка відкладається у зв'язку із свинячим грипом. З середини червня 2009 року вони зрозуміли, що нікуди не поїдуть, дзвонили ОСОБА_23, але на дзвінок він не відповідав. Після по телефону обіцяв повернути гроші, після чого змінював номери свого телефону, іноді в грубій формі відповідав, що йому набридли дзвінки. Коли вона зрозуміла, що це обман, то зателефонувала в м. Київ в турфірму «Працюй і відпочивай», де їй повідомили, що ніяких кураторів за програмою ними не набиралося. ОСОБА_23 дав мені листівки про цю поїздку, з яких вона дізналася про цю фірму, але ОСОБА_23 просив її не дзвонити в цю фірму, сказавши, що дана фірма не працює з ним, а він працює безпосередньо, а листівки він дав для переконливості та надав доручення з мокрою печаткою від цієї фірми на відправку студентів. Але виявилося, для того, щоб бути куратором потрібно володіти англійською мовою. Просила стягнути з ОСОБА_23 майнову шкоду у сумі 720 доларів США, що за курсом на той час складало 5544 грн. та моральну шкоду у сумі 4500 грн. Моральну шкоду обґрунтувала тим, що вона хвилювалася у зв'язку із вчиненим відносно неї, з подругою ОСОБА_14 більше не спілкується, оскільки вона вимагала від неї повернення грошів, які віддала за поїздку ОСОБА_23, звинувачувала її, погіршився стан здоров'я та моральний стан. На досудовому слідстві дала аналогічні показання.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.37 том 2, а.с. 336-337 том 3, а.с.92 том 4/

Показаннями потерпілої ОСОБА_16, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що з ОСОБА_23 знайома не була. Їй зателефонувала подруга ОСОБА_17 та запропонувала поїхати в США куратором з групою студентів. Оскільки вона вчитель англійської мови, то погодилася на пропозицію подруги, і приблизно навесні 2009 року поїхала з нею на зустріч до ОСОБА_23. Він надав їм проспекти по даній програмі. Через декілька днів в приміщенні Маріупольського гуманітарного університету по пр. Будівників в м. Маріуполі, вона разом з ОСОБА_17 віддала ОСОБА_23 по 5760 грн. кожна та стали чекати дзвінка. Поїздка мала відбутися 31 травня 2009 року, проте потім протягом трьох місяців, до кінця літа вона весь час відкладався, у зв'язку із тим, що він не набрав людей для поїздки, в результаті вони нікуди не поїхали. Після ОСОБА_23 перестав відповідати на дзвінки, тому вона подала заяву до міліції. Коли вона віддавала гроші ОСОБА_23, то у неї виникли сумніви щодо поїздки, оскільки документи він у них не брав. Вона повідомила ОСОБА_23, що закордонного паспорту не має, але він сказав, що це не проблема. Оскільки в грудні 2013 року ОСОБА_23 повернув їй гроші. То позовні вимоги просила залишити без розгляду. На досудовому слідстві показала, що в процесі розмови ОСОБА_23 розповідав, що група вже практично набрана, запропонував роботу в якості кураторів групи студентів, при цьому докладно описав чим потрібно буде займатися, де проживати, а так само, які умови працевлаштування. Вона особисто, а так само і ОСОБА_17 неодноразово ставили питання ОСОБА_23, чи відкриють їм візу так як вони є пенсіонерками, і чому не їдуть викладачі ПДТУ, на що ОСОБА_23 говорив, що дуже багато бажаючих і він не знає кого обрати, а з приводу віку, це навіть краще для поїздки. Вона сама запитала у ОСОБА_23 на рахунок документів і він сказав, що дзвонив в м. Київ, а так само в м. Вашингтон і що вони підходять для цієї поїздки і все буде добре при цьому з приводу документів попросив не хвилюватися. Протягом літа 2009 року неодноразово зідзвонювалася з ОСОБА_23, який постійно обіцяв, що практично завтра потрібно буде вилітати. Потім він став говорити, що у зв'язку з оголошеним епідемії «курячого грипу» група знову не укомплектована, але при цьому він обіцяв, що поверне гроші. Вона стала розуміти, що ОСОБА_23 обманним шляхом заволодів грошима, і що гроші він не віддасть, вона так само стала розуміти, що спочатку ОСОБА_23 ввів в оману, так як будучи пенсіонерами і не надавши ОСОБА_23 жодних необхідних документів, він просто не міг фізично оформити візу для вильоту в Америку. Тобто спочатку, коли він брав гроші він не збирався нікуди їх відправляти. Зрозумівши це, вона звернулася до міліції.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с.205-207 том 1, а.с.319-321 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_17, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що в квітні 2009 року їй зателефонувала невістка ОСОБА_61 і повідомила, що її знайомий ОСОБА_23 запропонував їй поїздку в ролі куратора групи в США. Так як у ОСОБА_61 на той момент була поламана нога, тобто та беручи до уваги те, що вона була вчителем французької мови, а необхідний був вчитель англійської мови, вона запропонувала поїхати їй. Вона зацікавилась даною пропозицією і подзвонила своїй подрузі ОСОБА_16, яка була вчителем англійської мови як і вона. Надала показання, аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_16 Документи для оформлення візи окрім копії паспорту, вона ОСОБА_23 не давала. Зі слів ОСОБА_23 їй відомо, що поїздка не відбулася з причин епідемії грипу, тому що група студентів розпалася. ОСОБА_23 поясняв, що гроші поки повернути не може, оскільки перерахував до американської фірми, але повернути їх обіцяв. В листопаді 2013 року ОСОБА_23 повернув їй гроші, тому просила позовні вимоги залишити без розгляду. На досудовому слідстві надала показання, аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_16

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 198-200 том 1, а.с. 316-318 том 3/

Показаннями свідка ОСОБА_62, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що з ОСОБА_23 була знайома з 1996 року, коли вона організовувала дитячі поїздки. Показання, надані на досудовому слідстві підтримала, де показала, що приблизно у квітні-травні 2009 року їй зателефонував ОСОБА_23 і сказав, що є можливість поїхати в США в якості куратора груп студентів. У цей період часу вона перебувала в санаторії після травми ноги і сказала, що поїхати н зможе. ОСОБА_23 запитав чи немає на прикметі людей які могли б поїхати. Вона сказала, що запитає у своїх знайомих і зателефонувала ОСОБА_17, яка є її родичкою і запропонувала їй цю поїздку. Вона дала їй телефон ОСОБА_23 і скана та сказала, що б вони самі обговорювали подробиці даної поїздки. Після ОСОБА_17 сказала, що вона зустрічалася з ОСОБА_23 з цього приводу, але в поїздку вона не поїхала. Так само вона розповіла, що передала ОСОБА_23 гроші близько 700 доларів США. Детально вона нічого не розповідала, ОСОБА_23 з цього приводу вона не дзвонила. Так само їй стало відомо від ОСОБА_17, що ОСОБА_23 на даний час повернув їй гроші.

/а.с.141-142 том 3/

Оголошеними в суді показаннями потерпілої ОСОБА_36, даних нею на досудовому слідстві, яка показала, що у травні 2009 року, її матері ОСОБА_63 подзвонила сестра ОСОБА_64, яка повідомила, що її знайомий організовує поїздки в США для роботи і вона рекомендувала її, що цього чоловіка вона знає давно і неодноразово користувалася його послугами з організації туристичних поїздок. Вона зустрілася з ОСОБА_23 на третьому поверсі магазину "Білла", який в розмові пояснив, що вона повинна буде їхати в якості куратора групи студентів, умови поїздки, її обов'язки, на все літо 2009 року, знання англійської мови необов'язково, що для оформлення поїздки необхідно 920 доларів США, що включає оформлення документів та авіа переліт, виліт відбудеться в червні 2009 року. 21.05.2009 року, приблизно о 14.00 годині, на першому поверсі того ж магазину вона передала ОСОБА_23 500 доларів США, що за курсом НБУ склало 3808 гривень 05 копійок, а він написав про це розписку. При цьому пояснив, що цієї суми для оформлення поїздки вистачить, а залишок вона внесе безпосередньо перед вильотом, але на наступний день, він подзвонив сам і сказав, що необхідно внести інші гроші, так як суми, яку вона йому надала, не вистачає для оформлення документів. На наступний день, приблизно о 14.00 годині у вищевказаному місці, вона передала ОСОБА_23 ще 420 доларів США, що за курсом НБУ склало 3198 гривень 20 копійок, а він написав розписку, і пояснив, що більше ні чого не треба, оформлення всіх документів він бере на себе і сам подзвонить. У середині червня 2009 року вона знову зателефонувала ОСОБА_23 і поцікавилася оформленням документів, він повідомив, що ще не набрана група, у зв'язку з цим виліт переноситься. Згодом він телефоном повідомив, що місця куратора групи немає і він поверне гроші, але коли не повідомив. Спілкувалися по телефону до осені 2009 року і кожен раз ОСОБА_23 знаходив причини відстрочки повернення грошей, а потім відверто забрехався і вона попросила його не говорити дурниці і він, відразу відключив мобільний телефон. Більше вони з ним не зустрічалися і по телефону не спілкувалися. В міліцію вона не зверталася до тих пір, поки не дізналася з преси, що ОСОБА_23 затриманий співробітниками міліції за шахрайство. Їй заподіяно майнову шкоду на суму 7006 гривень 25 копійок, яка до теперішнього часу не відшкодована.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/л.д.58-59, 137-139 том 5/

Аналогічні показання на досудовому слідстві дав свідок ОСОБА_65

/л.д.66-67 том 5/

Показаннями потерпілої ОСОБА_18, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що з ОСОБА_23 до травня 2009 року не була знайома. Підтримала в повному обсязі показання, надані на досудовому слідстві, де вона показала, що в двадцятих числах травня 2009 року, вона перебувала в студентській їдальні, де її знайома адміністратор повідомила, що є можливість поїхати в США на роботу. Отримавши від неї згоду, вона здзвонилася з кимось по телефону, і відразу ж під'їхав чоловік, який представився довіреною особою фірми «Центр міжнародного обміну» ОСОБА_66 і показав копію довіреності з мокрою печаткою, яка підтверджувала це. Її знайома повідомила її, що дуже добре з ОСОБА_23 знайома, тривалий час підтримує з ним хороші стосунки і що ніяких проблем з приводу поїздки не буде. Він запропонував поїхати в США, а саме в Вашингтон в якості куратора групи студентів, пояснив коло її обов'язків і які документи необхідні для оформлення поїздки, вартість якої становила 1051 долар США. Виліт повинен був відбутися 20.06.2009 року, гроші треба було заплатити протягом доби, але дізнавшись, що так швидко вона не зможе знайти гроші, він погодився почекати ще добу. 21.05.2009 року вона з бабусею ОСОБА_67 зустрілися з ОСОБА_23, який пред'явив документи і роз'яснив умови поїздки і переконав їх, що це вигідна поїздка. Отримавши згоду, він 22.05.2009 року, приблизно о 9.00 годині, на її робочому місці в магазині «Ком», по пр. Металургів, отримав від неї гроші в сумі 8085 гривень, та написав про це розписку, при цьому пояснив, що гроші перешле в Центральний офіс і протягом двох днів привезе договір. Більше вона ОСОБА_23 не бачила, так як він уникав зустрічей, спілкувалися в телефонному режимі і кожен раз він переносив виліт, тягнув час. Коли вона зажадала повернути гроші, бо зрозуміла, що він самий справжній шахрай, він пообіцяв їх повернути найближчим часом, але з серпня 2009 року відключив телефон і більше вона не могла йому додзвонитися. Звернулася в міліцію із заявою як тільки дізналася, що ОСОБА_23 затриманий за шахрайство. Їй заподіяно майнову шкоду в сумі 8085 гривень, з яких відшкодовано лише 400 грн., просила стягнути з ОСОБА_23 неповернуту суму.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 108-110, 339-340 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_19, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що з ОСОБА_23 до травня 2009 року не була знайома. Підтримала в повному обсязі показання, надані на досудовому слідстві, де вона показала, що у травні 2009 року, її знайомий ОСОБА_100, повідомив, що є можливість поїхати в США на роботу в якості куратора групи студентів, так як цим займається його знайомий і дав його мобільний телефон. 22.05.2009 року, близько 10.00 години, в приміщенні центрального корпусу ПДТУ вона зустрілася з ОСОБА_23, який повідомив, що може відправити її працювати в США в якості куратора групи студентів, показав реклами і повідомив, що оформлення документів та сама поїздка обійдеться в 1050 доларів США. Там же вона передала йому наявні у неї 500 доларів США, про що він написав розписку і повідомив час вильоту - літо 2009 року, попросив на наступну зустріч принести ксерокопію закордонного паспорта та фотографії. 27.05.2009 року, близько 10.00 години, вони зустрілися там же і вона передала ОСОБА_23 документи, фотографії та 4220 гривень, про що він також написав розписку, а в розмові сказав, що 10.06.2009 року вона вилетить до США. Після цієї зустрічі почалися нескінченні телефонні розмови, в яких ОСОБА_23 кожен раз відкладав поїздку на інше число, посилаючись на те, що то не в повному обсязі набрана група, то почалася епідемія «свинячого грипу», це тривало до 10.07.2009 року, а потім він повідомив, що поїздка відміняється і протягом 2-3 днів він поверне гроші, але через 3 дні телефон у нього вже був відключений. Потім він дзвонив сам з різних телефонів і обіцяв повернути гроші, але з жовтня 2009 року зв'язок з ним обірвався, він уникав зустрічей. До того часу вона вже зрозуміла, що ОСОБА_23 звичайний шахрай і обманом заволодів її грошима. Так як вже йшли розмови, що таким чином він обдурив дуже багатьох знайомих, і в серпні 2010 року вона звернулася із заявою в міліцію. У грудні 2013 року він повернув їй гроші, тому просила залишити позовні вимоги без розгляду.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 243-244 том 2, а.с.322-323 том 3/

Оголошеними в суді показаннями потерпілого ОСОБА_38, даними на досудовому слідстві, і дослідженими судом, в яких він показав, що в червні 2009 року йому подзвонив його знайомий ОСОБА_47 і повідомив, що його однокашник по інституту, терміново шукає людину для роботи за кордоном, надав його номер телефону, за яким він зателефонував і домовився про зустріч. Зустрілися в кафе "Дежавю", по пр. Нахімова, 198, в м. Маріуполі, де незнайомець представився ОСОБА_23 та надав копію довіреності на своє ім'я як представника «Центру міжнародного обміну». У розмові ОСОБА_23 пояснив, що шукає людину для роботи в США в якості куратора групи студентів, пояснив умови роботи, що вона дуже прибуткова, сам він поїхати не може, так як зайнятий, переліт та проживання в США оплачує фірма, треба тільки оплатити візу та за оформлення документів у сумі 1500 доларів США. Часу на роздуми практично немає, дуже багато охочих, тому потрібно терміново внести 720 доларів США, інакше він не зможе допомогти. На наступний день, 09.06.2009 року, в тому ж кафе, близько 11.00 години, вони зустрілися, і він передав ОСОБА_23 ксерокопії закордонного паспорта та паспорта громадянина України, 4 фотографії, а так само гроші в сумі 5760 гривень, про що ОСОБА_23 написав розписку із зазначенням одержаної суми, дати виїзду, і що в разі зриву поїздки гроші будуть повернуті. Так само, ОСОБА_23 попросив ні під яким приводом, не зв'язуватися з керівництвом «Центру міжнародного обміну», так як у нього в ній працює безліч недоброзичливців, які можуть відправити в поїздку не його, а іншу людину. ОСОБА_23 оголосив, що виліт відбудеться 28.06.2009 року з м. Києва, і що решту суми потрібно буде внести приблизно через два тижні. Після зустрічі він неодноразово телефонував ОСОБА_23, але той не брав слухавку, коли йому вдалося додзвонитися ОСОБА_23 пояснив, що поїздка переноситься у зв'язку з «курячим» чи «свинячим грипом», тоді він через інтернет вийшов на сайт Київського відділення «Центру міжнародного обміну студентів», і побачив там оголошення, що даний центр закрито на канікули і всі студенти вже відправлені. ОСОБА_23 уникав зустрічей і не відповідав на дзвінки, а коли він зателефонував і розповів про отриману інформацію, то останній став запевняти, що все нормально, виліт затримується буквально на 2-3 дні, в іншому випадку йому повернуть гроші. Потім ОСОБА_23 став призначати різні дні повернення грошей, від особистих зустрічей відмовлявся, а у вересні 2009 року він поміняв свій номер телефону і всякий зв'язок з ним припинився. 07.10.2010 року від знайомих йому стало відомо, що ОСОБА_23 затримано і він звернувся із заявою в міліцію. Вважав ОСОБА_23 звичайним шахрєм, який користуючись його довірою, обманом заволодів його грошима і заподіяв майнову шкоду в сумі 5480 гривень 57 копійок, які досі не відшкодовані.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 67-69, 165-167 том 3/

Показаннями потерпілої ОСОБА_20, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показала, що у травні 2009 року, від своєї знайомої, імені якої не пам'ятає, вона дізналася, що можливо поїхати в США куратором та заробити гроші та порадила звернутися до ОСОБА_23 Вона зустрілася з ним біля кафе "Акваторія", по пр. Леніна, де він розповів їй умови поїдки та що необхідно оплатити за поїздку 1000 доларів США. Вона повідомила, що в даний момент не працює та у неї зараз немає таких грошей, на що він відповів, що оплата можлива по частинах. Тоді вона в цей же день, зустрівшись з ОСОБА_23 в кафе «Акваторія», передала йому 350 доларів США, про що він написав їй розписку. Вона прийшла додому і помітила, що в розписці не були вказані паспортні дані ОСОБА_23 і зазначена неповна його адреса, тому на наступний день вони знову зустрілася у приміщенні ПДТУ, де він написав їй нову розписку, в якій були вказані всі необхідні дані. Тоді вона сказала ОСОБА_23, що поки не побаче виклику на роботу, то не віддасть йому решту грошей. Пізніше, протягом наступного місяця, вона дзвонила йому, щоб дізнатися про дату поїздки. Коли вона дізналася, що поїздку відмінили, то просила повернути їй гроші, на що ОСОБА_23 просив почекати. У неї склалося враження, що її гроші були використані не на її поїздку, і у ОСОБА_23 їх вже не було. У серпні, коли стало зрозуміло, що поїздка не відбудеться, ОСОБА_23 почав говорити, що він поїде в м. Київ до своєї сестри, для того, щоб вона взяла для нього кредит, і він зміг розрахуватися з боргами. Коли у вересні ОСОБА_23 перестав відповідати на телефонні дзвінки, вона звернулася в міліцію з відповідною заявою. До вересня, коли вона розмовляла з ним по телефону, він завжди обіцяв повернути гроші. У серпні 2013 року ОСОБА_23 відшкодував заподіяну майнову шкоду, тому просила залишити позовні вимоги без розгляду. Але вказала, що з урахуванням кількості потерпілих від його дій, він повинен бути позбавлений волі. На досудовому слідстві показала, що ОСОБА_23 пояснив в розмові, що відразу треба за поїздку заплатити хоча б 700 доларів США, а решту він покладе свої, після повернення з поїздки вона з ним розрахується, тому вона привезла йому стільки скільки було, а саме передала ОСОБА_23 ксерокопію закордонного паспорта і гроші в сумі 1920 гривень, крім цього він заявив, що до 01.07.2009 року вона повинна вилетіти в Америку. 14.07.2009 року, він в телефонному режимі повідомив, що поїздка не відбудеться, так як не набрана група.

Свої показання вона підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 91 том 1, а.с. 172-173 том 3/

Показаннями потерпілого ОСОБА_21, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що з ОСОБА_23 був знайом як турист приблизно з 2006-2007 року, оскільки користувався послугами його фірми та був задоволений. У червні 2009 року, його дружині зателефонував ОСОБА_23 і запропонував поїхати до Туреччини по «горячій» путівці. 01.07.2009 року, він з дружиною зустрівся з ОСОБА_23 біля ТЦ "Обжора", де передав йому гроші в сумі 21300 гривень, про що ОСОБА_23 написав їм розписку, в якій зобов'язався відправити їх у поїздку. Після закінчення певного часу вони стали дзвонити ОСОБА_23, але він відкладав поїздку в Туреччину з різних причин. Кілька разів не відповідав, то відповідав у грубій формі, після телефон відключив і досі грошей не повернув. Оскільки він дізнався, що потерпілих як він багато, то зрозумів, що ОСОБА_23 його цілеспрямовано ошукав. Просив стягнути з ОСОБА_23 майнову шкоду у сумі 21300 грн. На досудовому слідстві показав, що у процесі телефонної розмови ОСОБА_23 сказав, що дану путівку потрібно сплатити в найкоротші терміни. 01.07.2009 року приблизно в обідній час він разом зі своєю дружиною передали ОСОБА_23 гроші в сумі 21300 гривень за чотири путівки. Поїздка повинна була відбутися 04.07.2009 року по 11.07.2009 року. Так само в цей день передали ОСОБА_23 копії закордонних паспортів. Приблизно через день або два ОСОБА_23 подзвонив дружині і сказав, що терміни вильоту переносяться у зв'язку з тим, що готель переніс час відвідування. Такі розмови з ОСОБА_23 тривали протягом кількох днів. Потім приблизно через тиждень ОСОБА_23 подзвонив і сказав, що з поїздкою нічого не виходить, і він поверне гроші в повному обсязі. Розмови з ОСОБА_23 тривали приблизно протягом трьох місяців. Кожен раз ОСОБА_23 відкладав терміни, просив, що б почекали, знаходив різні причини, чому він не може повернути гроші. Приблизно через 4 місяці ОСОБА_23 подзвонив і сказав що буде віддавати частинами і, що він переслав 50 доларів США. Дружина дійсно отримала повідомлення на вищевказану суму. Після цього дзвінка більше не змогли зв'язатися з ОСОБА_23 по телефону так як він просто вимкнув свій мобільний телефон та додзвониться йому не могли і він сам так само не дзвонив. На цьому взаємовідносини закінчилися.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 117 том 1, а.с.312-313 том 3/

Аналогічні показання в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_68, які аналогічні її показанням, даними на досудовому слідстві.

/а.с. 72-73 том 3/

Показаннями потерпілого ОСОБА_22, даними суду, органу досудового слідства і дослідженими судом. Суду показав, що з ОСОБА_23 був знайом з 2000 року, оскільки користувався його туристичними послугами та був задоволений. Влітку 2009 року він звернувся до ОСОБА_23, який запропонував путівку до Туреччини на 2 тижні на кінець липня. Так, 16 липня 2009 року, знаходячись в приміщенні ПДТУ по вул. Університетській, в м. Маріуполі, він передав ОСОБА_23 грошові кошти в розмірі 1480 доларів США за 2 путівки, так як хотів поїхати разом з дружиною, про що ОСОБА_23 дав йому розписку. По мірі наближення до дати поїздки, він зв'язувався з ОСОБА_23, на що останній пояснював, що не має білетів на літак,тому відправити відпочивати він їх поки що не може. Інший готель ОСОБА_23 йому не пропонував, а пропонував оформити путівку на кінець року, що йому не підходило. В кінці липня він зрозумів, що його обдурили, і він звернувся в іншу туристичну фірму, через яку з дружиною полетів відпочивати. Коли повернувся з відпочинку, в телефонному режимі просив Синткіна повернути гроші, але він називав якісь причини, за якими не може повернути гроші, і просив зачекати. Вважав ОСОБА_23 шахраєм, оскільки довіряв йому, так як знав його не перший рік, та гроші він йому досі не повернув, тому повинен понести покарання. Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_23 майнової шкоди у сумі 11294 грн. 28 коп. підтримав. На досудовому слідстві надав аналогічні показання.

Свої показання він підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_23

/а.с. 40 том 1, а.с.168-169 том 3/

Оголошеними в суді показаннями потерпілої ОСОБА_40, даними на досудовому слідстві і дослідженими судом, в яких вона показала, що до серпня 2009 року вона познайомилася з ОСОБА_23, який був директором турагентства «Інтертревел-91», офіс даного агентства знаходився по вул. Громовий, 62. 14.08.2009 року, приблизно о 9.00 години їй по мобільному телефону подзвонив ОСОБА_23 і запропонував турпоїздку в Туреччину з проживанням у п'ятизірковому готелі. Для детальнішої розмови вони в 12 годин 30 хвилин, зустрілися в кафе "Дежавю", по пр. Нахімова, 198. У розмові він повідомив, що вартість путівки на трьох осіб становитиме 1700 доларів США, це «гаряча» путівка і треба виїжджати 16.08.2009 року. Отримавши згоду, він сказав, що треба терміново оплатити половину вартості путівки 850 доларів США і вона в кафе передала йому необхідну суму, а він написав розписку із зазначенням одержаної суми, за що він її отримав, назву готелю і час вильоту. Потім пояснив, що 15.08.2009 року він обов'язково зателефонує після отримання підтвердження вильоту по електронній пошті, після чого вони обов'язково укладуть договір і вона сплатить суму, що залишилася, а так само передасть ксерокопії паспортів. 15.08.2009 року вдень він зателефонував їй на мобільний телефон і повідомив, що немає квитків на літак і поїздка зривається, тоді вона попросила повернути гроші, але він заявив, що гроші вже перераховані на рахунок готелю і без всяких пояснень відключив телефон. Після розмови вона неодноразово телефонувала ОСОБА_23, коли вдавалося йому додзвониться він всіляко уникав розмови про повернення грошей, заявляючи, що у нього їх просто немає. 19.10.2009 року вона звернулася в міліцію із заявою. Вважала, що ОСОБА_23 - шахрай і обманом заволодів її грошима, ніякої путівки він оформляти не збирався. Їй заподіяно матеріальну шкоду на суму 850 доларів США, що за курсом НБУ становило 6586 гривень 65 копійок, збиток до теперішнього часу не відшкодовано.

/а.с.250-251 том 1/

Показаннями свідка ОСОБА_69, даними на досудовому слідстві і дослідженими судом, в яких вона показала, що у 1991 році ОСОБА_23 організував фірму «МП Інтерсервіс М-37», вона була організована з метою надання туристичних послуг для населення, її директором був ОСОБА_51 Приблизно з 1992 року до грудня 2007 року вона працювала у фірмі секретарем. В її обов'язки входило оформлення документів для виїзду за кордон, а саме документів, пов'язаних з туристичними поїздками. Офіс фірми знаходився по вул. Громовий, 62 на першому поверсі. Приблизно в 1994-1995 роках, фірма була перейменована в ПП «Інтерсервіс М-37». Все що пов'язано з комерційною діяльністю її колишнього чоловіка ОСОБА_23 їй невідомо, так як в його справи вона не втручалася, виконуючи свою роботу, а він її не присвячував. У 1999 році вони розірвали шлюб, але прізвище вона залишила чоловіка. Після розлучення ОСОБА_23 залишився проживати у АДРЕСА_2. Останній раз вони спілкувалися з колишнім чоловіком у жовтні 2009 року по телефону, але розмови не вийшло, так як вона стала питати з приводу його боргів, але він пояснювати нічого не став і кинув слухавку, більше вони не спілкувалися. З початку 2009 року до неї почали приходити люди і питати, де знаходиться колишній чоловік, що він винен їм гроші і тривалий час не віддає, Від співробітників міліції їй стало відомо, що у відносно нього порушено кримінальну справу за фактом шахрайства, у зв'язку з чим він був у розшуку. Нічого про боргові зобов'язання колишнього чоловіка їй невідомо і з цього приводу вона більше пояснити нічого не може.

/а.с.229-230 том 2/

Висновком почеркознавчої експертизи № 937 від 19.11.2010 року, згідно якої рукописні тексти в розписках, виконаних від імені ОСОБА_23 , від 16.07.2009 року, 09.06.2009 року,04.03.2008 року, 24.03.2009 року, 31.03.2009 року, 01.10.2008 року, 22.05.2009 року, 27.05.2009 року, 04.03.2009 року, 06.03.2009 року, 11.03.2009 року, 25.09.2009 року, 31.03.2009 року, 26.03.2009 року, 09.10.2007 року, 17.04.2007 року, 26.04.2007 року,02.09.2008 року, 16.06.2009 року, 11.04.2009 року, 16.03.2009 року, 01.07.2009 року, 11.04.2009 року, атак само в квитанції № 174 від 28.08.2007 року, виконані ОСОБА_23Зображення рукописних текстів в копіях розписок виконаних від імені ОСОБА_23 від 14.08.2009 року, 07.05.2009 року, 24.04.2009 року, 28.04.2009 року, ймовірно виконані ОСОБА_23 Підписи в розписках, виконаних від імені ОСОБА_23 від16.07.2009 року, 09.06.2009 року, 04.03.2008 року , 24.03.2009 року, 31.03.2009 року, 01.10.2008 року, 22.05.2009 року, 27.05.2009 року , 04.03.2009 року, 06.03.2009 року, 11.03.2009 року, 25.09.2009 року , 31.03.2009 року ,26.03.2009 року , 09.10.2007 року , 17.04.2007 року, 26.04.2007 року, 02.09.2008 року , 16.06.2009 року, 11.04.2009 року ,16.03.2009 року , 01.07.2009 року, 11.04.2009 року, а так само в квитанції № 174 від 28.08.2007 року, виконані ОСОБА_23 Зображення підписів в копіях розписок, виконаних від імені ОСОБА_23 від 14.08.2009 року, 07.05.2009 року, 24.04.2009 року, 28.04.2009 року, ймовірно виконані ОСОБА_23

/а.с. 298-305 том 3/

Іншими дослідженими судом письмовими доказами.

Протоколом обшуку від 11.08.2010 року, за місцем проживання підсудного ОСОБА_23 в приміщенні квартири АДРЕСА_2, у процесі якого було виявлено та вилучено: оригінал розписки від імені Одарченко, залізничні квитки в кількості 15 штук, щоденник, бланк договору без дати від імені «Центру міжнародного обміну», без печатки, агентські договори від 21.07.2007 року і 04.03.2008 року, довідка, ксерокопії документів ОСОБА_70 на 15-ти аркушах, пакет статутних документів на ПП «Інтертревел-91», дійсний до 20.07.2012 року, 2 чистих бланків з печаткою ПП «Інтертревел-91», чеки «Американ експрес» в ксерокопіях на 6-ти аркушах, два кліше печаток ПП «Інтерсервіс М-37», пакет статутних документів на ПП «Інтерсервіс М-37», свідоцтва про народження: на ім'я ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78; свідоцтва про шлюб ОСОБА_79, ОСОБА_80 і ОСОБА_81, проїзні документи на ім'я ОСОБА_101, ОСОБА_82 і ОСОБА_102, посвідчення юрист - консультанта на ім'я ОСОБА_83, військовий квиток ОСОБА_23, візитниця, квитанції про оплату на 25-ти аркушах, телевізор «Тошиба»; документація: рішення суду, позовна заява, листи з замітками в кількості 62 штук, розписки п'ять штук, два фото родичів, мобільний телефон «Нокія» і чотири сім-картки операторів мобільного зв'язку «Київстар» і «МТС» з їх подальшим оглядом і долученням до кримінальної справи в якості речових доказів.

/а.с.168-213 том 2/

Листом Споживчого кооперативу «Молодіжний житловий комплекс «Машинобудівник» № 84 від 29.06.2011 року, згідно якого відповідно до договору № 8 від 01.06.2007 року ПП «Інтертревел-91» було надано приміщення в оренду під офіс по вул. Громовій, 62/107 до 31.12.2007 року. Також з ПП «Інтерсервіс М-37» був укладений договір оренди приміщення по вул. Громовій, буд. 62/111, але на підставі угоди від 15.06.2007 року він був розірваний. З питання звільнення орендованого приміщення пояснення надати голова не зміг, оскільки попередня голова була звільнена у серпні 2010 року, місцезнаходження бухгалтерських документів ПП «Інтертревел-91» та ПП «Інтерсервіс М-37» йому невідомі.

/а.с.141-149 том 6/

Протоколами пред'явлення особи для впізнання, в процесі яких потерпілі: ОСОБА_84, ОСОБА_22, ОСОБА_31, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_15, ОСОБА_14 та ОСОБА_29 на фотографії впізнали ОСОБА_23 як особу, яка вчинила щодо них шахрайство і обманом заволоділа грошима.

/а.с.21-22, 43-44, 68-69, 94-95, 120-121 том 1; а.с. 40-41, 54-55, 77 том 2/

Протоколом огляду та вилучення від 09.10.2010 року з подальшим оглядом і долученням до кримінальної справи в якості речових доказів "СД" з відеозаписом від 15.12.2010 року, де відображено момент передачі потерпілою ОСОБА_37 підсудному в приміщенні магазину «Ком» грошей і розпискою підсудного ОСОБА_23 про отримання від потерпілої ОСОБА_37 грошових коштів у сумі 8085 грн.

/а.с.104-104 "а" том 3/

Протоколом перегляду відеозапису від 15.12.2010 року на "СД", з участю підсудного ОСОБА_23 та потерпілої ОСОБА_37 в присутності понятих, де відображено момент передачі потерпілою ОСОБА_37 підсудному в приміщенні магазину «Ком» грошей.

/а.с.42 том 4/

Протоколами огляду та вилучення від 16.09.2009 року, 08.09.2009 року, 13.10.2010 року, 09.02.2011 року протоколами виїмки та огляду від 14.10.2010 року, 06.10.2010 року, 07.10.2010 року, 10.11.2010 року, 11.10.2010 року, 11.02.2011 року, 15.02.2011 року, з наступним оглядом і долученням до кримінальної справи в якості речових доказів розписок та квитанції підсудного ОСОБА_23 у потерпілих: ОСОБА_31, ОСОБА_20, ОСОБА_68, ОСОБА_19, ОСОБА_29, ОСОБА_44, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_22, ОСОБА_38, ОСОБА_24, ОСОБА_88, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_43, ОСОБА_8, ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_28, ОСОБА_36, ОСОБА_11, ОСОБА_3

/а.с.55-58,81-82,103-104 том 1; а.с. 248-249 том 2; а.с. 55, 57, 75-76,

132, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243,

245, 247, 249-278 том 3, а.с. 54-55, 63-65, 76-77,117 том 5/

Довіреністю № 5-09 від 31.01.2009 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Міжнародного Обміну» (далі - ЦМО) ОСОБА_23, згідно якої останній був уповноважений на забезпечення інформаційної підтримки Програми студентських та молодіжних міжнародних обмінів з підписанням договорів на участь у програмі, сприяння в оформленні візових документів, підписання та отримання документів. Доручення стосовно фінансових питань по даній Програмі ОСОБА_23 не надавалося.

/а.с. 79 том 1/

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Міжнародного Обміну» № 01/10к від 17.11.2010 року, згідно якого ОСОБА_23 дійсно надавалася довіреність № 5-09 від 31.01.2009 року на право представляти інтереси товариства, але правом збирати готівку від клієнтів не був наділений. При цьому програма «Працюй та відпочивай» організується наступним чином. З зацікавленим студентом проводиться усна співбесіда англійською та перевіряється, чи дійсно людина є студентом ВУЗу денної форми навчання. У разі, якщо кандидат у програму відповідає цим вимогам, між ним і ЦМО оформляється договір на участь у програмі в двох примірниках. Після чого студент здійснює в банку першу оплату на рахунок, передбачений у договорі , заповнює анкету учасника та надає копію платіжки, анкету, фото, довідку з деканату, копію закордонного паспорта. Через 1-2 місяці ЦМО отримує з США на такого учасника форму DS-2019, необхідну для отримання візи. У договорі між учасником програми і ЦМО передбачений вичерпний перелік оплат, який повинен надати учасник для участі у програмі. У відповідності з даним договором всі оплати учасники програми повинні здійснювати тільки в банку та на рахунок, зазначений у договорі, який не має ніякого відношення до ОСОБА_23 Розрахунок готівкою не передбачено і не може бути використаний, так як у випадку не отримання оплати від студента через банк, участь студента в програмі призупиняється або повністю припиняється. Які-небудь грошові кошти від ОСОБА_23 не були отримані ЦМО. У програмі можуть брати участь тільки студенти ВУЗу денної форми, у віці від 18 до 27 років на момент виїзду. Посаду куратора студентських груп програмою не передбачено. Кожен учасник повністю самостійно добирається в США до місця реалізації програми та самостійно живе і працює під час своїх літніх канікул.

/а.с. 326 том 3/

Відомостями Центрального відділення ПАТ «Донгорбанк» згідно листа № 2466 від 31.05.2011 року про рух грошових коштів за період з 2007 по 2009 роки по рахунку ПП «Інтертревел-91», згідно яких відсутні дані про перерахування фірмою ОСОБА_23 коштів за належністю у зв'язку із пропозиціями по наданню туристичних послуг, які пропонувалися потерпілим.

/а.с.92-96 том 6/

Листом філії «Іллічівське головне відділення ПАТ Промінвестбанк» № 339-к від 22.09.2011 року, згідно якого за період з 2007 по 2009 роки рахунки ПП «Інтертревел-91» відсутні. Відомостями філії «Іллічівське головне відділення ПАТ Промінвестбанк», за період з 2007 по 2009 роки згідно яких відсутні дані про перерахування ПП «Інтерсервіс М-37» коштів за належністю у зв'язку із пропозиціями по наданню туристичних послуг, які пропонувалися потерпілим.

/а.с. 181, 193 том 6/

Кредитним договором № 23/10-02-2007-ф від 28.02.2007 року, згідно якого ВАТ Банк «Біг Енергія» надало ОСОБА_23 кредит в сумі 125 000 грн. строком до 28.02.2012 року. В забезпечення виконання даного кредитного договору ОСОБА_2 укладено договір поруки № 23/12-02-2007П від 28.02.2007 року та договір іпотеки № 23/12-02-2007-І, згідно яких ОСОБА_2 зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати в повному обсязі за зобов'язання ОСОБА_23 та надав в іпотеку належну йому та членам його сім'ї квартиру АДРЕСА_8

/а.с. 114-122 том 2/

Квитанціями про здійснення ОСОБА_2 оплати в рахунок погашення кредиту ОСОБА_23 у січні, лютому, липні 2009 року, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2008 року.

/а.с. 123-133 том 2/

Протоколом огляду та вилучення від 08.09.2010 року, протоколом виїмки та огляду від 22.02.2011 року, згідно яких у потерпілого ОСОБА_3 вилучено копії договорів іпотеки та про отримання споживчого кредиту ОСОБА_23 під заставу квартири ОСОБА_3, а також оригіналів квитанцій ОСОБА_3 про оплату ним заборгованості за споживчим кредитом ОСОБА_23, з їх подальшим оглядом і долученням до кримінальної справи в якості речових доказів. Договором іпотеки від 16.03.2007 року передбачено, що ОСОБА_3 та члени його сім'ї з метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_23 за кредитним договором від 16.03.2007 року передали в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1 Сума кредиту склала 50000 грн. доларів США, що на день укладання кредитного договору складало 252500 грн.

/а.с.84-94, 112-117 том 5/

Випискою АТ «УкрСиббанк» за період з 16.03.2007 року по 16.12.2013 року та квитанціями від 04.02.2008 року, 09.07.2008 року, 03.03.2008 року, 28.03.2008 року, з яких вбачається, що за споживчим кредитом, укладеним між ОСОБА_23 та АКІБ «УкрСиббанк» від 16.03.2007 року, кредит погашався ОСОБА_23 до січня 2008 року, після цього кредит почав сплачувати ОСОБА_3 та на теперішній час кредит ОСОБА_23 не оплачений.

/а.с.113-116 том 5, а.с. 113-136 том 9/

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.05.2013 року, яке набрало законної сили 18.06.2013 року, по цивільній справі № 2/263/871/2013 за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_23, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким встановлено, що 15.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_23 був укладений кредитний договір № 70, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 45 000 доларів США та з метою забезпечення виконання договору кредиту 15.10.2007 р. між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_23, ОСОБА_69, ОСОБА_93, ОСОБА_94 був укладений договір іпотеки № 70/1, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_23, ОСОБА_69, ОСОБА_93, ОСОБА_94 на праві власності.

/а.с. 142-143 том 9/

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.03.2012 року, яке набрало законної сили 20.04.2011 року, по цивільній справі № 2/519/4/12 за позовом ВАТ «Банк «Біг Енергія» до ОСОБА_23, ОСОБА_2, ОСОБА_95, ОСОБА_96, згідно якого з останніх солідарно було стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором № 23/10-02-2007-ф від 28.02.2007 року у сумі 84190 грн. 31 коп. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_8 та яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_95, ОСОБА_96 Згідно даного рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_95 в суді пояснили, що під час підписання договору поруки та договору іпотеки, ОСОБА_23 ввів їх в оману своїм запевненням про повне погашення кредиту та відсотків за кредитним договором ним особисто. При цьому ОСОБА_23 направив до суду письмові пояснення, в яких вказав, що позовні вимоги визнає лише в частині стягнення судових витрат, сплачених позивачем за подачу позову.

/а.с. 138-141 том 9/

Листом ліквідатора ВАТ Банку «Біг Енергія» № 752/24-06 від 24.04.2012 року, згідно якого ОСОБА_2 виконав зобов'язання ОСОБА_23 по кредитному договору № 23/10-02-2007-ф від 28.02.2007 року в обсязі 84200 грн.

/а.с. 113-115 том 8/

Листом ПАТ «ММК ім. Ілліча» № 09/4327 від 26.11.2010 року, згідно якого дійсно за договором № 2656 від 28.03.2005 року комбінатом в інтересах ПП «Інтерсервіс М-37» виконано 20 міжнародних рейсів в період з квітня 2005 року по лютий 2006 року, загальна вартість витрат, понесених комбінатом у зв'язку із виконанням чартерних рейсів для ПП «Інтерсервіс М-37» склала 1 146 277,82 грн. за період з 29.04.2005 року по 21.02.2006 року ПП «Інтерсервіс М-37» сплатило комбінату 637 653,65 грн. Рішенням Господарського суду від 01.06.2006 року з ПП «Інтерсервіс М-37» на користь ВАТ «ММК ім. Ілліча» було стягнуто суму основного боргу в розмірі 512 554,43 грн. 06.10.2008 року та 06.08.2010 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ММУЮ були винесені постанови про повернення виконавчого листа, у зв'язку із тим, що грошові кошти на рахунках боржника відсутні, нерухомого майна та автотранспорту за боржником не зареєстровано, за адресою: вул. Громова, 62 не знаходиться, майно не виявлено.

/а.с.16-37 том 4/

Аналізуючи вищенаведені докази, суд приходить до переконання, що доводи підсудного про свою невинність спростовуються, в першу чергу, показаннями потерпілих, які суд розцінює як правдиві, послідовні і які узгоджуються з іншими доказами по справі.

Наявність прямого умислу та корисливої мети підсудного на заволодіння грошовими коштами потерпілих саме шахрайським шляхом свідчить те, що він, усвідомлюючи приналежність грошових коштів потерпілим, як правило, отримував від них передоплату в повному обсязі та в стислі строки, запевняв, що поверне гроші за путівки та які начебто взяв у борг, незабаром, але при цьому не робив ніяких реальних заходів для повернення цих грошей. Передбачав, що в результаті його дій грошові кошти потерпілих незаконно перейдуть в його особисту користь і бажав цього.

У всіх випадках шахрайства підсудного з потерпілими, при вчиненні даних злочинів, грошові кошти потерпілих переходили до підсудного за згодою потерпілих.

Зловживання довірою відносно всіх потерпілих полягає в тому, що підсудний використовував особливі, засновані на довірі фактичні відносини з потерпілими, внаслідок особистого знайомства, дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, наявності попередньої успішної підприємницької діяльності, офісного приміщення, рекламних проспектів, для звернення в свою особисту користь грошових коштів, переданих йому в зв'язку з цими відносинами і на їх основі. Потерпілі як на досудовому слідстві, так і в суді підтвердили, що довіряли ОСОБА_23, а деякі з них досі йому довіряють.

Суд не приймає до уваги показання ОСОБА_23 про те, що він у потерпілих ОСОБА_24, ОСОБА_4, ОСОБА_43 брав гроші в борг, як приватна особа під боргову розписку з наміром згодом повернути гроші за розписками і в зв'язку з цим у його діях відсутні ознаки та склад злочину шахрайства, так як ОСОБА_23 шляхом обману та зловживання довірою потерпілих заволодів їхніми коштами, при цьому потерпілі безпосередньо брали участь у процесі незаконного вилучення їх майна, були переконані в тому, що вони розпоряджаються майном за власною волею, у результаті впливу на них підсудного, а саме, введенням їх в оману щодо правомірності передачі йому права на грошові кошти. У даних випадках обман як спосіб шахрайства полягав у навмисному приховуванні від потерпілих своєї фінансової неспроможності, а також отримання грошів нібито в борг, а насправді з наміром не повертати боргу, тобто обман щодо дійсних намірів винного, оскільки ОСОБА_23 не зробив будь-яких дій щодо повернення боргу, а навпаки після отримання від потерпілих грошів, переховувався від них, не відповідав на дзвінки, міняв номер мобільного телефону.

Пояснення ОСОБА_23 про те, що гроші, які він брав у борг у потерпілих, в основному пішли на погашення боргу перед ВАТ «ММК ім. Ілліча» за чартерні рейси, спростовуються листом ПАТ «ММК ім. Ілліча» № 09/4327 від 26.11.2010 року, згідно якого за виконання чартерних рейсів за період з 29.04.2005 року по 21.02.2006 року ПП «Інтерсервіс М-37» сплатило комбінату 637 653,65 грн. Після лютого 2006 року, ПП «Інтерсервіс М-37», директором якого був ОСОБА_23, не погашало боргу за чартерні рейси у сумі 512 554,43 грн., що в еквіваленті на той час, як зазначав сам ОСОБА_23, складало приблизно 100 000 доларів США. Тобто грошима, якими ОСОБА_23 брав начебто у борг у потерпілих ОСОБА_24 з квітня 2006 року, ОСОБА_4 у квітні 2007 року та ОСОБА_6 у березні 2008 року, він не погашав заборгованість, яка виникла у нього перед комбінатом за чартерні рейси.

ОСОБА_23, раніше працюючи директором тур фірми, зарекомендував себе з позитивної сторони, згодом коли справи на фірмі прийшли в занепад, утворилися збої в її роботі і борги перед клієнтами, він використовуючи свої позитивні рекомендації та відгуки про фірму в минулому, маючи списки клієнтів з адресами і телефонами, які раніше користувалися послугами його фірми, умисно, з корисливих мотивів, став обдзвонювати їх і пропонувати послуги з відправлення їх на відпочинок і для роботи, на вигідних для них умовах, в країни далекого зарубіжжя, вимагаючи при цьому з них передоплату за пропоновані послуги у гривнях і доларах США, з метою її привласнення, без наміру повернути отримані кошти і виконати відповідну роботу. Підсудний ОСОБА_23 при написанні так званих боргових розписок, ніяк їх не озаглавлював і в тексті вказував, що гроші їм отримані не в борг, а «за поїздку в США», «для програми - літо 2009 в США» і так далі, тобто конкретно вказував, в якій сумі і за виконання якоїсь роботи він їх отримав. Про те, що він не збирався виконувати обіцяну роботу свідчить той факт, що він навіть не цікавився у потерпілих, чи є у них в наявності закордонні паспорта і взагалі не вимагав від потерпілих яких-небудь документів, необхідних для оформлення віз на виїзд за кордон.

Стосовно дій підсудного відносно потерпілих ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_31, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_19, ОСОБА_38, ОСОБА_20 обман як спосіб шахрайства полягав у повідомленні потерпілим свідомо неправдивих відомостей, повідомлення яких мало суттєве значення для поведінки потерпілих, з метою введення їх в оману. В даних випадках йдеться річ про обман в обставинах, що належать до самого винного: підсудний видавав себе не за ту особу, якою він насправді є, а саме представником ТОВ «ЦМО», якому крім інших повноважень, надані також повноваження стосовно фінансових питань по програмі «Працюй і відпочивай», хоча насправді таких повноважень він не мав, що підтверджується як довіреністю, виданої ТОВ «ЦМО», так і листом ТОВ «ЦМО». Крім того, ОСОБА_23 повідомляв потерпілим завідомо неправдиві відомості щодо організації програми «Працюй і відпочивай», оскільки як свідчить лист ТОВ «ЦМО», перед тим як відправити за цією програмою студента, з ним проводиться усна співбесіда англійською та перевіряється, чи дійсно людина є студентом ВУЗу денної форми навчання, також оформляється договір на участь у програмі всі оплати учасники програми повинні здійснювати тільки в банку та на рахунок, зазначений у договорі, який не має ніякого відношення до ОСОБА_23 У програмі можуть брати участь тільки студенти ВУЗу денної форми, у віці від 18 до 27 років на момент виїзду. Посаду куратора студентських груп програмою не передбачено. Кожен учасник повністю самостійно добирається в США до місця реалізації програми та самостійно живе і працює під час своїх літніх канікул. Крім того, жодних грошових коштів від ОСОБА_23 не було отримано ТОВ «ЦМО».

ОСОБА_23 при оформленні туристичної поїздки до Чехії на замовлення ОСОБА_5, ніяких дій стосовно відкриття віз не вчинив. Як показала потерпіла, коли він віддав закордонні паспорти, то ніяких відміток в них стосовно візи не було.

Так само як з ОСОБА_5, ОСОБА_23 при оформленні туристичної поїздки ОСОБА_28 до ОАЕ, туристичної поїздки ОСОБА_7 до Японії, туристичних «гарячих» путівок ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_40 до Туреччини, не збирався робити будь-які дії щодо оформлення даних поїздок, оскільки договорів про надання туристичних послуг з потерпілими він не укладав, причини, з яких не відбулися поїздки потерпілим та суду не зміг пояснити, лише пояснював ОСОБА_22 та ОСОБА_40, що не вистачило білетів на літак, а ОСОБА_21, що готель переніс дату відвідування, при цьому інших аналогічних поїздок в аналогічний період потерпілим не пропонував, відомості щодо перерахування ним коштів за туристичні поїздки до туристичних фірм ОАЕ, м. Москви та готелю Туреччини в матеріалах справи відсутні.

Він так само як і відносно інших потерпілих, переховувався від ОСОБА_5, ОСОБА_28 та ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_40, не брав слухавку та змінив номер телефону. До теперішнього часу не повернув зазначеним потерпілим отримані за путівки гроші.

Потерпілі по епізодам злочинної діяльності щодо відправки їх в США по програмі «Працюй і відпочивай» та при наданні їм начебто туристичних послуг, так само безпосередньо брали участь у процесі незаконного вилучення їх майна, були переконані в тому, що вони розпоряджаються майном за власною волею, у своїх інтересах, у результаті впливу на них підсудного, а саме, введенням їх в оману щодо правомірності передачі йому права на грошові кошти.

Ствердження ОСОБА_23 про наявність яких-небудь об'єктивних перешкод щодо відправлення потерпілих у туристичні поїздки та в США та до повернення грошів, які він брав у них у якості оплати за туристичні поїздки, суд до уваги не приймає, оскільки вони нічим не доведені. Крім того як показав сам підсудний, по епізодам туристичних поїздок до Туреччини він до готелю з проханням повернути гроші, не звертався.

Щодо злочину відносно потерпілого ОСОБА_2, то користуючись тим, що ОСОБА_2 знав ОСОБА_23 тривалий період часу і довіряв йому, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу фірми «Інтертревел-91», що належить йому, ошукав ОСОБА_2, оскільки наміру повернення боргу за кредитним договором у нього не було, про що свідчить те, що ОСОБА_23 запевнив потерпілого, що особисто виплатить весь кредит протягом року, та для надання видимості реальності виконання усної домовленості з потерпілим, спочатку сплачував кредит та через рік після укладення кредитного договору перестав його виплачувати та став переховуватися від ОСОБА_2, хоча мав можливість виплатити кредит, оскільки 15.10.2007 року ОСОБА_23 уклав кредитний договір з Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк», згідно якого ОСОБА_23 отримав кредит в розмірі 45 000 доларів США, про що свідчить рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.05.2013 року, яке набрало законної сили 18.06.2013 року, по цивільній справі № 2/263/871/2013. При цьому при розгляді цивільної справи за позовом ВАТ «Банк «Біг Енергія» до ОСОБА_23, ОСОБА_2, ОСОБА_95, ОСОБА_96 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на квартиру ОСОБА_96 та членів його сім'ї, ОСОБА_23 направив до суду письмові пояснення, в яких вказав, що позовні вимоги визнає лише в частині стягнення судових витрат, сплачених позивачем за подачу позову, тобто не погоджувався сплачувати укладений ним кредитний договір, про що свідчить рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.03.2012 року, яке набрало законної сили 20.04.2011 року, по цивільній справі № 2/519/4/12. ОСОБА_23 знав, що кріп договору іпотеки його зобов'язання забезпечені також договорами поруки, укладеними з потерпілим ОСОБА_96 та членами його сім'ї. Крім того, потерпілий ОСОБА_96 самостійно виконав зобов'язання ОСОБА_23 за кредитним договором, про що свідчить лист ліквідатора ВАТ Банку «Біг Енергія» № 752/24-06 від 24.04.2012 року.

Щодо злочину відносно потерпілого ОСОБА_3, то користуючись тим, що ОСОБА_3 знав ОСОБА_23 тривалий період часу і довіряв йому, під приводом позики грошових коштів, для розвитку туристичного бізнесу фірми «Інтертревел-91», що належить йому, ошукав ОСОБА_3, оскільки наміру повернення боргу за кредитним договором у нього не було, про що свідчить те, що ОСОБА_23 запевнив потерпілого, що

особисто виплатить весь кредит протягом шести місяців, а в жовтні 2007 року він переоформить іпотеку під свою квартиру, і ОСОБА_3 йому повірив та для надання видимості реальності виконання усної домовленості з потерпілим, декілька місяців сплачував кредит. При цьому суд не бере до уваги ствердження ОСОБА_23 про неможливість переоформлення іпотеки під свою квартиру у жовтні 2007 року з причин неправильного запису в паспорті його сина, оскільки дані свідчення спростовуються рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.05.2013 року, яке набрало законної сили 18.06.2013 року, по цивільній справі № 2/263/871/2013, згідно якого ОСОБА_23 при укладенні 15.10.2007 р. кредитного договору з ЗАТ «Донгорбанк», уклав й договір іпотеки № 70/1, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_23, ОСОБА_69, ОСОБА_93, ОСОБА_94 на праві власності, тобто нічого не перешкоджало ОСОБА_23 так само переоформити свою квартиру в іпотеку для забезпечення своїх зобов'язань за кредитним договором, замість квартири ОСОБА_3. До теперішнього часу ОСОБА_23 не виконав зобов'язання за кредитним договором, укладеним 16.03.2007 року.

Суд не приймає ствердження захисника про те, що строк дії договору про надання споживчого кредиту № 11129145000 від 16.03.2007 року не настав, так як діє до 2017 року, тому діють цивільно-правові відносини щодо повернення кредиту до 2017 року. Так, пунктом 7.3 вказаного кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником вимог в тому числі п. 5.5 кредитного договору, банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів. Згідно п. 5.5 вказаного кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій.

При цьому умовляючи ОСОБА_3 укласти договір іпотеки щодо його квартири, ОСОБА_23 обманюючи потерпілого, повідомляв йому, що гроші йому потрібні для відправки людей в туристичні поїздки до Чехії, але згідно п. 1.4 договору про надання споживчого кредиту, кредит надавався ОСОБА_23 для його особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, а саме на споживчі потреби. При цьому п. 7.2 даного договору про надання споживчого кредиту, передбачена відповідальність за не цільове використання кредитних коштів.

Щодо ствердження захисника стосовно перекваліфікації дій підсудного в межах статті 190 КК України, у зв'язку із зміною на час розгляду справи розміру податкової соціальної пільги, яка тягне зміну неоподаткованого мінімуму доходів громадян, то вони не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до роз'яснень, викладених в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 травня 2004 року № 9 «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», визнаючи діяння, вчинене після 1 січня 2004 року, таким, яке тягне кримінальну або адміністративну відповідальність, та кваліфікуючи його, - у разі, коли настання відповідальності чи кваліфікація обумовлені певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - необхідно виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону для відповідного року (з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 Закону).

В пункті 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України також зазначено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

В даному випадку мається на увазі відповідний рік вчинення кримінального правопорушення, а не рік розгляду справи в суді.

Таким чином, оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що події злочинів мали місце, вина підсудного доведена повністю, його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно, таке, що завдало значної шкоди; за ч.3 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене у великих розмірах; за ст.190 ч.4 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах.

Обираючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме те, що підсудний вчинив велику кількість умисних корисливих злочинів, серед яких 22 злочину середньої тяжкості, 1 тяжкий злочин та 3 особливо тяжкі злочині, тривалість злочинних дій підсудного з березня 2005 року по серпень 2009 року, конкретні обставини справи, а саме, наявність по справі 27 потерпілих, яким діями ОСОБА_23 було завдано майнову шкоду більш ніж на 700000 грн., особу винного, який раніше не засуджений, розлучений, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, тривалий час виконував трудову діяльність, на обліку в психіатричному диспансері та наркологічному диспансері м. Маріуполя не перебуває.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_23 відповідно до ст. 66 КК України при призначенні покарання за всі епізоди злочинів, є наявність у засудженого численних захворювань, які з урахуванням рекомендацій лікарів потребують постійного медикаментозного лікування.

Заяви потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_23 за фактом шахрайства у зв'язку із примиренням підсудного з потерпілими та відшкодування ним шкоди, задоволенню не підлягають, оскільки не має правових підстав, передбачених ст. 46 КК України, але суд враховує відшкодування шкоди даним потерпілим при призначенні покарання за вчинені злочини відносно них як обставина, що пом'якшує покарання підсудному відповідно до ст. 66 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_23 у вигляді позбавлення волі у межах санкцій статей Особливої частини КК України, якими передбачено покарання за вчинені злочини, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

З урахуванням вищезазначених обставин, пом'якшуючих покарання ОСОБА_23, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_23 покарання за сукупністю злочинів, в порядку передбаченому ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим в межах покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно ст. 59 КК України ОСОБА_23 також слід призначити додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке є власністю засудженого, оскільки вказане додаткове покарання є обов'язковим згідно санкції ст. 190 ч.4 КК України.

Оскільки суд призначає обвинуваченому остаточне покарання у вигляді позбавлення волі та для забезпечення кримінального провадження щодо виконання вироку, та попередження вчиненні ОСОБА_23 нових злочинів, суд вважає необхідним змінити запобіжний захід ОСОБА_23 у вигляді підписки про невиїзд на утримання під вартою. Строк відбування покарання необхідно рахувати з дня затримання, а саме з 08 травня 2014 року року, при цьому в строк відбуття покарання необхідно зарахувати строк перебування підсудного під вартою з 05.10.2010 року по 28.08.2012 року.

Щодо питання вирішення цивільних позовів, суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 22 та 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі.

Суд вважає, що спричинена потерпілим діями підсудного майнова шкода підтверджена доказами по справі, а також визнана ОСОБА_23 в повному обсязі, тому з урахуванням того, що підсудний відшкодував ОСОБА_31 420 грн., ОСОБА_37 - 400 грн., ОСОБА_21 - 50 доларів США, то позовні вимоги даних потерпілих, які підтримали їх в суді, про стягнення майнової шкоди, підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_23 необхідно стягнути майнову шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_31 у сумі 6664 грн. (7084 грн. -420 грн.), ОСОБА_37 у сумі 7685 грн. (8085 грн. - 400 грн), ОСОБА_21 у сумі 20900грн. (21300 грн. - 50 доларів США, які на день повернення складало 400 грн.)

Потерпілою ОСОБА_5 заявлений та підтриманий в суді цивільний позов про стягнення майнової шкоди у сумі 16412 грн., який підлягає задоволенню, оскільки визнаний підсудним та підтверджений доказами по справі. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16.04.2009 року про стягнення з Маріупольської туристичної агенції «Інтерсервіс М-37» попередньої оплати за туристичні послуги у розмірі 16412 грн., моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд не бере до уваги як підставу у відмові в даному позові, оскільки зазначеним рішенням з ОСОБА_23 не було стягнуто майнову та моральну шкоду, спричинену злочином та крім того, дане рішення так і не було виконано, оскільки майно та кошті на рахунку ПП «Інтерсервіс М-37» відсутні, у зв'язку із чим 06.08.2010 року було повернуто виконавчий лист без виконання.

Потерпілими ОСОБА_22 заявлений цивільний позов про стягнення майнової шкоди у сумі 11294,28 грн., ОСОБА_4 у сумі 131552,50 грн., ОСОБА_12 у сумі 6000 грн., ОСОБА_6 у сумі 27775 грн., ОСОБА_15 у сумі у сумі 5544 грн., ОСОБА_14 у сумі 7084 грн., ОСОБА_8 у сумі 7700 грн., ОСОБА_9 у сумі 7084 грн., ОСОБА_7 у сумі 19500 грн., ОСОБА_96 у сумі 170860,20 грн., які підтримані потерпілими в суді, визнані підсудним та підтверджені доказами по справі, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки потерпіли ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_11 в суді просили залишити їх цивільні позови без розгляду у зв'язку із відшкодуванням шкоди, то суд залишає їх позови без розгляду.

Оскільки потерпілий ОСОБА_3 в суді просив залишити його позов без розгляду у зв'язку із тим, що буде подавати його окремо у цивільному судочинстві, суд також залишає його позовні вимоги без розгл

Позовні вимоги ОСОБА_24 про стягнення з підсудного майнової шкоди у сумі 102245 грн. та ОСОБА_29 про стягнення з підсудного майнової шкоди у сумі 16878 грн., підлягають задоволенню, оскільки доказами по справі доведено завдану шкоду та ними подано клопотання про розгляд позову у їх відсутність.

Оскільки згідно ст. 291 КПК України від 1960 року, якщо в судове засідання не з'явиться цивільний позивач або представник його інтересів, суд не розглядає цивільного позову, то цивільні позови ОСОБА_40, ОСОБА_38, ОСОБА_28, ОСОБА_36 суд залишає без розгляду, оскільки вони не з'явилися у судове засідання та не надали суду клопотання про розгляд їх позову у їх відсутність, але роз'яснює, що за ними зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав за наявності вини заподіювача шкоди.

Цивільні позови, заявлені до підсудного ОСОБА_23 про відшкодування моральної шкоди потерпілими: ОСОБА_8 в розмірі 8000 гривень, ОСОБА_15 в розмірі 4500 гривень, ОСОБА_31 в розмірі 10000 гривень, ОСОБА_12 в розмірі 2000 гривень, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням їх моральних і фізичних страждань в результаті неправомірних дій щодо них з боку підсудного і які настали у зв'язку з цим наслідками, тому суд вважає, що слід стягнути на користь ОСОБА_97, ОСОБА_15, ОСОБА_31, ОСОБА_12, в розмірі по 2000 гривень, кожному.

Оскільки потерпіла ОСОБА_86 просила залишити позовні вимоги про стягнення з підсудного моральної шкоди у розмірі 5000 гривень без розгляду, суд залишає їх без розгляду.

З засудженого також підлягають стягненню судові витрати в сумі 321,41 грн. за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст.81 КПК України, 1960 року, речові докази: статутну документацію ПП «Інтертревел-91», ПП «Інтерсервіс М-37», оригінали розписок потерпілих у кількості 27-мі штук, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, необхідно зберігати при матеріалах кримінальної справи; мобільний телефон «Нокія» з 4 сім-картами операторів мобільного зв'язку «Київстар» і «МТС», телевізор «Тошиба» підлягають поверненню засудженому.

Керуючись ст. ст. 148, 155, 291, 323, 324 КПК України, 1960 року, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_23 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, ч. 3 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, ч. 4 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_23 остаточне покарання у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_23 у вигляді підписки про невиїзд, змінити на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському СІЗО Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, у зв'язку із чим взяти його під варту в залі суду.

Строк покарання рахувати з 08 травня 2014 року. В строк відбуття покарання ОСОБА_23 зарахувати строк перебування під вартою з 05.10.2010 року по 28.08.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_23, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_10 майнову шкоду в сумі 6664 грн., моральну шкоду в сумі 2000 гривень; ОСОБА_18 майнову шкоду в сумі 7685 грн.; ОСОБА_21 майнову шкоду в сумі 20900 грн.; ОСОБА_5 майнову шкоду в сумі 16412 грн.; ОСОБА_22 майнову шкоду в сумі 11294,28 грн.; ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі131552,50 грн.; ОСОБА_12 майнову шкоду в сумі 6000 грн., моральну шкоду в сумі 2000 гривень; ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 27775 грн.; ОСОБА_15 майнову шкоду в сумі 5544 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн.; ОСОБА_14 майнову шкоду в сумі 7084 грн., ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 7700 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн.; ОСОБА_9 майнову шкоду в сумі 7084 грн.; ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 19500 грн.; ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 170860,20 грн.; ОСОБА_24 майнову шкоду в сумі 102245 грн.; ОСОБА_29 майнову шкоду в сумі 16878 грн.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_40, ОСОБА_38, ОСОБА_28, ОСОБА_36, залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_23, ІПН НОМЕР_1 на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Донецькій області за проведення судово-почеркознавчої експертизи судові витрати в сумі 321,41 гривень на р/р 31253272210095, ОКПО 25574914, ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016.

Речові докази: статутну документацію ПП «Інтертревел-91», ПП «Інтерсервіс М-37», оригінали розписок потерпілих у кількості 27-мі штук, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, залишити зберігати при матеріалах кримінальної справи; мобільний телефон «Нокія» з 4 сім-картами операторів мобільного зв'язку «Київстар» і «МТС», телевізор «Тошиба» повернути засудженому.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, взятого під варту, з дня отримання ним копії вироку.

Суддя С.В. Степанова