Ухвала суду № 38587387, 05.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/299/13-к

Провадження №11-кп/772/295/2014 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Волошина Т. В.

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 р.

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого судді Мішеніної С.В.

суддів: Рупака А.А., Федчука В.В.

при секретарі Міхневич І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до реєстру досудових розслідувань за

№ 12012010070000071, по обвинуваченню

ОСОБА_2,

народження ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця с. Воропаїв Вишгородського району

Київської області, працюючого машиністом мийних машин Вінницької птахофабрики філії «Птахокомплекс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Миколайчука Д.Г.

захисника ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 - захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, просили вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.02.2014 року відносно ОСОБА_2 скасувати в частині призначення покарання з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок та призначити покарання ОСОБА_2 у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, в решті вирок залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просив скасувати вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.02.2014 року та закрити кримінальне провадження.

Вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.02.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального провопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Цивільний позов прокуратури м. Ладижина в інтересах Тростянецького районного бюджету про відшкодування витрат, понесених Тростянецькою центральною районною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 3 447 грн. 82 коп. на користь Тростянецького районного бюджету.

Позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди задоволено

повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 6 557 грн. 10 коп., моральної шкоди - 20 000 грн. та 229 грн. 40 коп. судового збору.

Позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, завданої пошкодженням мотоцикла «Suzuki Bandit-400» 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 - в сумі 17 018 грн. 70 коп., моральної шкоди - 100 000 грн., а також 1 000 грн. судового збору. В іншій частині, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 47 256 грн. 30 коп., стягнення моральної шкоди на суму 100 000 грн. в задоволенні позову потерпілої відмовлено.

Позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди - 100 000 грн., а також 1 000 грн. судового збору. В іншій частині, а саме в частині відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 грн. в задоволенні позову потерпілому відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Державного бюджету м. Вінниці процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі - 3 553 грн. 40 коп.

Вирішено долю речових доказів.

Вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.02.2014 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що останній 29 липня 2012 року близько 00.30 год., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21099», державний номерний знак НОМЕР_2, в місті Ладижин Вінницької області, рухаючись другорядною дорогою виїзду з мікрорайону «Прибережний», виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг, перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним, не надав переваги для руху мотоциклу «Suzuki Bandit-400», державний номерний знак НОМЕР_1, який під керуванням ОСОБА_16 рухався головною дорогою вул. Наконечного в напрямку ДТЕК Ладижинської ТЕС, внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

Таким чином, водій ОСОБА_2 порушив вимоги ч.1 п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

ч. 1 п. 1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 (б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 16.11 - « На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла ОСОБА_16 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 274/110 від 04.09.2012 року.

Пасажир мотоцикла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2331 від 05.10.2012 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Пасажир автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта № 2326 від 16.10.2012 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Порушення ОСОБА_2 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 1466/12-21 від 05.12.2012 року, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, вираженими у смерті ОСОБА_16 та отриманих ОСОБА_7, ОСОБА_9 тілесних ушкодженнях.

Не погодившись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких виклали доводи щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки обвинувачений ОСОБА_2, незважаючи на проживання в одному населеному пункті з потерпілими, не зробив жодних спроб щодо вибачень, не відшкодував шкоду, що на думку потерпілих свідчить про те, що він не усвідомив злочинність своїх дій та потребу усунення їх наслідків.

Обвинувачений ОСОБА_2 у апеляційній скарзі вказав, що вважає, що під час судового розгляду не було встановлено, чи технічно справним був мотоцикл «Сузукі Бандіт-400" до зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099», безпідставно суд відмовив в задоволенні клопотання про проведення комісійної автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи, не встановлювалося чи перебував водій мотоцикла та його пасажир, потерпіла ОСОБА_7 у захисному шоломі, чи вплинула його відсутність на наслідки для потерпілих в ДТП.

Крім того, обвинувачений не погодився з висновками, що його пояснення, пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про обставини ДТП при проведенні експертизи було визнано технічно неспроможними.

Також вказав, що непритягнення в якості цивільного відповідача страхової компанії АТ СК "ПЗУ Україна" призвело до порушення прав та обов'язків, як цивільних позивачів так і його.

При призначенні покарання суд не навів мотивів, з яких він вважає, що реальне відбування покарання наближене до максимального сприятиме його виправленню.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив вирок залишити без змін, представника потерпілих захисника ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, які просили задоволити їхні апеляційні скарги, наполягали на суворій мірі покарання, захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2, які просили вирок скасувати, закрити кримінальне провадження, цивільний позов залишити без розгляду, оскільки вважають, що вина ОСОБА_2 недоведена, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України грунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України.

Доводи в апеляційній скарзі, що відмова у задоволенні клопотання про проведення комісійної автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи призвела до неповноти судового слідства та незаконного засудження обвинуваченого є безпідставними та надуманими.

При постановленні вироку судом обґрунтовано взято до уваги докази, визнані допустимими, зокрема протокол огляду місця ДТП від 29.07.2012 року, план-схема ДТП, які складалися за участю спеціаліста-автотехніка НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_13, двох понятих, які засвідчили підписами достовірність внесених даних.

Згідно протоколу огляду місця ДТП від 29.07.2012 року, план-схеми ДТП та таблиці ілюстрацій, як невід'ємних додатків до вказаних документів, дорожнє покриття головної дороги від вулиці Будівельників напрямку Ладижинської ТЕС (напрямок по ходу руху мотоцикла потерпілого) було горизонтальним, прямим і сухим, загальною шириною 9,70 м, призначено для руху в двох напрямках, розділене білою переривчастою лінією горизонтальної розмітки, яка поділяє протилежні потоки транспортних засобів, які мають по одній смузі в одному напрямку, ширина розділових смуг по напрямку огляду, від центру дороги - 4,75 м, в протилежному напрямку від центру дороги - 4,95 м. Місцем події являється головна дорога з примиканням автодороги другорядної, яка знаходиться на рівні нижчому від головної в горизонтальній плоскості (0,8 см), дорожнє покриття другорядної дороги примикає справа, загальною шириною 3,90 м, асфальтоване, призначено для руху в двох напрямках, не розділене. До проїзної частини головної дороги примикають по ходу огляду справа узбіччя - 2,40 м, зліва узбіччя - 5,60 м. Освітлення проїзної частини дороги освітлюється ліхтарем на електроопорах зліва, регулювання руху на даній ділянці не регулюється. Місце події знаходиться в зоні дії дорожніх знаків "Зупинка заборонена", "Пішохідний перехід" по вул. Наконечного зі сторони вул. Будівельників. По другорядній дорозі перед виїздом на головну дорожні знаки відсутні (т.1 а.с. 1-25).

Із довідки виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області від 31 серпня 2012 року вбачається, що на вул. Наконечного нанесена вузька переривчаста лінія дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (п.1.6. розділу 34 Правил дорожнього руху). Але, при виїзді з вул. Прибережної на вул. Наконечного нанесена переривчаста лінія з короткими штрихами і рівними їм проміжками, яка позначає смуги руху, а також напрямок головної дороги в межах перехрестя (п.1.7. розділу 34 Правил дорожнього руху). Разом з тим, повідомлено, що критерії розмежування доріг на головні та другорядні І чітко визначені в Правилах дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 № 1306 (з наступними змінами та доповненнями)(т.2 а.с.53).

Як убачається з матеріалів провадження, під час досудового розслідування проводився ряд експертиз, зокрема автотехнічна № 1466/12-21 від 5 грудня 2012 року, згідно висновку якої в даній дорожній ситуації водій мотоцикла «Сузукі Бандіт 400» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_16 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 12.4, 12.3, а водій автомобіля «ВАЗ-21099» державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 відповідно до вимог п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України. Відповідно до характеру, локалізації та ступеня деформації мотоцикла, отриманих внаслідок зіткнення, а також в співставленні зі слідовою інформацією, зафіксованою при огляді місця пригоди 29.07.12 р. фактична швидкість руху мотоцикла «Сузукі Бандіт 400» на час застосування водієм мотоцикла ОСОБА_16 термінового гальмування складала величину біля 69,6- 73.8 км/год. Відповідно до характеру, локалізації та ступеня деформації автомобіля «ВАЗ-21099», отриманих внаслідок зіткнення, а також: в співставленні зі слідовою інформацією, зафіксованою при огляді місця пригоди 29.07.12, на час зіткнення з мотоциклом швидкість руху автомобіля складала величину біля 16.6 -16,8 км/год. З врахуванням встановленої швидкості руху та слідової інформації зафіксованої при огляді місця пригоди від 29.07.12 транспортних засобів, покази водія автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_2 щодо розташування мотоцикла «Сузукі Бандіт 400» в момент виїзду автомобіля «ВАЗ-21099» на перехрестя технічно необгрунтовані. В даній дорожній ситуації водій мотоцикла «Сузукі Бандіт 400» ОСОБА_16 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099». В заданій дорожній ситуації в діях водія мотоцикла «Сузукі Бандіт 400» ОСОБА_16 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п. 12.4 ПДР України, які не знаходяться у причинному зв'язку з даним ДТП по причинам, вказаним у дослідницькій частині.

В заданій дорожній ситуації в діях водія автомобіля «ВАЗ-21099» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог п.п. 10.1 , 16.11 ПДР України, які, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з даним ДТП (т. 2 а.с. 117-126); транспортно-трасологічна експертиза № 1467/12-21 від 5 грудня 2012 року, згідно висновку якої відповідно до слідової інформації, зафіксованої при огляді місця події та елементів проїзної частини дороги, місце зіткнення транспортних засобів автомобіля ВАЗ- 21099 та мотоцикла «Сузукі- Бандіт 400» розташувалось на смузі руху автомобіля ВАЗ-21099. На час зіткнення мотоцикл «Сузукі-Бандіт 400» розташувався на правому боку і передньою вилкою, лівою частиною передньої вісі та лівою частиною керма контактував з лівою передньою бічною частиною кузова автомобіля «ВАЗ-21099». На час зіткнення смуга руху мотоцикла розташовувалась під кутом біля 45 градусів до напрямку руху автомобіля (т. 2 а.с. 105-116).

Висновки експерта належно мотивовані, складені на підставі ретельно досліджених матеріалів кримінального провадження з урахуванням даних, зазначених у протоколі огляду місця ДТП, план-схемі ДТП, таблиці ілюстрацій та інших доказах.

Вказівки обвинуваченого на те, що пояснення його, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнані технічно неспроможними, в зв'язку з тим, що вони спростовували визначену експертом можливу швидкість мотоцикла 69,6 -73,8 км/год та те, що експертом не перевірялись обставини та не встановлювалась можлива швидкість мотоцикла у разі виявлення його на відстані 165 - 100 метрів, що могло, як вважає обвинувачений свідчити про суттєве перевищення швидкості зі сторони водія мотоцикла та екстренне гальмування, яке могло призвести до того, що він не справився з керуванням, що потягло за собою ДТП спростовуються сукупністю доказів перевірених судом першої інстанції.

При цьому судом ретельно проаналізовано покази, як самого обвинуваченого, так і свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, перевірено їх достовірність, враховуючи наявні докази, зокрема покази інших свідків, які узгоджуються між собою.

Крім того, у судовому засіданні був допитаний експерт автотехнік ОСОБА_15, який наполягав на висновках автотехнічної експертизи № 1466/12-21 від 5 грудня 2012 року, зобразив своє бачення механізму ДТП, надав чіткі відповіді щодо механізму розвитку ДТП та проведених ним розрахунків, що повністю узгоджується з версією подій сторони обвинувачення.

В основу своїх висновків експерт поклав виключно безспірну інформацію з місця ДТП, а не показання його учасників, які лише перевірялися на предмет їх відповідності дійсності з технічної точки зору.

При цьому експертом автотехніком ОСОБА_15 було дано чіткі пояснення, щодо того, чому пояснення ОСОБА_2, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнані ним технічно неспроможними.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно оцінив критично дії обвинуваченого ОСОБА_2 як намагання викривити дійсні обставини ДТП з метою перекласти відповідальність на потерпілого ОСОБА_16

Згідно висновку експерта № 274/110 від 04.09.2012 року, складеного за наслідками проведення судово-медичної експертизи по факту смерті ОСОБА_16, вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_16 виявлено множинні важкі несумісні з життям тілесні ушкодження в вигляді політравми: важкої відкритої черепно-мозкової травми - множинних забійних ран, саден, гематом м'яких тканин голови, грудей, кінцівок; багатоскалкового перелома кісток мозкового і лицьового черепа зі значною деформацією - розтрощенням, множинного пошкодження оболонок і тканини головного мозку; важкої закритої травми грудей, множинних двобічних переломів ребер, перелому тіла грудини, множинних розривів серцевої сорочки, серцевого м'яза, тканини легенів, двобічного гемопневмоторакса; важкої закритої тупої травми живота з пошкодженням тканини внутрішніх органів; важкої закритої хребтово-спино-мозкової травми з пошкодженням хребців шийного відділу хребта, здавленням спинного мозку. Тілесні ушкодження такого характеру, які виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 утворились від дії твердих тупих предметів зі значною силою, що можливо внаслідок контактів з виступаючими частинами транспортних засобів - мотоцикла, легкового автомобіля, дорожнім покриттям, оточуючими предметами, можливо 28.07.2012 року під час дорожньо-транспортної пригоди при обставинах вказаних в постанові слідчого. Смерть ОСОБА_5 наступила миттєво від важких несумісних з життям пошкоджень голови, грудей. Множинні важкі пошкодження голови, грудей, живота, хребта, які виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як несумісні з життям, знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з настанням смерті (т. 2 а.с. 98-102).

Висновком експерта № 2331 від 5 жовтня 2012 року, складеним за наслідками проведення судово-медичної експертизи на підставі вивчення «Медичної картки стаціонарного хворого № 3252/490 Тростянецької РЦЛ», стверджується, що у громадянки ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів лівого стегна і нижній третині, закритого перелому лівої променевої кістки в нижнії третині з вивихом ліктьової кістки, а також струсу головного мозку, забоїв грудної клітки, живота, забою лівої нирки, множинних саден тулуба та кінцівок. Оскільки закриті переломи лівого стегна та лівої променевої кістки у ОСОБА_7 не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались небезпечними для життя явищами, а потягли за собою тривалий розлад здоров'я (понад 21 день), вищевказані тілесні ушкодження належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості ( п.2.2.1 "в" «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень"), виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності могли бути спричинені в строк, вказаний у постанові про призначення експертизи - 29.07.2012 року» (т. 2 а.с. 104).

Характер та локалізація, кількість виявлених тілесних ушкоджень у потерпілих спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_2 у апеляційній скарзі, що наявність захисного шолому могла б вплинути на наслідки для потерпілих в ДТП.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, ухвалив в дотримання вимог ст.370 КПК України законне, обґрунтоване, вмотивоване рішення щодо ОСОБА_2, визнавши останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вирішуючи цивільний позов в кримінальному провадженні, суд першої інстанції розглянув його за правилами, встановленими КПК України, застосувавши відповідні цивільно-правові норми.

Призначаючи покарання в дотримання вимог ст.65 КК України судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який характеризується необережною формою вини, особу обвинуваченого ОСОБА_2, який раніше несудимий, по місцю проживання відсутні будь-які матеріали компрометуючого характеру, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, які відповідно ст.66 КК України пом'якшують покарання, відповідно вимог ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які просили для обвинуваченого призначити суворе покарання та позбавити останнього права керувати транспортними засобами на максимальні строки, передбачені санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, та, виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації покарання, призначено покарання достатнє та необхідне для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тому апеляційний суд не вбачає підстав для зміни покарання.

За таких обставин, апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 419 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_2

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.02.2014 року відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: