Ухвала суду № 38587239, 07.05.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

судів - Григоренко М.П., Максимчук З.М.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

за участю

представника позивача ПАТ „Західінкомбанк" Бедикайло В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю „Авіком" про стягнення заборгованості за кредитним договором..

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ТзОВ „Авіком" на користь ПАТ „Західінкомбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 1740148 грн. 15 коп. та судовий збір в розмірі 2823 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводить, що позивач пропустив строк позовної давності, а суд першої інстанції, незважаючи на висновки та мотиви викладені в ухвалі ВССУ від 2 жовтня 2013 року помилково застосував положення норм матеріального права щодо строку позовної давності та строку дії договору, що суперечить фактичним обставинам справи. Доводить, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовом в супереч правової позиції та відповідної постанови ВССУ, що виникають при розгляді спорів з кредитних правовідносин. Вважає, що суд безпідставно прийняв до уваги письмову вимогу банку до відповідача від 16.09.2010 року про виконання зобов'язання за кредитним договором, яка була направлена поза межами строку дії кредитного договору. Не дослідив та не перевірив питання переривання строків позовної давності у зв'язку із сплатою відповідачем 27 лютого 2009 року відсотків за користування кредитними коштами, а також зверненням до Печерського районного суду м.Киева із позовом до відповідача поза межами строку позовної давності. За викладених обставин просить рішення суд скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з покладанням на позивача судових витрат.

В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на безпідставність наведених в ній доводів. Вважає, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводить, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав про переривання перебігу позовної давності при наявності доказів про вчинення боржником дій, що свідчать про визнання ним своїх зобов'язань за укладеним кредитним договором з банком. За викладених обставин просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2006 року ПАТ „Західінкомбанк" уклав з ОСОБА_4 кредитний договір №1406/06-3 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті на суму 126000 доларів США, сплатою 13% за користування кредитом із терміном повернення до 14 червня 2008 року.

14 червня 2006 року №1406/06-5 між ПАТ „Західінкомбанк" та ТзОВ „Авіком" укладено договір поруки, згідно п.1.2. якого, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 та ПАТ „Західінкомбанк" уклали договір застави, за яким позичальник за кредитним договором передав у заставу кредитора депозитний рахунок у розмірі 37800 доларів.

Позичальник за кредитним договором та відповідач у даній справі ОСОБА_4 неналежним чином виконував зобов'язання за кредитним договором, станом на 15 травня 2012 року заборгованість за кредитним договором, з урахуванням зменшення суми інфляційних витрат за рішенням суду, становить 1740148 грн. 15 коп., з них борг по тілу кредиту складає 704515 грн. 14 коп., проценти за користування кредитом 272573 грн. 10 коп., інфляційні витрати 22218 грн. 88 коп. 30 % річних - 295196 грн. 42 коп., сума пені 152518 грн. 14 коп., сума штрафу 293126 грн. 47 коп.

Заборгованість відповідачем не оспорюється.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності звернення до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи позовну заяву суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позивачем не пропущено строк звернення із позовом до суду, враховуючи ту обставину, що відповідачем, боржником за кредитним договором, 27 лютого 2009 року за квитанцією № 325 до каси позивача внесено 6772 грн. 77 коп., що складає суму процентів за користування кредитом за договором від 14 червня 2006 року №1406/06-5. Дана обставина підтверджена не тільки копією квитанції (т.2 а.с.99-100), а також випискою по операціях обліку відсотків по кредиту №1406/06-5 ОСОБА_4 (т.1 а.с.70).

Твердження відповідача, що на копіях квитанцій відсутні підписи платника та працівників банківської установи не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За приписами ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідач сплачуючи проценти за користування кредитом, фактично визнав обов'язок по виконанню договірних зобов'язань.

За таких обставин слід рахувати початок перебігу строку позовної давності не з дати закінчення строку договору, а з 27 лютого 2009 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий: Ю.М. Рожин

Судді: М.П. Григоренко

З.М. Максимчук